Соціолінгвістика

Дата добавления: 14 Марта 2013 в 10:58
Автор работы: V***********@ukr.net
Тип работы: реферат
Скачать в ZIP архиве (24.68 Кб)
Вложенные файлы: 1 файл
Скачать файл  Просмотреть документ 

Лекція Соціолінгвістика.docx

  —  28.70 Кб

Тема: Соціолінгвістика

 

Рекомендована література:

 1.Беликов В.И. Социолингвистика / В.И. Беликов, Л.П Крысин. –М., 2001

2.Мечковская Н.Б. Социальная лингвистика / Н.Б. Мечковская. –М.,2000

 

План лекції:

1.Соціолінгвістика як наука.

2. Актуальні проблеми  соціолінгвістики та перспективи  її розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Соціолінгвістика  як наука.

Мова і суспільство  перебувають у тісному взаємозв’язку. Немає жодної суспільної сфери, куди б не проникала мова. Соціолінгвістика, галузь мовознавства, вивчає мову у тісному зв’язку з соціальними умовами її існування. Під соціальними умовами розуміють комплекс зовнішніх обставин, в яких реально функціонує і розвивається мова: коло людей, котрі використовують дану мову, соціальна структура даного суспільства, відмінності між носіями мови у віці, соціальному статусі, рівні культури та освіти, місця проживання, а також відмінності у їхній мовній поведінці в залежності від ситуації спілкування. Для того, щоб зрозуміти специфіку соціолінгвістичного підходу до мови і відмінності цієї наукової дисципліни від „чистої” лінгвістики, необхідно розглянути джерела соціолінгвістики, визначити її статус серед інших лінгвістичних дисциплін, її об’єкт, основні поняття, якими вона оперує, найбільш типові проблеми, котрі входять у поле її компетенції і методи дослідження.

Те, що мова далеко неоднорідна в соціальному відношенні, відомо досить давно. Одне з перших письмових згадок знаходимо ще на початку XVII століття, коли Гонсало де Корреас, викладач Саламанського університету в Іспанії, чітко диференціював соціальні різновиди мови: „Потрібно зазначити, що крім діалектів мова має деякі різновиди, пов’язані з віком, статусом, добробутом жителів цих провінцій: існує мова сільських жителів, просто людей, міщан, знатних людей, вченого-історика, старого чоловіка, проповідника, жінок, чоловіків, а також дітей ”

Термін „Соціолінгвістика” вперше вжив у 1952 році американський соціолог Герман Каррі. Однак це не означає, що і наука про соціальні обумовленості мови зародилась на початку 1950-х років. Каррі ввів терміни та поняття, якими оперує дана наука, працюючи з інформацією європейських та російських вчених.         На Заході роль соціолінгвістики як наукового інструменту теорії і практики мовного планування почала усвідомлюватися вже після Першої Світової війни. Незаперечний пріоритет тут належить, насамперед, науковцям Празького лінгвістичного гуртка. Так, наприклад, у своїх „Тезах...”(1929) вони досить чітко окреслили предметне поле соціолінгвістичного дослідження. Йшлося, зокрема, про „стосунки мовців, які перебувають у мовному контакті”, про „ступінь їхнього соціального. Професійного, територіального і родинного зв’язку, їхню приналежність до кількох колективів, що породжує змішування мовних систем у міських мовах” тощо.  Особливо бурхливого розвитку ця галузь зазнає з середини спливаючого століття і, насамперед, у США. Соціолінгвістика в сучасній Україні як самостійна наука і як інструмент наукового опрацювання проблем мовного будівництва, звичайно, тільки-но починає розвиватися. Втім тут не можна не згадати визначного мовознавця Леоніда Булаховського, який у „Нарисах з загального мовознавства”(1959) з достатньою вичерпністю окреслив поле проблем, що їх повинні включати подібні студії. Сам лише перелік цих важливих питань є більш, ніж показовим. Порівняймо, наприклад, Розділ V „Соціальні чинники мови”, який серед іншого включає такі питання: „Чого вимагає проблема соціології мови; Соціальне значення літературної мови; Суспільні чинники удосконалення мови; Питання про відносно замкнені мовні середовища тощо. 

Соціолінгвістика – це наукова  дисципліна, яка розвивається на грані  мовознавства, соціології, соціальної психології та етнографії, має свій предмет і вивчає комплекс проблем, пов’язаних з соціальною природою мови, її загальними функціями, механізмом впливу соціальних факторів на мову і  тією роллю, яку відіграє мова у житті суспільства.

