Сад-лабиринт в Средневековье

Вступ

 

  У феодальному мистецтві за часів середньовіччя провідне місце належало архітектурі, яка підкорила собі живопис, скульптуру та інші види мистецтва. Різко зменшились території садів, що розбивалися в межах міських, монастирських і палацових споруд - стали розвиватися внутрішні сади як єдине місце контакту людини з природою. Сади європейського середньовіччя носили переважно утилітарний характер: у них вирощували овочі, цілющі рослини, плодові дерева і ягідні чагарники, проте існували й окремі декоративні вкраплення у вигляді газонів з квітковими грядками.

   Характерними особливостями середньовічного садового будівництва були: геометричність планування внутрішніх садів, рядові посадки і стрижка дерев, поява лабіринту.

Виклад основного матеріалу

   Садово-паркове мистецтво середньовіччя представляло собою невеликі сади при монастирях і замках.

   Феодальні сади влаштовували всередині території замків. У садах вирощували квіти в клумбах, влаштовували алеї, обвиті виноградом, вирощували яблуні, влаштовували розарії. У великих замках створювали великі сади, іменовані «прато». Тут теж з’являються декоративні елементи – перголи, трельяжі, квітники і т.д.

 

   У середньовічних монастирях основним простором для розведення декоративних рослин був замкнутий дворик-клуатр, що розміщувався серед споруд строгої геометричної форми. Прямі чи діагонально перехрещені в центрі доріжки ділили подвір'я на прості геометричні форми. Вирощувались декоративні рослини, лікарські трави і плодові кущі. Дерева в саду висаджувались рівними рядами і були в основному місцевого походження, але не виключались і екзотичні види. Регулярний характер мали грядки з лікарськими і декоративними рослинами (прообраз сучасних квітників). Формувались грядки як високі призми з відкосами, укріплені дерником, лозовими плетіннями чи жердями. Сади були відокремленими, тихими, споглядальними. Регулярним прийомом садового будівництва, народженим невеликими внутрішніми садовими просторами, був  лабіринт - ділянка з сплетених садових доріжок, розділених стриженою зеленню, звичайно вписаний в квадрат чи шестикутник (в залежності від ділянки). Цей прийом був запозичений у храмах, де викладене кольоровими каміннями мощения у формі лабіринту давало можливість богомольцям проповзати на колінах по накресленому маршруту, замінюючи цим далекі паломництва. Лабіринти вистригали з низьких кущів ( чебрецю або ісопу ): в такому вигляді лабіринти нагадували про терновий вінець Христа, а у центрі перетину доріжок висаджували кущ троянди або встановлювали хрест. У кожній країні завівся свій різновид лабіринту. В Англії це були maze - складні лабіринти з кількома варіантами шляху (назва походить від слова amaze - "дивувати " ) (Рис. 1).

Рис. 1 Лабіринт у м. Лонглід. Англія.

   Сади-лабіринти почали своє формування в монастирських садах, а потім набули поширення і в майбутньому – в регулярних і пейзажних парках. Сад-лабіринт спочатку був винайдений для розгляду зверху, так що для нього були переважно низькі стрижені живоплети. Вільний простір між вічнозеленими чагарниками заповнюють красиво квітучими рослинами або посипають кольоровим піском або гравієм. Окинути поглядом лабіринт можна тільки зверху, тому доцільно влаштовувати його поруч з піднесеністю, з якої буде можливо насолодитися його видом зверху. Точкою огляду може стати і другий поверх будинку (Рис. 2).

Рис.2 Лабіринт двору палацу Алькасар в Савільє. Іспанія.

 
         Лабіринт гармонійно вписувався в популярний пейзажний стиль, стаючи значною його частиною. Був присутній лабіринт і в регулярному стилі, якому властиві строгі форми і чіткі лінії. Сад-лабіринт у цьому випадку мав геометричний орнамент, його доріжки засипалися різнобарвним гравієм або засаджувалися низькорослої травою, що виконує роль килима. У центрі лабіринту міг бути розкішний фонтан, велика альтанка або скульптура. Лабіринт також розташували як перехід від будинку до саду або на городик. Але для цього передбачали також обхідний шлях - доріжку з красивим або оригінальним покриттям.

