Адміністративно-законодавчі ризики

 

 

 

СЛОВНИК  
ВИКОРИСТАНИХ ПОНЯТЬ

 

 

 

 

Адміністративно-законодавчі ризики — ризики, що чинять вплив на діяльність суб’єктів господарювання та виникають внаслідок адміністративних і законодавчих змін.

Аналітичний метод — цілеспрямована організація прийомів, способів і дій людини, що дає можливість розкласти складний об’єкт на складові, дослідити їх, а здобуті результати об’єднати за допомогою іншого логічного прийому — синтезу цілого, збагаченого новими знаннями.

 

Види  ефективності господарського рішення: технологічна, соціальна, економічна, організаційна, психологічна, правова, етична, екологічна, політична.

Виробничі ризики — ризики, що виникають у процесі науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), виробництва, реалізації та післяреалізаційного обслуговування продукції (послуг).

 

Господарське  рішення (ГР) — результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Господарський ризик — це специфічна характеристика діяльності, пов’язана з подоланням невизначеності в господарській ситуації, в якій не виключається ймовірність виникнення непередбачуваних наслідків (можливого відхилення від цілей, бажаного результату; втрати суб’єктом господарювання частини своїх прибутків тощо).

 

Диверсифікація — процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, безпосередньо не пов’язаними між собою.

Ділові  ігри — один з евристичних методів прийняття господарських рішень; імітаційне моделювання реальних ситуацій, для виконання якого кожний учасник дістає певну роль.

 

Евристичне  програмування — методи розв’язання завдань, що спираються на досвід прийняття рішень.

Етапи процесу прийняття рішень: постановка задачі розв’язання проблеми; розробка варіантів рішення; вибір рішення; організація виконання рішення та його оцінка.

Етапи процесу ризик-менеджменту: оцінка господарської ситуації на підприємстві та виявлення ризиків; кількісний та якісний аналіз; регулювання ступеня ризику (вибір напрямів та методів регулювання, їх реалізація); оцінка отриманих результатів та їх коригування.

Ефективне рішення — рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів.

Ефективність господарського рішення  — ресурсна результативність, здобута в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.

 

Закон — стійкі відносини між об’єктами та явищами, яким властиві необхідність, загальність і повторюваність.

Засоби  прийняття ГР: алгоритм рішення; діаграма у вигляді риб’ячого скелету (метод Ішікави); блок-схема (блок-діаграма), процес складання карт («ґрунтовка»); уявні схеми, метод АВС, кольорове кодування.

Збереження  ризику — напрям регулювання ступеня ризику, що  
передбачає здійснення таких заходів: відмова від будь-яких дій, спрямованих на компенсацію збитку (без фінансування); створення спеціальних резервних фондів; отримання кредитів і позик, державних дотацій.

Зниження  ступеня ризику — напрям регулювання ризику, спрямований на скорочення ймовірності та обсягу непередбачених утрат.

 

Інвестиційні  рішення — рішення щодо вкладення (інвестування) коштів в активи у певний момент часу для одержання прибутку в майбутньому.

Інструментарій методів аналізу: зведення та групування; абсолютні та відносні величини; середні величини; динамічні ряди; суцільні та вибіркові дослідження; деталізація та узагальнення.

 

Кількісний аналіз ризику — аналіз, який покликаний кількісно визначити ступінь окремих ризиків і ризику певного виду діяльності в цілому.

Компенсація ризику — напрям, який належить до превентивних засобів управління ризиками та характеризується трудомісткістю й численними аналітичними дослідженнями (стратегічне планування, прогнозування зовнішньої економічної ситуації, моніторинг соціально-економічного та правового середовища, активний цілеспрямований маркетинг).

Конфліктна ситуація — ситуація, коли стикаються інтереси двох чи більше сторін, які мають суперечливі цілі, причому виграш кожної зі сторін залежить від того, як поводитимуться інші.

Корисні структурні схеми для прийняття рішень: модель «сміттєвого контейнера», раціонально-дедуктивна модель, науковий менеджмент, дискретно-інкрементальна модель, універсальне передбачення, редукціонізм, тотальне управління якістю, теорія хаосу, теорія ігор.

Корисність — ступінь задоволення суб’єкта (особи) від споживання товару чи виконання будь-якої дії.

Крива ризику — крива розподілу ймовірностей виникнення певного рівня втрат/прибутку.

Критерії обґрунтування  рішень під час прийняття (вибору) інвестиційного проекту: чистий приведений дохід, індекс прибутковості, термін окупності, внутрішній коефіцієнт рентабельності.

Критерії (правила) обґрунтування господарських рішень в умовах невизначеності: критерій Вальда (правило максимін), максимакс, Гурвіца, Севіджа (правило мінімакс).

Критерії (правила) обґрунтування ГР в умовах ризику: правило Байєса (критерій математичного сподівання); критерій середнього значення й стандартного відхилення; критерій Бернулі; критерій Лапласа; критерій Гурвіца (критерій песимізму-оптимізму).

 

Метод «дерева» рішень — метод, заснований на аналізі графічних зображень зв’язків основних і наступних варіантів ГР за основними результатами кожного рішення й очікуваної ефективності.

Метод експертних оцінок — метод, який полягає в раціональній організації проведення експертами аналізу проблеми з кількісною оцінкою суджень та обробкою їх результатів.

Методи аналізу  господарських рішень: метод порівняння; індексний метод; балансовий метод; метод ланцюгових підстановок; графічний метод; факторний аналіз; функціонально-вартісний аналіз; матричні методи.

Методи кількісного оцінювання господарських ризиків: статистичний метод; метод експертних оцінок; аналіз доцільності витрат; рейтинговий метод; нормативний метод; аналітичний метод; метод аналогів.

