Радіаційно небезпечні підприємства України

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. РАДІАЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНІ ПІДПРИЄМСТВА УКРАЇНИ………………. 4

2. МІЖНАРОДНА ШКАЛА ЯДЕРНИХ ПОДІЙ…………………………….….9

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...11

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………...…………………12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Об'єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, хімічні й біологічні речовини, пожежовибухові, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об'єкти, що створюють загрозу виникнення НС є потенційно небезпечними об'єктами. Особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища становлять радіаційно небезпечні об'єкти (РНО).До РНО належать: атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива, підприємства поховання радіоактивних відходів, науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту та ін.

Зростання масштабів господарської діяльності і кількості великих промислових комплексів, концентрація на них агрегатів і установок великої і надвеликої потужності, використання у виробництві потенційно небезпечних речовин у великих кількостях, а також низька культура виробництва і освіти – все це збільшує ймовірність виникнення техногенних аварій. Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно-небезпечних виробництвах і об’єктах, особливе місце серед яких займають радіаційно-небезпечні об’єкти (РНО). Україна належить до держав з надзвичайно розвинутим використанням джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ) за всіма напрямками господарської та наукової діяльності. Вони, як відомо, становлять особливу небезпеку для людей і навколишнього середовища, оскільки небезпека прихована від органів чуття людини, і вимагають дотримання заходів попередження і захисту, щоб не допустити ураження людей через їхню несвідомість і недостатню захищеність.

 

 

 

 

 

 

1. РАДІАЦІЙНО НЕБЕЗПЕЧНІ ПІДПРИЄМСТВА УКРАЇНИ.

 

