Особливості обліку кредиторської і дебіторської заборгованості на малих підприємствах України

Павловська Ю.В., Молодик А.А.

Донецький державний університет управління, Україна

Особливості обліку кредиторської і дебіторської заборгованості на малих підприємствах України

Вивчення особливостей обліку дебіторської та кредиторської заборгованості в сучасних умовах господарювання актуально, оскільки раціональна організація їх обліку впливає на величину оборотного капіталу компанії, дозволяє ефективно використовувати тимчасово вільні кошти і не допускати появи безнадійних боргів. Невірний облік кредиторської заборгованості може призвести до прямих фінансових втрат або недоотримання частини прибутку.

Вивченням проблеми обліку дебіторської та кредиторської заборгованості займалися Бутинець Ф., Голов С., Костюченко В., Уорфілд Т., Сопко В. і Лучков О. Необхідно відзначити, що в основному вище переліченими авторами більше приділено увагу обліку дебіторської заборгованості, а деякі питання обліку кредиторської (особливо для малих підприємств) – до сьогоднішнього дня залишаються невирішеними.

Мета роботи – обґрунтувати основні проблеми обліку та розробити перспективи і пропозиції щодо удосконалення практики бухгалтерського обліку дебіторської і кредиторської заборгованості малих підприємств.

В Україні процес проходження господарських розрахунків стримується недосконалим законодавством. Нема жодних гарантій на своєчасне одержання грошей за відвантажений споживачам товар у відповідності з договором, бо провий статус боргів є невизначеним,  через що з обороту виводяться величезні грошові масиви – дефіцит грошей, який паралізує діяльність підприємства.

У зв’язку з тим, що  безнадійна заборгованість на сьогоднішній день в Україні посідає досить вагоме місце у складі всієї заборгованості особливої уваги потребує порядок списання простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості, оскільки існує прямий взаємозв’язок між таким списанням і формуванням оподатковуваної бази податком на прибуток. Це також відіграє важливу роль при формуванні фінансових результатів діяльності підприємства.

Для того щоб можна було вести мову про прийняття управлінського рішення щодо списання кредиторської заборгованості, необхідно, щоб така заборгованість набула статусу безнадійної – заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією (п. 14.1.11 ПКУ). Це стосується і дебіторів і кредиторів. Тобто в залежності від виду заборгованість обов'язково повинна включатися в доходи (кредиторська) і може включатися до витрат (дебіторська). [2]

Для того щоб не пропустити час відображення списання кредиторської заборгованості та визнання доходу, слід контролювати аналітичні дані по таких рахунках БО (відповідно до Інструкції № 291):

• рахунок 60 - за поточними кредитами і позиками (звертаємо увагу на необхідність переведення поточної заборгованості в довгострокову при зміні терміну її погашення можливо використання рахунку 50);

• рахунок 63 - за отриманими матеріальними цінностями, робіт або послуг;

• рахунок 681 - з одержаних авансів.

Рекомендовано також аналізувати стан аналітичного обліку і по інших рахунках. Наприклад, за рахунком 36 або субрахунку 372. [3]

На жаль, на практиці відбувається некоректне використання тих чи інших бухгалтерських проводок, а також створення ситуацій, які в ідеалі не повинні мати місце, наприклад: витрачання власних коштів підзвітною особою і подальша довготривала затримка відшкодування таких коштів підзвітній особі малим підприємством. Але одна помилка не повинна спричинити за собою іншу. Звідси випливає необхідність постійного і глибокого аналітичного аналізу всіх кредиторських заборгованостей.

Для відображення визнаного доходу від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу (по закінченні строку позовної давності), відповідно до Інструкції № 291 використовується субрахунок 717. [1]

Що стосується дебіторської заборгованості, то вона вважається безнадійною у випадку коли, наприклад, підприємством відвантажено товар контрагенту, який вже є ліквідованим і є довідка про його виключення з Реєстру, тоді й виникає питання про можливе право включити її до витрат. [1]

Також однією з умов є створення на цю суму резерву сумнівної заборгованості, про який у Податковому кодексі нічого не сказано, і це є лише бухгалтерським терміном.

У П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» наведені приклади, методи створення резерву, застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості та коефіцієнта сумнівності.