Методи  кількісного оцінювання інвестиційних  ризиків: метод коригування норми дисконту, аналіз чутливості, метод сценаріїв, «дерево» рішень, імітаційне моделювання.

Методи  розробки господарських рішень — низка заходів організаційного, технологічного, економічного, правового та соціального характеру, спрямованих на формування ГР.

Метод сценаріїв — низка прогнозів щодо кожного розглянутого рішення з приводу його реалізації, а також можливих позитивного чи негативного наслідків.

Моделі  прийняття рішень: класична, поведінкова та ірраціо- 
нальна.

 

Напрями впливу на ступінь ризику: уникнення ризику; компенсація ризику; збереження ризику; передача ризику; зниження ризику.

Невизначеність  — це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її параметрів.

Обґрунтування ГР — підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та реальним обмеженням.

Оптимальність ГР — властивість ГР бути найкращим, відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності.

Організаційно-діяльнісні ігри (ОДІ) — спеціальний засіб і метод розв’язання унікальних задач, обґрунтування прийняття найскладніших ГР, що виступає як досить універсальна й ефективна форма організації, розвитку та дослідження колективної розумової діяльності, методологічного мислення.

 

Передача ризику — напрям регулювання ступеня ризику, що має на меті передачу відповідальності за нього третім особам за збереження наявного рівня ризику (страхування; передача ризиків через укладання договорів факторингу, поручительства; передача ризику через укладання біржових угод (хеджування)).

Політичний  ризик передбачає ймовірність можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни.

Прийняття рішення — вибір однієї з двох альтернатив або одного з кількох варіантів, що мають місце.

 

Реалізаційні (маркетингові, комерційні) ризики — ризики, пов’язані з імовірністю втрат під час збуту продукції (послуг), у процесі взаємодії з контрагентами та партнерами для організації продажу.

Результативне рішення — рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів.

 

Система показників кількісної оцінки ризику включає: абсолютні величини (дисперсія, середньоквадратичне відхилення, семіваріація, семіквадратичне відхилення), відносні (ймовірність, коефіцієнт варіації, коефіцієнт ризику) й інтервальні (граничні інтервали ефективності, гранична похибка, розмах варіації).

Системний підхід до аналізу ризику — підхід, що передбачає: всебічне (наукове, технічне, технологічне, маркетингове, стратегічне) вивчення підприємства та середовища його функціонування як джерел ризику; аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів ризику; побудову й аналіз ланцюжка розвитку подій за впливу тих або інших факторів; визначення показників оцінки рівня ризику; встановлення механізмів та моделей взаємозв’язку показників і факторів ризику.

Стилі прийняття рішень: директивний, аналітичний, концептуальний та біхевіористичний.

Ступінь ризику — ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього.

Теорія  ігор — математичний апарат для вибору стратегії в конфліктній ситуації, мета якого — формування рекомендацій щодо розумної поведінки учасників конфлікту, тобто визначення оптимальної стратегії кожному з них.

Теорія  оптимального портфеля — теорія, пов’язана з проблемою вибору ефективного портфеля, що максимізує очікувану дохідність за певного, прийнятного для інвестора, рівня ризику.

 

Умови прийняття господарських рішень: умови визначеності, невизначеності та ризику.

Уникнення ризику — один з найпоширеніших напрямів регулювання ризику, який полягає в простому ухиленні від прийняття проектів, рішень, обтяжених надмірним ризиком, у відмові співпрацювати з ненадійними партнерами, постачальниками.

Управління  ризиками — сукупність дій економічного, організаційного, технічного характеру, спрямованих на встановлення видів, факторів, джерел ризику, оцінку величини, розробку й реалізацію заходів щодо зменшення його рівня та запобігання можливим негативним наслідкам.

 

Фактори ризику — умови, які можуть викликати та спричинити невизначеність результатів здійснення господарської діяльності.

Фінансові ризики — ризики, що передбачають імовірність виникнення втрат фінансових ресурсів у зв’язку з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості капіталу, структурі активів та пасивів.

Фінансові рішення — рішення щодо визначення обсягу та структури інвестованих коштів (власних і позикових), забезпечення поточного фінансування наявних коротко- та довгострокових активів (структура власних засобів, позикових засобів, сполучення коротко- та довго- 
строкових джерел).

Форми вираження ГР: указ, закон, наказ, розпорядження, вказівка, акт, протокол, інструкція, договір, угода, план, контракт, оферта, акцепт, положення, правила, модель.

Форми реалізації ГР: розпорядження, переконання, роз’яснення, примус, настанова, повідомлення, ділова бесіда, особистий приклад, навчання, рада, ділові ігри (тренінгу), наради, засідання, звіт, ділове слово.

Функція корисності — деяка функція U(X) , визначена на множині переваг, якщо вона монотонна, тобто з того, що Х < Y, випливає U(Х) < U(Y).

Функції ризику: інноваційна, регулятивна, захисна, компенсаційна, соціально-економічна й аналітична.

 

Характер  прийняття ГР: інтуїтивний, інсайтний, заснований на судженнях, раціональний.

Хеджування  — напрям регулювання ризику; що передбачає страхування від ризику ціни товару, яка невигідна для продавця чи покупця, через створення зустрічних валютних, комерційних, кредитних вимог.

 

Якісний аналіз ризику — аналіз, який має на меті визначити чинники й зони ризику та провести ідентифікацію можливих ризиків.

Якість  господарського рішення визначається сукупністю параметрів рішення, що задовольняє конкретного споживача (групу споживачів) та забезпечує реальність його реалізації.