Годівля тільних сухостійних корів

Згодовування  концентратів, сінажу, силосу, соломи – приводять до того, що худоба вибірково поїдає корм. Спочатку те, що краще, а потім корм, що залишився – з’їдають гірше.

Крім того важко  механізувати роздачу корму та дозувати корми з різними фізико-механічними  властивостями. Повнораціонна годівля  дозволяє широко використовувати солому. Так як при окремих даванках вона поїдається гірше за інші корми. А підготовка її до згодовування, вимагає великої затрати праці.

На відміну  від об’ємистих кормів в склад  повнораціонних кормо сумішей включають : концентрований корм, жом, патоку,вітамінні і мінеральні добавки. Всі складові повнораціонних сумішей подрібнюють та старанно перемішують.

Повнораціонні кормо суміші можуть бути в брекетах або гранулах. При цьому, окрім  соломи можна використовувати інші відходи рослинної переробки  – стержні кукурудзяних пожатків, соняшники, після видалення насіння.

3.3. Вимоги  до кормів і оцінка їх якості.

Худоба добре  з’їдає тільки зелену масу, постояну вона поїдає гірше. Перетравність в’ялої трави знижується, тому що в ній  підвищується вміст клітковини. Якщо зелені корми згодовувати з кормушок, то потрібно мати на увазі, що від довгого лежання зелена маса швидко нагрівається, особливо якщо подрібнена, тварини поїдають такий корм гірше. Тому не слід скошувати велику кількість трави.

Високоякісне  сіно, вологістю 14-17 % має зелений колір і приємний запах, добре облистнення.

Поживність  сіна залежить від ботанічного складу рослин, часу збирання та висушування.

Календарна  уборка сіна залежить від кліматичної  зони та погодних умов. Але існують  об’єктивні строки збирання урожаю : бутонізація або початок цвітіння бобових і колосіння злакових. В цей період рослини містять максимальний склад поживних речовин. При збиранні врожаю в більш пізній термін можна отримати велику кількість сухої речовини, але ця добавка одержана за рахунок клітковини, яка збільшується за рахунок віку рослини ( збільшується з кожним днем після бутонізації – бобових і колосіння злакових).

Величина втрати поживних речовин : розпадання білків, вуглеводів, жирів, вітамінів; залежить від періоду часу, який витрачається на сушіння рослин.

При згодовуванні соломи звертають увагу на її колір, блиск. Стара залежана солома зазвичай – крихка, пильна із задушливим запахом.

Найважливішим показником якості силосу є його запах : доброякісний кукурудзяно-соняшниковий, силос має приємний фруктовий запах.

При високій  вологості силос стає кислим, а  дуже подрібнений або зпресований  супроводжує втрату великої кількості  рослинного соку. Іноді для зменшення  вологості зелену масу пров’ялюють  або додають солому.

Найкращий по якості сінаж зазвичай утворюється при заготівлі його в сінажних банях. Тому що менша площа взаємодіє з повітрям і сама маса краще трамбується.

Відходи технологічної  промисловості : барда швидко псується на повітрі. Тому при збереженні потрібно тісно вкривати плівкою або щитами. Також можна силосувати, перед цим перемішавши її з соломою.

 

3.4. Техніка  і режими згодовування кормових  добавок і вітамінних препаратів.

До мінеральних  кормів відносять солі, кісткове борошно, червону глину, кормовий фосфор. Вони є необхідними для тварини як джерело мінеральних елементів.

Протеїнові  і вітамінні добавки

Сечовина та солі амонію дають дорослим тваринам старанно перемішуючи з кормом.

До вітамінних добавок відносять : вітаміни, отриманні  синтетичним шляхом; а також основні джерела вітамінів : рибний жир, зелень пророслого зерна, морква.

Надзвичайно цінною кормовою дабавкою є дріжджі –  мікроорганізми, які швидко ростуть  на поживних середовищах. Вони багаті на повноцінний білок і мають  велику кількість вітаміну В. При  ультрафіолетовому опроміненні дріжджів, в них підвищується склад вітаміну Д.

Хлорела – родина мікроорганізмів, земних водоростей. При  створенні оптимального режиму вирощування хлорел за короткий час можна отримати великий приріст біомаси.