Предмет соціолінгвістики розуміють  в трьох основних поняттях. По-перше, це мова і суспільство, тобто всі  види взаємовідносин між мовою і  суспільством (мова і культура, мова та історія, мова і етнос, мова і церква, мова і школа, мова і політика, мова і масова комунікація).

По-друге, предмет соціолінгвістики іноді розглядають в ситуаціях  вибору одного чи іншого варіанту мови (чи елемента одиниці мови). В усній  мові завжди можливі варіанти; в  умовах двомовності в залежності від ситуації співрозмовники вибирають  ту чи іншу мову; вибравши мову (в Україні  люди спілкуються або українською  або російською мовою, в Канаді –  англійською чи французькою), люди стоять перед вибором розповідного варіанту мови: говорити літературною мовою  чи діалектом, надати перевагу книжній формі висловлювання чи розмовній, вжити офіційний термін чи його широко використовуваний синонім тощо. Варіант будь-якого рангу – починаючи від конкуруючих мов до варіантів нормативної вимови – називається соціолінгвістичною зміною; це свого роду одиниця аналізу в тих соціолінгвістичних дослідженнях, де соціальні аспекти мови розуміються саме як соціально обумовлені варіанти мови.

По-третє, соціолінгвістику розуміють  як вивчення особливостей мови різних соціальних і вікових груп. Це лінгвістична соціологія, тобто вивчення соціальної структури суспільства, але з  додаванням до відомих соціологічних  параметрів (соціальний статус, освіта, доходи, характер відпочинку, політичні  переконання тощо) відмінностей самої  мови: люди з вищою освітою говорять так, люди з середньою – так, а  ті, хто закінчив гуманітарні вузи – зовсім по-іншому.

При соціолінгвістичному підході  до мови об’єктом вивчення є функціонування мови; її внутрішня структура сприймається як якась даність і спеціальному дослідження не піддається. У суспільствах, де функціонують дві, три мови, безліч мов, соціолінгвіст повинен досліджувати механізми функціонування декількох мов у їхній взаємодії, щоб одержати відповіді на наступні питання. У яких сферах соціального життя вони використаються? Які взаємини між ними по статусу й функціям? Яка мова „очолює”, тобто є державною або офіційно прийнятою як основний засіб спілкування, а які змушені задовольнятися роллю сімейних і побутових мов? Як, при яких умовах й у яких формах виникає дво- і багатомовність?

Найважливіші для сучасної соціолінгвістики ідеї належать таким  видатним ученим першої половини ХХ ст., як І.О.Бодуен де Куртене, Е.Д.Поливанов, Л.П.Якубинский, В.М.Жирмунський, Б.А.Ларін, В.В.Виноградов, Г.О.Винокур у Росії, Ф.Брюно, А.Мейє, П.Лафарг, М.Коен у Франції, Ш.Баллі й А.Сеше у Швейцарії, Ж.Вандрієс у Бельгії, Б.Гавранек, А.Матезіус у Чехословаччині й ін.

Це, наприклад, ідея про те, що всі засоби мови розподілені в  сферах спілкування, а розподіл спілкування  на сфери має значною мірою  соціальну обумовленість (Ш.Баллі); ідея соціальної диференціації єдиної національної мови залежно від соціального статусу його носіїв (роботи російських і чеських мовознавців); положення, відповідно до якого темпи мовної еволюції залежать від темпів розвитку суспільства, а в цілому мова завжди відстає в змінах, які відбуваються в ньому, від змін соціальних (Є.Д.Поливанов); поширення ідей і методів, що використалися при вивченні сільських діалектів, на дослідження мови міста (Б.Ларін); обґрунтування необхідності соціальної діалектології поряд з діалектологією територіальної (Є.Д.Поливанов); важливість вивчення жаргонів, арго й інших некодифікованих сфер мови для розуміння внутрішнього складу системи національної мови (Б.А.Ларін, В.М.Жирмунський, Д.С.Лихачов) і ін.

Характерна риса соціолінгвістики другої половини ХХ сторіччя - перехід від робіт загального плану до експериментальної перевірки висунутих гіпотез, математично вивіреному опису конкретних фактів. На думку одного із представників американської соціолінгвістики Дж.Фішмана, вивчення мови під соціальним кутом зору на сучасному етапі характеризується такими рисами, як системність, чітка спрямованість збору даних, кількісно-статистичний аналіз фактів, тісне переплетення лінгвістичного й соціологічного аспектів дослідження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Актуальні проблеми  соціолінгвістики та перспективи  її розвитку.

