Засоби усунення пожеж: стаціонарні, ручні та пересувні

Реферат

на тему: "Засоби усунення пожеж: стаціонарні, ручні та пересувні."

Миколаїв 2011

План

• Вступ
• 1. Способи та засоби гасіння пожеж
• 2. Вогнегасники
• 3. Пожежна техніка
• 4. Протипожежне водопостачання
• 5. Обладнання для стаціонарних установок автоматичного пожежогасіння
• Висновки
• Література

Вступ

Під засобами гасіння розуміються вогнегасні склади, пожежні автомобілі, пожежні поїзди, пожежно-технічне озброєння, а також інша техніка, яка може бути використана для гасіння пожеж.

За призначенням засоби гасіння поділяються на вогнегасні речовини, що припиняють горіння, засоби доставки вогнегасних речовин, їх отримання, а також виконання інших робіт на пожежі.

Засоби гасіння пожеж поділяються на декілька типів відповідно способів транспортування.

Основні з них це:

- ручні (до них відносяться більша  частина вогнегасників)

- пересувні (деякі вогнегасники  та мотопомпи для подачі води  під тиском, а також пожежні  автомобілі)

- стаціонарні (до них відносяться  стаціонарні установки автоматичного  пожежогасіння)

Основною метою реферату, є в стислій формі охарактеризувати всі основні види засобів, для гасіння пожеж.

1. Способи та засоби гасіння  пожеж

Припинити горіння - це, значить, зупинити екзотермічну реакцію, що проходить в тонкому світному шарі зони горіння, званому зоною реакції.

Впливати на швидкість реакції можна фізичним та хімічним способами, а також комплексним застосуванням цих способів.

До фізичних способів гальмування реакції горіння відносяться охолодження палаючих речовин (матеріалів) і об'єму зони горіння, розбавлення, реагуючих речовин негорючими, а також ізолювання реагуючих речовин від зони горіння (реакції). Припинення горіння охолодженням досягається зменшенням швидкостей розкладу речовин і матеріалів, випаровування горючих компонентів і надходження їх у зону горіння. Під розбавленням реагуючих речовин знижується їх концентрація в зоні реакції, зменшується швидкість реакції і, температура горіння. Припинення горіння ізолюванням реагуючих речовин від зони горіння (реакції) відбувається за рахунок зниження у ній концентрації одного з реагуючих компонентів системи

Хімічний спосіб гальмування реакції горіння заснований на зменшенні концентрації активних центрів у зоні реакції. Це відбувається в результаті введення в цю зону хімічно нестійких речовин, які під впливом теплової енергії, що виділяється полум'ям, розкладаються на радикали, здатні реагувати з активними центрами, нейтралізуючи їх.

З охолоджуючих вогнегасних речовин найбільш поширені вода і вуглекислий газ. Вода має велику теплоємність, що дуже важливо при гасінні пожеж. Так, для перекладу 1 л води з рідкого в пароподібний стан потрібно 2263 кДж (539 ккал) теплової енергії. При цьому утворюється 1750 л водяної пари, який знижує вміст кисню в повітрі. Вуглекислий газ, або двоокис вуглецю, - одне з найпоширеніших речовин у природі. При випаровуванні 1 кг рідкої вуглекислоти утворюється 500 л газу. У зоні горіння вуглекислий газ чинить охолоджуючі та ізолюючі дію, 1 кг рідкого вуглекислого льоду при випаровуванні поглинає 588 кДж (140 ккал) тепла. Крім того, навколо палаючого речовини створюється зона високої концентрації вуглекислого газу, що сприяє припиненню горіння. Вуглекислий газ найчастіше застосовується при гасіння легкозаймистих та горючих рідин в ємностях, що горить електрообладнання та двигунів внутрішнього згоряння, при гасінні пожеж в місцях, де застосовувати воду або піну недоцільно.

До ізолюючим і розбавляють вогнегасною речовин відносять хімічну та повітряно-механічну піну, азот, порошки загального та спеціального призначення. Хімічну піну застосовують для гасіння легкозаймистих та горючих рідин. Найбільш ефективна повітряно-механічна піна, яка має малу теплопровідність, має достатню рухливістю, хорошим тепловідбивним ефектом.

Азот так само, як вуглекислий газ, знижує вміст кисню в повітрі, в результаті чого горіння припиняється.

До порошкам загального призначення відносять порошки типу ПСБ на основі бікарбонату натрію та типу ПФ на основі фосфор амонійних солей. Їх використовують для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, горючих газів, деревини, електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В. Гасіння порошками досягається в результаті утворення на по поверхні матеріалу плівки плавящихся компонентів та ізоляції поверхні горіння від повітря.