При правильному  вирощуванні хлорел на азоті, вони мають біля 50 % протеїну, 35 % вуглеводів, 5 % жиру, 10 % мінеральних речовин, і до 300-400 мг каротину в 1 кг, а також вітаміну групи В.

При згодовуванні хлорел показано, що вони позитивно  впливають на м’ясну продуктивність великої рогатої худоби, має стимулюючу та бактерицидну дію.

 

 

 

 

 

 

3.5. Профілактика  захворювань

Серед незалежних хвороб кормового походження значне місце займають захворювання, зумовлені  згодовуванням недоброякісних кормів, зокрема наявність в них механічних добавок, отруйних речовин і т. д.

Механічні добавки  знижують якість корму або роблять  непридатним до згодовування. В наслідок згодовування таких кормів у тварини  виникають захворювання травного каналу. У жуйних при згодовуванні корму  з домішками грунту спостерігається закупорка книжки і відмирання листочків. Механічних домішок зернового походження в кормах повинно бути не більше, як 0,2 – в зернофуражній, 0,8 – в мучних кормах. Особливо небезпечним є наявність в кормах металевих предметів (цвяхи, дроти і т. д.). У великої рогатої худоби гострі предмети потрапляють в передшлунок, проникають крізь стінку сітки, діафрагми і травмують серце. Для запобігання таких ушкоджень, не слід допускати тварину на територію де можуть бути цвяхи і т. д.

Деякі кормові  рослини (гречка, рожева конюшина і т. д.) у період цвітіння і плодоутворення містять пігмент, який має фото динамічні властивості. При згодовуванні цих кормів і одночасному опроміненні тварини, виникають захворювання з явищами дерматиту, розладі травлення і нервової діяльності. Щоб запобігти розвитку цих захворювань, слід згодовувати ці корми тваринам у приміщенні.

У картоплі, окрім  соланіну міститься значна кількість  нітратів, які можуть перетворюватись  у нітрити, і викликати отруєння тварин. В разі отруєння соланіном в тварини спостерігається пригнічений стан, порушення дихання, розлад травлення.

Щоб запобігти  отруєння соланіном, не слід допускати  згодовування зіпсованої, пророслої  і позеленілої на сонці картоплі.

У різних місцевостях  нашої країни відомо понад 300 видів отруйних і шкідливих рослин.

Слід зазначити, що тварини дуже обережно поводять себе відносно отруйних рослин. Проте  якщо вони голодні або ж пасовища були засмічені, то тварини їх поїдають разом з іншими, і можуть отруїтися.

Перебіг захворювань  тварин спричинених отруйними рослинами  може бути хронічним, гострим і блискавичним.

Велике значення у практиці кормових отруєнь є  уважний огляд пасовищ і кормів перед згодовуванням.

Якщо в сіні є понад 1 % брудних рослин або  пучки їх в 1-му місці понад 0,2 кг, то воно не підлягає згодовуванню.

Висновок :

З усього вище написаного я можу додати, те що для корів  сухостійних, корми повинні бути високої якості. Це потрібно як для  майбутнього теляти так і для  корови.

Останнім часом  для заготівлі кормів використовують нові технології, які підвищують якість корму і довше його зберігання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок :

1.Характерною ознакою для зимового періоду у тільних сухостійних корів є співвідношення Са і Р, тобто незначний надлишок Са над Р. Це можна компенсувати додаючи до раціону добавки, а саме крейду кормову марки Б 76 г -  для компенсації Са і динатрійфосфат – 65 – для компенсації Р.

Сірка у раціоні  для тільних сухостійних корів  в межах норми.

Co спостерігалась значна нестача і тому я компенсувала його препаратом кобальт сульфат, масою 0,01 г на голову.

Нестачу І компенсувала калій йодидом – 0,004 г на голову.

Каротин був  в нестачі. Його я компенсувала олійним  розчином вітаміну А (20000г), додавши  – 9,2 г на голову.

Також вітамін D , МО, я компенсувала за допомогою 173 г олійного розчину вітаміну D.

2.У літньому раціоні у тільних сухостійних корів спостерігається надлишок заліза, каротину.

Са і Р  були в незначній нестачі і  тому я компенсувала їх за допомогою  крейди кормової групи Б – 129 г , і  динатрійфосфату – 80 г на голову.

