Бюджетна система України

Бюджетна система України –  це сукупність державного бюджету й  місцевих бюджетів, побудована з урахуванням  економічних відносин, державного та адміністративно-територіальних устроїв  і врегульована нормами права. Це визначення регламентує бюджетну систему як сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані нормами права та формуються на єдиних принципах. Підставами для розмежування бюджетів є повноваження відповідних органів державної й місцевої влади щодо їх прийняття та виконання.

Склад бюджетної  системи України, її рівні визначаються за трьома критеріями:

1) економічні  відносини;

2) державний  устрій;

3) адміністративно-територіальний  поділ.

Згідно  статті 5 Бюджетного кодексу України:

1. Бюджетна система України складається  з державного бюджету та місцевих бюджетів.

2. Місцевими бюджетами є бюджет  Автономної Республіки Крим, обласні,  районні бюджети та бюджети  місцевого самоврядування.

3. Бюджетами місцевого самоврядування  є бюджети територіальних громад  сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).  Переважна більшість фінансових ресурсів держави зосереджується в державному й місцевих бюджетах, які у своїй сукупності створюють бюджетну систему держави.

Саме на першому положенні ґрунтується  визначення терміна “бюджет” у  ч. 1 ст. 2 Кодексу. Визначення терміна “бюджетна система України” наведено в ч. 4 ст. 2 Кодексу.

У ст. 5 Кодексу деталізовано розмежування бюджету на державний і місцеві  бюджети, які у своїй сукупності створюють бюджетну систему України.

Бюджетна система України побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв та врегульована нормами права.

Бюджетна система України - це система стійких і впорядкованих зв’язків (міжбюджетні відносини) між її ланками (державним і місцевими бюджетами), юридично пов’язаними між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам. Принципи побудови бюджетної системи викладено у ст. 7 Кодексу.

Бюджетну систему України можна  розглядати як за формою прояву (це державний і місцеві бюджети, побудовані з урахуванням державного й адміністративно-територіальних устроїв та врегульовані нормами права), так і за економічним змістом (це модель міжбюджетних правовідносин, інструмент для забезпечення фінансових потреб держави й матеріального добробуту населення).

Положення стосовно бюджетної системи  України, включені в Кодекс:

 по-перше, мають  концептуальне і практичне значення  для забезпечення ефективності  бюджетного процесу та конкретизують  його понятійний апарат (термінологію);

 По-друге, є відображенням конституційних норм, які містяться у ст. 132, 133 Конституції України, що закріплюють основи територіального устрою України (ст. 132) та систему адміністративно-територіального устрою (ст. 133);

По-третє, є підґрунтям для формування структурних складових бюджетної системи. Структурні складові бюджетної системи України, визначені ст. 5 Кодексу, сформовано згідно зі ст. 133 Конституції України.

Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, районні  бюджети й бюджети місцевого  самоврядування. В новій редакції Кодексу з цього переліку виключено “бюджети районів у містах”, які зараховано до бюджетів місцевого самоврядування. Це, у свою чергу, забезпечило уточнення змісту понять “місцеві бюджети”, “бюджети місцевого самоврядування” та приведення їх у відповідність до Конституції України, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Європейської хартії місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст, у тому числі районів у містах (рис. 1.2.).

Територіальні громади сіл, їх об’єднань, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Нова редакція Бюджетного кодексу України у частині місцевих бюджетів спрямована на формування прогнозованої бюджетної політики, регіональне економічне зростання, збільшення фінансової самодостатності місцевих бюджетів та вдосконалення міжбюджетних відносин.

 На мою думку, при дослідженні проблеми місцевих бюджетів, їх необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складаються між місцевими та державним бюджетами, а також усередині сукупності місцевих бюджетів.

Як організаційна форма  мобілізації доходів і здійснення витрат місцевими органами самоврядування, місцеві бюджети – це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають доходну й витратну частини, в їх основі покладено принципи збалансування тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети – це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються й витрачаються на відповідній території