Іонізуюче випромінювання на виробництві, його нормування

- освітленість на робочих місцях має відповідати характеру зорової роботи (забезпечення необхідної освітленості робочих поверхонь поліпшує умови бачення об'єктів, підвищує продуктивність праці);

- рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні (при нерівномірній яскравості в процесі роботи око змушене переадаптуватися, що веде до стомлення зорового аналізатора);

- відсутність різких  тіней на робочих поверхнях  (у полі зору людини різкі  тіні спотворюють розміри й форми об'єктів розрізнення, що додатково втомлює зір, а тіні, що рухаються, можуть призвести до травм);

- відсутність блисткості  й засліпленості (блисткість викликає  порушення зорових функцій, а  засліпленість – призводить до  швидкого втомлення зорового аналізатора і зниження працездатності людини);

- сталість освітленості в часі (коливання освітленості викликає переадаптацію ока, призводить до значного втомлення);

- правильна передача  кольору (спектральний склад штучних  джерел світла повинен бути максимально наближений до спектра природного освітлення);

- забезпечення електро-, вибухо- і пожежонебезпечності [8].

За своєю природою світло - це видиме випромінювання електромагнітних хвиль довжиною від 380 до 780 нм (1 нм дорівнює 10~9 м). Видиме світло (біле) є складовою цілого ряду кольорів, які залежать від довжини електромагнітних хвиль: фіолетовий 380...450 нм; синій 450...510 нм; зелений 510...575 нм; жовтий 575...620 нм; червоний 620...750 нм. Випромінювання вище 780 нм називають інфрачервоним, нижче 380 нм - ультрафіолетовим.

Залежно від джерела  світла виробниче освітлення може бути трьох видів:

1. Природне - це пряме  або відбите світло сонця (небосхилу), що освітлює приміщення через  світлові прорізи в зовнішніх  огороджувальних конструкціях.

2. Штучне - здійснюється  штучними джерелами світла (лампами  розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення  приміщень у темні години доби, або таких приміщеннь, які не  мають природного освітлення.

3. Сполучене (суміщене) - одночасне поєднання природного і штучного освітлення.

Для вимірювання освітленості і світлотехнічних величин застосовують прилади - люксметри модифікації  Ю-16, Ю-17, Ю-116, Ю-117(рис.3) та портативний цифровий люксметр-яскравомір ТЭС 0693. Всі вони працюють із застосуванням ефекту фотоелектричного явища. Світловий потік, потрапляючи на селеновий фотоелемент, перетворюється на електричну енергію, сила струму якої вимірюється міліамперметром, який проградуйований у люксах.астосовують також вимірювачі видимості - фотометри та інші комплексні вимірювачі світлотехнічних величин.

 

Рис. 3. Люксметр Ю-117

 

Природне освітлення всередині приміщень оцінюють коефіцієнтом природного освітлення е, який регламентує освітлення ряду точок, розміщених на перетині вертикальної площини характерного розрізу приміщення з горизонтальною площиною, яка знаходиться на висоті 1 метр над рівнем підлоги: е = Ев / Ез o 100 % (1), де Ев - освітленість всередині приміщення, лк; Ез - одночасна освітленість розсіяним світлом ззовні, лк. [169].

Природне освітлення, його нормування та розрахунок

Природне освітлення виробничих приміщень може здійснюватися  світлом неба або прямим сонячним світлом через світлові прорізи (вікна) в зовнішніх стінах або через ліхтарі (аераційні, зенітні), що встановлені на покрівлях виробничих будівель.

Залежно від призначення  промислові будівлі можуть бути одноповерхові, багатоповерхові та різних розмірів і конструкцій. Залежно від цього  і вимог технологічного процесу можуть бути застосовані такі види природного освітлення:

1. Бокове одностороннє  або двостороннє, коли світлові  отвори (вікна) знаходяться в одній  або в двох зовнішніх стінах.

2. Верхнє, коли світлові  отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі.

3. Комбіноване, коли  застосовується одночасно бокове  і верхнє освітлення.

 Основною нормованою  величиною природного освітлення  є КПО, або (е) - коефіцієнт природної  освітленості. Фактичний КПО визначають  відношенням заміряної освітленості на робочому місці у виробничому приміщенні Ев до одночасної освітленості зовні приміщення Ез у горизонтальній площині при відкритому небосхилі (щоб ніщо не затінювало фотоелемент люксметра) і дифузному світлі (сонце закрите хмарою). Оскільки ця величина відносна, то виражається у відсотках:

е = Ев / Ез o 100 %

Нормування КПО залежить від виду природного освітлення та ряду супутніх факторів.

