Тенденції розвитку системи вищої освіти в Україні та за кордоном: основні напрями

 

 

3. Фактори розвитку сучасної системи вищої освіти в Україні

 

У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури: парламентаризм, права людини, права національних меншин, лібералізацію, свободу пересування, обмеження ролі держави в суспільстві і інші складові - невіддільні атрибути громадянського суспільства.

 

Протягом перших десятиліть досягнення державної незалежності України здійснює історично неминучий і незворотній перехід до таких основ суспільного розвитку.

 

На зміну індустріальному суспільству приходить суспільство інформаційне, що зумовлює певні соціальні, виробничі, економічні і політичні зрушення.

 

Прискорення науково-технічного прогресу зумовлює підвищені вимоги до якісного потенціалу робочої сили, що займається генеруванням, розробкою і впровадженням нових технологічних ідей. За умов трансформації українського суспільства особливої ​​значущості набувають питання формування нових життєвих стратегій, компетентності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки.

 

У цих умовах для України особливу актуальність набуває врахування факторів соціально-економічного розвитку, серед яких значна роль відведена людському чиннику. Особливе значення при цьому набуває система освіти. Високий рівень освіченості нації сприяє більшій сприйнятливості і дієвості економічних і соціальних реформ, формування правової та екологічної культури при здійсненні соціальної та технологічної діяльності, створює умови для прогресивної індивідуальної активності особистості в суспільстві.

 

Прагнучи набути статусу розвиненої держави, Україні підтримує розвиток усієї своєї ступеневої системи освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства: за прогнозами ЮНЕСКО рівень національного добробуту, що відповідає світовим стандартам, досягнуть лише ті країни, працездатне населення яких на 40-60% складатимуть особи з вищою освітою .

 

Вектор сучасної політики і стратегії держави у розвитку національної системи освіти спрямований на її подальшу адаптацію до умов соціально-орієнтованої економіки, трансформації та інтеграції в європейське і світове співтовариство.

 

Освіта є могутнім чинником розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил суспільства. Ця гуманітарна сфера спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, професійно-практичної підготовки особистості, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства.

 

У зв'язку з цим концептуальні засади та державні пріоритети розвитку освіти України розглядаються в першу чергу з позицій його ролі і місця в забезпеченні життєдіяльності суспільства, безпосереднього взаємозв'язку зі сферою праці. З цією метою ведеться системна активна робота по:

 

• створення умов для визначення освітніх проблем розвитку країни та її регіонів в контексті політичного бачення і прийняття рішень на державному рівні;

 

• дозволом з залученням сфери освіти проблем, що виникають на ринку праці;

 

• доданню системі освіти більшої гнучкості й ширших можливостей для отримання громадянами професійної підготовки.

 

 

4. Основні тенденції у формуванні системи освіти в України

 

У реформуванні освіти в Україні значною мірою враховується об'єктивне вплив загальних для сучасної цивілізації тенденцій розвитку. Перша тенденція - посилення процесу глобалізації економіки, взаємозв'язку і взаємозалежності держав світу. Ця тенденція зумовлена ​​розвитком науки, технологій, виробництва, що призводить до формування загального світового економічного простору і планетарного інформаційного поля та інтенсивному обміну результатами матеріальної та духовної діяльності.

 

Друга обумовлена ​​формуванням позитивних умов для індивідуального розвитку особистості, її самореалізації у світі.

 

Підходи і практичні дії реформування та розвитку освіти в Україні базуються на концепції побудови незалежної демократичної держави, яке засноване на державних пріоритетах:

 

• доступ до освітньої і професійної підготовки всіх, хто має необхідні здібності, мотивацію та адекватну підготовку;

 

• використання освіти і професійної підготовки для захисту соціальних інтересів суспільства і стратифікації його членів за ролями і статусам;

 

• зменшення монопольних прав держави в освітній сфері за рахунок створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних, професійно-технічних і навчальних закладів, формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти.

 

 

З урахуванням цього стратегічними пріоритетними завданнями реформування системи освіти в України є:

 

• побудова національної системи освіти, формування освіченої творчої особистості, забезпечення пріоритетного розвитку людини;

 

• функціонування і розвиток національної системи освіти на основі принципів гуманізму, демократії, пріоритетності суспільних і духовних цінностей;

 

• вихід системи освіти в України на рівень систем освіти розвинених країн світу шляхом докорінного реформування його концептуальних, структурних і організаційних основ.

 

 

5. Ставлення освітніх реформ на Україну до Болонського процесу

 

Сучасна теорія конкурентних переваг стверджує, що в глобальному світі основний фактор економічного зростання - якість людського капіталу (трудових ресурсів) і вміння держави його використовувати. Якісна освіта як головна складова людського капіталу є основоположним елементом конкурентоспроможності та сталого розвитку країни. В індекс розвитку людського капіталу (HDI), який визначає Організація Об'єднаних націй, вища освіта входить з вагою 1 / 6 і вимірюється коефіцієнтом охоплення вищою освітою молоді у відповідному віці.

