Адаптация военнослужащих в армии

Адаптація людини відноситься до числа фундаментальних загальнопсихологічних проблем. Розкриття механізмів адаптації, особливостей протікання адаптаційного процесу веде до розуміння відносин людини із суспільством, з природою, з самим собою, а також до прогнозування його психічного розвитку в мінливих умовах існування. Особливий інтерес військових психологів до даної проблеми випливає з специфіки і соціальної значущості діяльності військовослужбовців, пов'язаної з збройним захистом інтересів держави. Теоретичний аналіз соціально-психологічної адаптації (СПА) передбачає, перш за все, виявлення сутності цього явища.

Так, Г.М. Андрєєва вважає, що «адаптація – це той соціально-психологічний процес, який при сприятливому перебігу призводить особистість до стану адаптованості», при цьому «соціально-психічну адаптованість можна охарактеризувати як такий стан взаємовідносин особи і групи, коли особистість без тривалих зовнішніх і внутрішніх конфліктів продуктивно виконує свою провідну діяльність, задовольняє свої основні соціогенні потреби, в повній мірі йде назустріч тим рольовим очікуванням, які пред'являє до неї еталонна група, переживає стану самоствердження і вільного вираження своїх творчих здібностей» [3. с.18]. П.Д. Павленко, розкриває сутність адаптації через поняття стійкої психічної адаптації, що представляє собою «ті регуляторні реакції, психічну діяльність, систему відносин і т.д., які виникли в процесі онтогенезу в конкретних екологічних і соціальних умовах і функціонування яких у межах оптимум не вимагає значного нервово-психічної напруги» [23. с. 51]. Він ідентифікує стійку психічну адаптованість з поняттям «норми». В свою чергу Муцинов С.С., пропонує розуміти СПА як «гармонійне входження людини в систему внутрішньогрупових відносин; вироблення зразків мислення та поведінки, які відображають систему цінностей і норм даної групи» [22. с. 138].

М.В.Ромм, та Д. Маєрс з позицій інтерпретативного соціологічного підходу говорять, що «соціальна адаптація особистості відображає інноваційний по природі процес результат активної (реактивної) гармонізації зовнішньої (внутрішньої) налаштування (самонастроювання) особистості за допомогою адекватних адаптивним ситуацій стратегій пристосування, оптимальність яких перевіряється в процесі інформаційної взаємодії за допомогою інформаційної зворотним зв'язком» [20; с. 65]. Покровський А.В. вважає, що «СПА – це процес «вживання» людини в  колектив, «включення» його в систему відносин, що склалися в даному колективі; передбачає засвоєння новачком норм, цінностей, традицій і відносин, що функціонують в колективі, що знаходить своє вираження в поступовій ідентифікації особистості та колективу» [27; с. 15]. Ж.Г.Сенокосов досліджує процес адаптації як «процес вибору і реалізації способів поведінки і форм спілкування особистості, що дозволяє узгодити вимоги та очікування учасників адаптивної ситуації в умовах, відповідних або невідповідних цінностям особистості і групи» [33; с. 10].

Наведені погляди вчених об'єднує спільне розуміння того, що у взаємодії особистості і суспільства в процесі адаптації визначальна роль відводиться соціальним умовам. Вони впливають на особистість через те мікросередовище, в яке людина безпосередньо потрапляє. У свою чергу, особистість не є пасивним спостерігачем, який піддається впливам з боку групи, а виступає суб'єктом діяльності, виявляючи активність, яка залежить від її певних якостей: свідома вмотивованість дій, несхильність чужим впливам, здатність самому приймати необхідні рішення, система ціннісних орієнтацій і установок і т.д.

Тому, змістом соціально-психологічної адаптації є: входження молодих людей у ​​військові колективи, засвоєння і прийняття норм, традицій, звичаїв мікросередовища, встановлення взаємин «по вертикалі» і «по горизонталі», процеси самовизначення і самоствердження.

Сутність СПА особистості до умов армійської діяльності (як одного з видів адаптації до змінених умов) полягає в тому, що це двосторонній процес взаємодії між особистістю і колективом, опосередкованого спільної військової діяльністю, результатом якого є адаптованість особистості і прийняття колективом нового члена. Отже, адаптованість відображає рівень і зміст фактичних досягнень людини у взаємодії із соціальним середовищем; визначає адекватне заданим умовам середовища поведінку людини, його ефективну взаємодію з середовищем і успішну діяльність без значної нервово-психічної напруги.

