Основні принципи бухгалтерського обліку

По активах балансу будівельних  компаній значні обсяги припадатимуть  на основні засоби, запаси та матеріали, а також на розрахунки з дебіторами. За пасивами компаній значні обсяги припадатимуть на довгострокову кредиторську заборгованість.

Певною мірою за фінансовими  документами можна встановити, до якої галузі належить дане підприємство.

• Принцип консерватизму

Принцип вимагає уникати недооцінки зобов'язань і витрат, а також  оцінки активів і доходів. У зв'язку з цим потенційні збитки (знецінення активів, можливі зобов'язання) списуються на фінансові результати в момент отримання інформації про їхню можливість, а доходи відображаються в обліку тільки за наявності впевненості  в їхньому отриманні. Прикладом  практичного застосування цього  принципу є правило нижньої оцінки (собівартість або ринкова ціна) запасів і ринкових цінних паперів, створення резерву сумнівних  боргів.

Як правило, керівництво будь-якої компанії намагається підготувати  якомога кращий звіт про фінансовий стан підприємства, яким вони керують. Принципи бухгалтерського обліку є  стримуючими факторами для невиправданих  оптимістичних висновків керівництва  компаній. Для визнання факту зростання  нерозподіленого прибутку необхідно  більше вагомих доказів, ніж при  визнанні витрат. У цьому й полягає  суть принципу консерватизму.

Принцип консерватизму передбачає два аспекти:

• виручка визнається, коли вона може бути потенційно визнаною;

• витрати визнаються, коли вони потенційно можливі. Залежно від конкретної ситуації існують певні проблеми з визначенням "потенційно визнаний" і "потенційно можливий". Якщо йдеться  про торгівлю, то поняття "потенційно визнаний" означає, що виручка визнається за період, коли були доставлені товари, а поняття "потенційно можливі" означає, що витрати визнаються за період, коли вони можуть виникнути.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Порівняння принципів  бухгалтерського обліку, визначених П(с)БО та міжнародних принципів  бухгалтерського обліку 

 

Принципи бухгалтерського  обліку, визначені П(с)БО	Міжнародні принципи бухгалтерського  обліку
1) обачності	9) принцип обережності
2) повного висвітлення	3) повнота відображення  господарських операцій
3) автономності	1) юридична самостійність  і незалежність підприємства
4) послідовності	7) принцип послідовності 8) дотримання постійності прийнятої методології протягом звітного періоду
5) безперервності	2) принцип безперервності  дії
6) нарахування та відповідності  доходів і витрат	—
7) превалювання сутності  над формою	—
8) історичної (фактичної)  собівартості	—
9) єдиного грошового вимірника	—
10) періодичності	10) розподіл прибутку і  витрат між різними періодами  і відповідність прибутку і  витрат у звітному році
—	4) принцип реальності
—	5) принцип ясності
—	6) принцип порівняння

Табл.1

 

Складовими частинами  методу бухгалтерського обліку є: документація й інвентаризація; рахунок і подвійний  запис; оцінка і калькуляція; баланс і звітність. Ці складові і визначають елементи бухгалтерського обліку.

До елементів бухгалтерського  обліку включають:

— систему документування господарських операцій за допомогою відповідних форм первинного обліку;

— документообіг в поєднанні з графіком (табель-графіком) виконання облікових робіт;

— план рахунків, який включає рахунки необхідні для відображення здійснюваних господарських операцій;

— форми бухгалтерського обліку;

— організаційну структуру облікового процесу і розподіл службових обов’язків у бухгалтерії;

— організацію збереження бухгалтерської документації.

Система документування операцій включає використання типових форм первинного обліку. Наприклад, звітні документи, документи для оформлення пенсій, документи з обліку праці й заробітної плати та інше. У всіх первинних документах бухгалтерського обліку передбачається низка загальних обов’язкових реквізитів: назва підприємства та його підрозділу; назва документу (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції; кількісні та грошові показники; відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи або інші знаки, що однозначно ідентифікують особу, яка здійснила господарську операцію й інше.

Бухгалтерська документація складається з типових, уніфікованих і стандартних за розмірами документів. У перекладі з латинської document означає доказ, свідоцтво. Під бухгалтерським документом розуміють матеріальний носій даних про об’єкти бухгалтерського обліку, який дає змогу юридично доказово підтвердити право та факт здійснення операції. Класифікують документи за місцем складання, за призначенням, за обсягом змісту, за способом складання. Класифікацію документів наведено на рис. 1.4.

Первинні документи —  це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи  адміністрації (власника) на їх проведення. Господарська операція — це дія  або подія, яка викликає зміни  в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі.

