Аналіз виконання видаткової частини бюджетів по пріоритетним напрямкам у період 2011-2012рр

Ступінь фактичного податкового навантаження на приватний сектор визначається чистими податковими надходженнями, які утворює різниця між величиною загальних податкових надходжень до державного бюджету та сумою трансфертів держави приватному секторові.

 Тому оптимальним варіантом стимулювання національної економіки, на нашу, думку, є пропорційне та врівноважене використання державних видатків та державних доходів. Фінансові взаємовідносини, що виникають між державою та суб’єктами ринку в процесі акумуляції та використання фінансових ресурсів, характеризуються вартісним перерозподілом, що виконує специфічне суспільне призначення – задоволення соціальних потреб.

Внутрішню визначеність цих відносин виражає бюджет, який, з одного боку, є формою матеріалізації та прояву суспільного характеру бюджетних відносин, а з іншого – формою вираження їх перерозподільчої природи.

Бюджетне регулювання здійснюється за допомогою особливих економічних форм, що відображають окремі сфери бюджетного перерозподілу вартості: доходів і видатків.

Доходи відображають процес формування бюджетних ресурсів, тоді як видатки опосередковують процес їх використання. Вилучення частини фінансових ресурсів підприємств призводить до зменшення їхніх фінансових можливостей населення задовольняти власні потреби.

Бюджетні видатки, навпаки, збільшують ці можливості, а в окремих випадках можуть задовольняти потреби повністю.

Між згаданими вище формами бюджетного механізму існує тісний взаємозв’язок.

 З одного боку, видатки бюджету обмежені обсягом зібраних доходів, які, своєю чергою, залежать від рівня розвитку економіки і доходів населення.

З іншого боку, вони впливають на збільшення можливостей у створенні

національного продукту і сприяють підвищенню ефективності економіки та прискоренню НТП, що в підсумку теж впливає на обсяги доходів бюджету.

Вважається, що відтворення макроекономічної рівноваги передбачає досягнення відповідності обсягів коштів, які вилучаються з кругообігу, обсягам, які дорівнюють поверненим у нього [12, с. 278].

Вказану рівновагу можна відобразити так:

 

Pz+Z=IN+DY,                                       (3.1.)

де Pz – податки, збори і платежі;

Z – заощадження;

IN – інвестиції;

DY – державні видатки [12, с. 279].

Вибір інструментів фіскальної політики вказує на стратегічні цілі національної економіки. Залежно від економічної ситуації, що склалась у країні, реалізується стимулююча або стримуюча фіскальна політика. Стимулююча фіскальна політика здійснюється у період спаду економіки.

Характерними рисами стимулюючої фіскальної політики є:

– зміна структури державного бюджету у бік виробничого сектора економіки;

– збільшення обсягів державних закупівель;

– зниження податків.

Стримуюча податково-бюджетна політика здійснюється, коли в економіці виникає значна інфляція, вона характеризується:

а) зміною структури державного бюджету на користь соціального сектору економіки;

б) зменшення обсягів державних закупівель;

в) підвищення податків [19, с. 101].

Таким чином, фіскальна політика полягає у державному регулюванні перерозподілу продукції.

Вилучення частини доходів на здійснення закупівель дозволяє державі задовольнити потреби у товарах, роботах, послугах через децентралізований конкурентний механізм взаємодії розпорядників державних коштів та учасниками ринку.

Проте управління державним сектором економіки не може обмежуватися вирішенням суто фінансових завдань. Роль держави в економіці проявляється також і в тому, що вона є дієвим учасником ринку в особі державних підприємств і корпорацій.

Державний сектор економіки повинен стати важливим, реально і ефективно діючим інструментом реалізації соціально-економічної стратегії.

Однак найголовніше, що це дає можливість розв’язувати соціальні проблеми, зокрема:

- регулювати трудові відносини;

- проводити державну політику в сфері заробітної плати;

- регулювати ціни на соціально значущі товари та послуги;

- сприяти працевлаштуванню незайнятого населення;

- здійснювати перепідготовку кадрів відповідно до вимог ринку праці тощо.

Роль держави в регулюванні економіки повною мірою має виявлятися і в тому, що держава як соціальний партнер має забезпечувати узгодження загальнонаціональних та приватних інтересів підприємницьких структур, вирішення соціальних конфліктів, співпрацю з підприємцями з питань розробки економічної стратегії політики економічних реформ.

Підвищення дієвості системи державного регулювання вирішальною мірою залежить від перетворень в організаційній структурі управління на всіх рівнях виконавчої влади.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 Спираючись на результати аналізу ефективності видаткової частини Державного бюджету України, можна стверджувати, що за основними показниками спостерігається чимало недоліків, що свідчить про недостатній рівень продуктивності використання бюджетних коштів.