В Україні діє 15 атомних енергоблоків з водо-водяними енергетичними реакторами (ВВЕР), розміщених на 4-х атомних електростанціях.  
ВО “Запорізька АЕС” (6 енергоблоків) розташоване на відстані 60 км від м. Запоріжжя. Вміст радіонуклідів у вентиляційних викидах та у скидах з стічними водами до ставка-охолоджувача знаходиться в межах значно менших допустимих концентрацій. ВО “Південно-Українська АЕС” (3 енергоблоки) знаходиться в Миколаївській області на березі ріки Південний Буг, місце розташування якої відзначається складністю інженерно-геологічних умов, тому-що знаходиться на тектонічному схилі двох блоків Українського гранітного щита. Крім того, наявність у верхній зоні слабопроникливих покривних суглинків, що підстилаються корою вивітрювання, створює умови локального підтоплення проммайданчика із зниженням сейсмостійкості блоків АЕС на 1-2 бали. Рівненська АЕС (4 енергоблоки) розташована у Західному Поліссі на півночі Рівненської області. Район розташування проммайданчика РАЕС характеризується наявністю підтоплення території, високим рівнем техногенної активізації карсту в крейдяних тріщинуватих породах і механічної суфозії високонасичених пісків, які перекривають крейдяні породи, з просадками поверхні, що потенційно зменшує міцність об’єктів станції. Хмельницька АЕС (2 енергоблок) розташований в Славутському районі Хмельницької області. В районі станції забезпечується припустимий радіоекологічний стан. Загальні радіаційні аварії на АЕС при руйнуванні одного реактора з викидом 10 % радіоактивних продуктів за межі санітарно-захисних зон станцій можуть створити зону забруднення радіації загальною площею 431,2 тис кв. км, на якій розташовано 5249 нас. пунктів з населенням понад 22.7 млн. чол. Радіаційна аварія на Рівненській АЕС може створити на території Львівської області зону радіоактивного забруднення загальною площею 2,2 тис кв. км, на якій проживає понад 159 тис. чол. і відповідно при радіаційній аварії на Хмельницькій АЕС - 3,3 тис кв. км, на якій проживає понад 195 тис. чол. На діючих АЕС України накопичено близько 65 тис куб. м радіоактивних відходів. Значну небезпеку становить об’єкт “Укриття”, що є зруйнованим 4-м блоком ВО “Чорнобильська АЕС”. У процесі аварії. ядерні матеріали були рознесені по багатьох приміщеннях об’єкта “Укриття” і на сьогодні вони є головним джерелом радіаційної та ядерної небезпеки. Наявність на об’єкті близько 200 т збагаченого урану і трансуранових ізотопів потенційно може призвести до виникнення само-підтримуваної ланцюгової реакції. Дослідницькі реактори. В експлуатації знаходиться 2 дослідницьких реактори та одна підкритична збірка. Джерелами ядерної та радіаційної небезпеки на підприємствах цієї групи є реактор (збірка), відпрацьоване ядерне паливо та радіоактивні відходи. Підприємства по видобуванню та переробці урану. Підприємства по видобуванню та переробці урану знаходяться в Дніпропетровській, Миколаївській та Кіровоградській областях і належать ВО “Східний гірничозбагачувальний комбінат”. Видобування уранової руди ведеться на 3-х родовищах - Жовтоводському, Кіровоградському та Смолинському, окрім того ведуться рекультиваційні роботи на закритих родовищах Девладівському та Братському. Готується освоєння Новокостянтинівського та Інгульського родовищ. Переробка уранових руд ведеться на гідрометалургійному заводі м. Жовті Води. До 1991 р. переробка виконувалась також на ВО “Придніпровський хімічний завод” (Дніпродзержинськ). Джерелами радіаційної небезпеки на цих підприємствах є уранова руда, концентрат, шлами та відпрацьовані породи. Всього на підприємствах по видобуванню та переробці урану накопичено 65,5 млн. т радіоактивних відходів. Підприємства, які використовують радіаційно-небезпечні технології та матеріали. В Україні існує близько 3700 підприємств та організацій (в тому числі понад 2,5 тис. медичних закладів), які використовують більше 100 тисяч джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ). Практично всі джерела іонізуючого випромінювання є радіаційно небезпечними. На цих підприємствах накопичено біля 5 тис куб. м. радіоактивних відходів. Враховуючи те, що наглядові підрозділи Мінекобезпеки не мають фізичної можливості кожного року проінспектувати діяльність усіх користувачів ДІВ і фактично здійснюють (за відповідними програмами) вибірковий контроль стану радіаційної безпеки, оцінка загального стану радіаційної безпеки може бути виконана тільки шляхом екстраполяції інформації про стан безпеки вибраної частини підприємств на усі інші підприємства та установи. Аналіз документів, поданих до Мінекобезпеки для отримання ліценцій заявниками, загалом вказує на низький рівень радіаційної безпеки на підприємствах України. Об’єкти для поводження з радіоактивними відходами. Окрім вищезазначених джерел ядерної та радіаційної небезпеки в Україні розташовані споруди, приміщення та устаткування, необхідні для збору, транспортування, переробки, зберігання та захоронення радіоактивних відходів. Необхідно зазначити, що об’єкти по поводженню з радіоактивними відходами входять до складу практично всіх підприємств ядерно-паливного циклу. Спеціалізовану діяльність по поводженню з радіоактивними відходами виконує УкрДО "Радон", яке має у своєму складі 6 спецкомбінатів: Київський, Донецький, Одеський, Харківський, Дніпропетровський і Львівський. Джерелами радіаційної небезпеки для цих об’єктів є радіоактивні відходи усіх видів на будь-якій стадії поводження з ними. За умов суворого дотримання норм радіаційної безпеки зазначені об’єкти не завдають значного впливу на довкілля. Разом з тим, вже сьогодні постає проблема поховання радіоактивних відходів, яка пов’язана з обмеженим об’ємом сховищ. Території, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. До радіаційно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС відносяться території, на яких забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами більше доаварійного рівня, що з урахуванням кліматичної та екологічної характеристик конкретних територій може призвести до опромінення населення більше ніж 1мЗв/рік, і які потребують вжиття заходів з питань радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, що обмежують додаткове опромінення населення, а також забезпечують нормальну господарчу діяльність на цих територіях. Основним джерелом радіаційної небезпеки на таких територіях є радіонукліди, які містяться в грунтах та водах (всього на території відчуження Чорнобильської АЕС знаходиться більше ніж 1,1 млрд. куб. м. радіоактивних відходів). Сучасні засоби масового ураження (ядерна та нейтронна зброя). В даний час Україна має статус без'ядерної держави. На нашій території не зберігається ядерної зброї та її складових. Ядерна та радіаційна безпека у Львівській області. За даними Держуправління екобезпеки, проводилась робота щодо виявлення радіаційне небезпечних технологій, які мають місце в межах Львівської області. Усього взято на облік 78 підприємств і організацій, 7 лікарень, 6 навчальних закладів, 11 науково-дослідних інститутів. Унаслідок проведеної інвентаризації медичних закладів у 109 районних лікарнях і поліклініках Львівщини виявлено 241 установку, що генерує іонізуюче випромінювання. 
Широко застосовуються на підприємствах і в організаціях пожежні оповіщувачі типу РІД-1, КУ-1, РІД-6М, з плутонієм-238; МНЩ-108 з америцієм-241. Усього в обстежених підприємствах і організаціях Львівщини нараховується 3625 пожежних оповіщувачів різних типів. За зазначений період на території Львівської області захоронено 9098 кг радіоактивних відходів загальною активністю 242,86 Кі. З них за цей же період підприємства й організації Львівщини здали на захоронення 3829 кг загальною активністю 194,6 Кі. Природний радіаційний фон на території Львівської області становить 10 —15 мкР/год. і за останні роки не змінився. Радіаційні аварії – це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації РНО, у кількостях більше встановленої межі їх безпечної експлуатації. Радіаційні аварії на РНО можуть бути 2-ох видів:

