Використання психодинамічного підходу в аналізі причин вибору об’єкту любові

Звичайно, елемент отримання інформації має місце, коли, наприклад, пестячи улюблену жінку, чоловік не тільки демонструє їй свою ніжність, але і буквально досліджує її кожну клітинку її тіла. Правда, результат цього дослідження вже передрішений наперед: він вже любить її, і його дослідження повинні лише підтвердити досконалість його ідеалу. 
Тобто, у людей дотик стає каналом інформації, коли любов вже вступила в свої права і коханий вже вибраний.

         Інша теорія стосується підходу З. Фрейда, який вважав, що найчастіше любов виникає як результат переносу, тобто коханий обирається "по образі і подобі" батька протилежної статі. Подальші дослідження в рамках психодинамічної моделі запропонували інші, не настільки прямі трактування переносу: індивід підбирає партнера, з яким міг би відтворити модель батьківської родини (наприклад: патріархальну); сформувати відносини, подібні тим, що існували між його батьками, і т.п. Так, В. Томан вважає, що індивід прагне відтворити не модель відносин батьків, а власне положення серед братів і сестер, що він займав у батьківській родині. Наприклад, чоловік, що мав старшу сестру, вибирає в дружини жінку, з яким міг би почувати себе як молодший брат - чекає від неї турботи про нього і заступницьке відношення.

         У концепціях Г. Дикса і Дж. Вилли мова йде про проекції незадоволених у дитинстві бажань. Вони вважають, що кожний з партнерів має сховані потреби, що у дитинстві не були задоволені батьками, і для шлюбу вибирає людину, що допомогла би йому відтворити свої інфантильні ситуації і повернутися до своїх не до кінця вирішених конфліктів. Партнери взаємодіють, експериментуючи на собі, намагаючись взаємно відреагувати і розв'язати свої невротичні проблеми.

Важливо відзначити, що мотивація  вибору в класичних психоаналітичних і близьких до них моделях трактується  однаково: вибір, чинений у сьогоденні, детермінується минулим досвідом індивіда.

Більш сучасні теорії намагаються  пояснити мотивацію вибору об’єкта любові потребами, що є в індивіда в сьогоденні, і впливом на нього соціальних умов, у яких він знаходиться. Найбільш відомими і визнаними вважаються наступні теорії.

• Відповідно до теорії комплементарних потреб, Р. Уінч вважає, що вибір відбувається на основі взаємодоповненості, коли задоволення потреб одного партнера буде одночасно і задоволенням потреб іншого. Такий вибір партнера ґрунтується на принципі «протилежності притягуються». У виборі партнера кожен індивідуум шукає того, від кого чекає максимум задоволення власних потреб. Партнери повинні мати схожі соціальні риси, однак психологічно доповнювати один одного. Задоволення та винагорода розцінюються як сили, що сприяють зближенню партнерів. Далеко не кожен може знайти чоловіка який би повністю задовольнив його потреби. Проте, люди часто закохуються у тих, хто компенсує та/або доповнює їхні власні особистісні риси та потреби.

