Взаємозв'язок індексних систем, їх використання у дослідженні соціально - економічних явищ

 

Зміст

 

Вступ 3

1. Побудова  індексних систем 4

2. Взаємозв'язок  індексних систем, їх використання  у дослідженні соціально - економічних  явищ 7

Висновок 10

Список використаної літератури 12

Вступ

 

В аналітичній роботі зі статистичними даними часто оперують різнорідними елементами. Наприклад, при аналізі сукупної зміни собівартості продукції рослинництва за певний проміжок часу мають справу з різними видами продукції - зерном, овочами, баштанними і т.д.; в аналізі сукупних змін затрат праці на виробництво картоплі - із різними видами польових робіт (оранка, боронування, культивація та ін.) Об'єднання різних елементів в одну сукупність називають агрегатом. Для аналізу змін, що відбуваються в таких агрегатах, найкращим прийомом вважається розрахунок індексів.

Статистичні індекси – це відносні величини, які одержують у результаті порівняння складних економічних явищ, утворених з різнорідних елементів, що не підлягають безпосередньому підсумовуванню.

Англійський термін “index number” означає “число-показник”. Статистична практика широко використовує індекси при вивченні економічних явищ (хоча деякі економісти виявляються не підготовленими для такої роботи). Знання методології побудови індексів значно розширює аналітичні можливості дослідника, збагачує результативну інформацію досліджень.

За допомогою індексів можна  характеризувати зміну як у часі, так і в просторі найрізноманітніших показників: обсягів виробленої продукції, посівних площ, урожайності, цін, вартості та собівартості, продуктивності праці і т.д. їх поділяють на дві групи: до першої належать об'ємні (сумарні) показники ( наприклад, розмір посівних площ, кількість худоби, обсяг продукції та ін.), які виражаються абсолютними величинами; до другої - показники, розраховані на певну одиницю ( наприклад, урожайність, ціни, собівартість, продуктивність праці і т.д.). Останні умовно можна назвати якісними показниками, і виражаються вони у вигляді середніх велечин. Зазначена особливість зумовлює поділ індексів на індекси кількісних та індекси якісних показників.

За допомогою статистичних індексів можна відображувати зміну у  часі і просторі як окремих простих  показників ( наприклад, обсяг виробництва  зерна, молока, м'яса і т.д.), так і однойменних показників по складних сукупностях (наприклад, зміна обсягу виробництва продукції рослинництва, тваринництва, по господарству в цілому і т.д.)

Класифікують індекси за ступенем охоплення елементів досліджуваного явища та способом побудови. За ступенем охоплення елементів явища індекси  поділяють на індивідуальні та загальні.

Індекси, які відображують співвідношення простих одиничних показників, називають індивідуальними, а індекси, що характеризують зміну певного показника в цілому по будь-якій складній сукупності, - загальними. Останні в свою чергу розглядаються за широтою сукупності. Так, зведені індекси, що охоплюють всю сукупність досліджуваних явищ називають тотальними (або загальними), а індекси, які охоплюють частину (групу) елементів сукупності, - груповими (або субіндексами). Наприклад, індекс продукції рослинництва та індекс продукції тваринництва є груповими щодо тотального індексу продукції сільського господарства.

1. Побудова індексних систем

За способом побудови загальні індекси поділяють на агрегатні, середні із індивідуальних та середнього рівня.

Агрегатний індекс розраховують шляхом співвідношення двох сум. При цьому знаходять співмірник для різних елементів складного явища й додають елементи у звітному та базисному періодах, одержуючи відповідні суми.

Середній індекс визначають з індивідуальних індексів окремих елементів.

Індекс середнього рівня знаходять як співвідношення середніх величин поточного і базисного періодів.

Згідно із теоретичними концепціями  агрегатні індекси вважаються основною формою економічних індексів, а середні  із індивідуальних індексів - похідними, які одержують у результаті перетворення агрегатних індексів.

Обчислення загальних індексів, що дають змогу співвіднести між  собою показники за складними  сукупностями, являє собою особливий  прийом дослідження, який називається  індексним методом. За його допомогою  можна не тільки вивчати динаміку показників, а й вимірювати вплив  окремих факторів на динаміку складного  показника. При цьому залежно  від завдань аналізу можна  фактори вивчати ізольовано, абстрагуючись  від дії інших , або розглядати їх взаємопов'язано.

