Конкуренція в готельному бізнесі

                                                План 

Вступ. 
Розділ I Конкуренція в готельному бізнесі. 
1.1.          Види конкуренції.  
1.2.          Методи конкуренції.  
1.3.          Формування конкурентоспроможності.  
1.4.          Висновок.  
1.5.          Список використаних джерел.

 
                                               Вступ 
 
Конкуренція – (від латів. Concurrere – стикатися) боротьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між промовцями на ринку підприємствами в цілях  забезпечення кращих можливостей збуту своїй продукції, задовольняючи всілякі потреби покупців. На світовому ринку постійно існує гостра конкуренція товаровиробників. Для успішного виступу на зовнішніх ринках потрібне істотне підвищення конкурентноспособності пропонованих вітчизняних товарів. При імпорті ж використання конкуренції іноземних продавців дозволяє досягати вигідніших умов закупівель. Але поняття конкуренції настільки багатозначно, що воно не охоплюється яким-небудь універсальним визначенням. Це і спосіб хзяйствованія, і такий спосіб існування капіталу, коли один капітал змагається з іншим капіталом. У конкуренції убачається як головна сутнісна межа, властивість товарного виробництва, так і спосіб розвитку. Крім того, конкуренція виступає в ролі стихійного регулювальника суспільного виробництва.      Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробничих і ринкових відносин, а з іншої  - підвищення ефективності господарської діяльності, прискорення НТП.  Конкуренція відноситься до неконтрольованих чинників, які впливають на діяльність організації, які не можуть управлятися організацією. 

                                     Розділ 1 
 
Конкуренція в готельному бізнесі 
        1.1. Види конкурнції. 
 
 Термін «конкуренція» походить від латинського слова «соncurrentia», що означає змагання, суперництво. У підприємницькій практиці суперництво розгорається між виробниками за ринок збуту товарів, завоювання певного сегмента ринку. Воно може також мати місце і між окремими підприємцями, менеджерами, іншими особами, заінтересованими в досягненні певної мети кожний для себе. Конкуренція завжди пов'язана з обмеженістю інтересів підприємця, його дій на ринку з боку інших підприємців. Вона виступає як зовнішня спонукальна сила, яка змушує кожного підприємця в найкращий спосіб вести свій бізнес: одержувати найбільш вигідні умови виробництва й збуту товарів, найбільший прибуток, дбати про подальший розвиток фірми. 
 
На відміну від попереднього стану конкуренції, сучасна ринкова економіка розвинутих країн відбиває ті глибокі зміни, що відбуваються в процесі відтворення економічної системи. Індивідуальна приватна власність, що панувала раніше, поступається місцем корпоративній організації власності і капіталу. Збагачуються форми господарювання, посилюються зв'язки між ними. Дедаті різноманітнішими стають види конкуренції, про що дає певне уявлення рис. 1.6. 
 
Внутрігалузева конкуренція являє собою суперництво підприємств однієї галузі, що випускають однакову продукцію: взуття, тканини, продукти харчування тощо. Вона спричинює виникнення ринкової вартості товару. 
 
Міжгалузева конкуренція складніша: охоплює суперництво за сфери більш вигідного застосування капіталу. Внаслідок постійних переливів капіталу зі сфер менш прибуткових до сфер більш прибуткових, формуються ціни виробництва, які відбивають ці умови. 
 
Вихід продукції великих корпорацій на міжнародні ринки є свідченням міжнародної конкуренції.Цей вид суперництва пов'язаний з глобалізацією світової економіки, пануванням транснаціональних об'єднань. 
 
 
 
Рис. 1.6. Види конкуренції 
 
Досконала або чиста конкуренція зустрічається в закінченому вигляді досить рідко. Це ринкова ситуація, за якої велика кількість підприємців виробляють і продають однакову продукцію. Ознаки досконалої конкуренції такі: 
 
 - ринкова структура характеризується значною кількістю 
 
продавців і покупців товару;  
 
- спостерігається однорідність, стандартизованість продукції;  
 
- відбувається мобільний рух ресурсів, відсутні перепони для входження в галузь і вихід з неї;  
 
- жоден з учасників конкурентної боротьби не має влади над цінами й можливості контролювати їх;  
 
- повна інформованість учасників про ціни та умови виробництва. 
 
Монополістична конкуренція уособлює ситуацію, за якої на ринку панує відносно велика кількість виробників. Вони створюють різновиди товарів, що задовольняють в принципі одну і ту саму потребу. Кожен з учасників цієї конкуренції має обмежений контроль над ринковою ціною. Суперники можуть використовувати як цінові, так і нецінові методи конкуренції. Це пов'язано з диференціацією продукту, можливостями удосконалення якості товарів, умов їх продажу, дизайну, реклами тощо. 
 