Прикладом такої взаємодоповненості може бути потреба в домінуванні  в одного з партнерів і потреба  в підпорядкуванні в іншого. Досить широко розповсюдженої в 70-і роки XX в. була концепція "фільтрів" А. Керкгоффа - К. Девиса. Відповідно до неї, будь-які  відносини (дружні, партнерські, подружні) проходять у своєму розвитку через  ряд "фільтрів", психологічний  зміст яких міняється в залежності від типу відносин і етапу їхнього  розвитку. Відносини, що не пройшли  черговий "фільтр", розпадаються, і кількість пар, що рухаються  до наступного "фільтру", зменшується. При цьому проходження через  який-небудь "фільтр" не гарантує успішного проходження наступних. Таким чином, з безлічі пар молодих, що симпатизують друг другу людей до етапу одруження дійдуть лише деякі, і ще менше число пар збережеться до етапу, наприклад, срібного весілля).   В. Мурштейн у теорії "стимул - цінність - роль" інтегрував ідеї Р. Уінча і концепцію "фільтрів", припустивши, що пари проходять у своїх відносинах стадії задоволення визначених потреб. На стадії стимулу чоловік і жінка оцінюють зовнішність один одного, уміння триматися в суспільстві, інтелект і т. і., тобто те, що може бути названо зовнішніми, найбільш доступному спостереженню характеристиками. Велике значення має і те, як ці характеристики оцінюються навколишніми. Якщо по перерахованих параметрах чоловік і жінка влаштовують один одного, то їхні відносини розвиваються далі і переходять на стадію порівняння цінностей. На цій стадії зі спільних бесід вони роблять висновки щодо того, чи влаштовують їхні ціннісні установки, погляди, інтереси і потреби іншого. Якщо тут виявляються істотні розбіжності і виявлені недоліки не компенсуються якими-небудь достоїнствами, партнери розходяться, вважаючи, що не підходять один одному. Якщо вони проходять і через цей "фільтр", то настає заключна стадія перевірки ролей - з'ясування того, наскільки сумісне виконання ними своїх ролей в шлюбі чи іншому типі відносин. Партнери встановлюють, чи зможуть вони зайняти взаємодоповнюючі ролі в тривалому союзі, що дозволить їм задовольняти свої потреби. При цьому оцінюється як подібність характерів і похилостей (наприклад: однакова потреба в статевих контактах), так і протилежність взаємодоповнюючих рис (домінування - підпорядкування). В усіх фазах діє принцип "сумісності обміну". Рівновага досягається тільки в тому випадку, якщо такий обмін з погляду партнерів є рівноцінним.

Наприклад, зовні не занадто привабливий  партнер може зробити пропозицію красивій дівчині, даючи їй взамін стійке матеріальне становище. Некрасива  дівчина може залучити красивого  чоловіка своєю дбайливістю, сексуальністю, здатністю їм захоплюватися і  т. і.

З цього варто зробити висновок, що вибір коханого може мотивуватися самими різними потребами, що можуть бути як здоровими, так і невротичними. Від цього в значній мірі буде залежати успішність розвитку відносин надалі. Вибори, чинені на основі невротичних потреб, не сприяють формуванню почуття зрілої любові і розвитку стабільних емоційних відносин.

Існує теорія, що вибір коханих як правило оцінюється за  такими характеристиками як:

• Близькість. Чим ближчі індивіди один до одного, тим більш вірогідно, що вони познайомляться та у них виникне прив'язаність.

Люди обирають коханих за такими якостями:

1) якості, що відображають ставлення  до людей (доброта, чесність, здатність поважати, розуміти інших;

2) ділові якості (працелюбність,  організаторські здібності, вміння  господарювати;

3) інтелектуальні якості (розум, кмітливість, дотепність);

4) вольові якості (сила волі, стриманість,  мужність);

5) якості, пов'язані з манерою  поведінки, зовнішнім виглядом, фізичними  даними (акуратність, чарівність).

Фізична привабливість залежить від індивідуальних смаків, однак  вагому роль все ж відіграє естетичний компонент. Елен Хетфілд [1] визнає як мінімум три причини, чому у людини є потяг до красивих людей:

1. естетичне задоволення від гарної зовнішності партнера;
2. престижність — мати красивого партнера престижніше, ніж некрасивого;
3. стереотипність — більшість людей вважає, красиві люди мають соціально бажані риси особистості, їхнє життя відбувається щасливіше та успішніше у порівнянні із життям непривабливих людей.

• Схожість. Люди частіше закохуються у тих, з ким вони мають багато спільного і в соціальному походженні, і в освіті, цінностях, інтересах та поглядах. Серед причин, чому нам подобаються і викликають закоханість схожі на нас люди, виділяють такі: у своєму житті ми частіше стикаємося зі схожими людьми, ніж з несхожими; існує певний суспільний тиск, через який нас спонукають до взаємодії зі схожими індивідами; затрати та результати взаємодії зі схожими людьми менші та тягнуть більшу винагороду, оскільки схожі індивіди підтримують наші уявлення щодо оточуючої дійсності. Проте, інколи люди закохуються у досить несхожих, навіть протилежних собі індивідів (теорії комплементарних потреб (доповнювальних потреб) Р. Уінча.

 

Для вирішення питаня, яка з теорій працює сьогодні було проведене опитування:

 

В опитуванні брало участь 50 осіб різної статі, віку, нації. За результатами найбільше була підтримана теорія Платона  про вплив відчуттів у виборі об’єкту любові (36%), друге місце посіла теорія комплементарних потреб     Р. Увінча(34%), третє – теорія З.Фрейда, що в основі має гіпотезу, що коханий обирається «по образі і подобі» батька протилежної статі (14%), четверте – схожість (12%), останнє – близькість (4%).

