Оцінка, як елемент методу бухгалтерського обліку

   Першу групу складають незмінні або  порівняльні ціни, що представляють  обсяг витрат або прибутку при  придбанні або реалізації засобів, обчислених в цінах заздалегідь  визначеного моменту часу.

   Другу групу складають початкові або  затратні, тобто сукупність затрат на придбання або виробництво  засобів, визначена в номінальних  цінах моменту, на який здійснюється оцінка затрат. Початкові оцінки представляють  собою вартість в момент придбання (фактична вартість) і застосовуються за умови відсутності інфляції протягом всього строку експлуатації засобів.

   До  третьої групи відносяться відновлені оцінки, що визначають затрати на поновлення створеного в минулому потенціалу в  теперішньому або майбутньому часі. Поява відновленої оцінки у складі можливих підходів до валютування майна підприємства пов’язана в основному зі зміною купівельної спроможності національної грошової одиниці і у зв’язку з прискоренням темпів науково-технічного прогресу. Відновлена оцінка в обліку представляє собою затратний аналог або реалізаційну оцінку покупця (оцінку придбання теперішнього часу).

   Четверта  група, представлена так званими  оцінками заміщення, що визначають вартість засобів як суму збережених або заміщених на аналогічні за своїми властивостями засоби. Цей досить рідкісний метод оцінки застосовується, зокрема, для оцінки природних ресурсів.

   П’яту групу складають реалізаційні оцінки, що представлять собою обчислений або прогнозований прибуток від реалізації майна. До них відносяться ліквідаційна, роздрібна, оптова, договірна та інші оцінки.Прихильники реалізаційних оцінок Р.Чамберс і Р.Стерлінг  пропонують їх для застосування в бухгалтерському обліку з метою визначення  ліквідності підприємства, щоб отриматимоожливість інформувати зацікавлених  осіб про стан , якого можна досягти , продавши всі активи підприємства в даний час , і для правильного обчислення продажних цін, оскільки собівартість не повинна служити підставою для ціноутворення.

   Ліквідаційна - вартість об’єктів або окремих  їх вузлів, запасних частин, лому та інших  відходів за ціною їх, можливого  використання, що виникають при ліквідації об’єктів обліку. Така вартість визначається за результатами ліквідації (реалізації) об’єктів обліку.

   Шоста група містить капіталізовані або рентні оцінки, що визначають цінність засобів розміром доходу або ренти, які можуть бути одержані від експлуатації засобів, що оцінюються. Капіталізовані оцінки найчастіше застосовуються в обліку природних ресурсів. Капіталізована вартість використовується також для оцінки нематеріальних активів (гудвіл).

   Сьома група, окрім оцінок, одержаних в  результаті різних експертиз, включає також оцінки, методика побудови яких полягає у виборі однієї з уже обчислених величин. До таких оцінок відноситься, наприклад, так звана мінімальна або обережна, що приймається рівною початковій або реалізаційній оцінці, в залежності від того, яка з них в необхідний момент є нижчою. Принцип мінімальної або нижчої ціни, при якому майно оцінюється або за ціною придбання ( собівартістю), якщо вона є меншою ніж ціна продажу (різниці в цьому випадку може трактуватись як можливий прибуток), або за ціною реалізації, якщо вона є меншою ніж ціна придбання (собівартість), складається з можливості оцінити господарські засоби в день оцінки за поточними цінами або цінами придбання і отримав велике розповсюдження за кордоном.

   До  восьмої групи відносяться оцінки чисто умовні, призначені не для  характеристики цінності засобів, а лише для їх, реєстрації з певною метою. Найбільш характерним прикладом умовних оцінок є оцінка promemoria - величина, рівна певній сумі, як правило, мінімальний, що використовується в бухгалтерському обліку як єдина можливість реєстрації засобів, вартість яких або досить мала, або не може бути обчислена іншим способом. Умовні оцінки перетворюють вартість або в умовну величину, яка не має змісту, подібну оцінці promemoria (для пам’яті), що використовується в обліку, або в шкалу експертних переваг.

• переоцінці (уточненню вартості) можуть підлягати товари і вироби, а також майно, запаси матеріалів, при цьому переоцінка може здійснюватись в сторону як зменшення, так і збільшення.