Найчастіше виділяють такі критерії адаптованості, як: успішність діяльності; стабільність функціонального стану організму; відсутність яскраво виражених ознак втоми; задоволеність колективом і сформованими в ньому відносинами; прояв активності в діяльності. У своїй роботі               С.В. Подоляк перераховує критерії адаптованості так: а) суб'єктивні - задоволеність різними аспектами життя і собою, відчуття емоційного і фізичного комфорту; б) об'єктивні - ефективність практичної діяльності, рівень розвитку психічних процесів, стан здоров'я і багато інших [26. с. 34 ]. Оцінка адаптованості визначається рівнями: високий, середній і низький. Ю.С. Прошутинський дещо розширив рівні адаптованості: високий-оптимальний, високий-надлишковий, низький, дезадаптивний [29; с. 51].

Іншим компонентом взаємодії в процесі адаптації є колектив зі своєю структурою суспільної думки, традиціями, звичаями, з характерним морально-психологічним кліматом, стилем керівництва та лідерства. Військові колективи найчастіше підрозділяються на істинні і формальні, і основним критерієм є рівень розвитку того чи іншого колективу.

Так, в процесі адаптації до умов військової служби можна виділити варіанти адаптаційної поведінки молодих солдат в залежності від якостей особистості та типу колективу, точніше, заходи поділу особистістю групових норм. Більшістю психологів беруться до уваги наступні стратегії поведінки особистості молодого солдата в істинних армійських колективах:

• при збігу ціннісних орієнтацій особистості і колективу відбувається активне включення молодого солдата в усі види діяльності, засвоєння статутних правил взаємовідносин, самовизначення і самоствердження на основі ідентифікації з даним колективом;
• при розбіжності має місце пасивне включення в діяльність колективу, зовнішнє згоду з статутними нормами без їх внутрішнього прийняття та визнання, можливі конфлікти з командирами і членами колективу.

У разі взаємодії з формальним колективом, частіше низького рівня розвитку, характерні такі типи поведінки молодих солдатів:

• при збігу цінностей особистості і «норм» колективу (нестатутні відносини як належне, неминуче і необхідне), відбувається виражена готовність слідувати приписуваним традиціями «нормам» при пасивному включенні в службову діяльність;
• коли молодий солдат не поділяє «норм» даної спільності, він змушений або пристосовуватися до нестатутних відносин, займаючи вичікувальну позицію, або активно протестувати, викликаючи цим засудження старослуживих і пасивної частини молодих солдатів.

Таким чином, вирішальним чинником в СПА є встановлення відносин між особистістю та військовим колективом з метою формування стійкої групової ідентичності. Від цієї сфери залежить адаптація в інших: встановлення взаємовідносин в системі «начальник – підлеглий» і в системі службового та особистісного спілкування між товаришами по службі.

Найбільшу складність у молодих людей, що потрапили в армійські умови, викликає беззаперечне підпорядкування вимогам командирів. У прийнятті або неприйнятті цих вимог полягає основний результат адаптованості особистості до військової служби, перетворення юнака з цивільного у військового, оскільки в своїй сутності рольова функція солдат – виконавча. Процес СПА молодих солдат в динаміці свого розвитку проходить ряд стадій:

1) орієнтовну, в ході якої молоді солдати виявляють виражене прагнення до виконання вимог командирів, і одночасно йде процес формування образу нового керівника; від першого враження, яке справив на них командир, буде будуватися подальша стратегія поведінки;

2) критичну, коли починає  вироблятися певний стиль у  взаєминах з командирами, а також  основна лінія поведінки; найчастіше  для цього використовуються стереотипи  поведінки цивільних людей зі  старшими (якщо ці прагнення правильні, то вони стануть основою для  статутних відносин);

3) завершальну, коли стратегія  поведінки у взаєминах як з  командирами, так і товаришами  по службі закріплюється, стає  стійкою.

