Поглиблення протиріч та посилення небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій

Поглиблення протиріч та посилення небезпеки  виникнення надзвичайних ситуацій

На сучасному  етапі характерною особливістю  розвитку цивілізації являється  зростання та посилення ризику її існування. В повній відповідальності з законами діалектики, життя постійно висуває і продовжує ставити  перед людством різні невідкладні  проблеми. В окремі моменти розвитку виникає свого роду кумуляція  і різке загострення протиріч між природою і суспільством, або  всередині самого суспільства. Вони призводять не тільки до воєнних, а  й до соціальних конфліктів, великих  промислових катастроф, ускладнення  наслідків стихійних лих та інших  надзвичайних ситуацій, що загрожують дестабілізацією або руйнуванням  соціальної системи і вимогою  негайного реагування з боку вказаної системи. До найбільших жертв і руйнувань  призводять національні, регіональні, глобальні воєнні і соціально-політичні  конфлікти, в першу чергу світові  війни. Підраховано, що за 5,5 тис. років  на Землі відбулося близько 15 тис. війн і збройних конфліктів, в яких загинуло майже 3,5 млрд. чоловік. Людські  втрати в першій світовій війні склали понад 10 млн. чоловік, в тому числі 100 тис. від застосування хімічної зброї (хлору), а загальний збиток знищених матеріальних цінностей — 30 млрд. доларів (в цінах того часу). Атомні бомбардування  японських міст Хіросіми і Нагасакі в кінці 2 світової війни привели  до загибелі 102 тис. чоловік і опроміненню 385 тис, більшість з яких загинули через це в наступні роки, деякі  через 10-20 років. Після другої світової війни відбулося 179 конфліктів, в  тому числі 136 збройних в формі громадянських  війн. В цілому економічний збиток від однотипної природної катастрофи в країнах, що розвиваються, оцінюється в 20-30 разів більше ніж в країнах  членах Організації економічної  співпраці і розвитку. Різноманітність  в деструктивній силі впливу стихійних  лих на населення і економіку  різних країн обумовлені, з одного боку, істотними природно-географічними  факторами: оскільки основна частина  держав «третього світу» розташована  в тропічному поясі, для якого  характерні часті тайфуни, урагани, сильні зливи з наслідками повенів, а також в сейсмічно активних зонах; з іншого — соціально-економічними факторами: щільністю населення, забудівель з недосконалою сейсмостійкістю, укріплення яких не по кишені багатьом жителям країн, що розвиваються, а в той же час робить їх найбільш уразливими до згубного впливу природних катастроф. Втручаючись в природу і створюючи більш потужні інженерні комплекси, людство формує нову надзвичайно складну систему, включаючи техносферу, закономірності якої поки що не зовсім пізнані. Руйнівну силу деяких технологічних катастроф можна порівняти з операціями воєнних конфліктів. Декілька десятиріч назад, розглядаючи дилему про технологічний оптимізм і песимізм, відомий німецький філософ К. Ясперс застерігав від фетишизації технічного прогресу: «Досконало очевидно, що в техніці закладені не тільки безмежні можливості, але і безмежна небезпека... У всіх тих випадках, коли техніка усуває технічну неблагонадійність, ця неблагонадійність може посилюватись. Абсолютна технократія при цьому неможлива». Події останніх років показали виправданість даного попередження, знову нагадали людству, що науково-технічний прогрес не тільки сприяє підвищенню продуктивності праці, зростанню матеріального добробуту і інтелектуального потенціалу суспільства, але й викликає значні загрози. Досить згадати аварії на АЕС «Три Майл Айленд» в США і Чорнобильської АЕС, на хімічних підприємствах в Бхопалі (Індія) і Базелі (Швейцарія), загибель космічного човника «Челеджер» і катастрофи під час вантажних перевезень небезпечних вантажів в Арзамасі, Іркутську і трагедію на нафтопродуктопроводі «Західна Сибір-Поволжя».

Характеристика  і причини виникнення надзвичайних ситуацій

Всупереч  розповсюдженій думці про те, що технічна цивілізація знизила ризик, який пов'язаний з впливом на людину несприятливих природних процесів і явищ, аналіз емпіричного матеріалу  за параметрами навколишнього середовища доказує, що сучасний світ залишається  уразливим до надзвичайних ситуацій, які дестабілізують соціальні та економічні системи. Теоретична база технологічного аналізу надзвичайних ситуацій показує, що необхідно розглядати історію розвитку взаємодії природи і суспільства та його внутрішніх суспільних відносин. Історія розвитку природи і розвитку людини невід'ємно пов'язані між собою (людина своєю плоттю та кров'ю належить природі, знаходиться в її середині і залежить від неї і законів її розвитку) і обумовлюють один одного, але при цьому одночасно постійно виникають протиріччя. Виходячи з означеної методологічної передумови можна виділити дві групи протиріч: між природою і суспільством та всередині суспільства (соціальні). лідок використання не екологічних (матеріало- і енергоємних, «багатовідхідних») технологій. Іншу сукупність протиріч створює система «технологія-суспільство», в межах якої відбувається зворотній вплив засобів виробництва на суспільство. Вплив техніки і технології на суспільство здійснюється безпосередньо через природне середовище. В цьому проявляється його «посередницька» функція як з'єднуючого ланцюга між природою і суспільством. Прямий і безпосередній вплив техніки і технології на суспільство являє собою форму зворотного зв'язку в системі «суспільство-техніка-природа». Порушення нормальних умов життєдіяльності людей на об'єкті або території, які викликані аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епіфіотією, великими пожежами, застосуванням засобів ураження, що привели або можуть привести до людських втрат і матеріальних збитків називають надзвичайною ситуацією. Розглядаючи надзвичайні ситуації як наслідок загострення розглянутих вище протиріч можна виділити за місцем походження такі надзвичайні ситуації: природні, техногенні, екологічні, антропогенні, соціально-політичні та соціально-психологічні. На рис. 7.2 наведено їх види. Вивчення закордонних та вітчизняних публікацій, присвячених надзвичайним ситуаціям, дозволяє класифікувати їх типи на підкласи, групи та інше (табл. 7.1). Важливою характеристикою виникнення надзвичайних ситуацій є швидкість їх формування (розвитку). За часом, який проходить безпосередньо від виникнення надзвичайної ситуації до її кульмінаційної вершини, всі ситуації можна розділити на два типа — «вибухові» і «плавні». В надзвичайних ситуаціях першого типу час визначається не годинами, а хвилинами, а під час і секундами. Досить згадати стихійні лиха, деякі види технологічних катастроф (аварії на великих енергетичних об'єктах: АЕС, ТЕС, газопроводах, а також на хімічних підприємствах). Для ситуацій «плавного» типу властивий довготривалий латентний період, що продовжується

