Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП.....................................................................................................................2

1. Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права....................3

2. Мінестерство як головний орган в системі центральних органів виконавчої влади.........................................................................................................................7

3. Перелік Міністерств України.............................................................................9

ВИСНОВКИ...........................................................................................................11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки влади згідно статті 6 Конституції України. Принцип поділу влади у широкому розумінні має врівноважуватися принципом єдності влади, або взаємодії гілок влади. Поділ влади передбачає: виділення основних функціональних видів діяльності держави – законотворення, правозастосування і правосуддя; організаційний устрій держави як сукупність різних видів державних органів (законодавчих, виконавчих і судових) з відповідною компетенцією – сукупністю державно-владних повноважень.

За умов поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову гілки особливість виконавчої влади полягає в тому, що саме вона забезпечує практичне виконання законів та інших правових актів державних органів, а повноваження виконавчої влади реалізуються через державне управління в частині надання адміністративних (управлінських) послуг; справляння податків чи інших обов’язкових платежів; застосування заходів адміністративного примусу.

Важливою ланкою у системі органів виконавчої влади є підвідомчі Кабінету Міністрів міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Більш докладніше у своєму рефераті я розгляну міністерство як головний орган в системі центральних органів виконавчої влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права

 

Органи виконавчої влади мають достатню кількість ознак, що дозволяють виділити їх з усієї системи органів державного управління. Аналіз чинного законодавства свідчить, що деякі з них визначаються як органи виконавчої влади і даний статус закріплено за ними в нормативному порядку, а в інших такого статусу немає. Більше того, визначити чіткі критерії, за якими законодавець одні органи державного управління наділяє статусом органу виконавчої влади, а інші не наділяє, досить складно.

 Чітку вказівку на види  органів виконавчої влади містить  Конституція України. Згідно статті 113 вищим органом у системі  органів виконавчої влади є  Кабінет Міністрів України; стаття 114 передбачає існування центральних органів виконавчої влади; стаття 118 визначає місцеві державні адміністрації як місцеві органи виконавчої влади.

Органи державної виконавчої влади класифікують за такими критеріями:

1. За належністю до певного  організаційно-правового рівня:

1. вищі, діяльність яких здійснюється на всій території України (Кабінет Міністрів України);
2. центральні, які здійснюють керівництво відповідними галузями (міністерства, служби, комітети, комісії, інспекції, агентства, адміністрації, їх робота спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України);
3. місцеві (районні та обласні місцеві державні адміністрації);
4. спеціальні (наділені таким статусом відповідно до закону, зокрема міліція).

2. За порядком утворення органи  виконавчої влади можуть бути  такими, що утворені:

1. внаслідок прямої дії конституційних норм;
2. Президентом України;

3. За обсягом компетенції виділяють:

1. органи загальної компетенції, які здійснюють державне управління на підвідомчий території у повному обсязі;
2. органи галузевої компетенції, які здійснюють управління окремими галузями;
3. функціональні органи або органи міжгалузевої компетенції, які здійснюють управління у межах кількох державних функцій або галузей.

4. За місцем у державно-управлінській  ієрархії:

1. вищестоящі органи;
2. нижчестоящі органи.

5. За сферою дії:

а) органи управління економікою;

б) органи управління соціально-культурним розвитком;

в) органи управління в адміністративно-політичній сфері.

6. За способом прийняття владних рішень:

а) колегіальні органи;

б) єдиноначальні (одноособові) органи.

Орган виконавчої влади є організаційно самостійним елементом державного апарату (механізму держави), який наділений чітко окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до покладених на нього завдань і функцій, складається зі структурних підрозділів та посад, що обіймають державні службовці, віднесений законодавством України до системи органів виконавчої влади

Орган виконавчої влади створюється з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності. Він виконує діяльність, що характеризується чітко визначеною на державному рівні спрямованістю, цілями, завданнями та функціями певним обсягом компетенції (прав і обов’язків). Крім цього, орган виконавчої влади реалізує свою діяльність за допомогою визначених державою методів і форм у певній організаційно-правовій формі,маючи відповідну внутрішню структуру та зовнішні зв’язки.

 Система органів виконавчої влади характеризується:

– відокремленістю відповідної групи державних органів, що входять до конкретної системи, від інших видів органів держави;

– чітко визначеною структурою даної системи;

– наявністю у сукупності відповідних державних органів певних ознак, притаманних складним соціальним системам, зокрема таких, як єдність цільового призначення, функціональна самодостатність, ієрархічність організації, субординаційність взаємозв’язків між структурними ланками тощо.

Відповідно до статті 113 Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію центральних органів виконавчої влади у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України.

Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів спрямовує, координує й контролює роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах і галузях суспільного й державного життя країни, а також Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій щодо виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом, що приймає рішення після обговорення питань на своїх засіданнях. Про свою діяльність Кабінет Міністрів України регулярно інформує громадськість.

2. Мінестерство як головний орган в системі центральних органів виконавчої влади

 

До центральних органів виконавчої влади відносяться органи, які безпосередньо підпорядковані Кабінету Міністрів України. Вони посідають особливе місце у системі суб’єктів адміністративного права.

Центральний орган виконавчої влади у межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, його рішення є обов’язковими для виконання іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, представницькими органами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та громадянами. У разі потреби він може видавати спільні акти разом з іншими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Центральний орган державної виконавчої влади очолює керівник (міністр, голова, директор), якого призначає Кабінет Міністрів України, Президент України або за їх поданням Верховна Рада України. Він має заступників, які призначаються відповідно до законодавства. Розподіл обов’язків між заступниками провадить керівник. Він здійснює управління дорученими йому сферами діяльності і несе відповідальність перед Президентом України та урядом України за стан справ у цих сферах, визначає ступінь відповідальності заступників і керівників підрозділів центрального органу виконавчої влади.

  Центральний орган є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

До системи центральних органів виконавчої влади України відносяться:

 – міністерства;

– державні служби;

– державні агентства;

– державні інспекції;

– центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України).

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади, утвореним для забезпечення реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Керівництво міністерством здійснює міністр. Міністр, як член Кабінету Міністрів України, особисто відповідає за розробку та впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у певній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій галузі, спрямовує та координує діяльність інших центральних органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відання.

Між міністерствами розподіляється весь спектр урядової політики, а діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і координується міністрами. Питання діяльності таких центральних органів виконавчої влади представляють відповідні міністри, до сфери спрямування і координації яких належать ці органи. Міністерства є єдиноначальними органами. Кожне з них є головним (провідним) органом у системі органів виконавчої влади у визначеній йому сфері діяльності. Міністерство очолює міністр, який входить до складу Кабінету Міністрів і несе персональну відповідальність за роботу міністерства. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає за впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує І координує діяльність інших органів виконавчої влади з цих питань. Частину своїх посадових повноважень міністр доручає своїм заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром розподілу службових обов'язків між заступниками.

Статус керівників центральних органів виконавчої влади та їх заступників встановлюється положенням про ці органи, яке затверджується постановою Кабінету Міністрів України. Не допускається прирівнювати будь-яку посаду в органах виконавчої влади за правовим статусом до статусу члена Кабінету Міністрів України. У міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади існують колегії.

 Центральні органи виконавчої  влади у межах повноважень, визначених  Конституцією і законами України, а також відповідно до указів  Президента України та актів  Кабінету Міністрів України видають нормативно-правові акти у формі наказів. Нормативно-правові акти цих органів підписуються їх керівником і відповідним чином реєструються Міністерством юстиції. У змісті діяльності самого органу визначаються і розмежовуються його функції.