Документообіг — рух документа  в обліковому процесі від його складання до завершення використання та здачі в архів. Він розробляється  кожним підприємством залежно від  його спеціалізації, організаційної структури  тощо. Документообіг оформляється за кожним документом окремо, або за всіма  документами у зведеному табелі, в якому вказується: назва та номер  документа (форми); призначення документа; посади осіб, що відповідають за здійснення господарської операції і вірність її оформлення; в скількох примірниках  складається; ким підписується; коли і куди представляється; хто приймає  документ і хто його обробляє; куди робляться записи на підставі документа; куди він підшивається. Примірна структура  документообігу наведена в табл. 2.

Графік виконання облікових  робіт тісно пов’язаний із документообігом. Якщо в документообігу фіксується рух  документів від їх складання до завершення використання, то в графіку вказується перелік обов’язкових облікових  робіт, що виконуються в бухгалтерії  на підставі одержаних та оброблених документів. Графік складається за структурними підрозділами та по підприємству в цілому.

У графіку вказуються:

— найменування та номер відповідних облікових регістрів, тобто меморіальних ордерів, журналів-ордерів, допоміжних відомостей, виробничих звітів й інше;

— документи, на підставі яких вони складаються;

— строки виконання;

— хто складає.

 

Табл.2

 

Графік складається так, щоб було забезпечене рівномірне навантаження на кожного працівника бухгалтерії протягом місяця.

Можливе поєднання в одному документі документообігу та графіку  виконання облікових робіт. Такий  документ називається табелем-графіком облікових робіт, складається головним бухгалтером, затверджується керівником і після затвердження є обов’язковим для виконання. З табелю-графіку  видно, що кожен документ в плані  документообігу має свій порядок  представлення і оформлення.

Розподіл обов’язків у  бухгалтерії пов’язаний із документообігом  та графіком виконання облікових  робіт. При цьому враховують такі фактори, як важливість виконуваної  роботи, кваліфікацію виконавців, організаційну  структуру облікового процесу, інше. Розподіл обов’язків будуються так, щоб була забезпечена взаємозаміна працівників, рівна напруженість роботи.

Організаційна структура  бухгалтерського обліку може будуватись на принципах повної централізації, децентралізації, часткової централізації.

При повній централізації  в структурних підрозділах ведуть лише первинний бухгалтерський облік, а всі первинні документи здаються в централізовану бухгалтерію.

При повній децентралізації  підрозділи ведуть весь повний обсяг  облікових робіт, від заповнення первинних документів до складання  всіх облікових регістрів і балансу, а в централізованій бухгалтерії  ведеться лише зведений облік по підприємству в цілому. Принцип повної децентралізації  може застосовуватись лише на великих  підприємствах.

При частковій централізації  підрозділи не ведуть повного обсягу облікових робіт і на них покладено  обов’язок складання лише окремих  облікових регістрів.

Різні документи первинного бухгалтерського обліку, реєстри  і звіти мають неоднакову інформаційну цінність протягом певного часу. На підставі, наприклад, відомостей про  зарплату складають документи для  призначення пенсій, на підставі інших  документів роблять аналіз господарської  діяльності підприємства. Залежно від  поточних та перспективних потреб визначається і час зберігання документів.

Так документи про нарахування  заробітної плати зберігаються 75 років, річні звіти і баланси —  постійно, більшість документів первинного бухгалтерського обліку зберігається 3 роки. Певний час документи зберігаються на підприємстві, а потім передаються  в державні міські, районні, обласні  чи інші архіви. Порядок і строки збереження бухгалтерських документів визначається Законами та іншими нормативними документами. Так строки зберігання всіх, і в тому числі бухгалтерських, документів визначені наказом Головного  архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року №41. Порядок передачі до архівних установ або підрозділів документів з обліку виплат (доходу) застрахованих  осіб визначено постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2004 р. № 741.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Принцип бухгалтерського  обліку - правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Бухгалтерський облік  та фінансова звітність ґрунтуються  на таких основних принципах:

• обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
• повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
• автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
• послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
• безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
• нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
• превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
• історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
• єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;
• періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік джерел

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Принцип_бухгалтерського_обліку
2. http://fingal.com.ua/content/view/1019/35/1/4/
3. http://ua.textreferat.com/referat-2922-3.html
4. Організація бухгалтерського обліку: Підруч. для студ. спец. "Облік і аудит" вищ. навч. закл. / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — 3-тє вид., доп. і перероб. — Житомир: ПП "Рута", 2002. — 592 с
5. ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260 с