Міжнародний стандарт ISO – 26000 «Керівництво з соціальної відповідальності», його основні принципи

 

ВСТУП

     Міжнародний Стандарт ISO 26000 представляє керівництво за принципами , які лежать в основі соціальної відповідальності , основним темам і проблемам, що стосуються соціальної відповідальності , і способам інтеграції соціальної відповідальної поведінки в стратегії , системи , практики і процеси організації . Цей Міжнародний Стандарт підкреслює важливість результатів і поліпшення результативності .

ISO 26000 призначений для  того , щоб бути корисним для  організацій усіх типів , як  великих так і малих , функціонуючих  як у розвинених , так і країнах,  що розвиваються . Хоча не всі  частини цього стандарту будуть  однаково корисні для всіх  типів організацій , всі основні  теми застосовні для кожної  організації. Визначення того , що  для організації застосувати  і на що їй важливо реагувати  , шляхом самостійного аналізу  та діалогу з зацікавленими  сторонами є відповідальністю  окремої організації .

     Державні організації можуть за бажанням використовувати цей Міжнародний Стандарт . Він , однак , не призначений для того , щоб замінити , змінити або яким-небудь чином поміняти зобов'язання держави .

Потенційна пожежна небезпека  будівель та споруд залежить як від  кількості та властивостей матеріалів, що знаходяться усередині, так і  від горючості та здатності чинити опір дії пожежі будівельних конструкцій, яка характеризується їх вогнестійкістю.

Фактичні межі вогнестійкості визначаються у більшості  випадків експериментальним шляхом. Суть методу випробувань конструкцій  на вогнестійкість полягає в тому, що зразок конструкції, нагрівають у спеціальній печі та одночасно піддають дії нормативних навантажень. При цьому визначають тривалість часу від початку випробувань до з’явлення одного з граничних станів.

 

 

1. Міжнародний стандарт ISO – 26000 «Керівництво з соціальної відповідальності», його основні принципи.

 

       Стандарт ISO 26000 – це добровільна настанова з соціальної відповідальності і не є документом, що передбачає сертифікацію, як, наприклад, ISO 9001 та ISO 14001. Згідно з стандартом  ISO 26000 компанія в свою діяльність  включає такі компоненти, як захист прав людини, захист навколишнього природного середовища, безпеку праці, права споживачів та розвиток місцевих общин, а також організаційне управління та етику бізнесу.

Стандартом ISO-26000 «Керівництво з соціальної відповідальності», визначаються основні принципи соціальної відповідальності:

підзвітність – полягає в тому, що організація повинна звітувати щодо впливу своєї діяльності на суспільство і довкілля;

прозорість  –  організація повинна розкривати в зрозумілій і правдивій формі інформацію про політику, рішення та діяльність, за які вона несе відповідальність для всіх заінтересованих сторін;  прозорість не має на увазі розкриття службової інформації, а також інформації, що захищена відповідно до законів або може спричинити порушення правових зобов'язань;

етична  поведінка – організація повинна приймати і застосовувати стандарти етичної поведінки як усередині організації, так і у взаємовідносинах з іншими організаціями;

взаємодія з заінтересованими сторонами – організація повинна поважати, розглядати інтереси  заінтересованих сторін та всебічно взаємодіяти з ними;

правові норми - організація повинна дотримуватися всіх чинних законів і правил;

міжнародні норми – цей принцип визначає, що організації слід поважати міжнародні норми в тих випадках, коли ці норми є важливими для сталого розвитку і добробуту суспільства;

права людини – організація повинна визнавати важливість прав людини, поважати права, зазначені у Всесвітній Декларації з прав людини.

Одним із значущих світових орієнтирів в розвитку питань корпоративної соціальної відповідальності стала Міжнародна ініціатива ООН – Глобальний Договір ООН (Global Compact). Дію Договору спрямовано на залучення корпорацій до розв’язання глобальних проблем цивілізації.

Глобальний договір ООН  є добровільною ініціативою, яка  об’єднує приватні компанії, агенції  ООН, бізнес асоціації, неурядові організації  та профспілки у єдиний форум задля  сталого розвитку через відповідальне  та інноваційне корпоративне лідерство.

Десять універсальних  принципів Глобального Договору орієнтовані на втілення практик  відповідального бізнесу у сферах прав людини, стандартів праці, екологічної  відповідальності та боротьби із корупцією.

Глобальний Договір не передбачає якогось «нагляду» чи суворої оцінки діяльності компанії. Він базується виключно на добровільних ініціативах бізнесу щодо підтримки  принципів сталого розвитку, прозорої діяльності, публічної звітності, втілення принципів Глобального Договору в ділову стратегію, корпоративну культуру та повсякденну ділову практику.

10 Принципів Глобального  Договору

Права людини

Принцип 1: Комерційні компанії повинні забезпечувати та поважати захист прав людини, проголошених на міжнародному рівні.

Принцип 2: Комерційні компанії повинні забезпечувати діяльність, що  не порушує права людини.

Принципи праці

Принцип 3: Комерційні компанії повинні підтримувати свободу зібрань і дієве визнання права на колективні угоди.

Принцип 4: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню примусової праці.

Принцип 5: Комерційні компанії повинні сприяти ефективному викоріненню дитячої праці.

Принцип 6: Комерційні компанії повинні сприяти викоріненню дискримінації у сфері зайнятості та працевлаштування.

Екологічні принципи

Принцип 7: Комерційні компанії повинні дотримуватися превентивних підходів до екологічних проблем.

Принцип 8: Комерційні компанії повинні ініціювати поширення екологічної відповідальності.

