Дефіцит бюджету в Україні

Джерелом фінансування бюджету  не можуть бути емісійні кошти Національного  банку України. Відповідно до ст. 54 Закону України «Про Національний банк України» від 20 квітня 1999 р. №679-XIV, Національний банк не має права надавати кредити  на фінансування витрат Державного бюджету  України в національній та іноземній  валюті як прямо, так і опосередковано через державну установу чи іншу юридичну особу, майно якої перебуває в  державній власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз  державного дефіциту в Україні.

У сучасному стані світової економіки немає єдиної думки  стосовно корисності чи шкідливості  бюджетного дефіциту, державних позик  та боргу. Кожна держава приймає  свою особливу політику в бюджетній  сфері. Дослідимо ситуацію, яка склалася в Україні.

Розглянемо динаміку доходів, видатків державного бюджету, стан бюджетного дефіциту та граничного обсягу державного кредиту України за останні 5 років - з 2008 по 2012 роки. 

 

Таблиця 1.

Темпи росту доходів, видатків державного бюджету, бюджетного дефіциту, державного боргу України, %

Показники	2009	2010	2011	2012
Разом доходів	105,77	103,95	119,17	123,06
у тому числі: - загальний  фонд	102,13	113,79	122,48	125,22
- спеціальний фонд	118,64	74,00	103,66	111,14
Разом видатків	108,27	112,25	111,35	120,69
у тому числі: - загальний  фонд	97,15	123,96	122,81	121,81
- спеціальний фонд	150,17	83,72	69,99	113,65
Дефіцит  бюджету,  всього:	126,15	167,13	67,00	109,80
у тому числі: - загальний фонд	43,53	329,80	107,93	104,73
- спеціальний фонд	634,59	98,48	9,14	194,37
Граничний розмір державного боргу	216,60	163,52	118,98	112,87

 

 

За даними таблиці 1, можна  зробити висновок, що доходи та видатки  державного бюджету України за період 2009-2012рр. мають тенденцію до зростання:

- у 2009р. порівняно з  2008р. доходи зросли на 5,77%, видатки  зросли на 8,27%;

- у 2010р. доходи збільшились  тільки на 3,95%, а видатки зросли  на 12,25%;

- у 2011р. темпи росту  доходів випереджують темпи росту  видатків – 19,17% та 11,35% відповідно;

- дані за 2012 р. показують,  що темпи росту доходів та  видатків державного бюджету  дуже подібні один до одного, а саме, доходи збільшились на 23,06%, а видатки на 20,69%.

Зазначимо, що у 2009-2010рр. випереджувальними  темпами зростали видатки державного бюджету, у 2011р., навпаки, швидше збільшувались  доходи. Однак, у 2012р. показники росту  доходів та видатків майже зрівнялись. Якщо розглянути динаміку абсолютних значень доходів та видатків державного бюджету, то ми побачимо, що протягом 2008-2012рр. видатки завжди перевищували доходи (див. рис.1). 

 

 

 

Рис. 1. Динаміка доходів  та видатків державного бюджету України  за період 2008-2012рр, тис.грн. 

 

Таким чином, стійке перевищення  обсягу видатків над обсягом доходів  провокує явище стійкого бюджетного дефіциту. Проаналізуємо його стан та тенденції.

За даними таблиці 1, можна  зробити висновок, що темпи росту  дефіциту не мають єдиної тенденції: значне збільшення у 2009-2010рр. порівняно  з 2008-2009рр., помітне зменшення у 2011р, та знову збільшення обсягів у 2012р. Зменшення темпів росту у 2010р. (на рівні 67%) зумовлено тим, що саме у  цей період темпи росту доходів  були більшими ніж видатків. Отже, 2011р. у цьому контексті можна вважати  періодом позитивних змін у бюджетній  системі країни. Однак, на жаль, ця тенденція  не мала свого продовження у 2012р. – видатки значно збільшились, доходи зросли не так швидко й бюджетний  дефіцит збільшився на 9,8%. 

 

Рис. 2. Динаміка доходів  та видатків державного бюджету України  за період 2008-2012рр, тис.грн. 

 

Джерелами фінансування бюджету  є:

1) кошти від державних  (місцевих) внутрішніх та зовнішніх  запозичень;

2) кошти від приватизації  державного майна (включаючи інші  надходження, безпосередньо пов'язані  з процесом приватизації) - щодо  державного бюджету;

3) повернення бюджетних  коштів з депозитів, надходження  внаслідок продажу/пред'явлення  цінних паперів;

4) вільний залишок бюджетних  коштів з дотриманням умов, визначених  Бюджетним кодексом [2]

Традиційним для вітчизняної  економіки джерелом покриття бюджетного дефіциту є залучення позикових  коштів, внаслідок чого виникає державний  борг.

Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з  повернення отриманих та непогашених  кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [2].

За даними таблиці 1, державний  борг наявний протягом всього періоду 2008-2012рр. Простежується тенденція  до поступового зменшення темпів росту цього показника – з 216,6% у 2009р. до 112,87% у 2012р., тобто майже  у 2 рази. Взявши до уваги те, що обслуговування державного боргу відволікає з бюджету  значні кошти, які можна було б  спрямувати на програми соціально-економічного розвитку країни, скорочення темпів росту  державного боргу ми оцінюємо як позитивну  тенденцію.

Проаналізувавши динаміку абсолютного  значення державного боргу за даними рис.3, можна зробити висновок, що спостерігається тенденція до постійного збільшення цього показника. Таким  чином, на погашення відсотків по користуванню залученими коштами витрачається значна частина державних коштів.  

 

Рис. 3. Динаміка граничного розміру державного боргу України  за період 2008-2012рр, тис.грн. 