Відповідно до ГОСТ 27331-87 "Пожежна техніка. Класифікація пожеж" та методикою оцінки вогнегасної здатності вогнегасників пожежі в залежності від виду горючих матеріалів і речовин діляться на п'ять класів: А, В, С, Д і Е. Інформація про те, якого класу пожежі можна загасити тими чи іншим вогнегасниками, наведені в технічних паспортах на вогнегасники.

2. Вогнегасники

Це технічні пристрої, призначені для гасіння пожеж на початковій стадії їх виникнення.

За способом транспортування вогнегасники підрозділяються на переносні (ручні, ранцеві) і пересувні, за видом вогнегасної заряду на водні вогнегасники, пінні (воздухошнопенние, хімічні пінні), порошкові, газові (вуглекислотні, хладонові тощо) і т.п.

За обсягом корпусу вогнегасники умовно поділяють на ручні малолітражні з об'ємом корпусу до 5 л; промислові ручні з об'ємом корпусу 5-10 л; стаціонарні і пересувні з об'ємом корпусу понад 10 л.

За способом подачі вогнегасних засобів виділяють чотири групи вогнегасників;

під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду;

під тиском газів, що подаються із спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;

під тиском газів, попередньо закачані в корпус вогнегасники ля;

під власним тиском вогнегасячого засобу.

По виду пускових пристроїв вогнегасники поділяють на чотири групи: з вентильним затвором; із запірно-пусковим пристроєм пістолетного типу; з пуском від пиропатрона; з пуском від постійного джерела тиску.

В якості рідких вогнегасних складів застосовують водні розчини різних хімічних сполук або воду з добавками поверхнево-активних речовин. Вогнегасники з цими складами не отримали широкого розповсюдження, тому що можуть використовуватися тільки в зонах з круглого дичні позитивними температурами.

У пінних вогнегасниках застосовують або хімічну піну, отриману з водних розчинів піноутворювачів потоком робочого газу: повітря, азоту або вуглекислого газу.

Вогнегасною засобом вуглекислотних вогнегасників є діоксид вуглецю (вуглекислота).

У аерозольних вогнегасниках в якості вогнегасного засобу застосовують парообразующих галоїдовані вуглеводні (бромистий етил, хладон, суміш хладонів або суміш бромистого етилу з хладоном).

Вогнегасною засобом порошкових вогнегасників є порошки на основі двовуглекислої соди з добавками.

Вогнегасними засобами комбінованих вогнегасників є порошок і розчин піноутворювача.

Вогнегасники хімічні пінні (ОХП) мають широку область застосування, за винятком випадків, коли вогнегасний заряд сприяє розвитку процесу горіння або є провідником електричного струму.

Огнетушащий заряд ОХП складається з двох частин: лужної та кислотної. Найбільш поширені хімічні пінні вогнегасники типу ОХП-10.

Вуглекислотні вогнегасники призначені для гасіння загорянь діоксидом вуглецю в газо-або снегообразном вигляді всіх типів горючих матеріалів і електричних установок під напругою. Застосовують також стаціонарні вуглекислотні установки або пересувні причепи. Снегообразная маса виходить з усіх типів вуглекислотних вогнегасників при швидкому випаровуванні рідкого діоксиду вуглецю в розтрубі. Отримана снегообразная маса має щільність 1,5 г/см3 і температуру мінус 80 ° С. Снегообразний діоксид вуглецю при гасінні загорянь знижує температуру палаючого речовини і зменшує вміст кисню в зоні горіння.

Діоксид вуглецю в балоні або вогнегаснику знаходиться в рідкій або газоподібній фазі. Відносна кількість рідкого або газоподібного діоксиду вуглецю залежить від температури. З підвищенням температури рідкий діоксид вуглецю переходить в газоподібний стан і тиск в балоні різко зростає. У уникнення розриву балони заповнюють рідким діоксидом вуглецю на 75%. Усі вогнегасники постачають запобіжними мембранами.

Вуглекислотні вогнегасники поділяються на ручні (ОУ, ОУ-2А, ОУ-2ММ, ОУ-5, ОУ-5мм, ОУ-8), стаціонарні (ОСУ-5П, ОСУ-5) та пересувні (ОУ-25, ОУ-80 і ОУ-400).

Ручний угаекіслотний вогнегасник ОУ призначений для гасіння загорянь різних речовин на транспортних засобах: судах, літаках, автомобілях і локомотивах.

Аерозольні вогнегасники призначені для гасіння загорянь легкозаймистих і горючих рідин, твердих речовин, електроустановок під напругою і різних матеріалів, крім лужних і кисневмісних речовин.

Вогнегасники порошкові (ОП) отримали в наш час, особливо за кордоном, найбільше поширення. Випускаються вони трьох типів:

ручні (переносні), возяться і стаціонарні. В якості вогнегасної речовини використовують порошки загального та спеціального призначення: порошки загального призначення - при гасінні пожеж та загорянь ЛЗР і ПК, газів, деревини та інших матеріалів на основі вуглецю; порошки спеціального призначення - при ліквідації пожеж і загорянь лужних металів, алюміній і кремнійорганічних сполук та інших пірофорних (споможних до самозаймання) речовин.