Олігополія означає панування на ринку декількох фірм, що пропонують стандартизовані або схожі товари й послуги. Це можуть бути, зокрема, комп'ютери, автомобілі, засоби зв'язку, сучасна побутова техніка. Підприємства-олігополісти ведуть виробництво в значних масштабах. На ринках, де вони займають панівне становище, спостерігається складність входження в галузь нових підприємств, наявність стимулів до злиття, домовленостей на усунення конкурентів. 
 
І нарешті, існують так звані чисті, або абсолютні монополії. Це така ринкова ситуація, за якої є тільки один продавець товару, який практично здійснює контроль над цінами. 
 
Своєрідною модифікацією чистої монополії є так звана природна монополія. Вона має місце в тих сферах господарської діяльності, в яких конкуренція небажана або несприйнятлива форма економічних відносин. Прикладом природної монополії є транспортування нафти, газу та інших речовин трубопровідним транспортом, передача та розподіл електричної енергії, користування залізничними коліями, управління повітряним рухом, централізоване водопостачання. 
 
Наведена характеристика різних видів конкуренції дає підставу стверджувати, що гонитва підприємців за прибутком, намагання посилити свої позиції на ринку може не тільки викликати позитивні зрушення, а й призвести до домовленостей, злиття фірм із метою усунення обмежень, зумовлених конкуренцією. Нечесні дії, або дії, що спричиняють збитки, пригнічують конкуренцію, утворюють недобросовісну конкуренцію, її засобами можуть бути цінова дискримінація, фальшива реклама, різні види прямого втручання. Саме тому головною конструкцією сучасної ринкової системи господарювання стає перехід від примітивної до культивованої конкуренції, тобто такої, що свідомо підтримується державою. 

1.2.Методи  конкуренції. 
 