Враховуючи вимоги цього стандарту, слід зробити так, щоб ця сума потрапила до складу резерву, який створюється, коли є сумнів щодо погашення заборгованості .

 Отже, перед тим як  списати заборгованість як безнадійну, потрібно створити резерв на  дебіторську заборгованість як  за товар/послугу, так і за видані  аванси, за якими ми нічого не отримали.

Згідно з п. 7 П (С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. [3]

Резерви сумнівних боргів дозволяється створювати тільки за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості в кінці року, а сумнівні борги -виникають в ході торгових операцій протягом року.

Практично не дослідженим проблемним питанням для малих українських підприємств є також рефінансування (оплата) дебіторської заборгованості [4].

Дебіторська заборгованість покупців належить до оборотних активів підприємства; її продаж є операційною діяльністю і пропонується вести облік на рахунках 977 “ Інші витрати звичайної діяльності ” – списання балансової величини дебіторської заборгованості та понесених у зв’язку з цим витрат (комісійна винагорода посереднику тощо), 746 “Інші доходи від звичайної діяльності” – виручка, одержана від реалізації боргів. [3]

На сьогодні найбільш популярною  формою рефінансування дебіторської заборгованості у світі є факторинг, але в Україні він досі не одержав належного розповсюдження через відсутність необхідної правової бази і відпрацьованої методики обліку.

Ми пропонуємо факторинг здійснювати за товарними операціями дебіторськї заборгованості, синтетичний облік якої ведеться на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” та 371 “Розрахунки за виданими авансами”. Застосування факторингу за іншими видами заборгованостей є неправомірним.

Отже, облік факторингових операцій доцільно здійснювати за варіантами, коли сума дебіторської заборгованості, що передається банком, є своєрідною комісійною винагородою. Комісійна винагорода від продажу дебіторської заборгованості є елементом операційних витрат, а тому її облік слід вести на рахунку 977 “Інші витрати звичайної діяльності”.

Складніше здійснювати облік факторингу по дебіторській заборгованості, за якою раніше нараховувався резерв сумнівних боргів – її пропонується списувати з балансу наступним чином:

Д-т 977 “Інші витрати звичайної діяльності” К-т 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” – на суму чистої реалізаційної вартості;

Д-т 38 “Резерв сумнівних боргів” К-т 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” – на суму нарахованого резерву сумнівних боргів. [3]

Прибуток в такому випадку буде завищеним в результаті зменшення витрат, але це ми вважаємо правомірним, оскільки частина витрат, на суму нарахованого резерву вплинула на оподатковуваний прибуток в минулому звітному періоді.

Отже, дебіторська заборгованість істотно погіршує фінінасовий стан підприємства, є іммобілізацією грошових засобів, оскільки прострочена дебіторська заборгоність, за якою минув строк позовної давності, підлягає віднесенню на збитки підприємства. [4]

Кредиторська заборгованість негативно впливає на підприємства, тому що наявність кредиторської заборгованості говорить про його неплатоспроможність і підриває авторитет перед покупцями і замовниками.

Кредиторська заборгованість з терміном позовної давності вилучається з господарської діяльності малих підприємств. Вирішення проблеми – проведення аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємства.

А своєчасний контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості, допоможе усунути загрозу фінансовій стабільності підприємства.

Таким чином можна зробити висновок, що облік кредиторсько-дебиторської політики малого підприємства повинен будуватися так, щоб не допустити випадків несплати заборгованостей покупцями з одного боку, а з іншого - залучити нових покупців. А позикові кошти повинні бути в такому розмірі, який не шкодить фінансовому стану підприємства , бо вони є головним засобом підвищення його ринкової вартості і сприяють збільшенню його ліквідності та платоспроможності.

Література:

1. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Канурна З.Ф., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності “Облік і аудит” / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 4-те вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”,  2008. – 480 с.

2. Лень В. С., Гливенко В. В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: 3-тє видання. Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 608 с.

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку / Уклад. І. Басова. – Х.: Фактор, 2011. – 432 с.

4. Сопко В. В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: підручник. / В. Сопко, В. Завгородній. – К.: КНЕУ, 2007. – 410 с.