інколи десятиріччями. Ще однією важливою характеристикою  надзвичайних ситуацій є масштаби впливу і наслідків, включаючи простір, соціально-екологічні і економічні (людські і матеріальні втрати, деградація екосистем) аспекти. За цією комплексною ознакою можна виділити ще п'ять типів надзвичайних ситуацій: локальні, територіальні, регіональні, державні і глобальні.

При локальних (об'єктових) НС наслідки обмежуються  розміром об^єкта народного господарства - промислового або сільськогосподарського і можуть бути усунуті за рахунок сил та ресурсів підприємства.

Місцеві НС мають масштаби поширення у межах  населеного пункту, в тому числі  великого міста, адміністративного  району, кількох районів або навіть області, але і в цьому випадку  наслідки можуть бути усунені власними силами.

Регіональні НС охоплюють території кількох  областей, тобто проявляються на досить великій площі території держави.

Коли ж  наслідки НС охоплюють всю територію  однієї або кількох держав, то треба  казати відповідно про НС національного або глобального масштабів.

Надзвичайна ситуація, незалежно від походження, масштабу, має чотири характерних  стадії: ініціювання, зародження, кульмінація, затухання, кожна з яких потребує певних дій, робіт. В стадії ініціювання  велику роль відіграє людський фактор, зокрема різні помилки, невірні дії. За статистичними даними так виникають 60% аварій.

На стадії зародження активізуються несприятливі процеси - природні, антропогенні. Проявляються проектно-виробничі дефекти споруд, об'єктів, з ладу виходять різні пристрої, системи. Цю стадію можна передбачити  за допомогою регулярного аналіза статистичних даних кількості неполадок, відхилень у процесах -природних, техногенних.

Кульмінаційна стадія - зовнішня проява НС супроводжується  різкими змінами у системі - вибухами, пожежами, отруєнням середовища, загибеллю  людей, тварин, рослин у великій кількості. її тривалість порівняно невелика.

Стадія затухання - зменшення активності НС до повного  припинення явищ і можна приступати до ліквідації наслідків. Іноді тривалість цієї стадії може складати роки, навіть десятиріччя. Ліквідація наслідків - система  дій та заходів, спрямованих на відновлення  життєдіяльності території, об'єктів.

Отже, щоб  зменшити негативні наслідки НС треба  бути завжди готовим до її прояву. Для  цього необхідно заздалегідь  спланувати дії на випадок виникнення аварії, надзвичайної ситуації. Це основна  функція керівництва, центральна ланка  у забезпеченні безпеки життєдіяльності. Це дозволяє досягти цілей, які забезпечують зменшення втрат.

Планування  дій на кожній стадії грунтується на наукових прогнозах обстановки, яка складається на певний момент часу, на всебічному аналізі та оцінці людських і матеріальних ресурсів, а також на досягнутому рівні розвитку теорії і практики захисту населення в надзвичайних ситуаціях.

Найбільш  поширені надзвичайні ситуації обумовлені природними або антропогенними причинами. Вони виникають в результаті впливу зовнішніх або внутрішніх чинників, що призводять до старіння або корозії  матеріалів конструкцій, споруд і зниженню їх міцностних якостей.

Часто причиною НС є проектно-виробничі дефекти  споруд - похибки ще на початкових стадіях  проектування і будівництва об'єкта, низька якість будівельних матеріалів, конструкцій, а також неякісне виконання  будівельних робіт. У виробничій сфері НС виникають через відхилення від правил техніки безпеки при  будівельних і ремонтних роботах.

Надзвичайні ситуації виникають в результаті порушень технологічних процесів промислового виробництва.

Коли навантаження перевищують допустимі норми, виникають  високі температури, вібрації, діють  агресивні середовища, можуть спалахнути мінеральні масла, нафтопродукти.

Інша причина - порушення правил експлуатації обладнання, що сприяє вибухам котлів, хімічних речовин, вугільного пилу і метану в  шахтах, деревинного пилу на деревообробних підприємствах, пилу на зернових елеваторах.

Дуже небезпечна військова діяльність, особливо у  непередбачених ситуаціях. В результаті виникає надзвичайна ситуація, головною властивістю якої є гостра необхідність у захисті людей від впливу небезпечних чинників. Ефективним засобом  проти надзвичайної ситуації є цивільний  захист.