коли вихід радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та руйнування РНО;

коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. Наслідки аварій і руйнування об’єктів із ядерними компонентами характеризуються, насамперед, масштабами радіоактивного забруднення навколишнього середовища і опромінення населення. Вони залежать від: геофізичних параметрів атмосфери, що визначають швидкість і розмір зони поширення викиду, розміщення людей, тварин, сільськогосподарських угідь, житлових і виробничих будівель у зоні аварії, здійснення захисних заходів та ряду інших чинників. Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. При аварії на АЕС відбувається викид радіонуклідів в атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює ураження біосфери. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежить від характеру вибуху (тепловий чи ядерний), типу реактора, ступені його зруйнування, метеоумов і рельєфу місцевості. В ядерних реакторах на теплових нейтронах, як паливо, використовується природний уран-235. Такі реактори поділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (ВВЕР-600, ВВЕР-1000), в яких вода є одночасно і теплоносієм, і сповільнювачем та реактори великої потужності канальні (РБМК-1000, РБМК-1500), в яких графіт використовується як сповільнювач, а вода – теплоносій, циркулює по каналах, які проходять через активну зону. Для характеристики радіоактивного забруднення застосовують ступінь (щільність) забруднення, який характеризується поверхневою щільністю забруднення радіонуклідами і вимірюється активністю радіонуклідів на одиницю площі (об’єму). Радіаційна дія на персонал об’єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється дозою випромінювання – кількістю енергії, яку поглинула одиниця маси опроміненого середовища. Місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварій, за щільністю забруднення радіонуклідами умовно поділяють на зони: зону відчуження, зону безумовного (обов’язкового) відселення, зону гарантованого (добровільного) відселення і зону підвищеного радіоекологічного контролю.

 

2. МІЖНАРОДНА ШКАЛА ЯДЕРНИХ ПОДІЙ.

 

Міжнародна шала ядерних розроблена Міжнародним агентством з атомної енергії у 1988 році і з 1990 року використовувалася в цілях однаковості оцінки надзвичайних випадків, пов'язаних з аварійними радіаційними викидами в навколишнє середовище на атомних станціях, а пізніше стала застосовуватися до всіх установок, пов'язаних з цивільною атомною промисловістю. МАГАТЕ рекомендує оповіщати країни-учасниці у 24-годинний термін про всі аварії вище 2 рівня небезпеки, коли є хоча б незначні викиди радіації за межі виробничого майданчику, а також у випадках подій 0 і 1 рівнів, якщо того вимагає суспільний інтерес за межами країни, в якій вони відбулися. Такий підхід дозволяє оперативно і злагоджено сповіщати громадськість про значущість з точки зору безпеки подій на ядерних установках, про які надходять повідомлення. Інформація передається в ЗМІ країнами-учасниками і самим МАГАТЕ, в тому числі за допомогою інтернету.

