Класифiкацiя резервуарiв та вимоги до них

КЛАСИФІКАЦІЯ  РЕЗЕРВУАРІВ ТА ВИМОГИ ДО НИХ

      За способом розміщення резервуари поділяються на наземні та підземні.

    За  значенням надлишкового тиску розрізняють резервуари низького (p_и≤0,002МПа) і високого тиску (p_и≥0,002-0,007МПа).В резервуарах низького тиску зберігають палива, оливи та спеціальні рідини. Резервуари високого тиску призначені для зберігання рідин при температурі до +120◦С.

    За  конструкцією резервуари поділяють на вертикальні з стаціонарним та плаваючим дахом, краплеподібні, сферичні, горизонтальні.

    За  матеріалом з якого  виготовлені розрізняють сталеві, залізобетонні, із синтетичних матеріалів, льодогрунтові, шахтні із бутобетону.

    Вимоги, що висуваються до резервуарів для збереження кондиційності і зменшення втрат нафтопродуктів наступні:

1. Наявність необхідного обладнання в залежності від нафтопродукту, який зберігається;
2. Регулювання дихальної апаратури в залежності від проектного тиску резервуарів;
3. Наявність технологічної карти, в якій вказують висотний трафарет, максимальний рівень наповнення, мінімальний залишок, допустима максимальна продуктивність наповнення і спустошення, максимальна температура підігріву;
4. Повна герметизація горловин;
5. Наявність обладнання, що забезпечує зрошення резервуара в спекотну пору року, та теплоізоляції у випадку розташування резервуара в районах з низькою температурою навколишнього середовища.
6. Заповнення резервуарів продуктом в зонах можливого затоплення під час паводка. Наявність якірних пристроїв, для запобігання підйому резервуарів під дією відштовхуючої сили під час наводнень;
7. Наявність пристроїв, що забезпечують верхній забір палива;
8. Антикорозійне покриття внутрішньої поверхні резервуарів повинно бути паливо- та водостійким;
9. Наявність приладу для відводу статичної електрики;
10. Фарбування поверхонь наземних резервуарів в світлі кольори;
11. Наявність пристроїв, що запобігають надлишковому наповненню резервуара нафтопродуктом;
12. Наявність обладнання для експлуатації резервуара за низьких температур.

РЕЗЕРВУАРИ  З ПЛАВАЮЧИМ ДАХОМ 
 

    Резервуари  з плаваючим дахом мають максимальний об'єм що складає 120000м³. Дах дозволяє зменшити втрати нафтопродукту від випаровування та запобігає забрудненню атмосфери при його зберіганні, підвищити пожежну безпеку. Конструктивно ці резервуари схожі на вертикальні стальні. Положення даху 5 (див. дод 1) фіксує рухома драбина 3. З'єднання драбини з дахом виконано через каток, який забезпечує її вільне пересування в горизонтальній площині під час підйому та опускання даху. Другий кінець драбини поєднаний з опорним кільцем 2, який має сітчасту колову форму, що спирається на верхній пояс резервуара. Драбину використовують для обслуговування плаваючого даху та обладнання, що розміщується на ній. Стійка 7 на внутрішній частині даху запобігає його опусканню на дно резервуара. З зовнішнього боку резервуара встановлена стаціонарна драбина 4.

    Плаваючий дах може бути подвійним або одинарним. Подвійний дах складається з декількох герметичних відділень, які запобігають зануренню та затопленню при порушенні герметичності одного з декількох понтонів. Її верхній шар має форму конусу і забезпечує стікання води з нього. Нижній шар також має підвищення до центру, що дозволяє забезпечити збирання парів нафтопродукту. Для контролю герметичності кожне відділення даху обладнане патрубком з кришкою. В нижній частині відділень приварені муфти з пробками для видалення нафтопродукту при порушенні цілісності відділення. Одинарний дах виконаний з центрального сталевого диска і зовнішнього кільцевого, що вмонтований вздовж стінок резервуара. Наявність секцій запобігає зануренню даху. Такий дах є більш простим і має меншу вагу у порівнянні з подвійним. Діаметр даху на 200-400мм менший за  діаметр резервуара, що запобігає заїдання.

