Планета Юпитер

 

Магнітосфера Юпітера утримує навколишню плазму у вузькому шарі, напівтовщина якого біля двох радіусів планети поблизу екватора еквівалентного магнітного диполя. Плазма обертається разом з Юпітером, періодично накриваючи його супутники. У системах відліку, зв'язаних із супутниками, магнітне поле пульсує з амплітудами 220 нтл (Європа) і 40 нтл (Каллісто), наводячи вихрові струми в провідних шарах супутників. Ці струми генерують вихрові магнітні поля також дипольної конфігурації, що накладаються на власні поля цих супутників. Періоди зміни магнітних полів становлять 11,1 і 10,1 год. для Європи й Каллісто відповідно.

Внутрішня будова

 

Внутрішню будову Юпітера можна уявити у вигляді оболонок із густиною, що зростає в напрямку до центра планети. На дні атмосфери завтовшки 1500 км розташований шар газорідкого водню завтовшки близько 7000 км. На рівні 0,88 радіуса планети, де тиск становить 0,69 Мбар, а температура -- 6200°С, водень переходить у рідкомолекулярний стан і ще через 8000 км -- у рідкий металевий стан. Поряд з воднем і гелієм шари містять невелику кількість важких елементів. Внутрішнє ядро діаметром 25000 км -- металосилікатне, із часткою води, аміаку й метану, оточене гелієм. Температура в центрі становить 23000 градусів, а тиск -- 50 Мбар.

 

Вимірювання з КА підтвердили існування значного теплового потоку з надр Юпітера, хоча й трохи меншого, ніж за даними наземних спостережень. Тобто, Юпітер випромінює в космос приблизно вдвічі більше енергії, ніж одержує від Сонця. З цим пов'язано згадане перевищення ефективної температури над рівноважною. Механізм генерації внутрішнього тепла до кінця незрозумілий[Джерело?]. Вірогідними джерелами може бути стиснення (~1 мм на рік[Джерело?]), що супроводжується виділенням гравітаційної енергії; безперервний перехід молекулярного водню в металевий; «осадження» гелію з воднево-гелієвого розчину і дрейф гелію до центру планети.

Супутники

 

    Докладніше: Супутники Юпітера

 

За даними на березень 2012-го року навколо Юпітера обертаються 66 супутників, завжди звернених до нього одним боком (внаслідок припливних сил). Їх можна розділити на декілька груп. Внутрішні супутники обертаються майже круговими орбітами, що практично лежать у площині екватора планети. Чотири найближчих до планети супутника Адрастея, Метида, Амальтея і Теба діаметром від 40 до 270 км перебувають на відстані 1--3 радіусів Юпітера й наближаються до межі Роша. Чотири наступні -- найбільші, розташовані на відстані від 6 до 26 радіусів Юпітера. Їх відкрито 1610 року майже одночасно Симоном Марієм та Галілеєм. Їх називають галілеєвими супутниками, хоча перші таблиці руху цих супутників Іо, Європи, Ганімеду і Каллісто склав Марій.

 

Зовнішня група складається з маленьких (діаметром від 10 до 180 км) супутників, що рухаються витягнутими й дуже нахиленими до екватора Юпітера орбітами. Чотири ближчі до Юпітера супутники Леда, Гімалія, Лісітея, Елара рухаються в напрямку обертання Юпітера, а чотири зовнішніх супутники Ананке, Карме, Пасіфе і Сінопе рухаються у зворотному напрямку.

 

За допомогою наземних телескопів нового покоління групою астрономів з Астрономічного інституту Гавайського університету було відкрито ще 47 супутників Юпітера: спочатку діаметром 4-10 км (наприкінці 2000-го року), потім -- діаметром від 2 до 4 км (2001 рік).

 

За кількістю супутників Юпітер обігнав Сатурн 2011 року. Останній супутник -- S/2010 J 2 було відкрито 8 вересня 2010 року Крістіаном Вейллетом за допомогою 3,6-метрового телескопу Канада-Франція-Гаваї. Повідомлення про відкриття опубліковано 1 червня 2011 року[Джерело?].