3. Пожежна техніка

Випускається в нашій країні пожежну техніку можна підрозділити на такі основні групи: автомобілі, пожежні поїзди, мотопомпи вогнегасники, обладнання для стаціонарних установок автоматичного пожежогасіння, пожежо-технічне озброєння та різне пожежне обладнання.

Пожежні автомобілі (ПА). Призначені для доставки в необхідний район бойових розрахунків, вогнегасних засобів та пожежного обладнання; подачі в необхідній кількості вогнегасних засобів у вогнища горіння; виконання ряду спеціальних робіт перед початком і під час гасіння пожежі. У залежності від призначення обладнання, яким укомплектовані ПА, їх поділяють на основні, спеціальні та допоміжні.

Пожежні поїзди. Призначені для гасіння пожеж у рухомому складі та на об'єктах, до яких можна подати поїзд. Їх використовують також для надання допомоги при аварії, аварії, повені та інших стихійні лиха.

У залежності від тактико-технічної характеристики пожежні поїзду підрозділяють на потяги I і П категорій. Пожежний поїзд I категорії включає чотири одиниці рухомого складу: дві цистерни, вагон-гараж, пасажирський вагон для розміщення бойового розрахунку, насосних установок, електростанції, пожежного обладнання та вогнегасних засобів. Поїзд II категорії має дві цистерни і пасажирський вагон для бойового розрахунку і розміщення пожежного обладнання.

Пожежні мотопомпи. Використовуються для подачі води з водоісточника до місця гасіння пожежі Вони складаються з двигуна внутрішнього згоряння, відцентрового насоса і систем, що обслуговують двигун і насос вчасно роботи. Мотопомпи підрозділяють на переносні та причіпні.

4. Протипожежне водопостачання

Протипожежне водопостачання - сукупність інженерно-технічних засобів і споруд, що забезпечують подачу води для гасіння пожежі.

Тип водопроводу залежить від виду обслуговуваних об'єктів; водопроводи підрозділяється на міські, селищні та промислові. За призначенням розрізняють водопроводи господарсько-питні, виробничі, протипожежні, об'єднані (господарсько-питні протипожежні, виробничо-протипожежні). У залежності від напору розрізняють протипожежні водопроводи високого і низького тиску.

У протипожежному водопроводі високого тиску протягом 5 хвилин після повідомлення про пожежу створює напір, необхідний для гасіння пожежі в найвищій будівлі без застосування пожежних машин. Для цього в будинках насосних станцій або в інших окремих приміщеннях встановлюють стаціонарні пожежні насоси.

У водопроводах низького тиску під час пожежі для створення необхідного напору використовують пожежні насоси, які підключають до пожежних гідрантів за допомогою всмоктувальних рукавів.

Основні протипожежні вимоги зводяться до отримання необхідних витрат води під необхідним напором протягом розрахункового часу гасіння пожеж при забезпеченні достатньої ступеня надійності роботи системи водопостачання в цілому та окремих водопровідних споруд.

Усі споруди водопроводу проектують так, щоб під час експлуатації вони пропускали розрахункова витрата води для пожежних потреб при максимальній витраті води на господарсько-питні потреби. Крім того, в резервуарах чистої води і водонапірних баштах передбачають недоторканний запас води для гасіння пожеж, а в насосних станціях другого підйому встановлюють пожежні насоси.

Схеми подачі води бувають з відкритих і підземних вододжерел.

5. Обладнання для стаціонарних  установок автоматичного пожежогасіння

Установки автоматичної пожежної захисту (АПЗ) застосовують згідно з Переліком будівель і приміщень об'єктів народного господарства РБ, які підлягають обладнанню автоматичними засобами пожежогасіння та автоматичною сигналізацією, СНиП 2.04.01-85 та інших документів вони призначені для повної ліквідації пожежі в початковій стадії, для локалізації його при допомоги вогнегасних речовин до прибуття пожежного підрозділу. Найпоширенішими є водяні і газові установки автоматичного пожежогасіння. Крім них, застосовують водохімічні, пінні та порошкові установки.

Водяні установки бувають спринклерні та дренчерні.

Спринклерна установка призначена для гасіння та локалізації пожежі. Вона автоматично включається при підвищенні температури повітря в приміщенні вище заданої межі. Установка складається з мережі водопровідних труб, змонтованих під стелею приміщення на спеціальних підвісках, спринклерних головок, що представляють собою спеціальні пристрої для автоматичного гасіння вогню, ввертається в труби установки, і контрольно-сигнальних клапанів.