    Щільність притискання країв даху до стінок резервуара досягається за допомогою ущільнюючої засувки. Найбільш простою є засувка виконана з тканини, що вкрита з обох боків паливостійкою та морозостійкою резиною. Для відведення атмосферних опадів (води) з даху передбачена дренажна система з гумових рукавів або сталевих труб із шарнірами. Заряди статичної електрики відводяться ланцюгом, що створюють між собою дах і рухома драбина, яка зв'язана з корпусом резервуара мідним проводом. Резервуар заземлюють за допомогою чотирьох труб, що утворюють контур заземлення, і поєднаних між собою сталевою стрічкою. Нижнє положення даху фіксують на відстані 1,8м від днища спеціальними стійками при роботі працівника в середині резервуара.

    Резервуари  з плаваючим дахом збирають з  рулонних заготовок на місці розташування. Спочатку розкатують днище. На ньому встановлюють внутрішню стінку резервуара з чотирьох листів і зовнішню стінку з двох листів. Зовнішню стінку зварюють з внутрішньою суцільним швом на висоті 100мм від днища, потім монтують дах. Положення плаваючого даху забезпечують направляючі, виконані з труб діаметром 300мм. Герметичність між дахом і направляючими забезпечують за допомогою роликів з гумовим ущільненням. Ролики розташовують так, що дах рухається у радіальному напрямі на 50-100мм (переміщення є необхідним для рівномірного притискання ущільнюючої засувки до стінки резервуара і компенсації нерівностей корпуса резервуара). Для поєднання резервуара з атмосферою на плаваючому даху передбачений вакуумний клапан. Рівень нафтопродукту в резервуарі контролюють поплавкові прибори з дистанційною передачею показників. Стрічка пристрою проходить крізь отвір оглядового люка на даху. 

    РЕЗЕРВУАРИ  З ПОНТОНОМ 
 

    Резервуари  з понтоном мають максимальний об'ємом 50000м³. Понтон в цих вертикальних стальних резервуарах призначений для зменшення втрат нафтопродуктів від випаровування забруднення навколишнього середовища, а також для підвищення пожежної безпеки. Він змінює своє положення в вертикальній площині в залежності від рівня нафтопродукту.

    Понтон  переміщується в вертикальній площині за направляючою 1 (див. дод. 2), яка розташована в центрі резервуара 4 і виконую функцію колони. Крім того, її використовують для виміру рівня палива і взяття проб. Понтон має кільцеву зовнішню 5 і центральну 3 секції, до яких приєднаний лист з легкого металу, що вкриває дзеркало нафтопродукту. Між стійкою і центральною секцією понтоном розміщують засувку 2 з технічної тканини – бельтинга. Вздовж зовнішнього діаметру понтона також розміщують засувки виготовлені з бельтингу. Бельтинг фіксують по периметру до кільцевого кутка. Для запобігання опускання понтона на дно в резервуарі використовують стійки 7. Конструкція понтона розбірна.

    В резервуарах часто використовують понтони з полімерних матеріалів. Для відділення вільної поверхні нафтопродукту від газоповітряного простору використовують верхній і нижній килим 1 виготовлені з поліамідноі плівки зварюванням струмом високої частоти. Для ущільнення між стінкою резервуара і кільцем жорсткості 2 встановлюють засувку з гумової тканини. Плавучість понтона забезпечують розміщені по всьому периметру поплавки 4 з пенопласту. Понтон збирають в резервуарі з готових вузлів.

    Для резервуарів з щитовим дахом  і центральною стійкою використовують неметалеві понтони типу «колесо», які складаються з сталевого кільця і центрального патрубка, з'єднаних арматурною сталлю. Кільце нагадує колесо шириною 0,8-1м. В середині патрубка пропускають центральну стійку резервуара. Простір між кільцем і патрубком перекривають оболонкою з гумової тканини.

    Для резервуарів зі сферичним дахом використовують понтони типу «килим». В цьому випадку центральний патрубок не використовують.

    Резервуари  з понтонами мають простішу конструкцію  у порівняння з резервуарами з  плаваючим дахом. Вони більш прості в експлуатації, особливо в районах з від'ємними температурами і великими снігопадами.