Політичні режими в Україні

 

ЗМІСТ

Вступ …………………………………………………………………….....3

1. Політичний режим, його сутність і класифікація …………………...4
2. Становлення політичного режиму в Україні ………………………..11

  Політичні режими в 1900 –  1918 рр………………………………...11

  Політичні режими  України в складі СССР ( 1918 – 1991 рр.)...…14

  Політичні режими  в період незалежності (1991- 2010 рр.)……….17

3. Особливості політичного режиму в сучасній Україні …………..…22

 

Висновок………………………………………………………………......26

Список використаних джерел …………………………………………. 28

 

 

 

 

 

 

                                              ВСТУП

Поняття політичного режиму дає ключ до розуміння сутності та призначення політичних інститутів і процесів, самої політики. Визначення цього поняття, з'ясування сутності й характеру політичної влади дає змогу виокремити політичні відносини з усієї сукупності суспільних відносин, має важливе значення для розуміння природи політики й держави. Про важливість поняття влади в науці свідчить існування особливої галузі науки - кратології (від грецьк. кратос - влада і логос - слово, поняття, вчення) як сукупності знань про владу.

Сучасний світ - це багатолика сукупність розвитку, взаємодії, еволюції, втрати одних і здобуття інших характерних рис. Вітчизняне суспільствознавство недооцінювало самостійність цього поняття, внаслідок чого його вітчизняні дослідження значно відстають від світових розробок. Політичний режим являє собою комплекс взаємодіючих компонентів здійснення політичної влади. Носієм зв'язків і відносин, тобто показником того, як, в якій політичній парадигмі працює влада, є компоненти та їх взаємодія, атрибутивні, характерні властивості того чи того політичного режиму.

 Політичний режим складається  принаймні з трьох компонентів,  які зберігають певну самостійність,  автономність. Ця обставина має  цілу низку важливих наслідків, зумовлених передусім плюралізмом тлумачення політичного змісту режиму.

Сутність політичного режиму, отже, визначається тим, що у державі є пріоритетним - права держави чи права особистості; що зі складу прав, зазначених у Загальній декларації прав людини, держава визнає, гарантує або обмежує, фальсифікує: чи існують у державі порушення прав людини (мотиви, форми, масштаби тощо).

 

1. ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ, ЙОГО СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ

Поняття "політичний режим" можна  визначити як систему способів і  методів управління певним державне організованим суспільством або як систему способів і методів взаємодії суспільства та органів політичної влади.

Політичний режим є осереддям взаємодії комплексу компонентів, кожний з яких, у свою чергу, містить не менш інтегровані складові. Політичний режим - це вираження політичного напряму здійснення політичної влади, її політичних пріоритетів. Він показує, докорінні інтереси яких груп громадян ця влада відстоює, які механізми пропонує для задоволення поточних потреб більшості, що робить для зняття соціальної напруженості й досягненням стабільності, тобто як в цьому суспільстві функціонує політична система. Політичний режим характеризує політичну систему, він пов'язаний з нею загалом і з усіма її складовими.

Зауважимо, що у вітчизняній літературі тлумачення політичного режиму переважно зведене до способів здійснення державної влади. Політичному режиму належить значно більше, якщо не провідне місце порівняно з такою політичною інституцією, як держава. Політичний режим є визначальним чинником способу організації вищої влади, форми державного, партійного устрою, стану прав і свобод тощо. Перефразуючи висловлювання О. Шпенглера про політику, можна сказати, що політичний режим у найвищому розумінні є життя, а життя є політичний режим.

 Типологізувати таку багатопланову  категорію, як політичний режим,  можна за різними підставами. Найбільш універсальним, що відповідає  тенденціям сучасної доби, є його  поділ на демократичний та  авторитарний.

Зрозуміло, у реальному житті  існує безліч їх варіантів зі змішаними у різних пропорціях характеристиками. Запропонована загальна типологія дає можливість наочніше зрозуміти певний набір характеристик, які переважають у кожному із зазначених типів політичних режимів.

