Права та обов’язки адвоката

 

4. Права та обов’язки адвоката

 

В статті 5 Законом України "Про адвокатуру" передбачено, що професія адвоката полягає в таких видах діяльності:

• надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань, усних і письмових довідок щодо законодавства;
• складення заяв, скарг та інших документів правового характеру;
• посвідчення копій документів у справах, які вони ведуть;
• здійснення представництва в суді, інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами;
• надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;
• здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб
• виконання своїх обов'язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та слідства.

Адвокат може здійснювати й інші види юридичної допомоги, передбачені  законодавством.

Обов’язки адвоката закріплені в ст.7:

«При здійсненні своїх  професійних обов'язків адвокат  зобов'язаний неухильно додержувати  вимог чинного законодавства, використовувати  всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів  громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах  якої прийняв доручення, та відмовитись  від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвокат не має права прийняти доручення про подання юридичної  допомоги у випадках, коли він у  даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам  особи, що звернулася з проханням  про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, у випадках, коли він є родичем особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, будь-кого із складу суду, потерпілого, цивільного позивача, а також в інших випадках, передбачених статтею 61 Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05 ). ( Частина друга статті 7 в редакції Закону N 1130-IV ( 1130-15 ) від 11.07.2003 )»

 

5. Адвокатська таємниця

 

Згідно  статті 9 Закону України «Про адвокатуру»

Адвокат зобов'язаний зберігати  адвокатську таємницю. Предметом  адвокатської таємниці є питання, з  яких громадянин або юридична особа  зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх професійних  обов'язків, можуть бути розголошені  тільки з дозволу слідчого або  прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і використовувати їх у  своїх інтересах або в інтересах  третіх осіб.

 

6. Дисциплінарна відповідальність адвокатів

 

Дисциплінарне провадження проти адвокатів  здійснюється дисциплінарною платою, яка, створюється в кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі 9 членів: п’яти адвокатів, двох суддів, по одному представнику від управління юстиції, Ради міністрів АР Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, відділення Спілки адвокатів України.

Дисциплінарна палат розглядає скарги громадян, а також окремі ухвали судів і  постанови суддів, постанови, подання  слідчих органів, заяви адвокатських об’єднань, підприємств, установ, організацій  на дії адвокатів; вирішує питання  про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та розглядає порушені з цих питань справи.

До* адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні  стягнення: попередження; зупинення  на строк до одного року дії слідства про право на заняття адвокатською діяльністю, а також його анулювання. Закон про адвокатуру обмежує  випадки, коли адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, а видане свідоцтво анульоване. Це може статися лише у випадку  засудження адвоката за вчинення злочину(після  набрання вироком чинності), обмежування  судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним, втрати громадянства України, грубого порушення вимог  Закону про адвокатуру, інших актів  законодавства, що регулюють діяльність адвокатури, а також Присяги адвоката.

При накладенні стягнення враховується: характер порушення  та його наслідки, серйозність проступку, особа адвоката, ступінь його вини. Питання про дисциплінарну відповідальність члена адвокатського об’єднання регулюється й статутом останнього.

Адвокат може бути підданий дисциплінарному  стягненню не пізніше одного місяця від дня виявлення проступку. Воно не може бути накладене пізніше  шести місяців від дня його вчинення.

Право порушити дисциплінарне провадження належить голові дисциплінарної палати, який попередньо розглядає матеріали, що стосуються підстав притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, знайомить  його з їх змістом і вимагає від нього письмового пояснення. До початку розгляду справи може провадитись податкова перевірка підстав притягнення, яку голова доручає одному з членів дисциплінарної палати.

Дисциплінарна справа має бути розглянута у місячний строк. Під час її розгляду участь адвоката є обов’язково. Рішення  виносять у відсутності адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну  справу.

Рішення про накладення дисциплінарного  стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців до Вищої кваліфікаційної  комісії адвокатури або в судовому порядку.

Якщо  адвоката протягом року від дня накладення на нього дисциплінарного стягнення  не буде піддано новому, він вважається таким, що не піддавався заходу впливу.

Через шість місяців від дня  накладення стягнення палата може зняти  його достроково при бездоганній  поведінці адвоката і сумлінному ставленні до виконання обов’язків.

 

Висновок

 

Ознайомившись з історією формування адвокатури та її діяльності можна зрозуміти, що основна  функція адвоката це захист обвинувачуваного у суді незалежно від того, чи було це правопорушення скоєне навмисно, чи у стані афекту, чи були на це чіткі  мотиви та інші причини які пов’язані  зі злочином. Тому майже кожен задається  таким питанням: «Чому адвокати захищають  убивць?»

Один  з відомих київських адвокатів  Семен Олександрович Островський , який в роки війни був розвідником, а з тих пір безперервно  носить «адвокатську мантію», в бесіді з нашим кореспондентом розмірковую  про роль захисту в дотриманні прав людини.

На поставлені йому кореспондентом питання «Чому  адвокати захищають відвертих злочинців? Чому за відповідний гонорар намагаються  допомогти їм уникнути покарання?», Островський дає таку відповідь, яку я хотів би висвітлити як заключення:

- Так,  непорозуміння ролі адвокатури  призводять не тільки до недовіри, а й мало не підозри щодо  неї, навіть серед частини юристів.  Це безперечний наслідок елементарного  невігластва і дефектів у громадянській  правосвідомості, обумовлених нашою  сумною історією. Адвокати захищають  не злочинців, а громадян, яким  пред’являється обвинувачення,  з єдиною метою: допомогти уникнути  судових помилок, забезпечити  винесення справедливого вироку. Без інституту захисників жодна  країна не може вважатися цивілізованою.

 

Література

 

1. Меліхова О.В. Адвокатура в Україні. — К.: КНЕУ, 2005. — с.3-5, 11-13,

2. Закон України  «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 року.

3. Конституція  України: Прийнята на п’ятій  сесії Верховної Ради України  28 червня 1996 року. — К., 1998.

4. Головань І.В. Бізнес-адвокатура в Україні. — Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2004.

5. С.О. Островський «Адвокат та правосуддя». Видавництво С.Ж. Лазаренко, 1999, с.354-360

6. Закон України  «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь в кримінальному  судочинстві» від 23 грудня 1993 року.

7. О.Д. Святоцький, М.М. Михеєнко «Адвокатура України», Київ «Ін Юре»,1997, 82-84, 89-90

8. Адвокат.  – 1992 - № 5-6.

9. О.Д. Святоцький, В.В, Медведчук. «Адвокатура: історія і сучасність». Київ «Ін Юре», 1997,с.46-66.

10. Кримінально-процесуальний  кодекс України від від 12 липня 2001 року

11. Д. П. Фіолевський «Адвокатура», Київ, Алеута, Прецендент, 2007, с. 67-73

¹ Відомості Верховної Ради України. — № 9. — Ст. 62.

² Адвокат. – 1992 - № 5-6.