Особливості функціонування системи крові у різні вікові періоди та її функції

Міністерство освіти і науки України

Приватний вищий навчальний заклад

«Міжнародний економіко-гуманітарний університет 

імені академіка Степана  Дем’янчука»

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни: фізіологія людини

на тему:

« Особливості функціонування системи крові у різні вікові періоди та її функції»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                      Виконала:

ст. групи 41 – ППБ

                                                                                     Флис І.В.

                                                                                       Перевірив: 

                                                                                                      Грицик О. Б.

 

 

 

 

Рівне – 2007

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………….3

1.Внутрішнє середовище  організму ………………………………..4

1.1.Міжклітинна рідина  ……………………………………………..4

1.2.Лімфа……………………………………………………………...5

2.Об’єм, склад і функції крові……………………………………….6

2.1.Об’єм крові………………………………………………………..6

2.2.Хімічний склад крові……………………………………………..7

2.3.Функції крові……………………………………………………...9

2.4.Фізико-хімічні властивості  крові………………………………..10

3.Формені елементи…………………………………………………..14

3.1.Еритроцити………………………………………………………...14

3.1.1.Пігменти крові…………………………………………………...16

3.1.2.Транспорт газів кров’ю………………………………………….17

3.1.3.Групи крові……………………………………………………….18

3.2.Лейкоцити…………………………………………………………...21

3.2.1.Функції і класифікація  лейкоцитів………………………………22

3.2.2.Захисна система  організму. Імунітет…………………………….25

3.3.Тромбоцити………………………………………………………….34

3.3.1.Система згортання  крові………………………………………….35

3.3.2.Протизгортальна система крові…………………………………..39

3.3.3.Кровотворення і  його регуляція…………………………………..41

4.Експерементальна частина………………………………………….....45

Додатки …………………………………………………………………...47

Література…………………………………………………………………51

 

 

 

 

 

ВСТУП

     Внутрішнє середовище організму- це кров, лімфа і між тканинна рідина, яка заповнює всі проміжки між клітинами та тканинами. Кровоносні та лімфатичні судини, які пронизують всі органи людини мають в своїх стінках маленькі пори, через які можуть проникати навіть деякі клітини крові. Вода яка складає основу всіх рідин в організмі людини, разом з розчиненимив них органічних і неорганічних речовинах легко проходять через стінки судин. Внаслідок цього хімічний склад плазми крові, лімфи та міжтканнної рідини багато в чому однакові. З віком значних змін хімічного складу цих рідин не відбувається. Але в той же час різниця в складі може бути пов’язана з діяльністю тих органів, в яких ці рідини знаходяться.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Внутрішнє середовище організму

     Кров, лімфу і тканинну рідину об'єднують під назвою внутрішнє середовище організму. Усі клітини тіла обмиває лише тканинна рідина. Кров і лімфа перебувають у судинах відповідно кровоносної та лімфатичної систем і безпосереднього контакту з клітинами тканин не мають. Кров, тканинна рідина, лімфа беруть участь у процесах обміну речовин і підтримці гомеостазу організму.

    Між кров'ю, тканинною рідиною і лімфою існує тісний взаємозв'язок. Тканинна рідина утворюється з крові шляхом фільтрації плазми крізь стінку кровоносних капілярів. За добу у людини профільтровується близько 20 л тканинної рідини. У венозному кінці капілярів та у венулах відбувається зворотний процес — реабсорбція тканинної рідини. З певних причин, реабсорбується в кровоносне русло 89-90 % тканинної рідини, а решта (приблизно 2-3 л за добу) профільтровується в лімфатичні капіляри. Ця рідина — лімфа — повільно тече в лімфатичних судинах, які зливаються у дві грудні протоки, і потрапляє у вени. Таким чином відбувається кругообіг позаклітинних рідин тіла.

1.1. Міжклітинна рідина

    Міжклітинна рідина омиває всі клітини організму. Саме через неї клітини одержують усе потрібне для їхньої життєдіяльності — кисень, білки, вуглеводи, жири, мінеральні речовини тощо. Туди ж клітини виділяють кінцеві продукти обміну, вуглекислий газ тощо. Міжклітинна рідина—важливий чинник збереження гомеостазу. її склад та співвідношення різних речовин досить сталі. У разі порушення цієї сталості людина може загинути.

Міжклітинна рідина, що заповшоє проміжки між клітинами, утворюється з кров'яної плазми внаслідок фільтрації останньої крізь стінки кровоносних капілярів. Вважають, що клітини стінок капілярів беруть активну участь у процесі утворення міжклітинної рідини, пропускаючи одні речовини і не пропускаючи інших. Надлишок міжклітинної рідини знову повертається в кров двома шляхами: одна частина її всмоктується в кровоносні капіляри, а друга проникає в лімфатичні капіляри і у вигляді лімфи повертається в кров'яне русло по лімфатичній системі.