   Зменшуюча переоцінка - уцінка - може здійснюватися  згідно законодавства у двох формах. Перша форма полягає в тому, що сума уцінки списується безпосередньо  на зменшення вартості окремих видів  майна з одночасним зменшенням на ту ж суму доданого капіталу або  прибутку, при цій формі в балансі  не створюється особлива стаття, яка  б відображала сам факт здійсненої оцінки та її розмір. Друга форма  проведення уцінки по балансу полягає  в тому, що сума уцінки, як і в першому  випадку, списується безпосередньо  з переоцінкою майна, але з  цим на суму уцінки в активі балансу  створюється особлива стаття "Уцінка товарно-матеріальних цінностей", яка  має контрпасивне значення до даного капіталу або до прибутку, враховуючи те, за рахунок яких джерел буде покриватися  ця уцінка. Таким чином, при такій  формі грошової оцінки в балансі  з'являється особлива стаття, яка  має значення контрпасиву. В ній  відображається факт проведеної уцінки та її розмір.

   Збільшуюча  переоцінка - дооцінка - проводиться  по балансу і може мати дві форми. При першій сума дооцінки безпосередньо додається до вартості переоціненого майна з одночасним збільшенням доданого капіталу або прибутку. Таким чином, при такій формі в балансі не з'являється особлива стаття, яка б показувала сам факт проведеної дооцінки та її розмір. При другій формі суми дооцінки додаються до дооціненого майна, одночасно з цим по пасиву виділяється спеціальна стаття " Дооцінка товарно-матеріальних цінностей", яка є доповненням до доданого капіталу або прибуток.

   Всі ці класифікації суттєво впливають на роботу бухгалтера, який зустрічається з оцінками, у більшості історичними та об'єктивними, різноманітність оцінок свідчить лише про те, що бухгалтерська оцінка фактів господарського життя не відображає ні їх вартості (цінності), ні будь-яких змістовних характеристик. Вона представляє собою лише певний вимірник, що дозволяє обчислити номінальне майно підприємства, номінальний результат його діяльності. Оскільки метою бухгалтерського обліку найчастіше вважають обчислення фінансового результату, то метод оцінки повинен забезпечувати для цього найкращі і суворо відповідаючи вимогам закону умови. Слід підкреслити, що бухгалтер-практик, повинен знати всі логічно можливі оцінки, але дотримуватись мудрості віків - оцінки початкової, саме вона представляє собою основу здорової бухгалтерії.

   Отже, в бухгалтерському обліку завжди переважала оцінка за собівартістю , тобто за цінами , які зазначені в документах. Однак, це лише один із багатоьх можливих варіантів оцінки об¢ектів  обліку.В господарській практиці застосовуються різноманітні методи оцінювання як засобів так і процесів.Кожна з оцінок необхідна в певній галузі для вирішення будь-якого кола задач. Таким чином , можуть бути виділені оцінки, що застосовуються в плануванні , в галузі фінансів, кредитуванні, в статистиці, в області господарського права і бухгалтерського обліку. Вищенаведені класифікації Малюги Н.М., тісно взаємопов¢язані , і кожна з них може бути розгорнута за всіма іншими.Кожен із користувачів даних класифікацій має великий вибір  ознак оцінки, які залежать від інтересів підприємця і від певної кон¢юктури , що склалася на ринку, а також і від інших обставин.Отже, види оцінок визначаються цілим набором  властивостей, що дозволяють характеризувати об¢єкт і суб¢єкт виміру, час і критерії оцінки, види вимірників, підстави і методи розрахунків.Застосування того чи іншого виду диктується тими чи іншими цілями для яких визначається дана оцінка.

   3.Оцінка, принцип бухгалтерського  обліку.

   Облікова  культура мислення виробляється на підставі вивірених тривалим досвідом, а потім  теоретично обґрунтованих логічних конструкцій - правил і принципів  обліку. Правила бухгалтерського  обліку - це база бухгалтерського обліку, вибрана підприємством для відображення статей в балансах, звітах і рахунках.

   Оцінка  господарських засобів здійснюється на базі певних правил, принципів і  за допомогою певних методів оцінки.

   Під правилами оцінки розуміються загальні правила, які застосовуються при оцінці господарських засобів. Мова йде про методи оцінки, які відносяться до суб'єкту, об'єкту й способу оцінки. Об'єктом оцінки виступають господарські засоби, які відображаються в активі і пасиві балансу, а також затрати і доходи підприємства.

   Під принципами оцінки розуміють спеціальні правила, що діють при виборі певної ціни. При оцінці господарських засобів принципи оцінки завжди відповідають на питання: яку ціну необхідно в даному випадку використовувати?

