Взаємозв’язок комп’ютерної залежності та рівня соціально-психологічної адаптації студентів-психологів

Підсумовуючи проведений вище аналіз, можна сказати, що комп'ютерна залежність впливає, здебільшого негативно, на фізичне і психічне здоров'я людини. Порушення зору, зниження імунітету, підвищена стомлюваність, головні болі - результат негативного впливу на фізичне здоров'я. Як загальний результат негативного впливу на психічне здоров'я являється зниження рівня соціально-психологічної адаптації. Саме такому феномену як соціально - психологічна адаптація буде присвячений розділ 1.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Особливості розвитку соціально-психологічної адаптації

Теоретичний аналіз розвитку і формування соціально-психологічної адаптації слід починати з визначення таких основних компонентів як адаптація, психологічна адаптація, соціальна адаптація, соціалізація.

Адаптація - це процес пристосування до умов існування. Адаптація - це системна реакція організму або особи до умов, що змінюються, і вимог довкілля. Механізм адаптації має певну структуру, яка включає в себе ряд рівнів:

• психофізіологічна адаптація
• психологічна адаптація
• соціальна адаптація

Психофізіологічна адаптація – це сукупність фізіологічних реакцій організма. Цей вид адаптації не можна розглядати окремо від психічного і особового компонентів.

Психологічна адаптація - це здатність до збереження цілісності і адекватного реагування на різні ситуації довкілля [4].

 Соціальну адаптацію можна  описати як відсутність переживання конфлікту з середовищем. Соціально-психологічна адаптація - це процес подолання проблемних ситуацій особою, в ході якого вона використовує придбані на попередніх етапах свого розвитку навички соціалізації, що дозволяє їй взаємодіяти з групою без внутрішніх або зовнішніх конфліктів, продуктивно виконувати провідну діяльність, виправдовувати ролеві очікування і, при усьому цьому, самостверджуватися, задовольняти свої основні потреби.

Соціалізація - це процес формування конкретних соціально-психологічних типів особи, результат онтогенетичного розвитку.

Проблема соціально-психологічної адаптації добре вивчена як вітчизняними так і зарубіжними дослідниками. Існує багато концепцій щодо визначення даного терміну, наприклад концепція необіхевіористів, інтеракціоністів, психоаналітична концепція, а також вітчизняні концепції.

Одна із відомих концепцій, а саме концепція загального адаптаційного синдрому Г. Сельє розуміє адаптацію як виникнення адаптаційних реакцій у цілісному організмі (збільшення кори надниркових залоз у поєднанні з їх посиленою секрецією, певні гормональні зрушення і т.д.) під впливом певних стресорів.

Істотну роль в розвитку процесів адаптації грають інтелектуальні структури. Цей підхід розроблявся в теорії когнітивного розвитку Ж. Піаже. Піаже дає наступне визначення терміну: "Можна було б визначити адаптацію як рівновагу між асиміляцією і акомодацією, або, що по суті одно і те ж, як рівновага у взаємодіях суб'єкта і об'єктів". (Ж, Пиаже, 1969, с. 67)

Психоаналітична концепція адаптації спеціально розроблена німецьким психоаналітиком Г.Гартманном. Адаптація, згідно думки цього вченого, включає як процеси, пов'язані з конфліктними ситуаціями, так і ті процеси, які входять у вільну від конфліктів сферу Я. Г.Гартманн і інші психоаналітики проводять відмінність між адаптацією як процесом і адаптивністю як результатом цього процесу. Добре адаптованим психоаналітики вважають людину, у якої продуктивність, здатність насолоджуватися життям і психічна рівновага не порушені. В процесі адаптації активно змінюється як особа, так і середовище, внаслідок чого між ними встановлюються стосунки адаптованості. Психоаналітичні концепції відмічають адаптацію як процес, здійснюваний за допомогою механізмів психологічного захисту. У теж час вони вказують на те, що не вся адаптація є конфліктною, яка вимагає включення механізмів психологічного захисту.