У економіці прийнято розділяти конкуренцію по її методах на цінову і нецінову, або конкуренцію на основі ціни і конкуренцію на основі якості (споживній вартості). Цінова конкуренція сходить до тих далеких часів вільного ринкового суперництва, коли навіть однорідні товари пропонувалися на ринку за найрізноманітнішими цінами. Зниження ціни було тією основою, за допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав увагу до нього і, кінець кінцем, завойовував собі бажану частку ринку.         Коли ринки монополізовані, розділені між собою незначним числом крупних фірм, що захопило ключові позиції, виробники прагнуть можливо довше утримати ціни постійними, щоб цілеспрямовано знижуючи собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити зростання прибули (максимізацію). На монополізованих ринках ціни втрачають еластичність. Це не означає, звичайно, що на сучасному ринку не ведеться «війна цін» - вона існує, але не завжди в явній формі. «Війна цін» у відкритій формі можлива лише до того моменту, поки фірма не вичерпує резерви зниження собівартості товару, витікаючі з розширення масштабу масового виробництва («Тексас інструментс» встановила в 1972 році ціну на портативний калькулятор 149,95 доларів, а в 1977 році понизила її до  6-7 доларів)   і   відповідного   підвищення маси прибули. Л. Завьянов, Д. Демідов «Формула успіху. Маркетинг: сто питань – сто відповідей, як діяти на зовнішньому ринку».  Коли ж встановилася рівновага, нова спроба понизити ціну приводить до того, що конкуренти реагують точно також: позиції фірм на ринку не зазнають змін, проте норма прибутку падає, фінансовий стан фірм в більшості випадків погіршується, а це веде до зниження інвестицій в оновлення і розширення основних фондів, у результаті спад виробництва посилюється, замість очікуваних перемог і витіснення конкурентів настають несподівані розорення і банкротства.          Ось чому в наші дні незрідка спостерігається не зниження цін у міру розвитку НТП, а їх підвищення: приріст цін частенько не адекватний поліпшенню споживчих властивостей товарів, яке неможливо заперечувати.     Цінова конкуренція застосовується головним чином фірмами – аутсайдерами в боротьбі з монополіями, для суперництва з якими у аутсайдерів немає сил і можливості у сфері нецінової конкуренції. Крім того, цінові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами ((цим не нехтують і монополії, там, де вони не володіють абсолютною перевагою), а також для зміцнення позицій в разі раптового загострення проблеми збуту. При прямій ціновій конкуренції фірми широко оповіщають про зниження цін на товари, що випускаються і наявні на ринку: наприклад, в 1982 році «Дейта Дженерал» понизила ціну на один з пристроїв, що запам'ятовують, на 68%, «Перкин -Элмерс» - на 61%, «Хьюлетт - Паккард» на 37,5%,  внаслідок чого середній рівень цін впав з 20 доларів (початок 1981 р.) до 5 доларів (середина 1982 р.). * Л. Завьянов, Д. Демідов «Формула успіху. Маркетинг: сто питань – сто відповідей, як діяти на зовнішньому ринку», Москва, 1992, стор. 61.   При прихованій ціновій конкуренції фірми вводять новий товар з істотно покращуваними споживчими властивостями, а ціну піднімають непропорційно мало: так, «Крейт Ресерч» випустила в 1976 році комп'ютер продуктивністю 1 млн. операций/сек. і ціною 8,5 млн. доларів,  а в 1982 році – комп'ютер, продуктивність якого в три рази вище, а ціна повсилась лише на 15%.           Нецінова конкуренція висуває на перший план вищу, ніж у суперників, надійність, меншу «ціну вжитку», сучасніший дизайн і так далі. «Американські покупці готові переплатити 1 – 2 тис. доларів що добре зарекомендував себе японський автомобіль, чим купувати аналогічну машину місцевого проїзводства»*. До нецінових методів відносять також надання великого комплексу послуг (у тому числі вчення персоналу), залік старого зданого товару як перший внесок за новий, постачання устаткування вже не «під ключ», а на умовах «готова продукція в руки». Менше енергоспоживання, понижена металоємність, запобігання забрудненню природи і інші аналогічні покращувані споживчі властивості висувалися в останнє десятиліття на провідне місце в переліку нецінових аргументів на користь товару. Сильним знаряддям нецінової конкуренції завжди була реклама, сьогодні її роль зросла багато разів. За допомогою реклами фірми не лише   доносять     до    покупців     інформацію   про  споживні властивості своїх товарів, але і формують довіру до своєї товарної, цінової, збутової політики, прагнучи створити образ фірми, як «хорошого громадянина» тієї країни, на ринку якої підприємець виступає в зовнішній торгівлі.      До незаконних методів нецінової конкуренції відносяться промислове шпигунство, переманювання фахівців, що володіють виробничими секретами випуск товарів, зовні нічим що не відрізняються від виробів-оригіналів, але істотно гірших за якістю, а тому зазвичай на 50% дешевших, закупівля зразків з метою їх копіювання. За свідченням французького МОСИ, найбільш активні «фірми-імітатори», що знаходяться в Марокко, Гонконзі, на Тайвані, в Туреччині, на Сінгапурі, в Південній Кореї, Японії, Швейцарії, Мексиці, Бразилії. 
 

1.3. Формування конкурентоспроможності. 
 
Готельна індустрія сьогодні є галуззю із зростаючим рівнем конкуренції на ринку готельних вус луг. Не дивлячись на важке становлення ринкових стосунків в Росії за останні роки відкрилися немало готелів . Нові підприємства створюються, але через деякий час частина з них не витримує конкуренції і виходить з бізнесу. Конкуренція — сильна стимул-реакція для поліпшення роботи готелю. 
 
До теперішнього часу у вітчизняній економічній літературі індустрія гостинності не розглядалася як один з ефективних напрямів розвитку економіки. Гостинність звиклися вважати формою проведення дозвілля, а зовсім не як прибуткову статтю бюджету. Найважливіші сфери готельного господарства (управління, фінансування, дизайн) є резервами підвищення його конкурентоспроможності. Але проблема вдосконалення управління потенціалом готельних підприємств, недостатньо вивчена і висвітлена в літературі, до теперішнього часу немає системних наукових розробок в цій області. 
 
Основні тенденції в розвитку готельного бізнесу є:   
 
-поширення сфери інтересів готельного бізнесу на продукти і послуги, що раніше надаються підприємствами інших галузей (наприклад, організації живлення, дозвілля, розваг, виставкової діяльності і ін.);   
 
-розвиток демократизації готельної індустрії, сприяючої підвищенню доступності готельних послуг для масового споживача; 
 
-посилення спеціалізації готельного бізнесу, що дозволяє чіткіше орієнтуватися на певні сегменти споживачів з врахуванням різних ознак;  
 
-персоніфікація обслуговування і повна концентрація на запитах і потребах клієнтів; 
 
-широке впровадження нових засобів комунікації і інформаційних технологій, що дозволяє проводити глибоку і системну економічну діагностику;  
 
-впровадження нових технологій в ділову стратегію готельних підприємств, зокрема широке використання мережі Інтернет з метою просування готельних продуктів і послуг. 
 
