Залежність дії ліків від різних факторів при пероральному введені

ЗАЛЕЖНІСТЬ ДІЇ ЛІКІВ  ВІД РІЗНИХ ФАКТОРІВ ПРИ ПЕРОРАЛЬНОМУ ВВЕДЕНІ

Пероральний шлях задавання  ліків (тобто через ротову порожнину) часто застосовують у ветеринарній практиці. Цей спосіб введення найбільш простий і зручний. Біотрансформація ліків, прийнятих через рот, починається в ротовій порожнині, далі в шлунку, основне всмоктування відбувається у тонкому кишечнику не раніше ніж через 30 хв. Швидкість всмоктування залежить від фізико-хімічних властивостей самого лікарського препарату (синтетичний чи рослинний), лікарської форми, функціонального стану слизової оболонки, рН середовища, моторики ШКТ, вмісту, складу та температури їжі. Біотрансформація ліків через ШКТ є складним процесом, що може вплинути на те, як подіють ліки; повноцінність очікуваного фармакологічного ефекту; можливі побічні ефекти. Тому ми вирішили вивчити основні чинники, які можуть впливати на дію ліків при внутрішньому застосуванні.

Кислотність шлунку і ліки натще серце. Активна взаємодія ліків з їжею, ферментами ШКТ змінює їх біодоступність. РН середовища шлунка слабокисла, і якщо не виділяються ферменти ШКТ, поліпшується біодоступність ліків. Також вони не будуть гальмувати всмоктування поживних речовин з їжі. Ліки, нестабільні в кислому середовищі (серцеві глікозиди, гексаметилентетрамін) не будуть руйнуватися і подразнювати слизову оболонку. Більшість ліків раціонально призначати натще, тобто за 30-60 хв. до їжі. Особливо це стосується антигельмінтних засобів.

Стан слизової оболонки. Ефективність дії ліків залежить від стану слизової оболонки. Механізми цих порушень складні і різноманітні, а їх прояви можуть бути прямими або непрямими. Наприклад, ушкодження епітелію слизових оболонок тонкого відділу кишечнику, зміна секреції, просвіту судин, швидкості циркуляції крові, моторної функції кишечнику, вплив на розвиток сапрофітної флори, яка продукує деякі вітаміни та інші фізіологічно активні речовини.

Моторика шлунка. Наявність у їжі великої кількості вуглеводів сповільнює моторику шлунка, затримує всмоктування в кишечнику і відповідно сповільнює швидкість дії препаратів.

Наявність їжі  в шлунку. Шлунковий сік стимулює всмоктування окремих препаратів (сульфаніламідів, тетрацикліни). Після їжі призначають препарати, що подразнюють слизову оболонку ШКТ: аспірин, аміназин, солі калію, брому, заліза. Після їжі приймають також речовини, добре розчинні в жирах, наприклад вітамінні препарати, які рекомендується приймати відразу після їжі, тому що виділення шлункового соку, жовчі, полегшує розчинення й засвоєння препарату.

Енергетичність їжі. При лікуванні аспірином (ацетилсаліцилова кислота) корми повинні бути бідні білками, жирами, вуглеводами, в іншому випадку всмоктування лікарських компонентів зменшується в 2 рази, що призводить до зниження терапевтичного ефекту.

Склад і температура  їжі. На ефективність дії лікарських речовин значно впливає температура їжі. Якщо температура їжі дуже низька (нижче 7 °С), а також надмірно висока (вище 50 °С) вмникають розлади органів травлення. Від холодної їжі підвищується видільна функція і кислотність вмісту шлунка з наступним зниженням і ослабленням травної здатності шлункового соку. Вживання надмірно гарячої їжі призводить до атрофії слизової оболонки, що супроводжується різким зниженням секреції ферментів ШКТ. Ці зміни секреції впливають на механізм дії ліків.

Структура ліків. Зменшити подразнюючу дію препаратів можна розчиненням таблеток, їх подрібненням. Швидкорозчинні таблетки тваринам не застосовують взагалі.

Запивання ліків. Найкраще для пришвидшення біотрансформації ліків є проста тепла вода (25-30°), інколи допускається газована (пухирці прискорюють всмоктування) – для вітамінів. Соки, наприклад, змінюють кислотність і можуть інактивувати ліки (еритроміцину, нітрофуранов), сповільнюють всмоктування амідопірину, фуросеміду. Не можна призначати лікарські засоби з кислотостійким покриттям з молоком, так як запобіжна оболонка розчиняється і препарат руйнується. З молоком призначають тільки ті препарати, які подразнюють слизову оболонку ШКТ, не зв'язуються з білками і кальцієм молока. Багато напоїв (чай, кава) містять дубильні, в'яжучі та інші речовини, які або посилюють фармакологічний ефект ліків, що може привести до передозування, або, навпаки, утворюють з ним важко розчинні і невсмотуванні компоненти.

Всмоктування поживних речовин. Проносні препарати і діуретики порушують водно-сольовий обмін в організмі, зменшують всмоктування поживних речовин. Антибіотики, холіноміметики обмежують всмоктування поживних речовин з їжі. Більшість прийнятих ліків піддається значному впливу ферментів ШКТ і може знизитися їх терапевтична ефективність.

Отже, дія ліків в організмі тварини і проявлення фармакологічного ефекту залежить від таких факторів, як кислотність шлунку і прийняття ліків натщесерце, стану слизової оболонки, моторики шлунку, наявності їжі в шлунку, її складу, енергетичності, температури, структури ліків. Складання правильного раціону при прийомі лікарських препаратів є додатковим чинником, що сприяє кращому впливу ліків на організм.

Тоді ліки, які Ви задали тварині з конкретною метою, виконають своє завдання.