Шкідливі виробничі фактори, та їх вплив на організм працівників

Ефективним методом  профілактики є розміщення обладнання у звукоізольованих приміщеннях  або застосування спеціального інструменту  та застосування ЗІЗ (антифони з ультратонкою скловатою, захисні рукавиці і т. ін). До роботи допускаються особи, що досягли 18 років.

Інфразвук є професійний  шкідливий чинник. Може впливати на весь організм і чинити специфічну дію на органи слуху бо сприймається не тільки органом слуху, а й поверхнею  тіла людини.

Боротьба з негативною дією інфразвуку має вестися у тих же напрямках, що і боротьба із шумом, шляхом усунення причин його виникнення:

· послаблення інфразвуку в джерелі його утворення;

· послаблення та ізоляція інфразвуку встановленням глушників, екранів і т. ін.;

· використання ЗІЗ та методів медичної профілактики (професійний добір, періодичні медичні огляди).

Боротьбу з інфразвуком, враховуючи її надзвичайну складність, потрібно починати на стадії проектування та конструювання машин і агрегатів  чи розробки проектного завдання на будівництво підприємств.

Іонізуючим випромінюванням (радіацією) називається будь-яке  випромінювання, що прямо чи побічно  викликає іонізацію середовища.

Дози опромінення будуть тим меншими, чим більшою буде відстань до джерела радіації, меншим часом контактування і надійним екрануванням.

Заходи захисту працюючих  можна поділити на 2 групи:

· засоби біологічного захисту  від проникаючої радіації;

· заходи запобігання  забруднення виробничого середовища, повітря, одягу та шкірного покриву  людини.

Санітарно-гігієнічні вимоги передбачають такі заходи:

· радіаційне планування та оздоровлення приміщень;

· дистанційне управління й контролювання виробничого  процесу;

· облаштування ефективної припливно-витяжної вентиляції;

· обладнання санпропускників  із системою дозиметричного контролю;

· забезпечення відповідних  ЗІЗ;

· відповідне зберігання і транспортування радіоактивних  речовин та відходів.

Залежно від характеру  роботи вдаються також і до організаційних заходів:

· надання дозиметричного наряду-допуску;

· дотримання санітарно-пропускного режиму;

· проведення інструктажів радіаційної безпеки;

· систематичний радіаційний  контроль, його реєстрація та зберігання;

· попередні і періодичні медичні огляди (1 раз на рік);

· використання радіопротекторів, які підвищують стійкість організму до іонізуючого випромінювання.

Дія електромагнітних хвиль  на організм залежить від інтенсивності  джерела, тривалості опромінення, довжини  хвиль, характеру випромінювання (безперервне, імпульсне) та режиму опромінення (постійне, інтермітуюче).

Для забезпечення безпеки персоналу від дії ЕМП використовують такі заходи:

· організаційні;

· інженерно-технічні;

· лікувально-профілактичні.

Організаційні заходи включають: раціональне розміщення радіотехнічних пристроїв, відповідний режим праці  та відпочинку, створення санітарно-захисних зон.

До інженерно-технічних  заходів належить герметизація установок, екранування, захист відстанню дистанційне  управління.

Для екранування робочого місця використовують відбиваючі, сіткові, еластичні та поглинаючі типи екранів. Форму, розміри і товщину екрана визначають розрахунком.

Для захисту працюючих  використовують спеціальний одяг, виготовлений із металізованої тканини у вигляді  комбінезонів, халатів, фартухів, курток із капюшонами з вмонтованими в них  окулярами, скельця яких покриті шаром оксиду олова, що послаблює потужність хвиль.

До лікувально-профілактичних заходів захисту належить проведення попередніх та періодичних медичних оглядів з метою виявлення  ушкодження здоров'я на ранніх стадіях  радіохвильової форми хвороби.

Особи, які не досягли 18-річного віку, до робіт з генераторами радіочастот не допускаються. Особам, що контактують з джерелами КВЧ  і УВЧ випромінювання, видається  додаткова відпустка та скорочення тривалості робочого дня.

З точки зору профілактики опромінювання інфрачервоною радіацією важливе значення має механізація важких видів робіт, впровадження дистанційного відкривання і закривання джерел ІЧВ, віддалення працюючих від потужних теплових джерел, зменшення фізичних навантажень, заміна вертикальних печей на тунельні для обпалювання цегли, сушки гончарних трубок, використання теплоізоляції та екранування робочих місць.

При великих теплових навантаженнях найбільш ефективним способом захисту від променевої енергії є водяні завіси, які поглинають теплову інфрачервону радіацію. Суттєве значення має раціональний питний режим, відповідний режим праці з обов'язковими перервами у роботі для відновлення процесів терморегуляції та раціональний спецодяг, що має теплозахисні властивості й відбиває інфрачервону радіацію.

Інтенсивність ІЧВ вимірюють  на робочих місцях або в робочій  зоні поблизу джерела випромінювання актинометром, а спектральну інтенсивність - інфрачервоними спектрометрами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Беручи до уваги опрацьований матеріал можна сказати що шкідливих чинників на виробництві чимало, і їх дія часто дуже погано впливає на організм людини в цілому, або на окремі його органи, що з часом може призвести до професійних або хронічних захворювань.

Дуже важливо працюючи на потенційно небезпечному виробництві або з небезпечним обладнанням пам'ятати про засоби особистого захисту, правила поводження з таким обладнанням, адже від цього напряму залежить особисте здоров'я працівника.

Також роботодавцям та керівникам підприємства необхідно своєчасно  та у повному обсязі забезпечувати працівників необхідними засобами індивідуального захисту, а також слідкувати за дотриманням робочих місць у стані відповідному до інструкцій з техніки безпеки.

Дотримання всіх правил та інструкцій допоможе запобігти неприємних ситуацій, та зберегти здоров'я працівників, які є цінною робочою силою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література  
Безопасность. Учебное пособие. — М., 1995.  
Бурдіян Г., Дерев’янко В., Кривульченко А. Навколишнє середовище та його охорона. — К., 1993.  
Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие / Под ред. Э. А. Арустамова. — М.: Маркетинг, 1999.  
Васильчук М. В., Вінокурова Л. Е., Тесленко М. Я. Основи охорони праці. — К.: Просвіта, 1997.  
Денисенко Г. Ф. Охрана труда. — М.: Высшая школа, 1985.  
Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. — Львів: Афіша, 1999.  
Керб Л. П. Производственная санитария и охрана труда. — К., 1985.  
Количественные оценки тяжести труда. Межотраслевые методические рекомендации. — М.: Экономика, 1988.  
Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці. — К., 2000.