 

ВИСНОВОК

Любов - найзагадковіше з  почуттів, і недарма, напевно, символом її обрана місяць - з її мінливістю, з її постійним убуванням і  прибування - і з її зворотною  стороною, прихованою від нашого погляду.

 Багато філософів замислювалися над природою цього почуття, багато поетів оспівували красу цього явища, але ніхто не може дати конкретного визначення любові тому, що кожна людина любить по-своєму і кожна любов хоч і схожа на інші, але все-таки не схожа на них. І якщо вірно, що любов - сфінкс, то багато її загадки ще чекають своїх едипів.

Проведений теоретичний  аналіз дозволив уточнити зміст поняття  «кохання», визначити специфіку  його прояву, типи любові і сутність психодинамічного підходу. Практично були розібрані теорії причин вибору об’єкту любові і

проведене опитування до яких теорій схильно сьогоденне суспільство. Опитування показало, що теорія Платона  про вплив відчуттів у виборі об’єкту любові пережила віки і  досі є основною причиною вибору об’єкта  любові. А теорія Фрейда, яка в  основі має гіпотезу, що коханий  обирається «по образі і подобі»  батька протилежної статі, має мало прихильників в наш час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Hatfield E., Rapson R. L. Love, Sex, and Intimacy. – New York, 1993
2. Богданович Л.А. Пробуждение чувств. Юность: твой большой мир. — М.: Московский рабочий, 1979.
3. Вересаев В.В. Записки для себя. - 1968г.
4. Выготский Л.С. Психология развития человека. - М., 2005.  - 1135 с.
5. Гомер. Одисея.- Київ: Фолио. – 398с.
6. Жуховіцькій Л. Щасливими не народжуються ... - М.: Просвещение, 1989.
7. Крайг Грэйс. Психология развития. - СПб. : Питер, 2003. - 988 с.
8. Купрянчик Л. Л. Психология любви. – Донецк: Сталкер, 1998
9. Маркс К., Энгельс Ф., Ленин В.И. О диалектическом и историческом материализме. Глава 21: Брак и семья. - М.: Политиздат, 1984
10. Пауелл Д. Полнота человеческой жизни. — М.:Дом Марии,1993. — 123с.
11. Платон. Бенкет. - Львів: Видавництво Українського Католицького Університету 2005. - 178 c.
12. Розин В.М. Любовь и сексуальность в культуре, семье и взглядах на половое воспитание. - Уч. пос. для вузов. М.: Логос, Высшая школа, 1999. - 205 с.
13. Рубеніс А. Сутність любові. - М.: Политиздат, 1989.
14. Соковня І. Безсоння в очікуванні Любові. - М.: Просвещение, 1992.
15. Філософія любові. Ч. 1/Под заг. ред. Д. П. Горського; Сост. А. А.  Івін. - М.: Политиздат, 1990.
16. Фрейд 3. Введение в психоанализ. Лекции. - М., 2004. - 455 с.
17. Фромм Е. Мистецтво кохання.  - Мінськ: Поліфакт, 1990.
18. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности: Основные положения, исследования. - СПб., 2005. - 606 с.
19. Человек в кругу семьи: Очерки по истории частной жизни в Европе до начала нового времени / под ред. Ю.Л. Бессмертного - М.: 1996. С.290 – 305с.

 

 

ДОДАТОК 1

В опитуванні брало участь 50 осіб різної статі, віку, нації. Опитування проводилося за допомогою соціальної мережи та сайту «VK». Опитуваним було задане питання та запропоновані варіанти відповідей, згідно з теоріями, за якими обираються кохані. Голосування тривало 28 годин, і закінчилося коли віддали свої голоси 50 осіб.

Питання: За якою характеристикою  ми обираємо об’єкт любові?

Варіанти відповідей:

• близькість ( один до одного)
• схожість в освіті, соціальному положенню, цінностях, інтересах
• вибір коханого «по образі і подобі» батька протилежної статі
• вибір за схемою «протилежності притягуються»
• вибір коханого за запахом, дотиком, зовнішнім виглядом і голосом.