Юпітер у культурі

У художній літературі

 

    «Мікромегас» Вольтера (1752) -- головні герої по дорозі на Землю відвідують Юпітер, де «дізналися безліч прецікавих таємниць, які давно вже були б опубліковані у нас, якби панове інквізитори не повважали деякі положення дещо сумнівними»[22][23].

    «Подорожі в інші світи» (англ. A Journey in Other Worlds) Джона Джейкоба Астора IV (1894) -- в романі описуються телефонні мережі, отримання сонячної енергії, авіа- та космічні перельоти, в тому числі, до Сатурна і Юпітера[24].

    «Джон Картер -- марсіанин» Едгара Райса Берроуза (1943) -- у другій повісті книги («Люди-скелети Юпітера») описані моргори -- аборигени Юпітера, що збираються захопити Марс. Юпітер описаний як гігантська землеподібна планета, на якій, проте, сила тяжіння менше, ніж на Марсі через відцентрову силу. Густа атмосфера перешкоджає проникненню на поверхню сонячного світла, і планета освітлена гігантськими вулканами[25].

 

Див. також

 

    Колонізація Юпітера і Сатурна

    Колонізація супутників Юпітера

 

Джерела

 

    ↑ а б в г д е ж Dr. David R. Williams. (2007). «Jupiter Fact Sheet» (англійською). NASA. Архів оригіналу за 16 Oct 2010 13:07. Процитовано 2010-10-06.

    ↑ National Aeronautics and Space Administration Probe Nephelometer NASA/JPL (1983) (6).

    ↑ а б Hunt, GE The atmospheres of the outer planets (англ.) -- London, England: University College, 1983.

    ↑ Tristan Guillot, Daniel Gautier. Giant Planets (англ.). -- 10 Dec 2009.

    ↑ Астрономия -- Юпитер. -- Астрономия и физика на ладони.

    ↑ Elkins-Tanton Linda T. Jupiter and Saturn -- New York: Chelsea House, 2006. -- ISBN 0-8160-5196-8.

    ↑ Guillot, T.; Stevenson, D. J.; Hubbard, W. B.; Saumon, D. Chapter 3: The Interior of Jupiter // Jupiter: The Planet, Satellites and Magnetosphere / Bagenal, F.; Dowling, T. E.; McKinnon, W. B -- Cambridge University Press, 2004. -- ISBN 0-521-81808-7.

    ↑ а б в X-rays from solar system objects

    ↑ Simultaneous Chandra X ray, Hubble Space Telescope ultraviolet, and Ulysses radi

    ↑ а б в Michel, F. C. The astrophysics of Jupiter Houston, Tex.: Rice University (Dec 1979).

    ↑ Tristan Guillot, Daniel Gautier Giant Planets.

    ↑ The Gravity Field of the Jovian System and the Orbits of the Regular Jovian Sate

    ↑ а б Gravity field of the Jovian system from Pioneer and Voyager tracking data

    ↑ Hubbard, W. B.; Burrows, A.; Lunine, J. I. Theory of Giant Planets С. 112-115.

    ↑ Вихідні дані по масах планет: Файл:МассаПланетСолнечнойСистемы.svg

    ↑ а б Азбука Звёздного неба Юпитер (рос.) // При создании сайта использованы материалы из книги Данлоп С. «Азбука звёздного неба» 1990 г. ⁠ : статья. -- www.astro-azbuka.info.

    ↑ «Юпитер» (російською). Parsek.com.ua. Архів оригіналу за 2011-08-11. Процитовано 2011-02-19.

    ↑ ООО «ФИЗИКОН» (2004). «Солнечная система. Планеты Солнечной системы. Юпитер.» (російською). Astrogalaxy.ru. Архів оригіналу за 2011-08-11. Процитовано 2010-10-03.

    ↑ «Планетні системи. Юпітер». Архів оригіналу за 2011-08-11. Процитовано 2010-10-05.