Однією з основних проблем, які  вивчає соціолінгвістика, є проблема соціальної диференціації мови на всіх її структурних рівнях, зокрема, характер взаємозв’язку між мовними і  соціальними структурами. Вони є  багато аспектні і мають опосередкований  характер. З цією проблемою тісно  пов’язана проблема “мова і суспільство ”, вивчаючи яку соціолінгвістика оперує категорією національної мови, яка у радянському мовознавстві трактується як соціально-історична. Ця категорія виникла в умовах економічної політичної контрацепції, яка характеризує формування нації.

Особливе місце відводиться  питанню про зв’язок і взаємодію  мови і культури. Зв’язок між  мовою та іншими компонентами культури мають двосторонній характер. Процеси  зближення різних культур знаходять  своє відображення в лексичних запозиченнях.        

Однією з важливих проблем є  проблема соціальних аспектів білінгвізму (двомовності) і диглосії (взаємозв’язку різних соціально протиставлених одна одній підсистем одної мови). В умовах білінгвізму дві мови існують в рамках одного колективу, котрі використовують ці мови у різних комунікативних сферах в залежності від соціальної ситуації та інших параметрів комунікативного акту. В умовах диглосії спостерігаються подібні відношення між різними формами існуючої мови (літературної мови та діалекту).

  Соціолінгвістика також вивчає вживання мови в комунікативних цілях, а саме мовну поведінку як процес вибору оптимального варіанту для побудови соціально коректного висловлювання. При цьому виявляється сам механізм відбору соціально значущих варіантів, встановлюються критерії, які лежать в основі вибору. Остаточною ціллю аналізу є виявлення соціальних норм, котрі детермінують мовну поведінку. 

Чільне місце у соціолінгвістиці посідає проблема мовної політики –  сукупності заходів, котрі приймаються  державою, партією, класом для зміни  або збереження вже існуючого  функціонального розприділення мов чи мовних підсистем для введення нових або для збереження старих мовних норм. 

Вивчаючи те чи інше явище, соціолінгвісти використовують певні методи, які являють собою синтез лінгвістичних і соціологічних процедур. Вони поділяються на методи польового дослідження і методи соціолінгвістичного аналізу мовного матеріалу. Методи польового дослідження включають в себе анкетування, інтерв’ю, неопосередковане спостереження. Для отримання достовірних даних про вплив ситуативних параметрів на мову чітко контролюють мовну ситуацію, стимулюючи або природно-невимушене мовлення або усвідомлену орієнтацію на престижний еталон. Дослідження мовленнєвої діяльності використовуються таким чином, щоб включити або звести до мінімуму вплив спостерігача на їх мовну поведінку. Інколи проводиться так зване включене спостереження, при якому спостерігач виступає не в ролі інтерв’юера, а як один з учасників комунікативного акту. Одним з важливих питань соціолінгвістики є питання про діалектику мови, тобто соціальну теорію реальності, важливий зміст, інструмент соціалізації. З цієї точки зору ідеологія та свідомість є продуктами соціолінгвістичної реальності. Розглянемо декілька прикладів.

В американській культурі число 13 розглядається як символ невдачі. Тому в багатоповерхових готелях  США маркетингова стратегія вимагає, щоб в готелях не було 13-го поверху. Ліфт іде з 12-го на 14-й, і гість  спокійно спить в номері на 14-му поверсі, який, звичайно, є 13-м – сконструйований  соціолінгвістичними засобами як неіснуючий.

На другому прикладі розглянемо, як мова відображає владні відносини. Хоча в англійській мові не існує  формальної і неформальної форми  звертання (наприклад, як du – Sie в німецькій, tu – vous у французькій, ти – Ви в українській), проте люди, котрі говорять англійською, мають можливість користуватися іншими лінгвістичними формами, які відображають класову систему. Індивіди, які знаходяться в рівних та ієрархічних позиціях, соціолінгвістично диференціюються, використовуючи титули, імена і прізвища. Соціолінгвістичний маркер дає можливість звертатися до прислуги по імені, але у відповідь вона повинна використовувати прізвище роботодавця. Так, “Ріта Сміт” стає просто “Рітою”, а “Філліс Штейн” – “Міс Штейн”.

Отже, соціолінгвістика як лінгвістична дисципліна, як „дослідження мовлення у зв’язку з соціальним контекстом або з соціальною структурою мовних спільнот" і є важливим кроком у вивченні мови не лише як інструменту висловлювання, а як засобу взаємозв’язку індивіда і суспільства.

 

 

 

 


Краткое описание
1.Соціолінгвістика як наука.
2. Актуальні проблеми соціолінгвістики та перспективи її розвитку.
Содержание
содержание отсутствует