Бомбовий тероризм

Зміст

Зміст 2

Вступ 3

Бомбовий тероризм у загальному 4

Розвиток бомбового тероризму 4

Нові можливості для вбивства 5

Тероризм у сучасному суспільстві 7

Бомбовий тероризм сьогодні 9

Захист та попередження атак 9

Висновок 12

Список використаної літератури 13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Нові зовнішні та внутрішні загрози нашої держави, а також колективна робота щодо їх попередження разом з країнами світового співтовариства вимагають від керівництва країни приймати участь у підтриманні загальноприйнятих норм і правил розвитку громадянського суспільства. На цьому шляху кожна незалежна демократична держава велику увагу приділяє загальним проблемам, які заважають активно рухатись до покращення демократії. Однією з цих загальних проблем є міжнародний тероризм. Тому шляхи вирішення проблем по попередженню терористичних атак з боку екстриміських угруповувань світу або окремих радикально налаштованих осіб є актуальними як для кожного порядного громадянина так і для суспільства у цілому. Адже з розвитком характеру суспільного життя проходить активний розвиток протиправних організацій, які втрачають свій вплив на громадян і тому ставлять за мету досягнення певних результатів своєї діяльності шляхом вбивств, руйнувань, залякувань та терору.

Україна активно приймає участь у різного роду світових програмах по попередженню, локалізації та знешкодженню осіб і організацій, що займаються тероризмом. Тому робота силових структур щодо ретельного аналізу випадків застосування терористами своєї діяльності шляхом організації вибухів є однією з головних напрямків по попередженню здійснення цих атак.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бомбовий тероризм у загальному

Коли ми розпочинаємо вивчення того чи іншого суспільного явища нас цікавить передусім його суть, історія, відмінні ознаки даного явища порівняно з іншими, його еволюція та розвиток.

Бомбовий тероризм як один із підвидів терористичної діяльності є також багатогранним суспільним явищем зі своєю історією та еволюційним розвитком. Крім того, генеза даного явища свідчить про його постійну трансформацію: зміну форм і методів організаційної побудови при підготовці і застосуванні.

Тероризм (від лат. terror — жах) —  суспільно небезпечна діяльність, яка  полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів  влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози  вчинення злочинних дій з метою  досягнення злочинних цілей.[1,2]

Сучасний бомбовий тероризм має у своєму арсеналі глибоку історію щодо засобів та способів ведення підривної діяльності. Кількість терористичних атак з використанням вибухових пристроїв не піддається рахунку.

Розвиток бомбового тероризму

Перші відомості застосування вибухових пристроїв, як спосіб ведення терористичної діяльності, доходять до нас з давніх часів. Історію підтверджують наступні факти: підрив Британського парламенту у 1605 році; вибух бомби під час мітингу 1-го травня 1886 року в Чикаго США; Вбивство царя Олександра III в Санкт-Петербурзі у 1881 році.

Усі вище перераховані випадки були організовані за рахунок виготовлення саморобних вибухових пристроїв з існуючих на той час вибухових речовин та засобів підриву. Зразками вибухової речовини тих часів був чорний димний порох, динаміт (суміш нітрогліцерину з 25% мінералу інфузорної землі).

Якщо чорний димний порох був виготовлений в Китаї у V столітті, то динаміт - як вид вибухової речовини, створив видатний хімік Альфред Нобель. До дуже небезпечного медичного препарату нітрогліцерину додавалося 25% кізельгуру (інфузорна земля) який поглинав нітрогліцерин у великих кількостях та у процесі поглинання пластифікувався. Отриманий вид вибухової речовини став менше чутливим до зовнішніх механічних впливів та вибухав лише під впливом кумулятивної струї від спрацювання детонатора.

Для ефективного застосування динаміту чи чорного димного пороху, при виготовленні вибухівки, як і в ті далекі часи так і зараз усе залежало від об'єкта, що планувався до знищення чи ушкодження. При виготовленні бомби терорист-підривник додавав до заряду вибухової речовини різні фрагменти предметів з металу, скла, дерева для більш ефективного результату ураження об'єкта атаки. Як правило це були вибухові пристрої фугасної дії з зоною суцільного ураження яка залежала від ваги вибухової речовини. Спосіб ініціювання заряду, як правило застосовувався вогневий з допомогою підпалювання порохової доріжки, а пізніше бікфордового шнура. Бікфордів шнур було винайдено у 1831 році.

Нові можливості для вбивства

Нині терористи використовують дуже різноманітні знаряддя злочину. Вони мають в своєму розпорядженні  досягнення сучасної техніки. Замість  традиційної в минулому саморобної бомби, використання якої прирікало  на мученицьку смерть насамперед самого терориста, сьогодні широко застосовуються бомби-листи та бомби-посилки, гвинтівки  зі снайперським прицілом, контактні  бомби та бомби уповільненої дії, які легко може переносити одна людина. Усе це робить злочинців невловимими, а отже, безкарними і надзвичайно  ускладнює боротьбу з тероризмом.

До вибухових засобів підвищеної потужності відноситься:

- Тен (тетранітропентасеритпентрит). Це білий кристалічний засіб, негігроскопічний і нерозчинний у воді. Тен застосовується для виготовлення детонуючих шнурів і спорядження капсул-детонаторів.

- Гексоген (триметілентрінітроамін). Це легкокристалічний засіб білого кольору, він не має ні смаку, ні запаху, не гігроскопічний, у воді не розчиняється, горить білим полум'ям. З металами хімічно не взаємодіє.

- Тетрил (тринітрофенілметілнітроамін). Це кристалічний засіб яскраво-жовтого кольору без запаху, солонуватий на смак. Тетрил не гігроскопічний і не розчиняється у воді, досить легко пресується до густини 1,60-1,65. Від кулі може вибухнути.