Основними завданнями у сфері готельного бізнесу стають створення конкурентних переваг і підвищення конкурентоспроможності, створення стабільної клієнтури через уміння знайти свого клієнта, пошук і створення нових доріг розвитку, постійне оновлення власної політики з врахуванням динамічний ринку готельних послуг, що розвивається. 
 
Проблеми підвищення конкурентоспроможності готельного бізнесу укрупнено можна підрозділити на наступних: 
 
-проведення досліджень по формуванню принципів управління готельним бізнесом в ринкових умовах;   
 
-застосування до менеджменту і розробки управлінських вирішень основних наукових підходів (системного, маркетингового, функціонального, відтворювального, нормативного і ін.); 
 
-переробка стандартів ISO серії 9000 по системах якості з метою їх ув'язки з цілим — конкурентоспроможністю і доповнення такими науковими підходами, як маркетинговий, функціональний, відтворювальний і ін., що охоплюють більшість аспектів управління;  
-орієнтація розвитку готельного бізнесу переважно на інноваційний хай розвитку і ін. 
Готельний бізнес, будучи одним з видів економічної діяльності, прямо або побічно створює робочі місця і є важливим засобом поповнення казни іноземною валютою. В світі постійний відбувається процес освоєння нових концепцій готельного бізнесу і модернізації старих. 
Висновок 
 
Конкуренція – економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між промовцями на ринку підприємствами в цілях забезпечення кращих можливостей збуту продукції, задоволення всіляких потреб покупців. Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробничих і ринкових відносин, а з іншої – підвищення НТП. Існує чотири можливі конкурентні структури, опряделяющие структури ринку: чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія. Конкуренція на ринку буває трьох видів: функціональна, видова, наочна. У економіці прийнято розділяти конкуренцію по її методах на цінову і нецінову, або конкуренцію на основі ціни і конкуренцію на основі якості (споживній вартості). Сьогодні готельний бізнес - одна з найбільш перспективних і швидкозростаючих галузей, що приносить по всьому світу багатомільйонні прибутки. Готельний бізнес як підгалузь туристичного несе в собі величезний потенціал для російського ринку, здатний приносити стійкий дохід у федеральний бюджет. З кожним роком росте кількість готелів та готелів, як у нашій країні, так і закордоном. Жорстка конкуренція на ринку готельних послуг змушує менеджерів вдаватися до різних PR акціям і неординарним маркетинговим ідеям. Разом з тим масштаби здійснення PR діяльності в готельному бізнесі в Росії в порівнянні з закордоном значно менше. Це значною мірою зумовлено "загальним застоєм" в радянську епоху, а також і низкою суб'єктивних факторів. Після розвалу СРСР ця галузь, як втім, і вся соціальна сфера, перебувала в повному запустінні, і було потрібно немало зусиль, щоб в "відразу" повністю змінити все раннє вироблені концепції і встати на світовий рівень. Зі становленням ринкового господарства менеджери і директори, що знаходилася майже в повному занепаді готельної індустрії почали розуміти необхідність освоєння цієї області.

Отже, що ж таке Public relations? Число дефініцій цього поняття дуже велика і за оцінками експертів американського фонду "Foundation for Public Relation research and education" досягає 500 визначень. Інститут громадських відносин (IPR), створений у Великобританії в 1948 році, пропонує наступне трактування: "Паблік рілейшнз - це плановані тривалі зусилля, спрямовані на створення і підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією і громадськістю". На думку Едварда Бернейз, - "паблік релейшнз - це зусилля, спрямовані на те, щоб змінити підхід або свої дії, а також на гармонізацію діяльності організації відповідно до інтересів громадськості і навпаки".

Однак мені здається, що стосовно до готельного бізнесу найцікавіше визначення Словника іноземних слів, підготовленого в МГУ в 2005 році: паблік рілейшнз - "організація громадської думки з метою найбільш успішного функціонування підприємства (установи, фірми) і підвищення його репутації. Здійснюється різними шляхами, але, перш за все через ЗМІ1. "

Найчастіше характер здійснення PR діяльності в готельному бізнесі залежить від специфіки, рівня і характеру надання послуг. І перш ніж говорити про "паблік рілейшанс" в цій сфері, необхідно дати визначення поняття "готель". Отже, готель або готель - "це заклади, що надає клієнтам послуги з розміщення, харчування, обслуговування номерів і т.д. 2". Готелі розрізняються за розміром: від 10 до 2000 номерів, а іноді й більше. Так, в Лас-Вегасі багато готелів налічують більше 5000 номерів.