Шкала застосовується до будь-якої події, що пов'язана з перевезенням, зберіганням і використанням радіоактивних матеріалів та джерел випромінювання і охоплює широкий спектр практичної діяльності, включаючи радіографії, використання джерел випромінювання в лікарнях, на будь-яких цивільних ядерних установках тощо. Вона також включає втрату ірозкрадання джерел випромінювання та виявлення безхазяйних джерел.

За шкалою INES ядерні та радіологічні аварії та інциденти класифікуються на 8 рівнів, а також областю дії:

Населення і навколишнє середовище — в ній враховуються дози опромінення, отримані населенням, а також викиди радіоактивних матеріалів з установки;

• Радіологічні бар'єри і контроль — в ній враховуються події, що не роблять прямого впливу на населення і навколишнє середовище і стосуються тільки того, що відбувається в межах майданчика ядерної установки, сюди входять незаплановані високі рівні опромінення персоналу та розповсюдження значних кількостей радіоактивних речовин в межах великої ядерної установки, наприклад АЕС.
• Глибокоешелонований захист — сюди входять події, пов'язані з тим, що комплекс заходів, призначених для запобігання аваріям, не був реалізований так, як це задумувалося.

Під шкалу підпадають тільки радіоактивні витоки і порення заходів безпеки, а не випадки переопромінення хворих в результаті процедур, військові інциденти та навмисні злочини. Також шкала застосовується для порівняння рівня безпеки в держав і проектних організацій — черех невеликої кількості аварій другого рівня і вище.

Станом на квітень 2011 року, тільки дві аварії оцінені по максимальному, 7-му рівню ( Чорнобиль і Аварія на АЕС Фукусіма I), і одна по 6-му (аварія на ВО Маяк»).

 

Таблиця 2.1 «Шкала INES»

 

 

 

ВИСНОВОК

 

При невеликій кількості потерпілих надання медичної допомоги ураженим здійснюється персоналом медико-санітарних частин (МСЧ) тих об’єктів, де сталася аварія, а також інших, зазначених в аварійних планах лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) і включає в себе:

• першу медичну допомогу (само-, взаємодопомогу), долікарську допомогу, першу лікарську допомогу, яка надається персоналом МСЧ радіаційно небезпечних об’єктів;
• спеціалізоване медичне обстеження і лікування в повному обсязі, яке проводиться в профільних (спеціалізованих) стаціонарах;
• динамічне медичне спостереження в певні терміни після аварії (диспансеризація) та проведення оздоровчих заходів;
• медико-соціальна експертиза працездатності з метою раціонального працевлаштування.

При великій кількості потерпілих до надання медичної допомоги залучаються медичні формування цивільної оборони, а також військово-медичні заклади.

При масових радіаційних ураженнях надання медичної допомоги проводиться на основі системи етапного лікування з евакуацією за призначенням.

Медичному обстеженню підлягають потерпілі при опроміненні в дозах, які перевищують:

• 0,25 Гр (25 рад) загального одноразового зовнішнього рівномірного чи нерівномірного опромінення;
• 1,5-3,0 Гр (150-300 рад) локального одноразового опромінення;
• при перевищенні річного гранично допустимого надходження радіонуклідів за короткий час.

Медичне обстеження і медичне спостереження можуть проводитись як у стаціонарі, так і амбулаторно. При дозах, які не перевищують 0,5 Гр загального зовнішнього опромінення чи 3 Гр локального опромінення, медичне обстеження проводиться, як правило, в амбулаторних умовах.

Потерпілих з гострим отруєнням радіонуклідами чи одноразовим зовнішнім опроміненням в дозах, які перевищують 1 Гр загального і 10 Гр локального опромінення, госпіталізують для проведення медичного обстеження і надання кваліфікованої чи спеціалізованої медичної допомоги.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Про захист населення і територій  від надзвичайних ситуацій техногенного  та природного характеру: Закон  України – К. 2000.

2. Чирва Ю.О., Баб’як О.С. Безпека  життєдіяльності: навч. Посібник. –  К. Атіка. – 2001.-304с.

3. Литвак С.М., Михайлик В.О. Безпека життєдіяльності: навч. Посібник. – 2001. – 230С.

4. Стеблик М.І. Цивільна Оборона. -2003.-430 с.