Аналіз господарської діяльності

Державна служба статистики України

Національна  академія статистики, обліку та аудиту

 

 

 

Кафедра аудиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з дисципліни: “ Аналіз господарської діяльності ”

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 4 курсу

відділення заочного навчання

                                                                                                    Групи АОб 13.25

Стеценко Ольги Валеріївни

                                                                                                                 

Керівник:

Новіченко Людмила Степанівна

к.е.н., доцент

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2014 р.

Зміст

 

І. Теоретична частина

Вступ…………………………………………………………………………….3

1.Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами………….4

2. Планування аналітичної роботи на підприємстві………………………...10

Висновок……………………………………………………………………….14

        Список використаних джерел………………………………………………..15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Основним показником ефективності діяльності служби матеріально-технічного постачання є своєчасне задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах. Від своєчасності постачання матеріальних ресурсів залежить обсяг, якість продукції, витрати на її виробництво, виконання договірних зобов'язань. 

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції й утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрат ресурсів. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами

Важливим чинником розвитку та інтенсифікації виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх раціональне використання. З переходом до ринкових умов докорінно змінюється система постачання підприємства сировиною і матеріалами, комплектуючими виробами та енергоносіями.

Для того, щоб визначити, наскільки підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, необхідно:

• вивчити порядок розрахунку й обґрунтованість договорів про поставку матеріальних ресурсів, умови поставок;

• визначити характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

• перевірити обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;

• виявити можливості зменшення виробничих запасів і потреби в матеріальних ресурсах;

• розробити заходи щодо зниження наднормативних і зайвих запасів матеріалів.

Перевіряючи розрахунки потреб, слід з'ясувати, чи враховані зміни в номенклатурі й асортименті призначеної до випуску продукції, зміни питомих витрат на одиницю продукції, заходи щодо підвищення технічного рівня виробництва і праці.

Загальна потреба підприємства в тому чи іншому виді матеріалів становить

,

де   – загальна потреба;

 – потреба у виробництві;

 – потреба в експериментально-дослідних роботах;

 – потреба у ремонті;

 – потреба в утворенні нормативних залишків на кінець аналізованого періоду;

 – запас на початок аналізованого періоду.

Після перевірки потреби в матеріальних ресурсах визначають джерела їх покриття і забезпечення. Розрізняють джерела зовнішні та внутрішні.

До внутрішніх джерел забезпечення належить: власне виробництво, використання відходів.

До зовнішніх зараховують: надходження від постачальників за договорами (додаткова заготівля).

Виробничі запаси розглядають як частину матеріальних ресурсів, що не беруть участі у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві в заданих розмірах є об'єктивною умовою ритмічної роботи.

Аналіз термінів та обсягів поставок матеріалів за укладеними договорами пов'язаний із перевіркою запасів відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси мають задовольняти потребу підприємства в матеріалах на період інтервалів між поставками.

Забезпеченість (мінімальний запас) днів становить

де   – запас того чи іншого виду матеріалу;

 – добова потреба у цьому матеріалі.

Це дає змогу встановити кількість запасу в днях, на яку вистачить окремих видів матеріалів на складі.

Під час проведення аналізу зіставляють зростання виробництва окремих видів продукції і фактичні виробничі запаси, зростання абсолютних запасів і збільшення їх потреби на добу. Потім установлюють кон'юнктуру, яка склалася на товарно- сировинній біржі та можливості придбати додаткову кількість матеріалів.

У процесі аналізу визначають час простою зумовлений несвоєчасними, неповними чи неякісними поставками, встановлюють, які заходи були проведені для здійснення поставок.

Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів найбільше пов'язаний із дослідженням матеріаломісткості виробництва продукції.

Стосовно економічного змісту матеріаломісткість продукції промислових підприємств можна поділити на:

• матеріаломісткість усього обсягу виробництва;

• питому матеріаломісткість окремих виробів.

Матеріаломісткість усього обсягу виробництва продукції є узагальнювальним вартісним показником, її розраховують як відношення всієї величини матеріальних витрат (без амортизації) до вартості товарної продукції. Вона характеризує витрати всіх видів матеріальних ресурсів (сировини, основних і допоміжних матеріалів, купованих напівфабрикатів, палива й енергії) на 1 грн. товарної продукції підприємства.

Питому матеріаломісткість конкретних видів продукції можна визначити як у вартісному, так і в умовно-натуральному та натуральному вираженні. Натуральний розрахунок можна проводити на виробництвах, де використовують практично однакові види сировини і матеріалів. Вартісний показник питомої матеріаломісткості визначають як відношення вартості витрачених матеріальних цінностей на виріб до його ціни.

У розрахунку питомої матеріаломісткості на одиницю продукції та 1 грн. ціни використовують дані про фізичний обсяг випуску і витрати матеріалів. За такого розрахунку матеріаломісткості беруть до уваги лише зміну фізичних обсягів випуску продукції та витрачених матеріалів. Однак під впливом науково-технічного прогресу підвищується суспільна корисність кожного виду продукції, що виробляється, зростають її споживчі властивості (підвищуються потужності, продуктивність, надійність та довговічність). У цьому випадку витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції навіть у натуральному вираженні можуть зростати, тому важливо порівняти зростання суспільної корисності виробу і витрат матеріалів та праці на його виробництво.

Для характеристики матеріаломісткості розраховують два узагальнювальних показники: матеріаломісткість товарного випуску та матеріаловіддачу, використавши при цьому подану нижче аналітичну табл. 1.1

Таблиця 1.1 Показники матеріаломісткості продукції

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення
Матеріальні витрати, тис. грн.	1750	1890	+140
Товарна продукція, тис. грн.	3608	3664	+56
Матеріаломісткість товарної продукції, грн.	0,485	0,516	+0,031
Матеріаловіддача, грн.	2,06	1,94	-0,12
Перевитрати (+), економія (-) матеріалів за рахунок зміни матеріаломісткості, тис. грн.	–	–	+54,25 (0,031 х х1750)
Зміна випуску продукції у результаті зміни її матеріаломісткості, тис. грн.	–	–	+288,4 (+140-2,06)

Для визначення економії чи перевитрат матеріалів за рахунок зменшення чи збільшення матеріаломісткості продукції зміну коефіцієнта матеріаломісткості множать на матеріальні витрати базового періоду. Додатковий випуск продукції визначають шляхом множення перевитрат матеріалів на матеріаловіддачу базового періоду.

Розглядають внутрішні чинники, що характеризують рівень прогресивності застосовуваних конструкторських рішень (удосконалення технології виробництва, вироблення товарів із легких і дешевих матеріалів), і що відображають прогресивність технологічного використання матеріалів, купованих виробів та відходів.

До зовнішніх чинників належать: зміна ринкових цін на сировину, матеріали, паливо, енергію і готову продукцію; невиконання постачальниками зобов'язань щодо термінів, обсягів і номенклатури поставок, а також якості сировини, яку поставляють і використовують.

Чинники, що впливають на відхилення фактичної матеріаломісткості від нормативної, діють унаслідок того, що фактична вартість витрачених матеріалів не відповідає нормативній. Ця невідповідність зумовлена такими причинами:

• неповним здійсненням заходів щодо економії матеріалів;

• заміною одного матеріалу іншим;

• нераціональним розподілом матеріалів, неможливістю їх вимірювання;

• відхиленням у технології виготовлення виробів, що спричиняє додаткові відходи;

• допущеним браком та ін.

Заміна матеріалів відбувається внаслідок недопоставки матеріальних ресурсів, невиконання поставок щодо сортності, комплектності тощо. їх вплив на матеріаломісткість товарної продукції визначають шляхом множення різниці у нормах витрати недопоставленого матеріалу на договірну заготівельну ціну.

Чинник зміни цін і тарифів. На відхилення фактичної вартості від розрахункової вартості матеріалів, напівфабрикатів, палива й енергії впливають:

• зміна цін на товарно-сировинній біржі;

• зміна величини транспортних витрат;

• заміна одного матеріалу і палива іншими.

Для розрахунку чинника цін необхідно визначити різницю між фактичною і минулорічною цінами і помножити її на фактичну кількість спожитого матеріалу.

Для того, щоб розрахувати вплив на матеріаломісткість продукції наднормативних відходів і утрат внаслідок браку, використовують дані про собівартість забракованих виробів за ціною можливого використання і про відходи за ціною вихідної сировини.

Вплив наднормативних відходів на матеріаломісткість продукції становить

,

де   – зміна матеріаломісткості товарної продукції;

 – збільшення матеріальних витрат за рахунок наднормативних зворотних відходів;

 – фактичний обсяг товарної продукції.

,

де   – наднормативні відходи за ціною можливого використання;

 – наднормативні зворотні відходи за ціною вихідної сировини.

Важливо у процесі аналізу не лише визначити величину впливу цих чинників, а й проаналізувати причини, що призвели до появи додаткових відходів.

 

 

 

 

 

2. Планування аналітичної роботи на підприємстві

Планування є однією з найважливіших умов ефективного аналітичного дослідження. Планування аналітичної роботи – це розробка та корегування плану, що включають передбачення, обґрунтування, конкретизацію та описання діяльності аналітичної служби на найближчу та віддалену перспективу.

План аналітичної роботи враховує працю людей і рух ресурсів (матеріальних, фінансових), має силу наказу для вказаних у ньому осіб і структурних одиниць. У плані максимально чітко і детально вказуються:

– мета аналітичної служби, її структурних підрозділів та окремих працівників щодо аналітичного дослідження на плановий період;

– засоби досягнення мети;

– методи і строки узгодження засобів і мети;

– етапи і строки проведення аналітичної роботи;

– виконавці плану за строками і видами робіт;

– методи, етапи і засоби контролю виконання плану.

Таким чином, планування аналітичної роботи – це спосіб досягнення мети на основі збалансування і послідовності виконання всіх аналітичних операцій. Крім того, у планах необхідно передбачати наявність та раціональне використання таких різноманітних ресурсів:

– трудові (люди, час);

– науково-методичні (наукові методики, рекомендації з проведення аналізу);

– інформаційні (статистичні, оперативні бухгалтерські, планові дані, матеріали вибіркових обстежень тощо);

– фінансові (кошти на оплату праці аналітиків, проведення досліджень, виробничих експериментів, монографічних, соціологічних обстежень, вибіркових спостережень тощо);

– матеріально-технічні (канцелярське приладдя, технічні засоби обробки інформації та ін.) (рис. 2.1).

Технологія планування включає:

– визначення та обґрунтування основної мети аналітичного дослідження;

– встановлення конкретних показників і завдань, необхідних для виконання поставленої мети;