Авторитарний політичний режим  характеризується тим, що:

• у діяльності органів політичної влади переважають методи командування, відвертого диктату;
• з процесу прийняття та реалізації політичних рішень повністю або в основному вилучено метод знаходження компромісу, взаємного погодження різних позицій;
• органи політичної влади мають дискреційні повноваження, тобто право, виходячи з власного розуміння політичної доцільності, діяти на свій розсуд, у тому числі з порушенням норм закону;
• виконавчі органи наділені широкими законодавчими повноваженнями;
• обмежена або відсутня сфера застосування принципу гласності у діяльності органів політичної влади;
• обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, а також юридичні гарантії їх забезпечення.

Є три види авторитаризму:

• реформаційний;
• стабілізаційний;
• деструктивний.

Автократичному політичному режиму притаманні:

• обмеженість кола осіб, що здійснюють найвищу політичну владу, й відповідно відокремленість абсолютної більшості народу від процесу її здійснення;
• існування єдиного центру реальної політичної влади.

Автократію також не слід оцінювати  лише негативно. Програмно організовані соціальні спільноти з правлінням мудрих на благо більшості нерідко  вводили і вводять у суспільне  життя ті чи інші компоненти автократії. Приклади Сінгапуру та Кувейту тут є одними з найяскравіших.

Диктатура, виходячи з її класичного (римського) розуміння, - це тимчасовий авторитарний режим, який вводиться  на строк дії надзвичайних обставин для здійснення рішучих заходів  на виведення країни із стану кризи.

Тоталітарний політичний режим має такі ознаки:

• жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема, перетворення людини на додаток до механізмів влади;
• відсутність легальної опозиції;
• наявність обов'язкової для всіх офіційної ідеології;
• нетерпимість до політичного інакомислення;
• примітивізація політичної культури, всієї сфери гуманітарних знань.

Влада однієї легальної партії (при  забороні діяльності всіх інших) не є  обов'язковою ознакою тоталітаризму. В деяких країнах з такими режимами немає політичних партій, а в інших кілька легальних партій визнають провідну роль "партії-гегемона"

Анархічному політичному режиму притаманні:

• ерозія або повне руйнування найважливішої загальної ідеї єдиної держави та єдиної політичної системи;
• взаємна конфронтація або навіть атомізація владних структур, відсутність ефективних форм координації їх дій;
• втрата найвищими органами політичної влади монополії на організоване застосування збройної сили;
• відсутність системи ефективного нормативного регулювання суспільних відносин, сваволя сильнішого або спритнішого, відсутність гарантій безпеки населення та представників органів політичної влади.

Охлократичний політичний режим характеризується:

• некомпетентністю політичної влади, презирливим ставленням до знань і досвіду світової цивілізації, зокрема постійними намаганнями неадекватними реальній ситуації простими засобами і дуже швидко розв'язувати складні проблеми суспільного життя, що потребують для свого вирішення тривалої копіткої праці;
• відсутністю у представників органів політичної влади реального почуття громадянської відповідальності перед народом своєї країни та світом, популізм;
• апеляціями політичної влади до широких народних мас для підтримки та рекрутуванням значної частини правлячої політичної еліти із соціальних низів та маргінальних верств суспільства.

На відміну від "чистого" авторитаризму  передбачає:

• наявність у громадян широкого кола прав і свобод та ефективність функціонування системи їх інституційних і нормативних гарантій;
• відсутність у органів політичної влади дискреційних повноважень (тобто практично нічим не обмеженої компетенції);
• гласність прийняття рішень органами політичної влади та доступність для всіх громадян суспільне значущої інформації;
• право виконавчих органів видавати лише підзаконні акти, а не закони;
• широке застосування методу політичного компромісу, ставлення органів політичної влади до факту існування політичної опозиції як до нормального явища суспільного життя.

Порівняно з автократією демократія характеризується:

• виборністю;
• періодичною змінністю;
• підзвітністю (в тому числі юридичною відповідальністю) найвищих посадових осіб;
• юридичною рівністю громадян;
• гарантіями прав меншості та недопущенням сваволі більшості.

