Реформування відносин власності в Україні

 

Міністерство освіти і науки України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

З нормативної дисципліни «Політична економія»

Тема: «Реформування власності основа ринкових реформ в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Студент I-го курсу

Групи МО-11

Пушняк Сергій

Перевірив:

ст. викладач Чуніхіна Т. С.

 

 

 

 

 

 

 

 

м.Київ-2014

Становлення ринкових відносин, відродження конкуренції в цілому і перші прояви її на сільському споживчому ринку вже на початку 90-х років активно підштовхували кооперативні організації до змін. Однак і чинники, що стримували цей процес, були ще надзвичайно сильні. Сильні, окрім названого, тому, що ми не мали ні теоретичної, ні законодавчої бази для радикальних реформ, у тому числі для реформування відносин власності.

Змiни в структурi власностi з метою пiдвищення ефективностi виробництв мають проходити дуже повiльно i на основi ретельно розроблених державних програм. Зокрема, у Великобританiї нараховувалось понад два десятки методик, якi застосовувались у ходi приватизацiї залежно вiд ситуацiї. Досвiд свiдчить, що приватизацiя необов'язково веде до зростання ефективностi i скорочення витрат, оскiльки часто для цього потрiбнi також демонополiзацiя виробництва i реструктурування пiдприємств. Для зростання виробництва iнколи достатньо лише приватизацiї управлiння шляхом переведення пiдприємств у ринковi умови iснування, лiбералiзацiї ринкiв тощо. Дослiдники видiлили вимоги, недотримання яких зумовлює неефективнiсть приватизацiї. Серед них - утворення сприятливого для приватної власностi середовища, широкi програми iнформування населення i пiдготовки спецiалiстiв, встановлення прiоритетiв, врахування необхiдностi полiтичної пiдтримки, пiдготовка компанiй до приватизацiї, детальна розробка системи законодавства, iснування розвиненого фондового ринку, продумана процедура розподiлу акцiй тощо.

Пiд приватизацiєю розумiють створення нових недержавних форм власностi зокрема перехiд власностi в iндивiдуальне i колективне володiння. В процесi приватизацiї   значна частина державного майна буде вилучена з державної власностi. Способами приватизацiї є продаж державного майна на аукцiонi та за конкурсом,  купiвля-продаж часток держави i капiталу пiдприємств за конкурсом та на аукцiонi,викуп майна трудових колективiв, перетворення державних пiдприємств  в акцiонернi товариства з приватним володiнням акцiй i т.д. Iснуе таке поняття, як комерцiалiзацiя-це шлях,яким здiйснюється роздержавлення. Комерцiалiзацiя державних пiдприємств означає позбавлення невластивих державi  функцiй господарської дiяльностi i перетворення їх у самостiйнi господарськi одиницi,якi беруть повну вiдповiдальнiсть за результати господарської дiяльностi. Приватизацiя державних пiдприємств має вирiшальне значення для рiзних форм власностi. За останнi роки питома вага державної  власностi на Українi iстотно зменшилася,як в основних фондах,так i у валовому суспiльному продуктi. Водночас держава визначила цiлий ряд об'єктiв,  якi приватизацiї не пiдлягають. Це унiкальнi природнi об'єкти (лiси,парки,  водоймища), вони мають загальнонацiональне значення. Також не приватизується  єдина транспортна система,майно органiв управлiння,державної влади i правопорядку,золотий i валютний фонд i т.д. Всенародним надбанням є земля.  

Однiєю з найважливiших переваг приватизацii є протиiнфляцiйний ефект.  Споживач надає перевагу акцiї,а не товару. Акцiї завжди можна обмiняти на  грошi,а товарне завжди.

Є різні методи й способи приватизації, є особливості в кожній країні й багато схожих рис. Процес приватизації в Україні стартував у 1992 році, коли була розроблена й затверджена Верховною Радою програма приватизації. Звичайно, не було відповідного досвіду, поставали різні причини, які гальмували приватизацію. Для того, щоб ці процеси відбувалися, треба мати належне законодавство. Треба розробляти відповідні бізнесплани, щоб усі соціальні, економічні, моральні критерії були узгоджені й згармонізовані.