Розглядаючи проблему соціально-психологічної адаптації слід відрізняти такі два поняття як життєвий успіх і адаптивність особистості. Зазвичай, помилково, кожну невдачу вважають ознакою відсутності адаптивності. Необхідно враховувати, що не усі потреби людини сприяють його правильному функціонуванню і соціально-психологічній адаптації [26].

Виділяють два види адаптивної активності:

• адаптація шляхом перетворення і усунення проблемної ситуації;
• адаптація зі збереженням ситуації - пристосуванням.

Адаптивна поведінка характеризується:

• успішним прийняттям рішень;
• ініціативністю та ясним представленням свого майбутнього.

Основними ознаками ефективної адаптації являються:

• у сфері соціальної активності - придбання індивідом знань, умінь і навичок, компетентності і майстерності;
• у сфері особових стосунків - встановлення інтимних, емоційно насичених зв'язків з бажаною людиною.

Критерії, що вказують на адаптивний процес :

• адекватність когнітивних механізмів обробки інформації;
• показники особистісної зрілості;
• показники соціальної зрілості;
• клінічний критерій(по Братусю) - відсутність клінічно вираженої психопатології;
• статистичний критерій: адаптована особа - особа, що найбільш частіше зустрічається в популяції;
• соціальний критерій - це соціальна адаптація [21].

При аналізі даної проблеми слід виділити таке поняття як адаптаційний потенціал. Адаптаційний потенціал - це копінг-ресурси, копінг-поведінка і здатність виробляти копінг-стратегії.

Санкції з боку суспільства ставлять під удар адаптаційний потенціал. Суспільство людей :

• пригнічує
• ущемляє
• пред'являє вимоги,
• є джерелом конфліктів з іншими.

Усі санкції впливають на людину стресогенно, викликаючи при цьому стан активації. Якщо людина не можемо впоратися, то виникає дистресс [33].

Стан активації - це ваги: на одній чаші лежать когнітивні механізми обдумування, а на іншій чаші знаходяться переживані фрустрації. Людина зберігає психологічну стійкість до тих пір, поки в голові відбувається обдумування ситуації. Якщо когнітивні механізми не справляються - виникає психопатологія. Якщо говорити про патологію, то необхідно зауважити , що в психіці відбуваються зміни якісного характеру.

Рівень соціально-психологічної адаптації формується і розвивається в процесі соціалізації. На розвиток рівню соціально-психологічної адаптації впливають конфліктні ситуації, які виникають під час процесу становлення особистості. На зниження рівню соціально-психологічної адаптації впливають різного виду психічні розлади, а також залежність. В підрозділі 1.3 ми опишемо саме взаємозв’язок комп’ютерної залежності та рівня соціально-психологічної адаптації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Взаємозв’язок комп’ютерної залежності та рівня соціально-психологічної адаптації

У наш час термін "комп'ютерна залежність" все ще не визнаний багатьма вченими, які займаються проблемами психічних розладів, проте сам феномен формування патологічного зв'язку між людиною і комп'ютером став очевидним і набуває все більшого розмаху.

Рівень соціально-психологічної адаптації,  достатній для успішного виконання трудової чи будь-якої іншої діяльності передбачає,  достатню для цього кількість соціальних контактів, здатність самостійно приймати рішення та регулювати свою поведінку. У разі наявності у людини комп’ютерної залежності кількість реальних соціальних контактів знижується, з’являється  залежність від поглядів своїх віртуальних знайомих/друзів, відсутня здатність самостійно приймати рішення та регулювати свою поведінку. Так як  комп’ютерна залежність передбачає відхід від реальності, у разі зіткнення з реальністю, у людини виникає внутрішній психологічний конфлікт. В даній ситуації спостерігається невідповідність між очікуваним і дійсним, через це конфлікт розвивається. Одним із результатів зниження рівню соціально-психологічної адаптації є тенденція до безуспішної діяльності людини.

Якщо людина, проводячи час за комп’ютером, частіше за все спілкується у чатах і форумах, де замість Я-реального проявляє  Я-ідеальне, при зіткненні з реальністю у неї з’являється відчуття психологічного дискомфорту, адже у реальному житті вже знають іі Я-реальне. Також цей фактор сприяє зниженню реальних соціальних контактів – таким чином проявляється зниження рівня соціальної зрілості людини.  Разом із цим знижується і рівень особистісної зрілості.

