Суть бюджетного процесу та етапи бюджетного процесу в Україні

Зміст

Вступ

1.Сутність  бюджетної системи України.

2.Принципи побудови бюджетної системи України.

3.Суть бюджетного процесу та етапи бюджетного процесу в Україні.

4.Напрями вдосконалення  бюджетного процесу.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Бюджет та бюджетна система загалом відноситься до тієї сфери суспільного життя, що безпосередньо стосується інтересів всіх і кожного. В бюджеті будь-якої країни відбиваються важливі економічні, соціальні, політичні проблеми життя суспільства і людини.

     Бюджетна система є найважливішим економічним регулятором. Від того, наскільки правильно побудовано бюджетну систему залежить ефективне функціонування всього народного господарства країни, зовнішніх відносин.

Кожна країна має свою бюджетну систему, що відображає її економічну, соціальну, зовнішньоекономічну політику. Важливість питання побудови ефективної бюджетної системи полягає у тому, що через бюджетну систему, зокрема, через її ланки перерозподіляється частина національного доходу, що обумовлено необхідністю створення централізованого фонду грошових коштів для забезпечення суспільних потреб та повного виконання державою своїх функції.

     Очевидно, що бюджетна система потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів, міжбюджетних стосунків. 

Бюджетний устрій являє собою організаційні принципи побудови бюджетної системи, її структуру, взаємозв'язок бюджетів, які в ній поєднані.

     Бюджетна система – це заснована на економічних і юридичних нормах сукупність усіх бюджетів, що діють на території країни.

Організаційно бюджетна система будується відповідно до встановлених принципів. Організація бюджетної системи, тобто бюджетний устрій визначається державним устроєм країни.

 

 

 

 

    

1.Сутність бюджетної системи України.

     Бюджетна система – це сукупність бюджетів держави та її адміністративно-територіальних утворень (державний бюджет та місцеві бюджети відповідно), побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

     Бюджетна система України складається з державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України. Він використовується для аналізу та визначення засад державного регулювання економічного й соціального розвитку України.

     Бюджет Автономної Республіки Крим об'єднує республіканський бюджет та бюджети районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим. До місцевих бюджетів належать обласні, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування. 
Бюджет району містить районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Районні та міські ради визначають доходи відповідних селищних і сільських бюджетів. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу. Бюджетна система України об'єднує 14,1 тис. самостійних бюджетів.

     Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні, сільські бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується наявністю власних дохідних джерел і правом визначення напрямків їх використання відповідно до законодавства.

     Провідне місце в бюджетній системі України належить державному бюджету. З нього фінансуються витрати на здійснення державних заходів у галузі господарського та культурного будівництва, на оборону, утримання центральних органів державної влади й державного управління. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями й містами республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування господарського й культурного будівництва, що здійснюється органами місцевого самоврядування.

     Надмірна централізація у витрачанні бюджетних коштів, як і звуження фінансових можливостей органів місцевого самоврядування, мають однакові негативні наслідки. Тут потрібна науково обґрунтована концепція розмежування доходів і витрат різних ланок бюджетної системи. Визначальними при її обґрунтуванні мають стати фактори ефективного витрачання коштів, посилення контролю з боку держави за господарською діяльністю суб'єктів підприємництва, встановлення залежності між розміром бюджетних витрат і результатами економічної діяльності в регіонах.

     На нинішньому етапі розвитку економіки держави все більшої гостроти набуває необхідність докорінного реформування бюджетних взаємозв'язків як за доходами, так і за видатками, а також міжбюджетних відносин. Це зумовлюється насамперед тим, що в ринкових умовах бюджет є основним джерелом фінансового забезпечення соціально-економічної політики в державі.

     Відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин породжує низку негативних соціально-економічних наслідків:

     - постійне недовнесення протягом останніх років належних державному бюджетові платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка з фінансуваннями окремих видів видатків;

     - відсутність механізму правового регулювання бюджетних відносин, відповідальності за порушення бюджетного законодавства;

     - послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних ресурсів, що призводить до численних порушень, а від цього втрат державних коштів;

     - неповне відображення в бюджеті доходів, які одержують бюджетні установи, органи виконавчої влади від використання власності та здійснення позабюджетної діяльності, то створює систему неконтрольованості щодо використання коштів та майна;

     - відсутність належної методології виконання державного бюджету через систему органів Державного казначейства України, чіткого розмежування повноважень усіх рівнів законодавчої та виконавчої влади.