Принцип 9: Комерційні компанії повинні стимулювати розвиток і розповсюдження екологічно чистих технологій.

Антикорупційні принципи

Принцип 10: Комерційні компанії повинні протидіяти будь-яким формам корупції, включаючи здирництво.

В Україні Глобальний Договір  був започаткований у квітні 2006 року. Зараз кількість учасників Глобального Договору в Україні перевищує 130, які заснували національну мережу з метою поширювати ініціативи корпоративної соціальної відповідальності в Україні, обміну досвідом, освіти та спільних дій.

Кожна компанія, яка сповідує ідеї корпоративної  соціальної відповідальності та вважає її філософією свого бізнесу, розробляє своє бачення сталого розвитку та формулює принципи корпоративної соціальної відповідальності в стратегії розвитку компанії.

Залежно від характеру  бізнесу та визначених пріоритетів  розвитку компанії формулюють свої принципи корпоративної соціальної відповідальності, що базуються на загальновизнаних поняттях.

Основні принципи корпоративної  соціальної відповідальності, якими  керуються компанії такі:

виробництво якісної  продукції та послуг, які необхідні  для суспільства;

безумовне виконання  законодавства: податкового, екологічного, праці;

ефективне ведення бізнесу, який орієнтований на створення додаткової економічної вартості та підвищення конкурентоспроможності в інтересах власників та суспільства;

розбудова сумлінних та взаємовигідних відносин зі всіма заінтересованими сторонами;

дотримання міжнародних  угод та використання рекомендацій міжнародних стандартів;

використання ресурсозберігаючих технологій, забезпечення екологічної безпеки виробництва;

надання ефективних робочих  місць з достойним рівнем оплати праці та соціальних пільг;

забезпечення безпеки  праці;

сприяння усесторонньому професійному розвитку та підвищенню кваліфікації працівників;

врахування очікувань  суспільства та загальноприйнятих  етичних норм в діловій практиці;

внесок в формування громадянського суспільства проведення партнерських програм, соціальних та благодійних проектів.

Впровадження  системи корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) – це багаторівневий процес удосконалення всіх інструментів менеджменту компанії. Для планування та реалізації стратегії КСВ, постійного моніторингу виконання програм та регулярної звітності формується команда відповідальних осіб. Стратегічні рішення з впровадження корпоративної соціальної відповідальності та реалізації соціальних проектів приймаються вищим керівництвом, радою директорів, або власниками компанії.

До документів, в яких закріплена стратегія компанії в  галузі корпоративної соціальної відповідальності, належать: колективний договір, кодекс корпоративної поведінки, етичний кодекс, корпоративні стандарти, політики та інші.

 

 

 

 

 

 

 

 

№ 2. Вогнестійкість будівель, споруд та шляхи її підвищення

       Вогнестійкість – це здатність будівельних конструкцій зберігати свої робочі функції під дією високих температур за умов пожежі.

Будівельні конструкції  виконують загороджувальну, теплоізоляційну  та  конструкцій вогнестійкість визначається тільки за втратою несучої  здатності (зовнішні стіни, перекриття, балки, ферми, колони).

Загороджувальна здатність  будівельних конструкцій характеризує можливість утворення в конструкції  наскрізних отворів або тріщин, через  які в сусідні приміщення проникає полум’я або продукти горіння.

Теплоізолююча функція конструкцій  залежить від їх здатності до прогрівання. За теплоізолюючою здатністю вогнестійкість визначається підвищенням температури  конструкції в будь-якій точці  з необігрітого боку поверхні більше ніж на 190°С порівняно з температурою до нагріву.

Характеристикою вогнестійкості будівельних конструкцій є межа вогнестійкості.

     Межа вогнестійкості – це час, після якого будівельна конструкція втрачає свої несучі, загороджувальні або теплоізоляційні функції.

Отже, втрата несучості будівельною  конструкцією означає її обвалювання (руйнування); втрата загороджувальної здатності – появу тріщин; а  теплоізолюючої – прогрівання конструкцій  під час пожежі до температури, коли при її підвищенні можливе самоспалахування речовин, що перебувають у сусідніх приміщеннях.

Межа вогнестійкості для  будівельних конструкцій встановлюється експериментальним або розрахунковим  шляхом.

Прийнято вісім ступенів вогнестійкості будівель і споруд.

КОНСТРУКТИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БУДИНКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ СТУПЕНЯ  ВОГНЕСТІЙКОСТІ

Ступінь вогнестійкості	Конструктивні характеристики
І, ІІ	Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або  штучних кам?яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів.
ІІІ	Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або  штучних кам?яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосовувати дерев?яні конструкції, які захиені штукатуркою або  маюьб вогнезахисну обробку.
ІІІа	Будинки переважно з каркасною  конструктивною схемою. Елементи каркаса  – з металевих незахищених  конструкцій. Огороджувальні конструкції  – з негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або  утеплювачем груп низької та помірної горючості.
ІІІб	Будинки переважно одноповерхові  з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з деревини, яка зазнала вогнезахисну обробку. огороджувальні конструкції піддані  вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню та високих температур.
ІV	Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або  інших горючих матеріалів, захищених  від дії вогню та високих температур штукатуркою або іншими листовими, плитними матеріалами. До елементів  покриттів не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості, але деревина повинна мати вогнезахисну обробку.
ІVа	Будинки переважно одноповерхові  з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих  незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих  профільованих листів або інших  негорючих матеріалів з утеплювачем  груп середньої та підвищеної горючості.
V	Будинки, до несучих і  огороджувальних конструкцій яких не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню.