Механізм реалізації та захисту економічних прав людини

Тому логічним є рішення Конституційного Суду України, відповідно до якого: 1. Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. 2. В аспекті порушеного в конституційному поданні питання положення частини першої статті 4 ЦПК України треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду в разі їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом [8].

Отже, право на судовий захист – це комплексне правове поняття, що означає наявність можливості у будь-якої особи скористатися чинним процесуальним порядком для захисту своїх (або у встановлених законом випадках – чужих) порушених прав, свобод та інтересів в органах судової влади.

Слід підкреслити, що право на судовий захист є конституційним і слугує юридичною базою для процесуальних прав осіб, зацікавлених у судовому процесі, але це не означає, що процесуальні права є частинками права на судовий захист. Їхнє співвідношення полягає в іншому – у тому, що право на судовий захист указує вихідні, головні напрями розвитку системи процесуальних прав. Для подальшого втілення в життя конституційне право на судовий захист потребує конкретизації за допомогою поточного процесуального законодавства. Процесуальні суб'єктивні права є юридичними засобами, котрі забезпечують фактичну можливість здійснення права на судовий захист.

Як слушно й лаконічно зазначає Є. Пушкар, конституційне право на судовий захист означає можливість надання допомоги державою в особі суду у вирішенні матеріально-правових спорів і застосування засобів примусу для приведення їх поводження у відповідність приписам закону [10, с. 7].

Отже, право на судовий захист конституційних економічних прав та свобод людини і громадянина істотно різниться від загального конституційного права на захист зазначених прав найбільшою мірою тим, що суб'єкт цього права: по-перше, має можливість звернутися по захист свого порушеного чи оскаржуваного права тільки до судових органів; по-друге, судовий розгляд відбувається лише в разі звернення суб'єкта права із заявою (позовною заявою) до суду за умови прийняття до розгляду судом зазначеної заяви згідно з вимогами законодавства; по-третє, протягом судового розгляду до особи, дії якої були оскаржені, не застосовуються санкції або інші примусові дії чи інші заходи впливу (окрім заходів забезпечення позову) у зв'язку з тим, що особа визнається винною у скоєнні правопорушення тільки з моменту набрання рішенням суду законної сили; по-четверте, право на судовий захист економічних прав і свобод слід вважати гарантією не тільки економічних, а й зазвичай майже усіх без винятку прав та свобод людини і громадянина.

Судовий захист економічних прав та свобод людини і громадянина – це гарантована державою можливість будь-якої особи, уповноваженого законом державного органу або недержавної організації скористатися чинним конституційним порядком захисту в органах судової влади порушених чи оспорюваних економічних прав, свобод та інтересів людини й громадянина.

Висновок

Вважаємо, що захист економічних прав та свобод людини і громадянина – це надана законодавством  людині можливість застосування заходів правоохоронного характеру для оскарження та (або) відновлення порушених економічних прав та свобод людини й громадянина.

Загалом захист економічних прав та свобод людини і громадянина в сучасному світі – актуальна тема як для наукових дискусій, так і для розв'язання проблем практичної діяльності міжнародного співтовариства у зв'язку з тим, що завдяки захисту економічних прав та свобод створюються умови для належного розвитку людської особистості, що неодмінно сприяє розвиткові суспільства, підвищує авторитет влади та держави загалом. 

Список використаних джерел та літератури:

1. Конституція України. Від 28.06.1996 р. – К.: Парламентське видавництво, 2006. – 160 с., 141 с. 

2. Карпачова Н. І. Перший Омбудсман України на захисті прав людини: Збірник документів. 1998 – 2006 – К.: Азимут-Україна, 2007. – 5 с. 

3. Панов О. І. Наглядова функція прокуратури в контексті становлення правової держави і захисту прав людини // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. – Вип. 18. – С. 140.

4. Тертишник В. Концептуальні аспекти прокурорського нагляду //  Вісник прокуратури. – 2002. – № 6 (18). – С. 15.

5. Гаврилюк М. Захист прав громадян – завдання прокурорів//Вісник прокуратури. – 2003. – № 5(23). – С. 38–40.

6. Ринажевський Б. Нагляд за додержанням і застосуванням законів – важливе завдання прокуратури // Вісник прокуратури. – 2003. – № 3 (21). – С. 12–13.

7. Антонович М. М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини  – К.: Видавничий дім KM Academia, 2000. – 138 с.

8. Француз Т. І. Роль і місце судової влади в процесі захисту прав людини і громадянина // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 9. – С. 183-185.

9. Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 / Офіційний вісник України. – 2004. – № 50. – Ст. 3288.

10. Пушкар Е. Г. Порядок реализации права на судебную защиту в советском гражданском процессе / Пушкар Е. Г.,  Богдан  И. И. –  Львов: Редакционно-издательская группа Львовского госун-та, 1987. – 7 с.

11. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року / Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2371.