Система органів виконавчої влади та принципи їх побудови

Залежно від предмета спрямованості компетенції  органи виконавчої влади поділяються  на:

а) органи управління господарським виробництвом, економікою та сферою соціального обслуговування: промисловістю, сільським господарством, транспортом, зв"язком, внутрішньою торгівлею, житлово-комунальним господарством та побутовим обслуговуванням населення;

б) органи управління соціальним розвитком, культурою: освітою, охороною здоров"я, фізичною культурою та спортом, розвитком науки, культури, соціальним забезпеченням;

в) органи управління в адміністративно-політичній сфері: обороною, державною безпекою, внутрішніми справами, юстицією, зовнішніми стосунками;

г) органи міжгалузевого управління, які  здійснюють функції: ціноутворення, статистики, фінансового регулювання, стандартизації, сертифікації та ін.

Якщо  брати за критерій класифікації становище  та місце в системі органів  виконавчої влади, то вони поділяються на вищі та нижчі. Так, обласна державна адміністрація буде нижчою відносно Кабінету Міністрів України, але вищою відносно районної державної адміністрації. Звідси - підпорядкованість, підконтрольність, підзвітність нижчих органів перед вишими, обов"язковість рішень вищих органів до виконання нижчими.

Система органів виконавчої влади  та принципи їх побудови

Численні  та різноманітні органи виконавчої влади  утворюють відповідну систему, ефективність діяльності якої залежить від ступеня  упорядкованості, організованості, злагодженості  в усіх ланках. В єдину систему їх об"єднує зміст діяльності -виконавчо-розпорядчий та спільна основа заснування (утворення) - державна власність. Кожний орган виконавчої влади - від центрального до місцевого - виступає суб"єктом права державної власності, наділяється статусом юридичної особи і водночас вирішує різні питання оперативного управління та охорони цієї власності.

Отже, органи виконавчої влади - не просто спільність однорідних одиниць, а цілісна система, тобто така сукупність, в якій усі складові частини (окремі органи та їх структурні підрозділи) є взаємопов"язаними і водночас складають самостійні підсистеми з своїми особливостями структури, функцій, компетенції.

Побудова  цієї системи грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання принципів централізації та децентралізації, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів залежно від адміністративно-територіального устрою країни. Система органів виконавчої влади утворюється з урахуванням забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки природокористування, а також здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України.

Побудова  та удосконалення системи і підсистем  органів виконавчої влади відбуваються з урахуванням необхідності єдиного центру керівництва економічними та соціальними справами на підставі планування, ринкових відносин, рівності усіх форм власності, поєднання галузевого і територіального принципів управління, їх централізації з відповідною самостійністю регіонів та окремих адміністративно-територіальних одиниць, господарською самостійністю підприємств, об"єднань та інших суб"єктів.

Утворення органів виконавчої влади, формування їх системи та її функціонування здійснюються згідно з принципами демократизму і законності. Конституція України надає громадянам право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ст. 38).

Органи  державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи  зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України). Організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби визначаються законами України.

Важливою  особливістю побудови та функціонування органів виконавчої влади є організаційні  зв"язки структурних одиниць системи, що виявляються в розпорядництві, підпорядкованості, підконт-рольності, підзвітності та координації.

Розпорядництво  одного органу управління відносно інших  виявляється перш за все в обов"язковості для них його наказів. У свою чергу воно обумовлене підпорядкованістю тих чи інших органів тому, хто розпоряджається. Так, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов"язковими до виконання міністерствами та іншими органами виконавчої влади, роботу яких він спрямовує і координує.

Підконтрольність  означає, що вся діяльність органів  або якийсь їх обсяг перевіряються  вищими органами або органом, спеціально створеним для здійснення контролю чи нагляду.

Підзвітність  виражається в обов"язку органу інформувати про свою роботу вищий орган, який, керуючись даними звітів, оцінює діяльність підзвітного в цілому чи за окремими напрямками. Так, місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Координація виявляється в об"єднанні координуючим органом підпорядкованих або  підконтрольних йому органів для  виконання певних завдань.