1.2. Лімфа

     Лімфа (від лат. lympha— волога, чиста вода) — рідка тканина організму, що міститься у його лімфатичній системі. У лімфі завжди є лейкоцити, а також інші імунні тіла, завдяки чому лімфа, як і кров, відіграє важливу роль у захисті організму від інфекції та виробленні імунітету. Лімфа являє собою прозору жовтувату рідину, що утворюється з міжклітинної рідини і концентрується в замкнутих з одного боку лімфатичних капілярах, які беруть початок у дуже вузьких міжклітинних проміжках. Вони зливаються у більші лімфатичні судини, які пронизують усі органи і тканини— лімфатичні вени. Ці вени, як і кровоносні вени, мають клапани, що перешкоджають зворотному руху лімфи, тому вона тече лише в одному напрямку. Всі лімфатичні вени об'єднуються в два грудні протоки, які впадають у великі вени, повертаючи у кров рідину, що перейшла з крові у міжклітинну рідину. Змішуючись з венозною кров'ю, лімфа попадає в праве передсердя. По ходу лімфатичних судин розташовані розширення —лімфатичні вузли (у паховій ямці, підколінних і ліктьових згинах, у грудній і черевній порожнинах, на шиї), в яких утворюються лімфоцити. Лімфатичні вузли відіграють роль біологічних фільтрів—у них затримуються і знищуються мікроорганізми та інші сторонні тіла, які попадають в лімфу із тканини. Деякі лімфатичні капіляри знаходяться всередині ворсинок кишечнику, і в них надходять жири, які з течією лімфи попадають у кров. Таким чином, основні функції лімфатичної системи — збереження і повернення рідини у систему кровообігу, утворення лейкоцитів, затримка і знищення мікроорганізмів та інших сторонніх тіл (вироблення імунітету), живлення організму та обмін речовин (розносить по організму жири від ворсинок кишечнику, білків, які синтезує печінка). Лімфа є проміжним середовищем між кров'ю і клітинами. Переносить із крові в клітини кисень, поживні речовини, мінеральні солі, біологічно активні речовини (гормони, вітаміни), а забирає з клітин і передає в кров вуглекислий газ, а також продукти дисиміляції, які виділяють клітини.

   Лімфа також значною мірою повторює склад плазми крові. Концентрація білків, як і в тканинній рідині, менша, а ліпідів, особливо після їди, більша, ніж у плазмі крові. Склад тканинної рідини і лімфи істотно залежить від тих органів і тканин, де ці рідини утворюються. Наприклад, у лімфі, що відтікає від печінки, білків у 4-5 разів більше, ніж у лімфі, що відтікає від нижніх кінцівок. У лімфі також є лімфоцити, причому основна їх маса надходить до лімфи з лімфатичних вузлів.

 

2. Об’єм, склад, функції

     Кров, як і лімфа та тканинна рідина, належить до неоднорідних, рідин. Кров є суспензією клітин крові в рідкій фазі — плазмі крові. Основну масу клітин крові складають еритроцити, об'єм яких відносно об'єму плазми крові становить майже 40-46%. Цей показник називають гематокритним числом (гематокритом).

   Лімфа містить невелику кількість (1000— 20 000 в 1 мкл) лімфоцитів, а тканинна рідина — різних форм лейкоцитів, що мігрують із капілярів у міжклітинний простір.

2.1. Об’єм

  Об'єм крові у людини становить 4-6 л, або приблизно 7 % маси тіла. У тварин ці значення коливаються в досить широких межах.

   За допомогою методу розведеїшя натрію тіосульфату, який не проникає в цитоплазму клітин, було встановлено, що об'єм позаклітинної рідини у людини становить 13—14 л. Якщо від цього об'єму відняти об'єм плазми крові, то дістанемо об'єм тканинної рідини — 10 л. Об'єм лімфи, як уже згадувалося, становить 2-3 л.

 

2.2. Хімічний склад

       Кров — це рідка сполучна тканина, що на 82% складається з води:  90 -92% — у плазмі крові і 71 % — в еритроцитах. До складу плазми крові входять органічні (7-9 %) та неорганічні (до 1 %) речовини. (див додаток 1)

   Плазма крові  складається з води (90-91%) та сухих  речовин : 7-8% білків, 0,9-1% мінеральних речовин, 0,12% - глюкози, 0,7-0,8% ь- жирів. Крім білків, у плазмі є азотисті сполуки небілкового характеру (сечовина, сечова кислота, амінокислоти, креатинін, аміак), гормони, ферменти, вітаміни, антитіла, розчинні гази.

   Що стосується еритроцитів, то основну масу їх сухого залишку становить білок гемоглобін (Hb) - 30-36% (4,6-5,5 ммоль/л). Серед органічних складових слід назвати білки (елінін, строматин) та ліпіди строми еритроцитів, ферменти (вугільна ангідраза, холінестераза, пептидази, гліколітичні ферменти). За неорганічним складом цитоплазми еритроцити близькі до інших клітин тіла, але порівняно з нейронами в їхній цитоплазмі значно більше йонів хлору та гідрогенкарбонату.

