Особливості обліку у галузях невиробничої сфери

 

 

Законодавчим  полем окреслено ряд вимог  та правил ведення торговельної діяльності, зокрема :

• обслуговування окремих категорій громадян, яким надаються відповідні пільги, здійснюється в спеціально відведених торговельних приміщеннях;
• правильність розрахунку покупець перевіряє, не відходячи від каси;
• товари можна реалізовувати за наявності цінника на товар у грошовій одиниці України;
• на вимогу покупця підприємство зобов’язане надати повну інформацію про товар;
• у разі коли під час гарантійного терміну користування необхідно визначити причину втрати якості товару, підприємство зобов'язано впродовж трьох днів з дня одержання письмової заяви від покупця відправити цей товар на експертизу (експертиза проводиться за рахунок підприємства);
• вибрані покупцями непродовольчі товари можуть зберігатися в торговельному приміщенні впродовж двох годин з відміткою часу наступної оплати на виписаному продавцем чекові;
• придбані великогабаритні товари покупець має право залишити на зберігання на підприємстві, але не більш як на одну добу (термін зберігання може бути продовжено шляхом укладання договору схову відповідного товару);
• забороняється продаж товарів, що не мають належної якості;
• працівники торговельного підприємства повинні бути одягнені у формений або інший одяг, що відповідає санітарним вимогам тощо.

У разі виявлення вад  чи фальсифікації товару впродовж термінів, установлених відповідно до чинного  законодавства, покупець має право  за власним бажанням вимагати від  торговельного підприємства відшкодування  заподіяних йому збитків: безплатного усунення вад, заміни на аналогічний товар належної якості, відповідного зменшення його купівельної ціни. Після закінчення гарантійного терміну споживач має право пред’явити вимоги щодо безоплатного усунення недоліків товару виробнику.

 

3.4. Формування цін на товари. Поняття торговельної націнки

Дослідження з ведення  торгівлі сягають у сиву давнину. Ще за часів видатного давньогрецького філософа, економіста, геніального вченого-енциклопедиста Арістотеля (384-322 до н. е.) відомою була наука хрематистика.

За Арістотелем, «це  мистецтво робити гроші» у сфері  роздрібної та оптової торгівлі або  в лихварстві. На його думку, натуральне виробництво є природним методом збагачення, а лихварство – протиприродним.

У багатьох мовах слова  «крадіжка» і «торгівля» є однокореневими. Така тенденція пояснюється нечесністю торговців у давні часи. На жаль, це певною мірою стосується й сьогодення, особливо щодо малорозвинених країн, у багатьох з яких відмова красти і прагнення поводитися чесно місцевими жителями сприймається як нечесність.

Відомо три основних закони, що визначають ринкову ціну:

1) вартості (ціна має  відшкодовувати втілені в товарі  затрати живої та уречевленої  праці);

2) ренти (у природогосподарських  галузях, зокрема в сільському  господарстві, ціну визначають витрати виробництва в гірших умовах, т. зв. прикінцеві витрати);

3) ціни рівноваги (на  вільному ринку ціна врівноважує  попит і пропозицію).

Ціна — це грошове вираження вартості товару чи послуги, показник їх величини.

Залежно від умов застосування розрізняють такі  
ціни: базисні, договірні, закупівельні, монопольні, номінальні, паушальні, ковзні, оптові, роздрібні, порівняльні та індикативні.

Базисна ціна є ціною для визначення сорту чи якості товару або послуги, погоджена сторонами у процесі купівлі-продажу.

Ціна  договірна є ціною, погодженою між продавцем і покупцем; це вільна ціна, її рівень визначають залежно від кон’юнктури ринку (співвідношення попиту і пропозиції), якості та споживчих властивостей товару.

 

Ціна  закупівельна — це ціна, за якою держава закуповує продукцію в державні ресурси чи фонди.

Ціна  номінальна — є ціною, що публікується у прейскурантах і   довідниках.

 

Ціна  паушальна — це ціна всієї партії товару не залежно від сорту.

 

Монопольна ціна встановлюється на ринку монополістичним об’єднанням і забезпечує йому надприбуток.

Ковзна ціна встановлюється на товар, який постачатимуть у майбутньому. Як правило кінцева ціна встановлюється на основі ринкової ціни на дату поставки.

 

Оптова  ціна — це ціна, за якою одне підприємство реалізує   продукцію іншому.

 

Роздрібні ціни — це ціни, за якими товари продають населенню і підприємствам через роздрібну торгівлю.

 

Ціни  порівняльні — це ціни, що застосовують у статистиці, плануванні протягом кількох років для оцінки продукції з метою порівняння її обсягів за різні періоди і розрахунку показників динаміки.

 

До 1997 р. як порівняльні  ціни для розрахунків по країні загалом  використовувались ціни 1983 р. У статистиці України з 1997 р. для аналізу динаміки продукції сільського господарства застосовувались ціни 1996 р. Продовольча і сільськогосподарська організація об’єднаних націй, яка визначає сільськогосподарську політику у світі й формує систему показників статистики сільського господарства, для аналізу динаміки фізичних обсягів виробництва використовує середню ціну за три попередні роки і три після року, що закінчується на нуль.

Індикативні ціни — це ціни на експортовані з України товари, нижче яких не рекомендують встановлювати підприємствам, що   ведуть зовнішньоекономічну діяльність, або вони зобов’язуються   експортувати товари.

 

Нині Міністерство економіки  і з питань європейської інтеграції України може вводити індикативні ціни лише на товари, щодо експорту яких вжито антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування.

Альтернативна вартість — це кількість одних товарів чи послуг, якими треба жертвувати, щоб одержати інший товар чи послугу.

 

Під альтернативною вартістю розуміють витрати втрачених  можливостей.