     Усе це потребує пошуку напрямків удосконалення бюджетного процесу, який би відображав конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань та включав широке коло дієвих важелів, за допомогою яких держава здійснюватиме розподільчі й перерозподільчі функції.

     Виникла нагальна потреба у приведенні положень Закону України "Про бюджетну систему України" до вимог нинішнього часу, усуненні багатьох суперечностей, які існують зараз у законодавстві з питань формування та використання бюджетів усіх рівнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Принципи побудови бюджетної системи України.

     Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устрої і врегульована нормами права.

     Організація функціонування бюджетної системи включає:

• зведений (консолідований) бюджет;
• законодавчу і нормативну базу;
• органи управління;
• комплекс міжбюджетних відносин між платника податкових і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевими бюджетами.

     Принципи побудови бюджетної системи є визначальною основою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бюджетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загальнодержавні, так і регіональні потреби. При цьому взаємозв’язок різних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів:

• єдності всіх бюджетів;
• автономності кожного бюджету.

     Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдності забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єдиною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

     Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що входить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і самостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною дохідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і виконується відповідними органами влади відособлено і самостійно.

     Законодавство України регламентує наступні принципи функціонування бюджетної системи:

• Принцип єдності означає існування єдиного розрахунку доходів і видатків кожної ланки бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, бюджетною класифікацією, формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного процесу, грошовою системою, соціально-економічною, політикою;
• Принцип збалансованості – це повноваження на здійснення витрат бюджету, які повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період;
• Принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи влади місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів та правом відповідних органів державної (місцевої) влади визначати напрями використання коштів відповідно до законів України, а також самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
• Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті усіх надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади та місцевих органів;
• Принцип обґрунтованості – формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави на основі розрахунків надходжень та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
• Принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягти запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та отримати максимальний результат при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;
• Принцип субсидіарності – розподіл видатків між бюджетами різних рівнів, повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача;
• Принцип цільового використання бюджетних коштів – кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
• Принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливості і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
• Принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами;
• Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.

 

 

 

3.Суть бюджетного процесу та етапи бюджетного процесу в Україні.

     Бюджетний процес – це організація і порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.

     Він складається з двох частин: бюджетне планування і бюджетне виконання.

     Бюджетне планування включає складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження. Бюджетне планування починається з визначення можливого обсягу доходів. Збалансування бюджету найбільш складне завдання, тому що в білшості випадків потреби у видатках перевищують реальні можливості у формуванні доходів.

     Стан бюджету як фінансового плану може характеризуватись трьома показниками: 
- перевищення доходів над видатками – профіцит;

- рівновага доходів і видатків;

- переважання видатків  над постійними доходами –  бюджетний дефіцит. 
     Наявність дефіциту вимагає встановлення джерел його покриття – державний кредит або емісія грошей.

Методи бюджетного планування:

1) балансовий метод;

2) планування окремих  статей – нормативний;

3) прямого рахунку;

4) аналітичний;

5) коефіцієнтів.

     Складання і розгляд проекту бюджету включає такі стадії:

І. Складання проекту бюджету:

1) направлення ВРУ  Президенту бюджетної резолюції, в якій визначаються основні напрямки бюджетної політики;

2) розробка Мін.Фіном на підставі основних прогнозованих макропоказників ек. і соц. розвитку прогнозованого проекту бюджету;

3) доведення прогнозованих  показників до міністерств, відомств; 
4) узгодження показників прогнозованого проекту бюджету з пропозиціями міністерств, відомств та ін. органів;

5) розробка Мін.Фіном робочого проекту зведеного та Державного бюджету і подання його в КМУ;

6) розгляд проекту  бюджету в КМУ, прийняття рішення про схвалення і подання Президенту проект Закону про бюджет;

7) розгляд проекту  Закону про бюджет Президентом і подання його до ВРУ; ІІ. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України:

1) розгляд проекту  Закону в комісіях та комітетах ВРУ;

2) доповідь Міністра фінансів на засіданні ВРУ;

3) обговорення проекту Закону на засіданні ВРУ;

4) прийняття відповідного  рішення про результати розгляду  проеку Закону Про Державний бюджет України: затвердии Закон; схвалити у першому читанні і направити на доопрацювання; відхилити і направти на переробку.      

     Виконання бюджету полягає у мобілізації запланованих доходів і фінансуванні передбачених видатків. Організація виконання бюджету покладається на КМУ, оперативна роботпа ведеться МінФіном, ДПА і казначейством.