Як  вже зазначалося, система органів  виконавчої влади має свої підсистеми, ланки та окремі органи, які відрізняються  між собою за певними критеріями. Найбільш важливими з них є  обсяг компетенції та територіальний масштаб діяльності. Згідно з цими критеріями до системи органів виконавчої влади входять такі ланки:

Кабінет Міністрів України - вищий орган  в системі органів виконавчої влади;

міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади;

органи  виконавчої влади АРК;

обласні державні адміністрації, управління, відділи  міністерств, інших центральних  органів виконавчої влади;

Київська  та Севастопольська міські державні адміністрації, управління, відділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в містах;

районні державні адміністрації, відділи та відділення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

адміністрації державних підприємств, установ, організацій.

Система та підсистеми органів виконавчої влади  мають відповідні організаційні  структури, які відображують взаємозв"язки між окремими ланками системи і підсистем, субординацію по вертикалі та горизонталі, стосунки з вищими органами, підпорядкованими і підконтрольними об"єктами. Оптимальність організаційних структур цієї системи є одним із чинників підвищення ефективності виконавчої влади.

Висновок:

Адміністративне право України  є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює  однорідні суспільні відносини  в сфері реалізації державної  виконавчої влади. Предмет адміністративного  права складає широкий комплекс суспільних відносин, які виникають  у зв'язку з реалізацією функцій  державної виконавчої влади. Адміністративне  право як галузь публічного права  покликане, насамперед, регулювати управлінські відносини в сфері реалізації публічної влади. Адміністративне  право України має регулювати відносини у зв'язку з реалізацією  виконавчої влади (управління) з боку не тільки держави, а й органів  місцевого самоврядування. Таким  чином, з огляду на зміст його предмета адміністративне право слід визначити  як галузь права (систему правових норм), яка з метою забезпечення належного  захисту прав і свобод людини і  громадянина, виконання функцій  держави регулює суспільні відносини. Адміністративне право регулює  й відносини, пов'язані з вчиненням  правопорушень (адміністративно-деліктне право). Адміністративне право України  — це галузь права (система правових норм), яка з метою забезпечення прав і свобод громадян та реалізації завдань і функцій держави  регулює суспільні відносини  управлінського характеру та відповідальності. Від адміністративного права  як галузі права України слід відрізняти адміністративне законодавство, яке  є складовим елементом законодавства  України. Якщо адміністративне право  — це сукупність правових норм, які  регулюють суспільні відносини  в сфері державного управління, то під адміністративним законодавством мається на увазі система правових актів, в яких ці норми знаходять  свій зовнішній вираз. Адміністративне  право — це галузева юридична наука, сукупність знань, наукових поглядів, концепцій про систему галузі права, яке регулює відносини, які  виникають в результаті здійснення виконавчої влади, надання її органами управлінських послуг, а також  відповідальності за адміністративні  правопорушення. Адміністративне право  як навчальна дисципліна — це систематизовані  відповідно до типової програми знання щодо предмета регулювання норм цієї галузі права, їх особливостей, встановленого  порядку управління в різних галузях  виконавчої влади, реалізації при цьому  прав і свобод громадян та відповідальності в сфері державного управління. Програма навчального курсу "Адміністративне  право України" формується залежно  від кваліфікаційного рівня вищого навчального закладу і тих  завдань, на розв'язання яких він спрямовує  свою діяльність. Навчальна дисципліна "Адміністративне право" складається  із загальної та особливої частин. В загальній частині розглядаються  теми, що розкривають предмет, систему  і завдання курсу "Адміністративне  право", правовий статус суб'єктів  адміністративно-правових відносин, особливості  адміністративно-правових норм і правовідносин, форми і методи здійснення державної  виконавчої влади, забезпечення законності в державному управлінні. В особливій  частині розглядаються теми стосовно адміністративно-правового регулювання  управління в окремих галузях: економіці, науці, культурі, освіті, зовнішньополітичній  діяльності, в галузі оборони і  внутрішніх справ тощо.

 

 

 

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України .

2. Адміністративне право України.  За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000.

3. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999.

4. Коваль Л.В. Адміністративне право:  Курс лекцій: - К.: Вентурі, 1996

5. Александров О.А. Адміністративне право: навчальний посібник .