Вибухові засоби нормальної потужності це:

- Тротил (трінітротолуол, тол) використовується для вибухових робіт і спорядження більшості боєприпасів; він являє собою кристалічний засіб від світло-жовтого до світло-коричневого кольору, гіркувате на смак. Тротил не гігроскопічний і практично не розчинний у воді, випускають його у вигляді порошку, міленьких гранул. Тротил отримують в результаті обробки толуола – суміші азотної і сірчаної кислот. Пресуванням чи заливанням з нього виготовляють різні заряди і підривні шашки.

- Пікринова кислота (тринітрофенол, мелініт). Це кристалічний засіб жовтого кольору, гіркий на смак.

Порошинки пікринової кислоти дуже подразнюють дихальні шляхи. Пікринова  кислота в холодній воді розчиняється слабо; в гарячій – краще. Розчини  її зафарбовують шкіру і тканини  в жовтий колір. Горить сильним полум'ям. Горіння може переходити в детонацію. Застосовується для спорудження  деяких боєприпасів.

- Пластичні вибухові речовини (пластид-4). Це однорідна маса схожа на тісто світло-кремового кольору густиною 1,4. Пластид виготовляється з порошкоподібного гексогена (80%) і спеціального пластифікатора (20%) шляхом ретельного перемішування. Пластит - 4 негігроскопічний і не розчинний у воді; легко деформується зусиллям рук. При пострілі гвинтівки кулею не вибухає.[3]

Тероризм  у сучасному суспільстві

З розвитком терористичних угруповувань та їх фінансовою підтримкою з боку тих чи інших впливових багатих осіб та організацій - терористи - підривники отримали широкий доступ до можливості придбання вибухових речовин та засобів підриву, а також інноваційних технологій щодо способів конструювання вибухових пристроїв з застосування різних механічних, хімічних, електричних та радіоелектронних механізмів.[5]

Так 15 листопада 1979 року рейсом №444 авіакомпанії «American Airlines» в багажному відділі спрацював саморобний вибуховий пристрій. Детонуюча система бомби включала у свій склад барометр, перероблений висотомір, який спрацював на висоті 10500 метрів. Вибуховою речовиною терористами було обрано нітрат барія. Вибух не привів до гибелі літака та пасажирів, але заставив пілотів здійснити аварійну посадку в найближчому аеропорту.

Широко стало використовуватися поняття терорист-смертник. Ці зомбовані невдахи свідомо були опрацьовані на свою смерть шляхом самознищення. Способами приведення в дію вибухових пристроїв якими вони були обвішані, як правило було замкнення контактів електромережі, що надавала необхідний імпульс для спрацювання електродетонатора та основного заряду вибухової речовини.

23 жовтня 1983 року з допомогою терористів-смертників було підірвано казарму американського контингента морської піхоти який дислокувався на території Лівану. Для доставки бомби до місця призначення було обрано автомобіль-фургон яким керував терорист-смертник. Протаранивши ворота автомобіль в'їхав у казарму, терорист-смертник ініціював вибух у 1000 кілограмів тротилового еквіваленту. У якості вибухової речовини застосовувалися артилерійські снаряди осколково-фугасної дії що мали у собі сплав вибухівки нормальної та підвищеної потужності типу тротил-гексоген.

27 квітня 2012 року відбулася серія терористичних актів в центрі міста Дніпропетровськ. Потужність вибухів йшла по зростаючій — від 160 грам у тротиловому еквіваленті в першій вибухівці, до 300 грам у четвертій вибухівці.

Всі пристрої вибухнули в сміттєвих  урнах на ділянці у 800 метрів на головній вулиці міста — проспекту Карла Маркса, впродовж проміжку в 70 хвилин, пристрої були активовані дистанційно за допомогою радіосигналу, або в інший спосіб.[4]

15 квітня 2013 року в Бостоні під час фінішу щорічного Бостонського марафону прогриміли два вибухи, внаслідок яких загинуло три людини постраждали 183 осіб. Вибухи були офіційно названо терактом. В організації вибухів поліція підозрює двох вихідців з Чечні.

Серед терористів-смертників велику увагу на себе привертають жінки-терористки. Здійснення теракту з використанням жінок-смертниць не потребувала відносно великих затрат часу та коштів на підготовку але значно підвищувала ефективність здійснення диверсій. Таким чином терористичні організації жваво почали застосовувати жінок у якості доставки саморобного вибухового пристрою до місця підриву та безпосереднє приведення його у дію.

За статистикою до середини 1990 років приблизно 40 відсотків терактів з використанням вибухівки здійснювали жінки. Вони зайняли одне з місць як один з засобів бомбового тероризму. Вважається, що жінок легше підготувати до ролі терориста-самовбивцю, вони більш керовані ніж чоловіки, легше піддаються зомбуванню. Жінки менше обертають на себе увагу з боку правоохоронних органі та спецслужб, їм легше сховати на тілі вибухові пристрої. Незважаючи на створення культу піднесення вчинку самогубства для здійснення теракту жінки-самовбивці ніяким чином не сприяють реальному покращенню положення жінок. Вони виступають лише у ролі «гарматного м'яса».

 

 

 

Бомбовий тероризм сьогодні

На сьогоднішній день еволюція засобів бомбового тероризму не має меж досконалості. Вона крокує у ногу разом з розвитком усіх необхідних точних наук для виготовлення вибухового пристрою, його безперебійної роботи. Гуманітарні науки такі як філософія, психологія - розвивають у терористів способи доставки вибухових пристроїв до місця призначення та метод їх приведення в дію. Разом з цим використання підриву бомб терористами не вимагає від них володіння високими організаційними здібностями та значними ресурсами. До 80% бомб, що з<span class=