Порядок ціноутворення в Україні визначається Положенням «Про ціноутворення в умовах реформування економіки», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1994 р. № 733 зі змінами від 04.02.1995 р. № 88. Постановою визначено соціально значимі види продукції, товарів і послуг, на які встановлюють граничні ціни і тарифи. Органам державної виконавчої влади надано право встановлювати ціни й тарифи на окремі види товарів і послуг згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Продукцію, товари і послуги, яких не стосується державне регулювання цін, реалізують за вільними цінами. Так, підприємство, що виробляє продукцію, реалізує її за вільними відпускними цінами підприємства. Оптові продавці відпускають продукцію за вільними оптовими цінами. Населенню продукцію, товари і послуги реалізують за вільними роздрібними цінами.

Порядок формування ціни торгового підприємства наведено в табл. 3.3.

 

Таблиця 3.3

Порядок формування ціни  торгового підприємства

 

Роздрібна ціна торговельного  підприємства
Оптова ціна торговельного підприємства-посередника		Витрати на     придбання  Витрати підприємства (адміністративні  та на збут).    Прибуток.    Податки, збори, платежі,  у т.ч. ПДВ
Відпускна ціна                         підприємства-виробника	Витрати на               придбання. Витрати підприємства (адміністративні, витрати на збут). Прибуток. Податки, збори, платежі, в т.ч. ПДВ
Витрати на виробництво і збут. Прибуток. Податки, збори, платежі, у т.ч. ПДВ

 

 

 

Оптові та торговельні  надбавки призначені для покриття витрат з реалізації товарів, їх розраховують до вартості товарів з ПДВ.

Понад рівень торговельної надбавки в ціну товару, регульованого державою, можуть входити фактичні транспортні витрати від станції виготовлювача до станції першого покупця, відсотки за кредит і платежі за страхування кредиту на строк до 60 днів у межах облікової ставки НБУ.

 

Розрахунок  відпускної ціни підприємства (Ц_п)

Вихідні дані: собівартість (С) – 100 грн, рентабельність (Р) – 50%, ставка акцизного податку (А_п) – 35, ПДВ – 20%.

 

Ц_п = (С + С · Р : 100) · (1 + А_п : 100) · (1 + ПДВ : 100) =

= (100 + 100 · 50 : 100) · (1 + 35 : 100) · (1 + 20 : 100) = 243,00 грн.

 

Розрахунок  оптової ціни (Ц_о)

 

Вихідні дані: відпускна  ціна підприємства – 243 грн, оптова надбавка (О_н) – 10%.

 

Ц_о = Ц_п · (1 + О_н : 100) = 243,00 · (1 + 10 : 100) = 267,30 грн.

 

Розрахунок  роздрібної ціни (Ц_р)

 

Вихідні дані: оптова ціна – 267,30 грн, торговельна надбавка (Т_н) – 50%.

 

Ц_р = О_ц (1 + Т_н : 100) = 267,30 · (1 + 50 : 100) = 400,95 грн.

 

 

3.5. Облік надходження і вибуття товарів в об’єктах торгівлі

 

Підприємства оптової  і роздрібної торгівлі закуповують  товари в основному у підприємств-виробників, оптових організацій і приватних  підприємців. Постачання товарів здійснюється в основному за договорами закупівлі-продажу, в яких визначаються права й обов’язки постачальника і покупця.

Відпуск товарів здійснюється тільки після подання одержувачем (юридичною особою) доручення. Постачальник оформляє відпуск товарів супровідними документами:

• накладними (типова форма № М-20 чи інша форма накладної, що містить обов’язкові реквізити первинного документа);
• актами прийому-передачі;
• товарно-транспортними накладними (типова форма № 1-ТН).

Якщо постачальник зареєстрований як платник ПДВ, він зобов’язаний за вимогою покупця на кожне постачання (чи передоплату) товару виписати податкову накладну.

При постачанні товару підприємствам  оптової і роздрібної торгівлі постачальник зобов’язаний надати ще й документи, що підтверджують належну якість і безпеку товарів. До таких належать:

• сертифікати відповідності державній системі;
• висновок санітарно-гігієнічної експертизи;
• висновок ветеринарно-санітарної експертизи (для харчових продуктів і продовольчої сировини тваринного і рослинного походження).

П(С)БО 9 «Запаси» визначено, що придбані (отримані) запаси (товари в торгівлі теж належать до запасів) зараховуються на баланс за первісною вартістю, тому незалежно від того, яким чином товар надійшов на підприємство, необхідно визначити його первісну вартість.

Формування первісної  вартості товару в залежності від способів його надходження на підприємство наведено в табл. 3.4.

Крім витрат, включених  до складу первісної вартості товару, підприємство несе й інші види витрат, зв’язаних із придбанням і реалізацією  товару, але вони не включаються  до складу первісної вартості, а згідно з п.14 П(С)БО 9              відносяться до витрат того періоду, у якому були здійснені:

• наднормативні втрати і нестачі запасів;
• відсотки за користування позиками;
• витрати на збут;
• загальногосподарські й інші подібні витрати, безпосередньо не зв’язані з придбанням і доставкою запасів і доведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях.

Транспортно-заготівельні витрати (далі ТЗВ) включаються в  собівартість (первісну вартість) придбаних  запасів, але в момент оприбутковування товару не завжди надається можливим включити їх у первісну вартість товарів. Це є специфічною особливістю роботи торговельних підприємств. Існує два методи відображення ТЗВ у бухгалтерському обліку:

• розподіл ТЗВ на кожну одиницю придбаного товару;
• облік ТЗВ на окремому субрахунку з подальшим перерозподілом їх між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безкоштовно передані й т. ін.) за звітний період.