За допомогою індексного методу вирішуються такі завдання:

1) характеристика загальної зміни  складного економічного явища  чи окремих його елементів  (складових); 2) виділення впливу одного  з факторів шляхом елімінування  впливу інших; 3) відокремлення впливу  зміни структури явища на зміну  індексованої величини.

Індексний метод має свою термінологію та символіку. її дотримання є обов'язковою  умовою в індексному аналізі. Розглянемо це питання дещо детальніше.

Для побудови статистичного індексу  необхідно мати вихідну інформацію, як мінімум, за два періоди. Один з  таких періодів називається базисним, другий - поточним. Базисний - це період, з яким порівнюють досліджувані явища, поточний - період, що порівнюється. Якщо досліджуються дані за кілька періодів, то один з них ( як правило, початковий) буде базисним, а решта - поточними, або звітними.

Основними об'єктами для побудови індексних комплексів є кількість  і ціна. Кількість позначають латинською літерою ц (від лат. "циапгіїаз"); ціну - латинською р (від лат. "ргейигя"). Важливе значення має підписна нумерація. За її допомогою позначається період, до якого належать дані. Так, якщо йдеться про кількість продукції за базисний період, то йому відповідає позначення Відповідно кількість продукції за перший поточний період позначається за другий поточний - ц₂ і т.д. Аналогічні позначення вводять і для ціни.

Такі об'єкти для побудови індексних  комплексів, як посівні площі, урожайність, затрати робочого часу на одиницю  продукції та собівартість її одиниці, позначають відповідно символікою: П, у,і,г.

Виходячи з прийнятих позначень, для різних показників записують  індивідуальні індекси, які позначають через /'. Так, індивідуальний індекс обсягу виражається як i=q₁: ц₀, цін - /=р₁:р₀, собівартості одиниці продукції - / = г₁: Загальні індекси позначаються символом І і розраховуються дещо складніше.

У теорії індексів показник, зміну  якого характеризує індекс, називають індексованою величиною, а пов'язану з нею величну, що використовують як постійну, - елімінованою величиною, або вагою. Остання відіграє роль сумірника. Використання зазначених двох видів величин вважається особливістю індексного методу аналізу.

Слід відзначити, що при побудові статистичних індексів насамперед необхідно  вирішити такі питання: 1) який набір  різнорідних елементів досліджуватиметься; 2) які показники виступатимуть  індексованими величинами; 3) які  величини виступатимуть сумірниками (вагами). При цьому встановлюють, які досліджувані показники при  побудові індексів вважаються базисними, а які - поточними.

2. Взаємозв'язок індексних систем, їх використання у дослідженні  соціально - економічних явищ

Взаємозв'язок індексів конкретних економічних явищ обумовлені взаємозв'язками відображаємих ними явищ. Так, товарообіг (pq) є добутком ціни (р) на кількість  реалізованої продукції (q). Звідси:

                               ,                                         (1)

                                                                                           (2)

Аналогічно:

                                    ,                                            (3)

тобто індекс витрат на виробництво  може бути отриманий як добуток індекса  собівартості на індекс фізичного обсягу виробленої продукції.

Індекс валового збору  сільськогосподарських культур (І_уп) можна отримати через індекс урожайності (І_у) та індекс посівних площ (І_п):

                                                                         (4)

Взаємозв'язок економічних  індексів дозволяє здійснювати оцінку ролі окремих факторів у зміні  досліджуваного явища.

Добуток індексу фізичного  обсягу продукції на індекс оптових  цін дорівнює індексу вартості продукції.

Індекс продуктивності праці, помножений на індекс загальних  витрат робочого часу, дорівнює індексу  фізичного обсягу продукції:

                                                          (5)

Отже, використовуючи взаємозв'язок індексів, можна отримати одні індекси на основі інших.

Так, якщо товарообіг по групі  товарів зріс в 1,2 рази, а ціни знизились  в середньому на 10 %, то фізичний обсяг  товарообігу зріс на 33 % (1,2:0,9=1,33).