 

Болонський процес означає:

 

1. Прийняття системи чітко визначених і порівнянних ступенів, у тому числі шляхом використання додатків до дипломів, для забезпечення зайнятості європейських громадян і міжнародної конкурентоспроможності європейської вищої освіти. У Європі багато уваги приділяється уніфікації студентських документів за типом "транзитної заліковки", додатки до дипломів, в яких на національному та англійською мовами буде максимально повно відбиватися перелік отриманих знань. Більша прозорість вищої освіти. Значна проблема - це надмірно надлишковий перелік спеціальностей і спеціалізацій.

 

2. Перехід на дворівневу систему навчання.

 

Як у Європі, так і в України існує значні відмінності між ступенями, які отримуються в класичних університетах. Європейці вважають це можливим, важливо лише, щоб рівень освіти відповідав різноманітності запитів індивідуума, академічного співтовариства і ринку праці. У Європі в основному введена система 3 +2 року (Європейська модель), 4 +2-Американська модель.

 

3. Установа кредитної системи як засобу високої мобільності студентів. Європейський диплом бакалавра вимагає накопичити від 180 до 240 годин кредитів, а ступінь магістра додатково - 60-120 годин. У Європі, як і в США, буде використовуватися шкала з п'ятьма позитивними оцінками:

 

Excellent (відмінно)

 

Good (дуже добре)

 

Satisfactory (добре)

 

Befriedigent (задовільно)

 

Pass (незадовільно)

 

4. Мобільність студентів, викладачів, адміністрації. Глобалізація життя вимагає фахівців, які зуміли прожити і повчитися у різних країнах. У планах Європи, щоб кожен студент міг хоча б місяць прожити за кордоном. Це важливо для вміння просувати свою (у тому числі освітню продукцію) на зовнішній ринок. У той же час зарубіжні вузи заощаджують час, необхідний для навчання іноземної мови.

 

5. Співробітництво у забезпеченні якості освіти з метою створення порівнянних критеріїв і методології. Європа інтенсивно приступає до створення мережі агентств з контролю якості та акредитації. Держава надає організаційну роботу професійним спілкам, перш за все міжнародним. Німецька мережа (елемент національної мережі забезпечення якості) - DEGEFAL. Утворена європейська і міжнародна мережі агентств із забезпечення якості.

 

6. Європеїзація вищої освіти, зокрема, у розробці навчальних планів, тренінгів, досліджень. Мета - створити європейську систему освіти, конкурентоспроможну американської.

 

7. Інтеграція безперервної освіти в університетську. Концепція довічного навчання LLL (навчання через все життя) дозволить отримати протягом життя кілька дипломів і ступенів, і дасть університетам значні фінансові ресурси. Інтергації в університетах численних галузевих інститутів поліпшить матеріальну базу університетів і зв'яже їх з життям.

 

8. Партнерство студентських та офіційних освітніх інститутів.

 

9. Підвищення привабливості та конкурентоспроможності європейської вищої освіти.

 

 

 

Висновок

 

У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури. Для України особливу актуальність набуває врахування факторів соціально-економічного розвитку, серед яких значна роль відведена людському чиннику. Особливе значення при цьому набуває система освіти.

 

Відмінними рисами навчального процесу міжнародного є гнучкість, адаптивність, модульність, економічна ефективність, орієнтація на споживача, опора на передові комунікаційні та інформаційні технології. У зв'язку з тим, що сучасне суспільство вступає в епоху інформатизації, характерною тим, що інформація стає одним з найважливіших ресурсів, в освітньому процесі світового рівня спостерігається такий процес, як глобалізація - процес, який передбачає в галузі освіти інтеграцію та координацію національних освітніх систем.

 

Соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності, входження України в світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти. Пріоритетною завданням є модернізація вищої освіти відповідно до сучасних міжнародних вимог.

 

Необхідно вказати, що перехід на викладання з урахуванням вимог Болонського процесу передбачає істотне збільшення і перехід на якісно новий рівень самостійної роботи студента.

 

Інтеграційні процеси у сфері вищої освіти європейських країн поступово реалізовувались. Україна - активний учасник цих процесів. Проектування освітніх структур і впровадження нових моделей та програм підготовки, як свідчить досвід усіх країн, в тому числі і Україна, - процес надзвичайно складний і надалі часу актуальний.

 

 

 

Список літератури

 

1. Національна доповідь "Розвиток системи освіти в Україні в 1995-2004 рр..". - Національна доповідь України, представлений на Міжнародний форум «Освіта для стійкого розвитку: на шляху до суспільства знання».

 

2. http://lib.sportedu.ru/Books/XXPI/2006n1/p82-86.htm

 

3. http://charko.narod.ru/tekst/an8/II_6.htm

 

4. http://www.ref.by/refs/33/6101/1.html

 

5. http://www.surm.md/index.php?option=com_content&task=view&id=281&Itemid=146

 

 

Посилання (links):

 

http://charko.narod.ru/tekst/an8/II_6.htm

http://ua-referat.com