   Що  ж таке принципи обліку та їх роль в системі бухгалтерського обліку? Слово "принцип" зустрічається в багатьох роботах вітчизняних авторів з бухгалтерського обліку, як універсальна форма мислення та свідомості, що відображає загальні властивості, взаємозв’язки, закономірності розвитку всіх явищ та процесів. На принципах не загострюється увага, вони не систематизуються і мають побутовий, розхожий характер (принципове положення, принциповий характер, справа в принципі тощо).

   Поява в російській, а пізніше і в український обліковій літературі поняття принципу, як особливої категорії бухгалтерського обліку, є результатом запозичення із джерел, яке не супроводжувалось науковим аналізом його сутності. Переліки багатьох принципів механічно сприймаються та переносяться на нашу теоретичну основу, частіше всього навіть без необхідних коментарів (практика фінансового і податкового обліку їх не застосовує).

   Більша  частина принципів бухгалтерського  обліку ототожнює їх взаємозв’язок  з принципами суміжних наук та дисциплін. Але від цього вони не стають принципами бухгалтерського обліку, а останні не змінюють своєї суті.

   Якщо  звернути увагу на суть принципів, то можна виявити тенденцію підміни одним терміном "принцип бухгалтерського обліку" таких загальноприйнятих, обґрунтованих та усталених десятиріччям різноманітних термінів і категорії обліку, як способи, прийоми, елементи чи складові методу. Слід зауважити, що в нашій науковій та навчальній літературі, в тому числі з теорії бухгалтерського обліку, ніколи не було такої самостійної категорії, як "принцип бухгалтерського обліку", яким зараз намагаються підмінити давно відомі категорії.

   Бухгалтерський  облік давно має свої принципи, які визначають його суть, і кожний принцип повинен зайняти свою нішу і мати назву відповідно своєму змісту. У сукупності вони визначають певний комплекс, передусім, відображення економічних та правових відносин. Отримуючи відображення в системі бухгалтерського обліку, вони певною мірою відображають конкретний зміст предмету, методику, організацію та техніку ведення обліку.

   Загальне  визнання принципів обліку залежить від того, наскільки точно вони відповідають наступним критеріям: доцільності, об'єктивності і раціональності.

   Принцип обліку вважається доцільним, якщо його інформація має  певний економічний зміст, потрібна і корисна при прийнятті ділових рішень.

   Принцип обліку вважається об'єктивним, якщо його інформація не піддається впливу та суб'єктивній оцінці обліковця, не може бути результатом суб'єктивних тверджень окремих авторів. Об'єктивність, крім того, передбачає надійність, перевіреність, своєчасність і відповідність дійсності фактів, що характеризуються правильними оцінками кількості, маси, вартості, міри.

   Принцип обліку вважається раціональним, якщо він може дотримуватись без певних складнощів і значних затрат. Умова і ціна одержання інформації повинні виправдовуватись тими вигодами, які одержить користувач від цієї інформації. Вигода від одержання облікової інформації повинна, як правило, перевищувати затрати на її одержання.

   В окремий принцип обліку оцінку виділяють тільки деякі автори,Соколов є одним із них. З цими авторами можна погоджуватись, а можна і не погоджуватись.Багато авторів ( Астахов В.П., Бутинець Ф.Ф,Голов С.В., Єфіменко В.І, Кутер Н.І. та ін.) в окремий принцип обліку виділяють грошовий вимірник.

   Беручи  до уваги, що оцінка є принципом бухгалтерського  обліку, спробуємо показати ступінь його відповідності перерахованим вище критеріям та обґрунтованість віднесення його саме до цієї категорії.

   Перший  критерій (принцип обліку вважається доцільним, якщо його інформація має  певний економічний зміст, потрібна і корисна при прийнятті ділових рішень). Без сумніву, інформацію без оцінки не можна узагальнити, інформація, що не виражена в одному універсальному вимірнику - грошах, непотрібна і на її підставі не можна прийняти управлінське рішення.

   Другий  критерій (принцип обліку вважається об'єктивним, якщо його інформація не піддається впливу та суб'єктивній оцінці обліковця, не може бути результатом суб'єктивних тверджень окремих авторів). Якщо на підприємстві є наказ про облікову політику і в ньому обумовлена дія оцінок як принципу обліку, то сам процес оцінки є незалежним, надійним, об'єктивним і відповідає чинному законодавству.