Основні питання процесу атестування робочих місць за умовами праці

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до Карти умов праці, форма якої затверджена Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством охорони здоров’я України.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим  пенсійним забезпеченням працівників  після погодження з профспілковим  комітетом затверджується наказом  по підприємству і зберігається протягом 50 років.Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівника, професія (посада) якого внесена до затвердженого переліку.

Результати атестації  використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок  підприємства, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень  до Списків № 1 і № 2, які після їх попереднього розгляду органами Державної експертизи умов праці подаються до Міністерства праці та соціальної політики. Міністерство готує та подає пропозиції до Кабінету Міністрів України.

Контроль за якістю атестації, правильністю застосування Списків  № 1 і № 2 покладено на Державну експертизу умов праці.

Організація та проведення атестації

Для організації та проведення атестації керівник підприємства видає наказ, в якому: 
— зазначаються підстава та завдання атестації; 
— затверджуються склад, голова, секретар постійнодіючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження; за необхідністю визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій; 
— установлюються графіки і терміни проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства; 
— визначається взаємодія із заінтересованими державними органами і громадськими організаціями (підрозділами експертизи умов праці, санітарно-епідеміологічною службою); 
— визначаються комплексні проектні, науково-дослідні, експертні організації для науково-технічної оцінки умов праці та участі в розробленні заходів щодо усунення чи зменшення впливу шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії  рекомендується ввести головних спеціалістів, працівників кадрової служби, служби охорони праці, відділу праці та зарплати, служби охорони здоров’я підприємства, представників громадських організацій.

Атестаційна комісія: 
— здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах, формує необхідну правову і довідкову базу та організовує її вивчення; 
— визначає та залучає в установленому порядку необхідні для виконання спеціальних робіт організації; 
— організовує виготовлення для кожного підрозділу планів розташування обладнання та їх експлікацію, визначає межі робочих місць (робочих зон), проводить їх нумерацію; 
— складає перелік робочих місць, які підлягають атестації; 
— порівнює застосовуваний технологічний процес, склад обладнання, використовувані сировину і матеріали з передбаченими в проектній і технологічній документації; 
— визначає обсяги необхідних досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організовує їх дослідження; 
— прогнозує та виявляє виникнення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях; 
— установлює за Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі виявленого відхилення професія (посада) приводиться у відповідність до фактично виконуваної роботи; 
— складає Карту умов праці на кожне враховане робоче місце чи групу аналогічних місць; 
— проводить атестацію та складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці; 
— уточнює чинні пільги та компенсації і вносить пропозиції на їх встановлення залежно від умов праці; визначає витрати на ці цілі; 
— організовує розроблення заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.

Вивчення факторів виробничого середовища і трудового  процесу

У ході вивчення факторів визначаються: 
— характерні для кожного робочого місця виробничі фактори, що підлягають лабораторним дослідженням; 
— нормативні значення параметрів факторів виробничого середовища і трудового процесу; 
— фактичне значення факторів шляхом лабораторних досліджень або розрахунків.

Лабораторно-інструментальні  дослідження фізичних, хімічних, біологічних, визначення психофізіологічних факторів проводяться в процесі роботи в характерних (типових) виробничих умовах, справних і ефективно діючих засобах колективного та індивідуального захисту. Приклади і обладнання для вимірювань повинні відповідати метрологічним вимогам, бути повіреними у визначені строки.

Результати замірів (визначень) показників шкідливих і небезпечних  факторів оформлюються протоколами  за формами, передбаченими відповідними стандартами чи затвердженими МОЗ  України, і заносяться в Карту  умов праці. 
Визначається тривалість дії (процент від тривалості зміни) виробничого фактора.

Оцінка результатів лабораторних досліджень, інструментальних замірів  проводиться шляхом порівняння фактично визначеного значення з нормативами (регламентованими). Шум і вібрація оцінюються за еквівалентним рівнем. Ступінь шкідливості та небезпечності  кожного фактора виробничого  середовища і трудового процесу  тільки третього класу визначається за критеріями.

Оцінка умов праці за наявності  двох або більше шкідливих і небезпечних  виробничих факторів здійснюється за найвищим класом або ступенем.