За результатом такої динаміки спостерігається диференціація молодих солдатів на три групи по відношенню до статутних правил і вимог командирів: активно-позитивного ставлення, пасивного та активно-негативного. Для першої і другої груп характерно те, що оцінка командирів і очікувана оцінка колективу мають невеликі відмінності, але вони практично коригуються. Для третьої ж групи характерно занижена очікувана оцінка колективу і низька оцінка командира, але завищена у солдатів з таким стилем поведінки, причому навички статутних відносин не формуються.

За типом відносин можна сформулювати гіпотетичну оцінку про настання адаптованості у взаєминах з командирами. Особливості СПА молодих солдат обумовлені:

• особливою суспільною значущістю цілей і завдань військової діяльності;
• специфічними рисами армійського середовища: сувора регламентація всіх сторін життєдіяльності військовослужбовців (чіткий розпорядок дня, відносини субординації, військова дисципліна і т.д.); періодизація та ритуализация життя солдатів; відносна відокремленість військових колективів; змінений соціально-психологічний статус молодої людини;
• рядом проблем фізіологічного та психологічного плану: неможливість реалізації багатьох потреб; обмеження свободи пересування; емоційний та інформаційний голод.

Наскільки буде успішною військова служба у молодих людей, покликаних до лав Збройних Сил, залежить більшою мірою від успішності їх адаптації до армійських умов. Адаптація молодих солдатів ускладнюється у зв'язку з досить різким відривом юнаків зі звичного соціального середовища.

У початковому періоді адаптації відбувається перебудова раніше сформованих поглядів, звичок, системи потреб і мотивів. У процесі внутрішньої перебудови особистість дивиться на оточуючих його людей, приміряє себе до них. У зазначений період, щоб уникнути некерованих дій з боку солдатів, не можна упускати з-під контролю психологів управління процесами адаптації. Причому, в такому випадку необхідна певна система регулювання і стабілізації поведінки особистості воїна.

Отже, на першому плані в період прийому молодого поповнення виникає завдання розвитку особистості як збройного захисника, що передбачає створення та проведення відповідних заходів для успішної адаптації до умов несення військової служби. Цьому процесу необхідно надати змістовний характер: постійна, цілеспрямована психологічна робота, виконання добре продуманих і спланованих заходів супроводу адаптаційного процесу.

ІІ. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЕФЕКТИВНОГО ПОДОЛАННЯ    ПЕРЕШКОД АДАПТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ

1. Теоретична модель психологічного супроводу в процесі адаптації

Для вирішення зазначених проблем, а також спектру інших завдань повинна існувати модель психологічного супроводу соціально-психологічної адаптації молодих солдат. В основу пропонованої моделі (додаток), була покладена схема психологічного супроводу, розроблена                              Ю.С. Прошутимським [29. c. 157].

За своєю структурою модель психологічного супроводу СПА являє собою комплекс організаційно-методичних, дослідницьких, корекційно-розвиваючих і консультативних заходів. Метою психологічного супроводу є оптимізація соціально-психологічної адаптації молодих воїнів, результатом якої стане ефективна взаємодія з військовим колективом і успішне здійснення службово-бойової діяльності.

Мета визначає і завдання супроводу:

1) спонукання позитивної  активності воїнів, спрямованої  на подолання психологічних бар'єрів, уявного образу нездоланності  перешкоди (нестатутні взаємини);

2) створення сприятливих  умов для особистісного зростання  військовослужбовців;

3) формування стійкої  групової ідентичності;

4) формування психологічної  готовності та стійкості до  виконання навчально-бойових завдань.

Таким чином, можна виділити наступні умови реалізації психологічного супроводу:

• Узгодженість заходів супроводу з навчальним планом та розпорядком дня (регламентом службового часу);
• Єдність дій командирів, їхніх заступників з виховної роботи та психолога при реалізації завдань супроводу;
• Наявність системи наставництва молодих солдатів.

При організації і реалізації зазначеної моделі необхідно врахувати ряд факторів, що сприяють вирішенню завдань супроводу:

• Здоровий морально-психологічний клімат військових колективів;
• Готовність командирів і начальників до співпраці з воїнами в інтересах реалізації завдань психологічного супроводу СПА;
• Оптимальний режим військового праці та відпочинку, харчування (різноманітність, якість, повнота порцій) [10. c. 65-67].