Екологія

Гідросфера - всі хімічно незв'язані води, що знаходяться на поверхні землі, в товщі земної кори й атмосфері, незалежно від їх агрегатного стану. Води океанів, морів, річок, озер, боліт, снігів, льодовиків становлять водну оболонку, водяна пара в атмосфері - це розсіяна гідросфера, підземні води - похована гідросфера. Отже, водна оболонка — це складова частина гідросфери. Трактування гідросфери в розумінні геосфери, що включає всі природні води, показує, що вода бере участь у глобальному кругообігу. Вона проникає в грунт, атмосферу, входить до складу живої речовини, і таким чином переносить речовину і енергію з однієї оболонки в іншу. Крім того, вода створює умови для існування і є середовищем життя багатьох живих організмів.Загальна кількість води на земній кулі 1388,5 млн км3. З цієї кількості майже 1338,5 млн км3 становлять води океанів і морів, понад 24 млн км3 - води льодовиків й багаторічних снігів, майже 40 млн км3 - підземні води. Порівняно мало води в озерах і болотах і зовсім мало в річках.

Загальна гідрологію за предметом досліджень поділяють на: гідрологію морів (фізична океанологія), що вивчає океани і моря; гідрологію поверхневих вод суходолу, яку часто називають скорочено "гідрологія", що вивчає ріки, озера, водосховища, болота, льодовики; гідрологію підземних вод, яка вивчає води, що знаходяться у вільному стані верхнього шару земної кори.

 Під забрудненням природних вод розуміють зміну їх фізичних, біологічних та інших параметрів, що спричиняє погіршення якості води й обмеження можливості її використання. Складність вирішення проблеми попередження забруднення поверхневих вод пов’язана з комплексними аспектами дії антропогенних чинників:1)джерелами забруднення;2)видами забруднення;3)наслідками забруднення.

Первинне забруднення вод пов’язане із надходженням у водойми різних забруднюючих речовин. Вторинне забруднення – наслідок ланцюгових реакцій за участю водних гідробіонтів і під впливом первинних полютантів. Найчастіше це характерно для високотоксичних сполук (у першу чергу синтетичних), які на дні водойм утворюють вторинні зони забруднення. А враховуючи, що у безкисневих умовах деструкція органічних сполук відбувається з утворенням H2S, створюються небезпечні умови для існування риб та інших аеробних гідробіонтів.

Забруднення, що надходять у водне середовище, класифікують по-різному, у залежності від підходів, критеріїв і завдань. Так, звичайно виділяють механічне, хімічне, фізичне і біологічне забруднення.Механічне забруднення - підвищення вмісту механічних домішок, властиве в основному поверхневим видам забруднень;хімічне забруднення - наявність у воді органічних і неорганічних речовин токсичної і нетоксично!" дії;бактеріальне і біологічне забруднення - наявність у воді різноманітних патогенних мікроорганізмів, грибів і дрібних водоростей;радіоактивне забруднення - присутність радіоактивних речовин у поверхневих чи підземних водах;теплове забруднення - випуск у водойми підігрітих вод підприємств, теплових і атомних ЕС.Хімічне забруднення найбільш поширене. Воно створює зміну природних хімічних властивостей води за рахунок збільшення вмісту в ній шкідливих домішок як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги, глинисті частки), так і органічної природи (нафта і нафтопродукти, органічні залишки, поверхнево активну речовину, пестициди).

Проблеми прісної води: основні положення

Світові ресурси прісної води знаходяться під загрозою через те, що потреби в ній підвищуються в багатьох галузях. Дедалі більшій кількості населення потрібно все більше води. При цьому зміни клімату швидше за все сприятимуть виникненню засух.Органи влади повинні вирішити, як отримати достатню кількість води і при цьому не знищити природні екосистеми, з яких вона надходить.Застосування нових поліпшених методів опріснення допоможе запобігти нестачі води і збільшити її доступність.Проте уряди на всіх рівнях повинні почати формувати відповідну політику і проводити інвестиції в інфраструктуру систем водопостачання вже зараз.

Причини дефіциту

Для того щоб розібратися у світовій проблемі водозабезпечення, необхідно зрозуміти, яка кількість прісної води потрібна в розрахунку на одну людину, а також вивчити фактори, що заважають водопостачанню та збільшують потребу у воді в різних частинах світу. Малін Фалкенмарк (Malin Falkenmark) зі Стокгольмського міжнародного інституту води та інші вважають, що кожній людині на Землі в середньому потрібно як мінімум 1 тис. куб. м води на рік, яка витрачається для пиття, гігієни та сільськогосподарського виробництва продуктів харчування. Ступінь забезпеченості залежить від регіону, оскільки розподіл водних ресурсів на Земній кулі дуже неоднорідний.Особливо важко забезпечити людей необхідною кількістю води в посушливих регіонах слаборозвинених країн і країн, що розвиваються, при високій густині населення, оскільки потреба у воді там дуже велика, а її доступність обмежена. Такі річки, як Ніл, Йордан, менше Янцзи і Ганг, сильно міліють протягом значної частини року. А під Нью-Делі, Пекіном і багатьма іншими інтенсивно зростаючими містами падає рівень ґрунтових вод.З проблемами прісної води все частіше починають стикатися і в розвинених країнах. Наприклад сильні посухи в США недавно привели до її дефіциту в багатьох містах в північній частині штату Джорджія і на великих територіях Південно-Заходу.

Антропогенний вплив на гідросферу та його негативні наслідки

     Господарська діяльність людського суспільства, що посилюється з кожним роком, різко негативно впливає на гідросферу нашої планети. Цей негативний вплив проявляється у вигляді виснаження ненормованими водовідборами джерел водопостачання; порушення гідрологічного та гідрогеологічного режимів на значних територіях; забруднення і засмічення поверхневих та підземних вод.  Дуже велика кількість води іде на промислові потреби. Близько 50-80 % води, яка подається на зрошення, або надто швидко профільтровується через ґрунт, або стікає з полів, не зволожуючи коріння рослин, тобто використовується вкрай неефективно.

ВИСНОВОК

            Отже, будь-яке забруднення природних водойм являє певну небезпеку. Стійке та постійне забруднення водойм призводить до порушення природного механізму самоочищення. Під самоочищенням природних водойм розуміють сукупність гідродинамічних, фізико-хімічних, гідрохімічних, гідробіологічних та інших процесів, які призводять до відновлення фонового стану водного джерела. Це можливо або за рахунок біологічної деструкції органічних сполук, або шляхом переведення полютантів у малорухому (нерозчинну) форму та їх осадження.

Всі існуючі методи очищення стічних вод об'єднані в чотири основних групи: механічні, , хімічні, фізико-хімічні, біохімічні. Схема очистки, тобто послідовність застосування різних методів, залежить від стану забруднення, від складу та якості забруднювачів.