Біологічні порушення організму людини від впливу іонізуючого випромінювання

З часом відбувається поступовий розпад радіоактивних елементів  та виведення їх із організму. Цей  процес залежить від періоду напіврозпаду того чи іншого радіонукліда та періоду  біологічного напіввиведення - часу, протягом якого кількість даного радіоактивного елементу зменшується вдвічі внаслідок  фізіологічного обміну.

Жінки є радіостійкішими, що пов'язано з впливом тестостерону у чоловіків. Хворі люди менш стійкі до радіаційного впливу. Підвищує стійкість  дієта. Зменшення вмісту кисню в  повітрі підвищує радіостійкість організму.

 

 

 

4. Методи та прилади для радіометричного і дозиметричного контролю та вимірювання

 

Організм людини не відчуває іонізуючого вимірювання, тому при  роботі з радіоактивними речовинами необхідно проводити систематичний  індивідуальний та загальний контроль доз опромінення. Прилади дозиметричного контролю і вимірювання по суті компенсують  людині відсутність органів чуття  на іонізуюче випромінювання.

Усі прилади для радіометричного  та дозиметричного контролю і вимірювання  поділяються на чотири групи: для  вимірювання зовнішніх потоків  радіоактивного випромінювання - дозиметри; для вимірювання рівнів забруднення - індикатори рівнів та радіометри; для індивідуального дозиметричного контролю - індивідуальні дозиметри; для вимірювання радіоактивності повітря та води. Дозиметричні прилади складаються з давача (іонізаційна камера, газовий чи сцинтиляційний лічильник) та вимірювального блока, який складається з підсилювача, блока живлення та вимірювального приладу. Такими приладами можна реєструвати заряджені частинки, гамма-випромінювання та нейтрони.

Робота приладів для радіометричного  та дозиметричного контролю базується  на таких основних методах вимірювання: іонізаційний метод, який полягає у  здатності радіоактивного випромінювання іонізувати повітря; сцинтиляційний метод, який полягає у здатності деяких кристалів, газів та розчинів випромінювати  світло при проходженні через  них іонізуючого випромінювання; фотографічний метод, який полягає  у здатності фотографічної емульсії чорніти під впливом іонізуючого  випромінювання.

 

 

 

5. Захист від іонізуючого випромінювання

 

Умови безпеки при використанні радіоактивних ізотопів у промисловості  передбачають розробку комплексу захисних заходів та засобів не лише стосовно осіб, які безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами, але  й тих, хто знаходиться у суміжних приміщеннях, а також населення, що проживає поруч з небезпечним  підприємством (об'єктом). Засоби та заходи захисту від іонізуючого випромінювання поділяються на: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні.

Організаційні заходи від  іонізуючого випромінювання передбачають забезпечення виконання вимог норм радіаційної безпеки. Приміщення, які  призначені для роботи з радіоактивними ізотопами повинні бути ізольовані від інших і мати спеціально оброблені  стіни, стелі, підлоги. Відкриті джерела  випромінювання і всі предмети, які  опромінюються повинні знаходитись  в обмеженій зоні, перебування  в якій дозволяється персоналу у  виняткових випадках, та й то короткочасно. На контейнери, устаткування, двері  приміщень та інші об'єкти наноситься попереджувальний знак радіаційної  небезпеки (на жовтому фоні - чорний схематичний трилисник).

На підприємствах складаються  та затверджуються інструкції з охорони  праці, у яких зазначено порядок  та правила безпечного виконання  робіт. Для проведення робіт необхідно, за можливістю, обирати якнайменшу достатню кількість ізотопів ("захист кількістю"). Застосування приладів більшої точності дає можливість використовувати ізотопи з меншою активністю ("захист якістю"). Необхідно  також організувати дозиметричний  контроль та своєчасне збирання і  видалення радіоактивних відходів із приміщень у спеціальних контейнерах.

До технічних заходів  та засобів захисту від іонізуючого  випромінювання належать: застосування автоматизованого устаткування з дистанційним керуванням; використання витяжних шаф, камер, боксів, що оснащені спеціальними маніпуляторами, які копіюють рухи рук людини; встановлення захисних екранів.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають: забезпечення чистоти  приміщень, включаючи щоденне вологе прибирання; улаштування припливно-витяжної вентиляції з щонайменше п'ятиразовим повітрообміном; дотримання норм особистої  гігієни, застосування засобів індивідуального  захисту.

До лікувально-профілактичних заходів належать: попередній та періодичні медогляди осіб, які працюють з  радіоактивними речовинами; встановлення раціональних режимів праці та відпочинку; використання радіопротекторів - хімічних речовин, що підвищують стійкість організму  до іонізуючого опромінення.

Захист працівника від  негативного впливу джерела зовнішнього  іонізуючого випромінювання досягається  шляхом:

- зниження потужності  джерела випромінювання до мінімально  необхідної величини ("захист  кількістю");

- збільшення відстані  між джерелом випромінювання  та працівником ("захист відстанню");

- зменшення тривалості  роботи в зоні випромінювання ("захист часом");

- встановлення між джерелом  випромінювання та працівником  захисного екрана ("захист екраном").

Захисні екрани мають різну  конструкцію і можуть бути стаціонарними, пересувними, розбірними та настільними. Вибір матеріалу для екрана та його товщина залежать від виду іонізуючого  випромінювання, його рівня та тривалості роботи.