Готелі можна класифікувати по рівню рейтингу Автомобільної Асоціації Америки і Mobile Travel Guide, відповідно до яких готелю присуджуються певна кількість зірок або алмазів.

Цей дипломний проект складається з трьох основних частин. У першій частині ми постараємося розкрити теоретичний аспект даної теми, а також розповімо про те, як здійснюється PR діяльність в готелях МО р. Волхов. У другій частині хотілося б розповісти про реалізацію певних проектів по залученню клієнтів. Третя частина буде присвячена конкретному прикладу запланованої на 2011 рік PR-акції "Готелі Волхова". Важливо вміти розрізняти PR і рекламу. Коли мова йде про друкування проспектів, вивішуванні плакатів і приміщенні заміток в пресі, у всіх цих випадках йдеться про рекламні заходи. Інформація рекламної служби об'єктивно і професійно підібрана, повинна побічно сприяти збільшенню завантаження і прибутку. Заходи PR покликані, з одного боку, підвищити інтерес клієнта до пропозиції підприємства, а з іншого - за рахунок зворотного зв'язку з клієнтом привести пропозиція послуг у відповідність з наявним попитом.

Таким чином, часто сенсом і метою всіх заходів щодо PR на практиці залишаються наступні: поліпшення репутації і підвищення популярності підприємства. Це служить в основному цілям підприємства, тобто отриманню додаткових клієнтів з числа "перехожих", і не завжди збігається в широкому сенсі із завданнями відкритої реклами.

На цій підставі можна зробити висновок, що PR тісніше пов'язана з вибором засобів комунікації, а не з їх друкованому змістом. PR припускає, що тепер на зміну класичним методам реклами застосовуватимуться нові способи просування іміджу підприємства і публіцистики 3. Виявивши і оцінивши основних конкурентів, компанія повинна розробити конкурентні стратегії, за допомогою яких вона зможе отримати конкурентну перевагу, запропонувавши товари вищої споживчої цінності. На підприємстві необхідним є формування«стратегічного набору» (система стратегій різного типу на певний відрізок часу), що відбиває специфіку функціонування та розвитку суб’єкта, рівень його претендування на місце й роль у зовнішньому середовищі. Можливо виділити такі групи стратегій: загальні для всієї організації в цілому; загальні конкурентні за окремими бізнес-напрямками; продуктово-товарні для кожного з напрямків діяльності організації (як з виробництва різних видів товарів, так і з надання різних послуг); функціональні для кожної з функціональних підсистем підприємства; ресурсні для забезпечення досягнення стратегічних орієнтирів загального, функціонального та продуктово-товарного типів стратегій. Управління конкурентною поведінкою бізнес-організації базується на розробці та ефективній реалізації зваженої, обґрунтованої конкурентної стратегії, яка передбачає забезпечення конкурентних переваг на тривалий період (5-10 років ).

Конкурентні стратегії складаються з ряду підходів і напрямів, що розробляються керівництвом з метою досягнення як найкращих показників роботи в одній конкретній сфері діяльності. Вони визначають засоби конкурентної боротьби фірми на цільових ринках і виступає як: своєчасна реакція на зміни в галузі, в економіці в цілому, в політиці й інших значущих сферах; розробка конкурентноздатних заходів і дій, ринкових підходів, які можуть забезпечити міцну перевагу перед конкурентами; об'єднання стратегічних ініціатив функціональних відділів;вирішення конкретних стратегічних проблем, актуальних в даний момент [288].

Конкурентна стратегія фірми дозволяє дати відповідь на питання, як фірма конкурує на цільовому ринку, за рахунок чого вона витримує конкурентний тиск і отримує перемогу в конкурентній боротьбі?» [151]. При тому, що в різних джерелах ці стратегії мають різні назви – “конкурентні стратегії”, “маркетингові стратегії”, “підприємницькі стратегії”, корпоративні стратегії”, “портфельні стратегії” «стратегії бізнесу»  тощо, мова завжди йде про одне і те саме – як підприємству діяти на ринку.

Будь-яка загальна стратегія базується на обраних загальних конкурентних стратегіях. Зв'язок між загальними та загальноконкурентними стратегіями прямий: обираючи загальноконкурентну стратегію, організація визначає спосіб досягнення своїх стратегічних орієнтирів. Поєднання загальних і загально конкурентних стратегій залежить від характеристик галузі, загальної конкурентної позиції фірми в середовищі, характеристик самого підприємства.