Cu нестачу я компенсувала, додавши 0,1 г міді сульфату, а нестачу Со – кобальту сульфату 1,3 г на голову за добу.

Нестачу вітаміну D я компенсувала за допомогою олійного розчину вітаміну D, додавши 216 г на 1 голову за добу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  літератури:

1.Абисте З. А. , Бальцер М.К. Промислове виробництво молока – М.: «Колос», 1981 р

2. Белихов Г.  П. , Чубинська А.А. Минеральное и витаминное питание сельскохозяйственных животных – М.:”Сельхозгиз” 1960 г -  252 с.

3. Брюшкін І.  Г. Мінеральне живлення сільськогосподарських  тварин – К.: «Держсільгоспвидав.» УРСР 1959 р – 82 с.

4. Девяткин А.И. , Ткаченко Е. И. , Мисостов Т.А.  Рацыональное использование кормов  в промышленном животноводстве  – Москва 1981 г.

5. Дурс Леонард,  Маргіт Віттман Годівля сільськогосподарських  тварин – К.: «Фенікс» - 2006 р.

6. Думейко А. А. Вітаміни та авітамінози в тваринництві – К.: «Знання» 1969 р – 48 с.

7. Зинченко Л.  И., Погорелова И. Е. Минерально-витаминное  питание коров – Ленинград  «Колос», 1980 г – 80 с.

8. Изилов Ю.  С. Основы молочного и мясного  скотоводства – Москва «Аргопромиздат» 1983 г.

9. Колимен Н.  М. Справочник ветеринарного фельдшера  – Ленинград «Агропромиздат»1988 г.

10. Криленко  І. Г. [Мінеральне живлення сільськогосподарських  тварин] Смауст В. А. Наука забезпечення  сталого розвитку сільського господарства в Поліссі

11. Кукта Н.  Ф., Фінкельмейн О. Ш. Комбікормові  заводи і кормоцехи – Київ 1973р.

12. Кумис Н.  Ф. , Колетник П. М., Овсієнко А.  І. Консерванти і поживність кормів – Київ «Урожай»

13. Лебедев П.  Т., Обухова А. Г. Гигиена воспроизводства крупног рогатого скота – Москва «Россельхозиздат» 1986 г – 95 с.

14. Лебедев Н.  И. Использование мікродобавок  для повышения продуктивности  животных – Ленинград ВО «Агропромиздат»  1990 г – 94 с.

15. Левин А.  Б. Основы животноводства –  Москва «Высшая школа» 1981 г – 133с .

16. Мазуренко  В. П., Бортнічук В.А., Карташов  І. І. Зоогігієна з основами  ветеринарії – Київ «Вища школа» 1981 р – 172 с.

17. Ноздріна  М. Т. Деталізовані норми годівлі  сільськогосподарських тварин –  Київ «Урожай» 1991 р – 344 с.

18. Токорив М. Ф., Ведеричко В. І. , Лашко О. І. Домашня ферма – Київ «Урожай »1983 р.

19. Привало О.  Е. Витамины в кормлении сельськохозяйственных  животных – Киев «Урожай» 1983 г.

20. Яковлева  А. А. Потребность животных, жвачных,  в питательных веществах и  енергии – под ред. проф. П. Дмитровиченко  М.: «Колос» 1968 г – 415 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

Таблиця. Потреба  тільних сухостійних корів у  кормових добавках і вітамінних препаратах (в умовах зони Лісостепу)

 

Назва добавки, препарату	Потреба
	зима (210 днів)		літо (155 днів)		всього
	на одну голову	на все поголів’я	на одну голову	на все поголів’я	на рік
1. Сіль кухонна,  кг              2. Динатрійфосфат, кг 3. Міді сульфат,г 4. Цинку карбонат,г 5. Кобальту сульфат,г 6.Калію йодид,г 7. Тетравіт,г 8.Опромінені дріжджі,г	0,075 0,0764 0,03 0,3 0,02 0,005 0,0007 1,475	551,25 564,5 220,5 2205 147 36,75 5,145 10841,25	0,075 0,12 - 0,54 0,02 0,002 - 3,2	406,8 651 - 2929,5 108,5 10,85 - 17360	958,1 1212,5 220,5 5134,5 255,5 47,6 5,145 28201,25