  Білки плазми крові, як і будь-які інші білки, — це макромолекули діаметром від 1 до 100 нм, що утворюють несправжні, або колоїдні, розчини. Білки поділяються на групи : альбуміни – 4,5% (підтримують водно-сольову рівновагу в організмі); глобуліни – 2-3,5%(беруть участь в утворені захисних імунних тіл, зв’язують і знешкоджують отруйні речовини, що проникають в організм – це є в основному гама-глобуліни), фібриноген – 0,4%, який має важливе значення при зсіданні крові, інтерферони, які знешкоджують мікроорганізми та отруйні речовини, забеспечеють гуморальний імунітет. Глюкоза плазми є основним джерелом енергії для клітини, до мінеральних речовин відносяться катіони натрію, калію, кальцію, магнію, заліза, а також аніони хлору, йоду, сульфату,карбонату, фосфату.

     Сумарна  концентрація солей, білків, глюкози, сечовини та інших речовин, розчинених у плазмі, створюють осмотичний тиск, який приблизно дорівнює – 6 атм. Сольовий розчин, який відповідає концентрації мінеральних солей у плазмі крові, називається ізотонічними. Для людини ізотонічним є 0,9 % розчин хлоридного натрію. Сольовий розчин, осмотичний тиск якого вищий за осмотичний тиск крові, називається гіпертонічним, а нищий – гіпотонічним. У гіпотонічному розчині еритроцити крові руйнуються. Це явище називається гемолізом. У людини гемоліз настає про осматичному тиску 0,44 – 0,48 % і може спричинитися дією отрути деяких змій, грибів. У гіпертонічних розчинах еритроцити віддають воду, зморщюються і втрачають свої властивості.

    Розчини, які  за своїм якісним складом і  концентрацією солей відповідають складу плазми, називаються фізіологічними розчиноми. Вони ізотонічні. Такі рідини використовуються як замінники крові при кровотечах .

   Ліпіди у плазмі крові становить 4-8 г/л (400-800 мг%). До них належать крім нейтральних жирів також жирні кислоти, холестерин, жовчні кислоти та їхні солі, фосфоліпіди тощо. Здавалося б, така велика кількість нерозчинних у плазмі ліпідів повинна утворювати досить густу емульсію, проте цього не відбувається завдяки тому, що переважна кількість ліпідів перебуває в складі водорозчинних ліпопротеїдів.

    Вуглеводи в плазмі крові представлені переважно глюкозою, вміст якої в стані спокою організму коливається в межах 4,5-6,5 ммоль/л (90-110 мг%), але після їди може зростати до 8,33 ммоль/л (150 мг%). Крім глюкози в плазмі крові є в дуже невеликих кількостях фосфорні ефіри глюкози та продукти її обміну — молочна й піровиноградна кислоти.

   Тканинна (позаклітинна) рідина за більшістю компонентів мало відрізняється від плазми крові. Виняток становлять білки та йони кальцію, концентрація яких у тканинній рідині знижується відповідно до 18-20 г/л (1,8-2 %) та 1-1,5 ммоль/л (4-6 мг%).

   До складу лімфи входять: вода — 94-95%, білки — 3-4%, глюкоза — 0,1 %, мінеральні солі—0,8-0,9%, невелика кількість жирів та продукти обміну.

2.3. Функції

    Функції крові, лімфи і тканинної рідини розподіляються певним чином. Кров і лімфа виконують транспортну функцію: кров транспортує поживні речовини й кисень до тканин, кінцеві продукти обміну речовин до органів виділення, а лімфа переносить ліпіди (від кишок) та білки (від печінки) у кров. Тканинна рідина, здійснюючи безпосередній контакт з усіма клітинами тіла, забезпечує обмін речовин між клітинами, кров'ю і лімфою. Розглядаючи детальніше, серед функцій крові можна виділити такі: дихальну, поживну, видільну, захисну, регуляторну, гомеостатичну, терморегуляторну.

   Дихальна функція крові полягає в перенесенні кисню та вуглекислого газу між органами дихання (легені, зябра, шкіра) і тканинами тіла.

    Поживна функція. Кров забезпечує надходження до клітин тіла поживних, тобто енерговмісиих органічних речовин від травного каналу або депопуючих органів — печінки, підшкірної жирової ткаїшии (в разі ендогенного живлення під час голодування).

   Видільна функція крові полягає у перенесенні від тканин тіла до органів виділення — нирок, легень, печінки, шкіри — непотрібних і шкідливих речовин, надлишку води, мінеральних солей тощо. Ці речовини утворюються в клітинах тіла як кінцевий продукт обміну речовин чи результат їх діяльності або потрапляють до організму разом з їжею і питною водою.

     Захисна функція крові здійснюється в кількох напрямках. По-перше, це захист організму від інфекційних захворювань — імунітет, який забезпечується фагоцитозом і виробленням антитіл. По-друге, знищення всіх мутантних клітин власного організму, які можуть утворитись під час поділу клітин. Це також функція імунітету. По-третє, захист від крововтрати при пораненнях судин підтримується системою згортання (коагуляції) крові.