На початковому етапі виходили з двох головних критеріїв — економічна доцільність і соціальна справедливість. Все майно нажите нашими громадянами, й кожен мав право на свою частку. Певні види майна, окремі підприємства, які є загальнодержавними за своїм функціональним призначенням, узагалі не підлягають приватизації, а 70 відсотків майна поділено на кожного громадянина України у вигляді ваучера, який мав відповідну вартісну оцінку. На початку було запрограмовано два головних етапи: перший — здійснити малу приватизацію, і вже згодом — велику.

Під малу приватизацію потрапляють підприємства комунальної власності, невиробничої сфери, магазини, перукарні, кінотеатри, які відносно дешевші за своєю вартістю. Ці підприємства мають швидкий обіг капіталу, тобто можуть швидше окупитися. Первинна приватизацiя, проведена за принципом якнайскорішого роздержавлення власності із застосуванням приватизаційних майнових сертифікатів чи передачі (продажу) трудовому колективу сама виявилася потужним дестабiлiзуючим чинником.

Проведення сертифікатної приватизацiї, на думку її органiзаторiв, мало сприяти утворенню середнього класу власникiв, який мiг би отримувати певну частину суспiльного продукту як дивiденди i був зацiкавлений у стабiльному розвитку народного господарства. Насправдi основна маса населення так і не змогла отримати зиск з одержаних ваучерiв.

Через те, що масована приватизація, яка істотно прискорилась у 1995-1996 рр., здійснювалася здебільшого без урахування необхідності відновлення системи ефективної мотивації, стратегії приватних економічних суб'єктів часто виявлялися недосконалими і нерозвиненими, зорієнтованими лише на близьку перспективу. Статистичні дані свідчать, що зростання кількості приватних підприємств в Україні відбувалося на тлі подальшого падіння виробництва та зменшення інвестицій.

Через 5 років приватизаційних процесів в Україні загалом ще не вдалося створити сучасної базової основи ринкової економіки. Це тому, що приватизація все ще має риси ваучерної, тобто суто формальної. Перехід від державної власності до формально приватної і колективної форм власності нерідко не підвищує, а знижує ефективність усієї економіки. Це, на нашу думку, і є головною причиною глибокої і затяжної кризи народногосподарського комплексу України.

В 1996 р. мають завершитися т. зв. ваучерна, мац що важливо, велика приватизації. Обсяг робіт, пов'язя з приватизацією значної кількості малих і великих підгі ємств, дуже великий. Він привертає до себе увагу всіх| ганів центральної виконавчо-розпорядчої влади, місщ органів влади, підприємств і організацій, що приваті ються. Проблеми виробництва, а тим більше зросте випуску продукції та поліпшення її якості, витісняютьсі другий план. Це означає, що і в 1996 р. процес спаду буде значним.

Після завершення ваучерної приватизації об'єктів державної власності їхніми власниками в тій чи іншій формі стануть практично всі громадяни України, які одержать акції чи паї корпоратизованих і приватизованих підприємств промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, оптової і роздрібної торгівлі тощо. Збільшиться частка осіб, яка придбає державне майно за власні кошти, через усілякі аукціони, конкурси та ринок цінних паперів.

Важливо, що в ході приватизації основне місце в економіці посідатимуть акціонерні товариства, які є найефективнішою формою приватно-колективної трудової і капіталістичної власності. Саме ці підприємства формуватимуть у перспективі “українське чудо” — високі темпи економічного зростання і конкурентоспроможну продукцію.

Завершення формальної приватизації матиме попервах тільки два позитивні результати:

1) вона буде усвідомлена людьми  — широкими верствами робітників, селян, службовців, інтелігенції та пенсіонерів, іцо пробудить у них не тільки відчуття власності, а й відповідальності за результати її використання;

2) економічно змусить колективи, які  тепер відповідають за результати  господарювання своїм майном (пропорційно  паю чи акції), подбати про віднаходження  матеріальних і фінансових ресурсів для стабілізації виробництва, а за тим і для його зростання.

Варто також звернути увагу й на те, що в основному в країні буде завершено роботу, пов'язану з організацією випуску майнових і компенсаційних сертифікатів, створенням десятків тисяч приватизаційних комісій, організацією серти-фікатних аукціонів, оцінкою майна підприємств, що приватизуються, і т. ін.