    ↑ «Jupiter -- NASA» (англійською). Архів оригіналу за 2011-08-11. Процитовано 2010-10-05.

    ↑ Георгій Бурба «Оазиси екзопланет». // Журнал «Навколо світу» в"- 9 (2792), Вересень 2006

    ↑ Voltaire; Cuffe, Theo; Mason, Haydn Trevor. Micromégas and other short fictions. -- Penguin Classics, 2002. -- ISBN 0140446869(англ.)

    ↑ Kragh, Helge; Pedersen, Kurt Møller. The Moon that Wasn't: The Saga of Venus' Spurious Satellite. -- Springer, 2008. -- ISBN 3764389087(англ.)

    ↑ Bould, Mark. The Routledge Companion to Science Fiction / Sherryl Vint, Adam Roberts. -- Taylor & Francis, 2009. -- ISBN 041545378X

    ↑ Edgar Rice Burroughs Skeleton Men of Jupiter / Авт. ел. вид.: Aleyn D. Lester. -- 1-е вид.. -- 1942.

 

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Юпітер (планета)

 

 

    п

    о

    р

 

Сонячна система

Solar System Template Final.png

Сонце

 

Геліосфера

Геліопауза  

Планети

☾ = супутники

∅ = кільця

 

Меркурій * Венера * Земля ☾ * Марс ☾ * Юпітер ☾ ∅ * Сатурн ☾ ∅ * Уран ☾ ∅ * Нептун ☾ ∅

Карликові

планети

 

Церера * Плутон ☾ * Гаумеа ☾ * Макемаке * Ерида ☾

Малі тіла

Сонячної

системи

 

Астероїди

 

Навколоземні

 

Група Атона * Група Аполлона * Група Амура

Головний пояс

 

Паллада * Юнона * Веста * Гігея

Троянці

 

Троянці Юпітера * Троянці Нептуна

Кентаври

 

Хірон * Гідальго

Див. також

 

Список астероїдів * Супутники астероїдів * Метеороїди

Комети

 

Список періодичних комет * Список неперіодичних комет * Дамоклоїди

Транснептунові

об'єкти

 

Пояс Койпера

 

Плутино

 

Орк * Іксіон * Гуйя * Радамант

К'юбівано

 

Логос * Варуна * Сіла-Нунам * Девкаліон * Квавар * Хаос * Альчера

Розсіяний диск

 

Седна * Тифон * Кето

Хмара Оорта  

 

Див. також астрономічні об'єкти, Список об'єктів Сонячної системи за розміром, Портал:Астрономія

 

    п

    о

    р

 

Юпітер

Характеристика  

Атмосфера (Велика червона пляма ·  Білі овали ·  Oval BA) ·  Магнітосфера ·  Кільця ·  Рентгенівські плями

 

Jupiter.jpg

Супутники  

Внутрішні

 

Метіда ·  Адрастея ·  Амальтея ·  Теба

Галілеєві

 

Іо ·  Європа ·  Ганімед ·  Каллісто

Нерегулярні

 

Група Гімалії ·  Група Карме ·  Група Ананке ·  Група Пасіфе

Троянці  

Грецька група ·  Троянська група

Дослідження  

Піонер (Піонер 10  ·  Піонер 11) ·  Вояджер (Вояджер-1  ·  Вояджер-2) ·  Улісс ·  Галілео ·  Кассіні -- Гюйгенс ·  Нові обрії ·  Юнона ·  EJSM (Юпітер Європа ·  Юпітер Ганімед)

Інше  

Комета Шумейкерів - Леві 9 ·  Зіткнення космічного об'єкту з Юпітером у 2009 ·  Список астероїдів, що перетинають орбіту Юпітера ·  Бог Юпітер ·  Юпітер у фантастиці ·  Колонізація ·  Колонізація супутників ·  Тераформування Європи

Категорія:Юпітер  ·  Портал:Астрономія

 

Категорія:

 

    Юпітер