Нормоване значення КПО  залежить від характеру зорової  роботи (розряду), системи природного освітлення та особливостей світлового клімату і сонячності клімату в районі розташування будівлі, які визначають через коефіцієнти т - світлового клімату і с - сонячності клімату.

Штучне освітлення, нормування та розрахунок

Штучне освітлення поділяється  в залежності від призначення на робоче, аварійне, евакуаційне та охоронне. Розрізняють такі системи штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.

Система загального освітлення призначена для освітлення всього приміщення, вона може бути рівномірною та локалізованою. Загальне рівномірне освітлення встановлюють у цехах, де виконуються однотипні роботи невисокої точності по усій площі приміщення при великій щільності робочих місць. Загальне локалізоване освітлення встановлюють на поточних лініях, при виконанні робіт, різноманітних за характером, на певних робочих місцях, при наявності стаціонарного затемнюючого обладнання, та якщо треба створити спрямованість світлового потоку. Місцеве освітлення призначається для освітлення тільки робочих поверхонь, воно може бути стаціонарним (наприклад, для контролю за якістю продукції на поточних лініях) та переносним (для тимчасового збільшення освітленості окремих місць або зміни напрямку світлового потоку при огляді, контролі параметрів, ремонті).

Категорично забороняється застосовувати лише місцеве освітлення, оскільки воно створює значну нерівномірність освітленості, яка підвищує втомленість зору та призводить до розладу нервової системи. Таке освітлення на виробництві є допоміжним до загального. Комбіноване освітлення складається з загального та місцевого. Його передбачають для робіт І—VIII розрядів точності за зоровими параметрами, та коли необхідно створити концентроване освітлення без утворення різких тіней.

У розрахунку штучного освітлення для конкретних умов виробництва виникає потреба дослідити існуючу освітлювальну установку або спроектувати нову для даного виду робіт. У першому випадку розраховують освітленість, яку повинна створити освітлювальна установка, вимірюють дійсну освітленість та порівнюють її з нормованою.

У другому випадку  обирають систему освітлення, тип  джерела світла, визначають нормовану  освітленість і розраховують кількість  світильників або ламп, які забезпечують нормовану освітленість.

Для цього застосовують методи; питомої потужності, коефіцієнта використання світлового потоку і точковий.

Метод світлового потоку призначений для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь. Цей метод дає змогу  врахувати як прямий світловий потік, так і відбитий від стін та стелі.

Точковий метод —  найбільш точний, але і найскладніший, він призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також освітлення похилих площин.

Метод питомої потужності вважається найпростішим, однак і  найменш точним, тому його застосовують лише під час наближених розрахунків. Цей метод дає змогу визначити потужність кожного світильника (лампи) для створення у приміщенні освітленості, що відповідає нормам [3, c.137].

Джерела світла

Головними джерелами  світла для промислового освітлення є лампи розжарювання та газорозрядні лампи різноманітних типів. Кожен із типів ламп має свої недоліки та переваги. Лампи розжарювання (ЛР) належать до джерел світла теплового випромінювання, їх світлова віддача складає 10... 15 лм/Вт. Вони створюють безперервний спектр випромінювання, який найбільш багатий жовтими та червоними (тобто інфрачервоними) променями та бідніший у зоні синіх та зелених спектрів випромінювання, ніж спектр природнього світла неба, що погіршує розрізнення кольорів. У цих ламп низький коефіцієнт корисної дії, малий термін служби (до 1000 годин), висока температура на поверхні колби (250...300 °С). Водночас вони мають деякі переваги: широкий діапазон потужностей і типів, порівняно з газорозрядними лампами, незалежність експлуатації від навколишнього середовища (вологості, запиленості і т. д.), простота світильників та компактність.

Газорозрядні лампи (люмінесцентні, ртутні, високого тиску дугові типу ДРЛ та ін.) випромінюють світло, близьке  до природного, поверхня колби цих  ламп холодна, вони більш економні, дозволяють створювати високу освітленість. Такі лампи випускаються в асортименті. За спектром їх випромінювання передача кольорів має велике значення для промисловості, оскільки дає можливість визначити дійсну якість продукції, здійснювати контроль сировини, напівфабрикатів та готових виробів. Люмінесцентні лампи в 2,5...З рази економніші від ламп розжарювання, працюють протягом 5-Ю тис. годин, їх світловіддача становить З0...80лм/Вт.