Оцінка технічного рівня робочого місця проводиться шляхом аналізу: 
— відповідності технологічного процесу, будівель і споруд — проектам, обладнання — нормативно-технічній документації, а також характеру та обсягу виконаних робіт, оптимальності технологічних режимів; 
— технологічної оснащеності робочого місця (наявність технологічної оснастки, інструменту, контрольно-вимірювальних приладів і їх технічного стану, забезпеченості робочого місця необхідними підйомно-транспортними засобами); 
— відповідність технологічного процесу, обладнання, оснастки, інструменту, засобів контролю вимогам стандартів безпеки і нормам охорони праці; 
— впливу технологічного процесу на інші робочі місця.

При оцінці організаційного рівня робочого місця аналізується: 
— раціональність планування (відповідність площі, зайнятої робочим місцем, нормам технологічного проектування та раціонального розміщення обладнання й оснастки), а також відповідність його стандартам безпеки, санітарним нормам і правилам; 
— забезпеченість працівників спецодягом і спецвзуттям, засобами індивідуального і колективного захисту та їх відповідність стандартам безпеки і встановленим нормам; організація роботи захисних споруд, пристроїв, контрольних приладів.

Робоче місце за умовами  праці оцінюється з урахуванням  впливу на працівників усіх факторів виробничого середовища і трудового  процесу, передбачених гігієнічною  класифікацією праці, сукупних факторів технічного організаційного рівня  умов праці, ступеня ризику пошкодження  здоров’я.

Результати атестації

На основі комплексної  оцінки робочі місця відносяться  до одного з видів умов праці: 
— з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці; 
— зі шкідливими і важкими умовами праці; 
— зі шкідливими умовами праці.

З результатами атестації  робочого місця ознайомлюються зайняті  на ньому працівники. За результатами атестації визначаються невідкладні  заходи щодо поліпшення умов і безпеки  праці, які не потребують для їх розроблення  та впровадження залучення сторонніх  організацій і фахівців.

За результатами атестації  складаються переліки: 
— робочих місць, виробництв, робіт, професій, посад, працівникам яких підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством; 
— робочих місць, виробництв, робіт, професій, посад, працівникам яких пропонується встановити пільги та компенсації за рахунок підприємства; 
— робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Матеріали атестацій робочих  місць є документами суворої  звітності і мають зберігатися  на підприємстві протягом 50 років. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Питання умов праці  на робочих місцях та їх атестацію  регламентують такі нормативно-правові  акти:

ЗАКОНИ УКРАЇНИ:

«Про внесення змін до Закону України «Про охорону  праці» від 21 листопада 2002 року № 229-ІV; 
«Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-XІΙ; 
«Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР; 
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XΙV.

ПОСТАНОВА РАДИ МІНІСТРІВ УРСР «Про Державну експертизу умов праці» від 1 грудня 1990 року № 357.

ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ  УКРАЇНИ: 
«Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 1 серпня 1992 року № 442; 
«Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» від 17 листопада 1997 року № 1290; 
«Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 року № 36; 
«Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 21 лютого 2001 року № 163; 
«Про затвердження переліку робіт із важкими, шкідливими та особливо шкідливими умовами праці у будівництві, на яких встановлюється підвищена оплата праці» від 12 липня 2005 року № 576; 
«Про затвердження переліку професійних захворювань» від 8 листопада 2000 року № 1662.

ПОСТАНОВА МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ  ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ «Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 1 вересня 1992 року № 41.

НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ  ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ, АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ «Про затвердження Інструкції про застосування переліку професійних захворювань» від 29 грудня 2000 року № 374/68/338.

НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ  ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ І МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ«Про затвердження показників і критеріїв умов праці, за якими надаються щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 28 січня 1998 року № 50/2490. 

НАКАЗИ МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ  ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ: 
«Про затвердження Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку» від 30 січня 1998 року № 16;  
«Про внесення змін до порядків, затверджених наказом Мінпраці від 30 січня 1998 року № 16» від 4 червня 2003 року № 150; 
«Про затвердження Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня» від 23 березня 2001 року № 122; 
«Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18 листопада 2005 року № 383; 
«Про затвердження Роз’яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках» від 21 серпня 2000 року № 205.

НАКАЗИ МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ  ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ: 
«Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» від 27 грудня 2001 року. № 528; 
«Про затвердження Інструкції щодо визначення допустимих термінів роботи працюючих у шкідливих умовах » від 12 грудня 2006 року № 820; 
«Про затвердження гігієнічного нормативу «Перелік речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових та природних факторів, канцерогенних для людини» від 13 січня 2006 року № 7; 
«Про затвердження Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці»від 13 грудня 2004 року № 614.