Недосконале планування бюджетних видатків, низький рівень організації проведення бюджетного процесу, несвоєчасність проведення бюджетних програм призводить до значного недовиконання запланованих видатків бюджету. Практика нецільового використання запозичених фінансових ресурсів, використання валютних інвестицій для покриття дефіциту, неефективне використання витрат для обслуговування державного боргу стає однією з причин додаткового навантаження на державний бюджет шляхом зростання внутрішніх і зовнішніх боргових зобов'язань країни.

Переважне спрямування бюджетних видатків на споживання, відсутність чітких макроекономічних орієнтирів, низький рівень бюджетної дисципліни знижують ефективність використання бюджетних ресурсів і сповільнюють розвиток національної економіки України.

Фіскальна політика є вагомим інструментом державного регулювання економіки і передбачає всеохоплююче планування, аналіз, оцінку та контроль. Це надасть широкі можливості для розробки ефективних стратегій державного регулювання, підвищення результативності діяльності сектору державного управління.

Також важливого значення слід надавати масштабам державного сектору, керуючись не лише інтересами економічного зростання, але і його суспільною корисністю у національному господарстві.

Запропоновані заходи дозволять оптимально врахувати вплив усіх чинників на ефективність видатків державного бюджету і проводити аналіз ефективності роботи уряду в Україні.

 

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

 

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 №2456-VI // (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 50-51, ст.572).
2. Беляєв О.О. Держава і перехідна економіка: механізм взаємодії / О.О. Беляєв, А.С. Бебелов, О.М. Комяков. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 84-85
3. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник / О.Д. Василик. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 544 с.
4. Даніленко А.І. Фінансова політика і податково-бюджетні важелі її реалізації. Навчальний посібник / за ред. чл.-кор. НАН України А.І. Даниленка. – К.: Фенікс, 2008. – 468 с.
5. Дем’янишин В. Г. Теоретична концептуалізація і практична реалізація бюджетної доктрини України: монографія / В. Г. Дем’янишин. – Т.: ТНЕУ, 2008. – 496 с.
6. Запатріна І. В. Бюджет розвитку у контексті забезпечення економічного зростання в Україні / І.В. Запатріна // Економіка і прогнозування. – 2007. – №3. – С. 43-55.
7. Лагутін В. Д. Бюджетна та монетарна політика: координація в трансформаційній економіці / В.Д. Лагутін. – К.: Київ. нац. торг. екон. ун-т, 2007. – С. 68-87.
8. Лопушняк Г.С. Бюджетне фінансування соціальних видатків в умовах трансформації економіки / Г.С. Лопушняк // Фінанси України. – 2010. – С. 38-46.
9. Луніна І.О. Держані фінанси та реформування міжбюджетних відносин / І. О. Луніна. – К.: Наукова думка: НАН України, 2006. – С. 38-40.
10. Льовочкін С. В. Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання / С.В. Льовочкін. – К.: Наша культура і наука, 2003. – С. 139-140.
11. Малий І.Й. Держава і ринок: філософія взаємодії / І.Й. Малий, М.І. Диба, М.К. Галабурда. – К.: КНЕУ, 2005. – 202 с.
12. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: у 3 т. – Т. 3 / [відп. ред. С.В. Мочерний та ін.]. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2002. – 952 с.
13. Овсянюк-Вердадіна О. Управління розвитком соціально-економічних систем мікро-, та макрорівня / О. Овсянюк-Вердадіна // Наука молода. – 2006. – № 5. – С. 5-7.
14. Опарін В.М. Фінансова система України (теоретико-методолгічні аспекти) / В. М. Опарін. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 180-181.
15. Руденко І. В. Формування та використання місцевих бюджетів в умовах реформування міжбюджетних відносин: автореф. дис… к. е. н.: спец. 08.00.08 “Гроші, фінанси і кредит” / І.В. Руденко; НДФІ при Мінфіні України. – К.: [б. в.], 2008. – 21 с.
16. Соколовська А. Економічна функція держави та особливості її виконання в Україні / А. Соколовська // Економіка України. – 2006. – № 3. – С. 35.
17. Статистичний щорічник України за 2012 рік / За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Державний комітет статистики України, 2012. – 566 с.
18. Ткаченко Н. В. Управління державними закупівлями / Н. В. Ткаченко. – К.: Книга, 2007. – С.17-19.
19. Цирюль С. Влияние государственного вмешательства в экономику и социального неравенства на экономический рост / С. Цирюль // Вопросы экономики. – 2010. – № 3. – С. 100-102.
20. Ясин Е. Бремя государства и економическая політика (либеральная альтернатива) / Е. Ясин // Вопросы экономики. – 2002. – № 11. – С. 18-29.
21. http://www.rada.gov.ua/zakon/new/ Офіційний сайт Верховної Ради України.
22. www.ukrstat.gov.ua / Статистична інформація // Державний комітет статистики України.
23. www.minfin.gov.ua / Офіційний сайт Міністерства фінансів України.