Банківське обслуговування готівкового обороту

— якщо не виникає сумніву в їхній справжності;

— якщо видимий номінал банкноти;

— якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну, тобто вона не становить половини і більше загального розміру банкноти.

Метою оброблення готівки є формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якій зазначають назву банку, хто персонально формував упаковку, номінал та кількість банкнот, суму, дату. Банкноти одного номіналу формують в одну упаковку по 100 штук, яку називають корінцем. 10 корінців одного номіналу формують в упаковку, яку називають пачкою. Сформовані пачки обв'язують шпагатом і пломбують.

5. Операції з приймання та видачі готівки

Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня. Представники клієнтів для одержання готівки подають вказані видаткові документи (чеки, ордери) операційному працівникові каси для перевірки. Операційний працівник мусить також перевірити, чи є на рахунку у клієнта необхідна сума коштів.

Одержані видаткові документи касир ще раз перевіряє, передусім — достовірність підпису особи, що дозволила видачу грошей, наявність даних про пред'явлення паспорта та підпису про отримання грошей представником клієнта — одержувача готівки.

Якщо під час перевірки видаткових документів операційним працівником чи касиром будуть виявлені порушення чинних правил їх оформлення, вони повертаються без виконання. Якщо представник клієнта, перераховуючи в приміщенні банку одержану готівку, виявить недостачу, то вона покривається з каси банку і пред'являється претензія на цю суму установі банку, касир якої сформував відповідну пачку та корінець. Надлишок виданої суми повертається до каси банку.

Операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватися також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів.

Банкомат — це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів.

Сучасні банкомати можуть виконувати такі операції:

— інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків;

— видавати готівку з рахунків;

— приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів;

— приймати готівку для погашення позичок;

— приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо.

Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою пла-стикових ідентифікаційних карток та PIN-кодів клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва банку тощо).

Уклавши договір з клієнтом, банк видає йому за невелику плату пласти-кову картку та PIN-код, повідомляє мережу розміщення банкоматів, якими він може користуватися, та режим їх роботи.

Використання банкоматів у касовому обслуговуванні пов'язане з підвищеним ризиком, особливо якщо вони розміщені поза приміщенням банку. Тому банкомати настроюють так, щоб посилити безпеку здійснюваних операцій. Якщо клієнт не може "ввійти" в банкомат за певну кількість спроб (наприклад, дві) чи "спілкується" з ним довше встановленого часу (наприклад, 2,5 хв.), банкомат конфіскує пластикову картку.

ВИСНОВКИ

 За результатами наведеного у теоретичній частині роботи огляду літературних джерел з’ясовано, банківську послугу можна визначити, з одного боку - з погляду маркетингу - як форму задоволення потреб клієнта, а з іншого - погляду організації виробництва - як певний порядок взаємозв'язаних організаційних, інформаційних, фінансових та юридичних заходів. 
 У ході виконання роботи надаємо перевагу твердженню, що  банківською послугою доцільно розуміти банківські операції, виконання яких не потребує залучення додаткових значних фінансових ресурсів, як для прикладку кредитні чи депозитні активні операції. Банківські послуги поділяють на операції за якими банк отримує комісійну винагороду і до них відносять розрахункові і касові операції, інвестиційні. Поряд з традиційними, базовими для банків, операціями та послугами з’являються нові нетрадиційні банківські послуги. Стимулюючими факторами, що сприяють розширенню спектра послуг є, по-перше, зростання конкуренції у банківській сфері, по-друге, зниження прибутковості традиційних операцій, зокрема кредитних, по-третє, прагнення банків мати прибуток, по-четверте, відносна свобода, надана законами, які регулюють банківську сферу.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.      Семенча И.Е. База знаний основных социально-экономических и общенаучных терминов в помощь руководителю: терминологический словарь-справочник / И.Е. Семенча. – Дн-вск : Изд-во Маковецкий, 2010. – 88 с.

2.      Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. N 2121-ІІІ (із змінами та доповненнями Законом України від 20 вересня 2001 р. N 2740-ІІІ).

3.      Банківське право: Навч.посібник/Упорядник М.П. Кучерявенко._Харків,199.-784 с

4.      Вступ до банківської справи.Київ.Лібра,1998,344с. 

5.      Стойко О.Я. Банківські операції –Житомир: ІПСТ,2000 -45с.

6.      «Современные банковские системы», учебное пособие, под ред. Куракова Л.П., Тимирясова В.Г., Куракова В.Л., 3-е изд., перераб. и доп., изд. М.: «Гелиос», 2008г., с. 320.

7.      . Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. — Житомир: ПП «Рута», 2001. — 384 с.

8.      Банківська справа: Навч. посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с.

11