Як протилежність тоталітаризму  демократія - це:

• чітке визначення меж можливого втручання держави та різних колективів (корпорацій, общин тощо) у справи особи;
• визнання правомірності та цінності для суспільства плюралізму поглядів та дій, захист прав меншостей (як організованих, так і неорганізованих) на свою самобутність та вплив на соціальні процеси;
• ефективне функціонування механізму обмеження сваволі бюрократичного апарату політичної влади, запобігання поглинанню суспільства державою, партією, церквою або іншими організаціями, що претендують на монопольне знання істини, розуміння блага народу та на виключне або пріоритетне право визначати долю суспільства.

На відміну від анархії демократія передбачає:

• наявність ідеї єдиної (але й плюралістичної) політичної системи;
• певний порядок, законність, передбачуваність та цивілізований характер основних моделей поведінки громадян, державних органів та легальних організацій;
• монополію держави на організоване застосування збройної сили.
• Заперечуючи охлократію, демократичний політичний режим утверджує:
• компетентність, високий професіоналізм посадових осіб (особливо вищих), їх порядність, дисциплінованість, готовність до безкорисливих дій на благо всього суспільства;
• переважання у суспільстві почуття громадянської відповідальності його членів, тобто рішучості керування не лише особистими або груповими інтересами;
• здатність органів політичної влади до обґрунтованого виявлення нагальних потреб розвитку суспільства, вироблення та проведення політики, яка спрямована на погодження інтересів різних соціальних груп.

"Чисті типи" політичних режимів у реальному суспільному житті зустрічаються нечасто. Як правило, формуються ті чи інші різновиди "змішаних" режимів. Так, українська політична система як система перехідного типу нині має елементи всіх вищезазначених політичних режимів. При цьому ст. 1 Конституції України чітко закріпила головну тенденцію в розбудові політичної системи: "Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава".

Розгляд типів та різновидів політичних режимів не слід обмежувати лише протиставленням "демократичні - недемократичні". Це лише одна з можливих систем координат. До інших систем належать такі класифікації (типології) політичних режимів:

• постійні та тимчасові;
• нормального та надзвичайного функціонування;
• конституційні та неконституційні;
• режими функціонування правової держави, революційної законності та сваволі (відсутності законності);
• світські, релігійні та атеїстичні;
• безпартійні, одно-, дво- та багатопартійні;
• цивільні та військові;
• режими, що мають досить стабільну і надійну внутрішню опору, та такі, які потребують постійної підтримки ззовні;
• режими, що спираються лише на національні (тобто не на іноземні) інституції влади, та ті, які підтримуються за допомогою діючих на території даної країни політичних інституцій, котрі представляють закордонні сили;
• режими, які мають постійною й активною сферою своєї діяльності весь світ, та такі, що обмежені рамками своєї країни й мають лише окремі компоненти власної глобальної (загальнопланетарної) системи забезпечення національних інтересів.

Конкретні форми демократії обумовлюються  історичними, економічними, геополітичними та іншими особливостями розвитку кожної окремої країни. Але для того щоб виникли та розвивались демократичні форми політичного життя необхідні певні соціальні та культурні передумови.

Сучасна демократія як форма політичного  життя є певним способом організації  влади, підбору людей до структур влади і контролю за їх діяльністю з боку підлеглих. Цей порядок має за мету досягнення повного співвідношення інтересів влади та підлеглих.

 

2. СТАНОВЛЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО  РЕЖИМУ В УКРАЇНІ

Політичні режими в 1900-1918 рр.

Важливим елементом політичної системи суспільства виступають політичні партії. «Політична партія (від лат. рars, partis) – частина, група, відділ) – політична організація, найбільш активна й організована частина соціальної спільноти, класу, покликана виражати і захищати інтереси цієї спільноти, здійснювати практичну роботу для їх задоволення». Поява їх на політичний арені свідчить про якісно новий рівень консолідації провідних верств суспільства з метою завоювання або можливості впливу на політичну владу в країні. Історична роль партій визначається певною мірою тим, яку роль відіграють в ній ті чи інші верстви населення, соціальні спільності, а умови діяльності партій напряму залежать від політичного режиму в країні.