Або ріст товарообігу на 20 % здійснився за рахунок збільшення його фізичного обсягу на 33 % і зниження цін на 10 %.

Приклад. Відомі такі дані:

Таблиця 1 - вхідні дані

Позначення	Показник	Базисний період	Звітний період	Індивідуальний індекс
q	Обсяг виробленої продукції, млн.грн.	3,0	3,2	1,067 (3,2:3,0)
T	Чисельність робітників, чол.	1800	1830	1,017
W	Продуктивність праці, грн.	1667	1749	1,049

 

Взаємозв'язок між наведеними у таблиці факторами має вигляд:

                                                                                                                (6)

Обсяг виробленої продукції (q) зріс на: ∆ = 3,2 - 3,0 = 0,2 млн. грн., або  на 6,7 %.

Це відбулося як в  наслідок зміни чисельності робітників, так і продуктивності праці.

В результаті збільшення чисельності робітників при колишньому рівні продуктивності праці обсяг виробленої продукції зріс на 1,7 %, тобто на:

В результаті підвищення продуктивності праці при колишньому рівні чисельності робітників обсяг  виробленої продукції зріс на 4,9 % або  на:

Сума впливу двох факторів на зміну обсягу виробленої продукції (0,05+0,15) співпадає з загальним  відхиленням обсягу у звітному періоді  порівняно з базисним (3,2-3,0).

Висновок

Проведене у рефераті дослідження ролі індексного методу дослідження переконує в тому, що будь-яка індексна модель має математичну і логіко-аналітичну інтерпретацію. З математичної точки зору модель являє собою рівняння, яке дозволяє для кожного явища знайти перетворену форму його виразу у вигляді добутку двох інших явищ. Оцінка ж цього рівняння з логіко-аналітичної точки зору дозволяє встановити, чи існує реальна причинно-наслідкова залежність між ними, чи ні. Якщо така залежність існує, значить, знайдена реальна форма функціональної залежності об'ємного показника від його кількісного і якісного чинників, і тому модель придатна для використання за прямим призначенням. У іншому випадку модель самостійного значення не має і може бути використана лише для деталізації одного фактора за допомогою двох інших чинників. В основі такого перетворення лежить принцип еквівалентності між кількісними рівнями явищ. Якщо виявиться, що модель відображає недетермінований взаємозв'язок між явищами, то внаслідок некоректності вона повинна бути замінена іншою моделлю.  
 Також є підстави для того, щоб якісні показники, що обчислюються по відношенню до однієї і тієї ж сукупності, поділяти на дві групи: внутрішні (ендогенні) і зовнішні (екзогенні). Перші мають місце в умовах однозначно детермінованого, а другі – обопільно детермінованого взаємозв'язку між явищами.    
 Між ендогенними і екзогенними показниками існують відмінності і схожість. За ознакою відмінності вони розчленовуються на дві неоднорідні групи, і ця їх властивість буде використана надалі для розв'язання одних проблем, а за ознакою схожості, що дозволяє об'єднувати їх у певні однорідні групи, – для з'ясування інших аспектів статистичного аналізу. Схожість між цими показниками виявляється на рівні формального, а відмінність – на рівні конкретного аналізу, про що йдеться нижче.  
Таким чином, в рамках індексного аналізу за зовнішньою однотипністю якісних показників потрібно розрізняти їх сутнісну різнорідність, що дозволяє розчленовувати ці показники на ендогенні та екзогенні. Перші вказують на наявність причинно-наслідкової залежності між явищами (наприклад, між обсягом виробленої продукції і продуктивністю праці), другі являють собою своєрідний коефіцієнт взаємозв'язку між паралельно існуючими явищами, який слугує опосередкованою формою виразу одного явища через інше.

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Бакланов Г.И. Некоторые вопросы индексного анализа.- М. .: Финансы и статистика, 1972.

2. Урланис Б.Ц. Общая теория статистики.- М. : Финансы и статистика, 1995. – 417с.

3. Інтернет ресурс - http://pidruchniki.ws, стаття " Загальне поняття статистичних індексів. Основи індексного методу".

4. Кушнір Н. Б., Кузнєцова Т. В., Красовська Ю. В. та інші:навчально - методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. -  Статистика, 2009. - с. 93 - 106.