Для захисту від альфа-випромінювання немає необхідності розраховувати  товщину екрана, оскільки завдяки  малій проникній здатності цього  випромінювання шар повітря в  кілька сантиметрів, гумові рукавички  вже забезпечують достатній захист.

Екран для захисту від  бета-випромінювання виготовляють із матеріалів з невеликою атомною  масою (плексиглас, алюміній, скло) для  запобігання утворенню гальмівного  випромінювання. Досить ефективними  є двошарові екрани: з боку джерела  випромінювання розташовують матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним - з більшою атомною  масою (для поглинання гальмівного  випромінювання).

Для захисту від гамма-випромінювання, яке характеризується значною проникною  здатністю, застосовуються екрани із матеріалів, що мають велику атомну масу (свинець, чавун, бетон, баритобетон). Товщину  захисного екрана від гамма-випромінювання сіу (см) наближено можна визначити за формулою:

де Іу - коефіцієнт лінійного  послаблення; И - кратність послаблення (відношення дози випромінювання без  захисту до гранично допустимої дози).

На практиці для визначення товщини захисного екрана часто  використовують спеціальні таблиці, чи монограми (рис. 2.40).

Захист від внутрішнього опромінення досягається шляхом виключення безпосереднього контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді та запобігання потраплянню  їх у повітря робочої зони.

При роботі з радіоактивними речовинами важливе значення має  застосування засобів індивідуального  захисту, які запобігають потраплянню  радіоактивних забруднень на шкіру  та всередину організму, а також  захищають від альфа- та, по можливості, від бета-випромінювання.

До засобів індивідуального  захисту від іонізуючого випромінювання належать: халати, костюми, пневмокостюми, шапочки, гумові рукавички, тапочки, бахіли, засоби захисту органів дихання  та ін. Застосування тих чи інших  засобів індивідуального захисту  залежить від виду і класу робіт. Так, у разі виконання ремонтних  і аварійних робіт застосовуються засоби індивідуального захисту  короткочасного використання - ізолювальні  костюми (пневмокостюми) шлангові чи з  автономним джерелом подавання повітря до органів дихання, захисні скафандри тощо. Як правило, такі костюми та скафандри мають просвинцьований захисний шар, що надійно захищає тіло людини від іонізуючого випромінювання, навіть при незначній товщині цього шару.

 

Рис. 1. Монограма для визначення товщини захисного екрана від гамма-випромінювання радія (для бетону dу множиться на 4)

 

 

 

 

 

6. Висновок

 

Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров'я  людини . Маючи велику енергію, радіоактивні промені проникають глибоко в  тканини організму та іонізують  їх. В результаті радіоактивного опромінення в людини можуть виникнути такі захворювання: променева хвороба, онкологічні захворювання, мутації. Проникаюча радіація вражає кровотворні органи: кістковий мозок, лімфатичні залози, селезінку. Все це веде до різкого зменшення кількості лейкоцитів і зниження імунітету організму людини.

Дія радіоактивного випромінювання на біологічні об'єкти - людей, тварин, рослини - полягає у внесенні в  них певної енергії, щопризводить до руйнування біологічних структур.

Дія проникаючої радіації на матеріали і обладнання залежить від виду випромінювання, дози радіації, природи опромінюваної речовини і умов навколишнього середовища . Навіть при відносно великих дозах опромінення не всі люди приречені на хворобу . Механізми, що діють в організмі людини, можуть ліквідовувати пошкодження, викликані радіацією . Будь-яка людина, що потрапила під дію опромінення, зовсім не обов'язково повинна захворіти онкологічним захворюванням або стати носієм спадкових хвороб .

 

7. Список використаної літератури
1. Гандзюк М.П. Основи охорони прац: навч.посібн./ М.П.Гандзюк, Є.П.Желібо, М.О.Халімовський. - К.: "Каравела”, 2003. - 408с.
2. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці: навч.посібн./ В.Ц.Жидецький. - Львів:Укр.академія друкарства, 2006. - 324с.
3. Москальова В.М. Основи охорони праці: підручник / В.М.Москальова -К.:  Професіонал, 2005. - 672с.
4. Федоров М.І. Охорона праці в галузі:навч.посібн./ М.І.Федоров. - Полтава, ПДАА, 2012. -136с. 
5. Федоров М.І. Охорона праці в галузі АПК: навч.посібн. / М.І.Федоров, Т.Г.Лапенко, О.У.Дрожчана. - Полтава: Інтеграфіка, 2005. - 297с.
6. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці / В.Ц.Жидецький,  В.С.Джигирей,  О.В.Мельников. - Львів: Афіша, 2000.-348с.
7. Жидецький В.Ц. Практикум із охорони праці/В.С.Джигирей, В.М.Сторожук, Л.В.Туряб, Х.І.Лико. - Львів: Афіша, 2000.- 352с
8. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці: навч.посібн./ В.Ц.Жидецький. - Львів:Афіша, 2002.- 311с.
9. Жидецький В.Ц. Засоби індивідуального захисту та електрозахисті засоби/ В.Ц.Жидецький. - К.: Основа, 2003. – 133.
10. http://pidruchniki.ws/15840720/bzhd/