Законодавство України щодо прав громадян в сфері освіти

                            Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

 

 

 

Факультет соціології і права

 

Реферат

          На тему: Законодавство України щодо прав громадян в сфері освіти

 

 

 

 

 

                                                                  Виконав: 

                                                                                студент І-го курсу

                                                                      групи СП-21

   Ховякова Юлія Юріївна

 

 

 

 

 

Київ

2013

Наша держава є сторонньою практично всіх багатосторонніх конвенцій ООН у галузі прав людини. І, як і кожна країна світу, що взяла на себе зобов'язання виконувати міжнародні конвенції, в тому числі про права людини, повинна керуватися принципами і нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Більше того - створити умови для здійснення і захисту прав кожної людини. Важливим кроком на цьому шляху стало закріплення в Конституції України високих стандартів прав людини, сформульованих в Загальній декларації прав людини.

Пріоритети прав людини є домінуючими в процесі реалізації євроінтеграційних устремлінь нашої держави. Разом з тим, законодавче забезпечення прав людини, реалізація на практиці нормативних приписів є ще далекими від бажаного. Зокрема, це стосується і сфери освіти.

Головними критеріями дотримання міжнародних норм і вимог національного законодавства щодо реалізації права громадян на отримання освіти мають бути якість і доступність освіти для кожного.

Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», інших нормативно-правових актів і міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на доступність якісної освіти. Це в повній мірі повинно стосуватися й дітей з особливими потребами, до яких належать діти з проблемами фізичного та розумового розвитку, з психоневрологічними захворюваннями, захворюваннями серцево-судинної системи, з малими і затухаючими формами туберкульозу, а також діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.

Для забезпечення права на якісну освіту цих дітей міжнародна практика пропонує дітям з особливими потребами широкий вибір доступних форм здобуття освіти: індивідуальну, дистанційну, екстернатну, «школи консультаційних класів», «школи другого шансу», «вечірні школи», а також «включені» («інклюзивні») форми навчання. Останні дають змогу дітям із особливими потребами навчатися спільно зі своїми здоровими ровесниками, що ефективно впливає на рівень їхньої соціалізації.

В Україні спеціальна освіта має складну, розгалужену й диференційовану систему навчально-виховних (корекційних) закладів, реабілітаційних і медико-педагогічних центрів, навчально-виховних комплексів, спеціальних (корекційних) класів при середніх закладах освіти тощо. Розвиток системи спеціальної освіти спрямований на подальшу диференціацію і вдосконалення діючої мережі корекційних закладів, відкриття нових типів закладів, у яких надаватиметься комплексна допомога й підтримка дітям із особливими потребами, а також із залученням цих дітей в загальноосвітню школу.

Головними критеріями дотримання міжнародних норм і вимог національного законодавства щодо реалізації права громадян на отримання освіти мають бути якість і доступність освіти для кожного.

Закони України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту» надають можливість батькам дітей з особливими потребами можливість вибору різних форм навчання (в спеціальній школі, школі-інтернаті, навчально-реабілітаційному центрі, у корекційних класах при загальноосвітній школі, дитсадку-школі, надомного навчання, в формі екстернату тощо).

Питання освіти дітей з особливими потребами регулюється також законодавством про інвалідів, зокрема, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», нормативними документами у цій сфері та міжнародними договорами з питань прав інвалідів.

Норми щодо освіти дітей-інвалідів містить і Закон України «Про охорону дитинства». Проте, як свідчить практика, в нашій державі немає необхідної кількості спеціальних (корекційних) закладів, кваліфікованих кадрів тощо. Назріла потреба проведення якісних змін існуючої системи спеціальної освіти. І в першу чергу це стосується змін у законодавстві. Норми вищезгаданих законів з питань освіти дітей з особливими потребами не узгоджені між собою. Законодавчо не введений навіть термін «діти з особливими потребами» (діти з особливими освітніми потребами), зустрічаються терміни діти-інваліди; діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; особи, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в масових навчальних закладах; дітей-інваліди та діти з вадами розумового або фізичного розвитку. Правове регулювання питань інтегрованої чи інклюзивної освіти знаходиться практично в зародковому стані. Відсутнє спеціальне законодавство з питань освіти дітей з особливими потребами.

Cтаття 1. Законодавство України про освіту

 

Законодавство України про освіту  базується  на  Конституції

України  і складається з цього Закону, інших актів

законодавства України.

 

Стаття 2. Завдання законодавства України про освіту

 

Завданням законодавства  України  про освіту  є  регулювання

суспільних відносин у галузі  навчання,  виховання,  професійної,

наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

 

Стаття 3. Право громадян України на освіту

 

1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх

державних  навчальних  закладах  незалежно  від    статі,    раси,

національності, соціального і майнового стану, роду  та  характеру

занять, світоглядних переконань, належності до  партій,  ставлення

до релігії, віросповідання, стану здоров'я,  місця  проживання  та

інших обставин. Це право забезпечується:

розгалуженою   мережею навчальних  закладів,  заснованих  на

державній  та  інших  формах власності, наукових установ, закладів

післядипломної освіти;

відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для

вибору  профілю  навчання  і  виховання  відповідно до здібностей,

інтересів громадянина;

різними  формами навчання  -  очною,  вечірньою,    заочною,

екстернатом, а також педагогічним патронажем.

 

2. Держава  здійснює  соціальний  захист  вихованців,  учнів,

студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних  ординаторів,

аспірантів,  докторантів  та  інших  осіб  незалежно  від  форм їх

навчання  і  типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє

здобуттю освіти в домашніх умовах.

 

3. Для одержання документа про освіту громадяни  мають  право

на державну атестацію.

 

4.  Іноземці,  особи без громадянства  здобувають  освіту в

навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та

міжнародних договорів.

 

5.  Особа,  яку  визнано  біженцем  або  особою, яка потребує

додаткового  захисту,  має  рівне  з  громадянами України право на

освіту.

 

Стаття 4. Державна політика в галузі освіти

 

1.    Україна    визнає    освіту    пріоритетною      сферою

соціально-економічного,  духовного    і    культурного    розвитку

суспільства.

 

2.  Державна  політика в галузі освіти визначається Верховною

Радою  України  відповідно  до  Конституції України і здійснюється

органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.