Недоліки освітлювальних установок із газорозрядними лампами (пульсація світлового потоку, осліплююча дія, шум дроселів, великі первинні витрати на закупівлю та монтаж) компенсуються їх економністю в процесі тривалої експлуатації, а також їх незамінністю при необхідності виконання робіт із розрізненням кольорів.

Світильники складаються  з джерела світла та арматури. Арматуру призначено для перерозподілу світлового потоку, захисту очей від блискучості, запобігання забруднення джерела  світла та його пошкоджень. Світильники  класифікуються за спрямуванням світлового потоку в робочій зоні та захистом від факторів навколишнього середовища.

За напрямком світлового потоку вони поділяються на світильники: прямого світла (випромінювання нижче  за світильник, не менше 80% світлового потоку спрямовано на робочу поверхню); відбитого світла (випромінювання світлового потоку - більше 80% - спрямовано на стелю та верхню частину стін (вище за світильник); напіввідбитого світла (40-60% світлового потоку спрямовується на робочу поверхню, а решта - на стелю).

За ступенем захисту від навколишнього середовища світильники поділяються на: пилонезахищені (відкриті); пилоза-хищені та пилонепроникні; водозахищені (від потрапляння крапель зверху); водонепроникні або герметичні (навіть при зануренні у рідину); вибухозахищені (для вибухонебезпечних і пожежо-небезпечних приміщень, наприклад, приміщень, де застосовується спирт, гас, розчинники фарб).

Нормами штучного освітлення виробничих приміщень встановлюються мінімально допустимі величини освітленості виробничих та допоміжних приміщень, житлових та громадських будівель, територій виробничих підприємств, відкритих просторів та залізничних шляхів. Мінімальна освітленість встановлюється залежно від характеру зорової роботи за найменшим розміром об'єкта розрізнення, контрастом об'єкта з фоном і характеристикою фону. Враховується система робочого освітлення (загальне або комбіноване) та джерела світла (лампи розжарювання або газорозрядні).

Крім робочого освітлення, нормами передбачається встановлення аварійного, евакуаційного та охоронного освітлення.

Аварійне освітлення призначається для продовження  робіт там, де у випадку відсутності  робочого освітлення може порушуватися технологія, виникнути небезпека  вибуху, пожежі, отруєння людей, наприклад, компресорні, котельні, пічні відділення тощо.

Евакуаційне освітлення передбачають для безпечної евакуації людей із приміщень у місцях, небезпечних для проходу, сходових клітках, а також на шляху евакуації людей із приміщення або території. Це освітлення повинно забезпечувати освітленість 0,5 лк на підлозі або східцях і 0,2 лк на землі. Для цього застосовуються світильники аварійного освітлення.

Охоронне освітлення передбачають уздовж території в  нічний час, або чергове в приміщенні. Для цього виділяють частину  світильників робочого або аварійного освітлення, які забезпечують освітленість на рівні землі або підлоги не менше 0,5 лк. Нормована освітленість робочих поверхонь при штучному освітленні за зоровими параметрами джерела (газорозрядні лампи).

Взагальному класифікація видів і систем виробничого освітлення представлена на Рис. 4. [10, c.156].

Таким чином, можна зробити висновок, що на безпеку життєдіяльності людини впливають умови освітлення. Освітленість як у побуті, так і у виробництві, має велике значення для збереження здоров'я. Оптимальні світлові умови впливають на активність людини та її працездатність.

 В умовах навчання  парти і столи розміщують так,  щоб світло падало з лівої  сторони від учнів; висота підвіски  світильників має бути не менше  2,5 м. Робочі місця в майстернях  розміщують таким чином, щоб світло по можливості падало зліва, верстати були розміщені перпендикулярно вікнам. Місцеве освітлення над верстатами здійснюють лампами розжарювання напругою до   42 В.

Найбільш близькими  до природного освітлення є люмінесцентні  джерела або лампи денного світла. На мою думку, саме їх треба використовувати для освітлення робочого місця.

Рис. 4. Класифікація видів і систем виробничого освітлення

В процесі праці повинні виконуватися такі основні вимоги: освітленість на робочих місцях має відповідати характеру зорової роботи; 
рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні; відсутність різких тіней на робочих поверхнях; відсутність блисткості й засліпленості; сталість освітленості в часі.

 

 

СПИСОК ВИКОРИТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