 

   Також можна зустріти в літературі термін «сад квітників» - характерна велика кількість клумб і безліч елементів декору (статуї, фонтани), які підносяться над поверхнею землі і розміщені симетрично відносно один одного. Простір між декоративними елементами, клумбами прийнято заповнювати або стриженим газоном, доріжками з піску або гравію.

 

   Набагато пізніше лабіринт став сприйматися як ігрова споруда, і приблизно в XII-XIІІ століттях його подібність з'явилась в садах, утворена за допомогою живоплетів і петляючих доріжок між ними, провідних до одного центру. Такі лабіринти називалися дерновими. Зазвичай лабіринт розташовувався у зоні відпочинку. Доріжка саду, що починалась від будинку, вела до певного елемента. Це міг бути оформлений штучний ставок, басейн, скульптура та інші доріжки, що сходились в центральну, могли також бути перпендикулярні або під кутом до неї. Вони могли бути і паралельно одна одній. Доріжки визначались чіткими рамками. Для цього служили рослини низькорослі або середньої висоти. Спочатку лабіринт представляв собою візерунок, малюнок якого вписувався в коло або шестикутник і різними шляхами підводив до центру. Згодом лабіринти виконувалися у вигляді заплутаних ліній, що звивалися під кутом або, навпаки, утворювали кола. За правилами, вхід в лабіринт такого саду позначають якоюсь-небудь архітектурною формою. Наприклад: дерев'яною лавкою, воротами. (Рис. 3).

 

 

 

Рис. 3 Лабіринт вілли Пизані. Італія

         Важливо, що огорожа, складова стінки лабіринту, повинна була бути формованою, тобто рослини, висаджені в ряди повинні були переносити стрижку і обрізання для збереження певної форми. Стрижка дозволяє варіювати необхідний розмір огорожі.

 

        Лабіринт з огорожі відрізняється довговічністю (при гарному догляді, звичайно). Швидко створити лабіринт з живоплету можливо було методом висадки однорічників, наприклад кохіі венічного, яка досягала 1 метра, та обростала густим листям і добре формувалася.

 

         Огорожа із рослин, висаджених у формі лабіринту, стала з'являтися в середньовічних садах до середини XV ст.

 

        Лабіринти з живою огорожею з дерев і чагарників особливо палко любили і люблять англійці. Один з перших англійських лабіринтів з живою огорожею був висаджений в XII столітті під час правління короля Генріха II в саду біля його палацу у Вудстоку і називався Будуар Розамунд (Рис. 4).

Рис. Лабіринт палацу у Вудстоку. Англія.

         Для оформлення наприклад французьких садів - лабіринтів використовувалися вічнозелені дерева і чагарники з добре стригучий кронами (вони стійкі до дії шкідників і хвороб). Для європейських садів і садів південних широт це самшит і тис. У самшиту густа крона і блискуче листя, він добре стрижеться і відмінно тримає форму.

Тиси мають химерне розташування гілок і є довголітними. Ці чагарники воліють теплий, в міру вологий клімат, гарне освітлення, вапнуватий грунт.

 

Висновок

 

       Сад - лабіринт є одним з оригінальних елементів ландшафтного дизайну, здатного перетворити ділянку землі в незвичайну ігрову і розважальну територію. Найкраще садок-лабіринт облаштовувати на великих площах землі. В ідеалі садовий лабіринт покликаний створювати потоки позитивної енергії, але в цьому випадку його вибудовують відповідно до визначених древніх знаннь. У будь-якому випадку садовий лабіринт дає можливість чудово відпочити на природі, помилуватися її фарбами і природними формами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет ім. Ю. Кондратюка

Архітектурний факультет

Кафедра дизайну архітектурного середовища

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

 

 

Лабіринт в середньовічних садах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала ст. гр. 401-А Д. В. Лесін

Перевірила Л. С. Шевченко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава 2014

Зміст

 

 

 

Вступ    3

Виклад основного матеріалу   3

Висновок    8

Використана література    10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література   

 

1. С. С.  Ожегов. История ландшафтной архитектуры. – М.:Стройиздат, 1993. – с. 18-28.
2. Н. Я. Крижанівська. Основи ландшафтного дизайну. – Київ.: Ліра-К, 2009. – с. 23-26