 

Бюджетний дефіцит вітчизняного державного бюджету та державний  борг мають вже хронічний характер. Боргове навантаження відволікає значні ресурси з економіки України, провокує інфляцію та кризовий стан, поглиблює  фінансову нестабільність.

Законодавством України  передбачено ще три можливі джерела  фінансування - кошти від приватизації державного майна, повернення бюджетних  коштів з депозитів, надходження  внаслідок продажу/пред'явлення  цінних паперів, вільний залишок  бюджетних коштів з дотриманням  умов, визначених Бюджетним кодексом.

Як показує фінансова  практика розвинутих країн, більш раціональним шляхом подолання проблеми бюджетного дефіциту є використання неемісійних  методів, тобто збільшення доходів  бюджету та зменшення видатків.

Збільшити доходи бюджету  за рахунок податкових платежів суб’єктів  господарювання можна запровадивши реформування податкової системи. Наприклад, надання короткострокових податкових канікул для новостворених підприємств  дасть їм можливість створити міцну  фінансову базу для подальшої  діяльності, зростання обсягів виробництва, збільшення доходів, а відтак – збільшення податкових відрахувань до бюджету  після закінчення терміну податкових канікул.

При вирішенні проблеми зменшення  видатків з бюджету слід почати з  ревізії ефективності використання виділених коштів по кожній статті видатків. Особливої уваги при  проведенні аналізу заслуговують суми коштів, призначені для фінансування довгострокових програм, які не дають  запланованого соціально-економічного результату, а також ресурси виділені для утримання чисельної кількості  чиновників та урядовців.

Якщо вже держава обирає засобом подолання бюджетного дефіциту використання запозичень, тоді кращим варіантом є внутрішні позики. Тому що, кошти за обслуговування таких  позик залишаться у державі, на підприємствах  та у населення. Вони можуть перетворити  їх у заощадження або інвестувати  в економічні проекти. Якщо державою будуть створені відповідні умови для  стимулювання підвищення інвестиційної  привабливості вітчизняної економіки, тоді ланцюг: державні кошти за обслуговування внутрішніх позик – доходи підприємств та населення – інвестиції у соціально-економічні вітчизняні проекти, призведе до зростання та зміцнення економіки України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Бюджетний дефіцит в Україні  – це вимушений дефіцит. У нашій  країні рівень оподаткування настільки  високий, що далі підвищувати його практично  неможливо. Недостатність доходів  державного бюджету головним чином  зумовлюється недостатнім обсягом  доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави  у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.

При виникненні бюджетного дефіциту уряд повинен або додатково  друкувати гроші, або позичати в  населення. Нагромаджені позичкові  суми називаються державним боргом. Більша його частина знаходиться  в короткотривалих цінних паперах (векселях державної скарбниці).

Уряди часто ідуть на позику грошей, хоча це веде до зростання державного боргу. Державний борг являє собою  суму заборгованості держави власникам  його цінних паперів, національним і  міжнародним фінансовим організаціям, а також іншим державам – кредиторам.

Можна вважати дефіцит державного бюджету важливим чинником в економічній і фінансовій діяльності держави, а шляхи і способи подолання дефіциту бюджету, - найважливішим інструментом розв'язання багатьох фінансовий економічних проблем. Внаслідок цього найважливішою фінансовою проблемою сучасності є проблема раціонального фінансування бюджетного дефіциту.

Бюджетний дефіцит це, перевищення  витратної частини бюджету над його прибутковою частиною. Він має як об'єктивний, так і суб'єктивний характер, що зумовлено станом справ в економічному житті держави.

У всіх країнах з розвиненою економікою, бюджетний дефіцит має місце з року в рік, тому економісти стали вважати його закономірним явищем, а в деяких умовах інструментом, що дозволяє ефективно впливати на певні процеси, що відбуваються в економіці.

Дослідження показало, що протягом періоду 2008-2012рр. в Україні державні видатки були більші за державні доходи. Бюджетний дефіцит зростав протягом 2008-2010рр., досягнувши максимуму у 2010р., трохи зменшився у 2011р., однак  у 2012р. знову зріс. Державний борг має стійку тенденцію до зростання. Поєднавши ці результати ми можемо зробити висновок, що державна політика у бюджетній сфері потребує реформування. З цією метою слід звернути особливу увагу на інструменти та важелі (у  податковій та інвестиційній сферах), які дозволять збільшити державні доходи та зменшити видатки з державного бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

1. Бюджетний кодекс України: за станом на 1 січн. 2011 р. / Верховна Рада України . – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456%D0%B0-17/paran11#n11

2. Кудряшов В. Фінансування дефіциту державного бюджету [Текст] / В.П. Кудряшов // Економіка України. – 2009. – № 4. – С. 52-64

3. Про Державний бюджет  України на 2008 рік закон України  / [Електронний ресурс] – Режим  доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%202008

4. Про Державний бюджет  України на 2009 рік закон України  / [Електронний ресурс] – Режим  доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%202009

5. Про Державний бюджет  України на 2010 рік закон України   / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%202010

6. Про Державний бюджет  України на 2011 рік закон / [Електронний  ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%202011

7. Про Державний бюджет  України на 2012 рік закон України  / [Електронний ресурс] – Режим  доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/%D0%B1%D1%8E%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%82%202012

8. Богдан Т.П. Управління  державним боргом і макрофінансові  ризики

в економіці України / Т.П. Богдан // Фінанси України. – 2011. - № 1. с. 13 – 23.

9. . Степанова В.О. Фінансування дефіциту державного бюджету України [Текст] / В.О. Степанова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – №2(10). – 2010. – С. 127–131.

10. Ярошенко Ф.О. Бюджетні дефіцити як інструмент посткризового

відновлення світової економіки / Ф.О. Ярошенко // Фінанси України. – 2011. -

№ 1. с. 3 – 13.