Загалом можна зробити висновок, що людину, у якої було діагностовано комп’ютерну залежність, характеризує наступне:

• інфантилізм;
• непристосованість до реального життя;
• бачення у реальному житті загрози для себе;
• десоціалізація;
• порушення особистісної зрілості;
• порушення здатності протистояти стресу;
• копінг-стратегії, які ґрунтуються на запереченні і уникненні;
• порушення емоційної сфери.

З метою перевірки вищенаведеного теоретичного аналізу було проведено дослідження на виявлення взаємозв’язку між комп’ютерною залежністю та рівнем соціально-психологічної адаптації студентів-психологів. Організація, хід, результати дослідження та їх обговорення подано у підрозділах 2.1 і 2.2  даної роботи.

 

Висновки до першого розділу:

• Як психологічний феномен комп’ютерна залежність – новий термін, який потребує більш глибинного вивчення.
• У структурі комп’ютерної залежності виділють такі споріднені поняття: Інтернет-залежність, ігроманія, сетеголізм, кіберадикція.
• Існує всього одна класифікація Інтернет-залежності, яка виділяє 5 її типів.
• Феномен соціально-психологічної адаптації є добре вивченим, має чітковизначену структуру та категоріальний апарат понять.
• Рівень соціально-психологічної адаптації формується і розвивається в процесі соціалізації, має динамічний характер.
• Симптоми психологічної залежності від комп’ютеру стають чинниками у розвитку проблем, пов’язаних із соціально-психологічною адаптацією.
• Одним із результатів зниження рівню соціально-психологічної адаптації є тенденція до безуспішної діяльності людини.

 

 

РОЗДІЛ 2

ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ КОМП’ЮТЕРНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ТА РІВНЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

 

2.1 Цілі, задачі та організація  емпіричного дослідження

На основі вивчених літературних джерел ми зробили висновок, що наявність комп’ютерної залежності впливає на рівень соціально-психологічної адаптації, а саме знижує його. У даному підрозділі буде розкрито спробу емпіричним шляхом перевірити наявність даної тенденції.

 

Концептуальна гіпотеза: існує взаємозв’язок між наявністю у реципієнта комп’ютерної залежності та зниженим рівнем його соціально-психологічної адаптації.

 

Емпіричні гіпотези:

4. Якщо у реципієнта було діагностовано комп’ютерну залежність, то рівень його соціально-психологічної адаптації буде нижче норми.
5. Якщо у реципієнта було діагностовано комп’ютерну залежність, то рівень його соціально-психологічної адаптації відповідає нормі.
6. Якщо у реципієнта не було діагностовано комп’ютерну залежність, то рівень його соціально-психологічної адаптації відповідає нормі або має високі показники.

Залежна змінна: рівень соціально-психологічної адаптації залежить від наявності у реципієнта комп’ютерної залежності.

Незалежна змінна: наявність або відсутність комп’ютерної залежності.

Мета: встановити взаємозв’язок між комп’ютерною залежністю та рівнем соціально-психологічної адаптації реципієнта.

 

 

Завдання емпіричного дослідження:

1. Добір методик із метою перевірки гіпотези.
2. Якісний і кількісний аналіз отриманих даних емпіричного дослідження.
3. Обговорення отриманих результатів і висновки за підсумками дослідження.
4. Визначення подальших перспектив розробки даної проблематики.

 

Вибірка:

1. Чисельність вибірки: 30 осіб.
2. Вік досліджуваних: 17-22 роки.
3. Стать досліджуваних: 15 реципієнтів жіночої статі, 15 реципієнтів чоловічої статі.
4. Усі досліджувані навчаються у Дніпропетровському національному університеті на факультеті психології.
5. Дана вибірка цілком задовольняє тему дослідження, так як усі реципієнти – студенти-психологи.

 

У даному досліджені було використано дві методики:

1. Опитувальник соціально-психологічної адаптації К.Роджерса та Р.Даймонда.
2. Спосіб скринінгової діагностики комп’ютерної залежності Л.М.Юр’євої та Т.Ю.Больбот.