Охорона праці в контексті сучасного науково-технічного прогресу

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з навчальної дисципліни «Основи охорони праці»

Тема: «Охорона праці в контексті сучасного науково-технічного прогресу»

 

 

 

 

Виконала студентка

4 курсу

41Ф групи                                    ________________                                                                                    Перевірила                                   ________________                     .

                                                               (підпис)

 

 

 

 

 

Харків 2013 

ЗМІСТ

стор.

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

1. Охорона праці в умовах розвитку науково-технічного прогресу………….4

2. Проблеми безпеки праці людини в умовах розвитку науково-технічного прогресу, шляхи їх вирішення………………………………………………………....6

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………10

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...11

 

ВСТУП

 

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується високим рівнем використання технічних засобів, які, у свою чергу стають все більш автоматизованими, впровадженням нових технологій. Та при цьому на виробництві ключовою ланкою залишається все ж людина, яка обслуговує контролює управляє технічними системами та технологічними процесами. З розвитком НТП, з одного боку, поліпшуються умови праці людини, потребується все менш фізичної сили, що безумовно вказує на велику значимість розвитку наукового та технічного прогресу, але, з іншого боку, виникають нові небезпеки для людини, пов’язані з особливостями об’єктів техніки. І хоча вимоги безпеки і екологічності є вирішальними при запровадженні нових технологій та технічних засобів, ймовірність отримати шкоду для здоров’я та життя людини залишається.

Охорона праці є одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва в сучасних умовах. Проте нинішній рівень науково-технічного прогресу та соціально-економічні орієнтири розвитку сучасного суспільства досі не спроможні створити сприятливі умови для забезпечення добробуту людини, збереження її здоров’я [7]. Тому, важливо організувати належні умови праці на виробництві, забезпечити необхідний рівень кваліфікації працівників, дотримуватися правил експлуатації техніки, діяти з зазначеними правилами для створення безпечних умов праці, запобігання нещасних випадків, захворювань в сучасних умовах праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Охорона праці в умовах розвитку науково-технічного прогресу

 

Впродовж багатовікової історії людства проблеми здоров'я та безпеки праці завжди посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства і були пов'язані з розвитком суспільного виробництва та формуванням суспільного буття. Головними об'єктами її досліджень є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва [3, c. 254].

Ч. 1 ст. 1 Закону «Про охорону праці» визначає, що охорона праці – це сукупність правових норм, які визначають систему соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці та встановлюють відповідальність за їх порушення [4].

Управління охороною праці – це підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, науково-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності [5, c. 155].

Необхідність визначення основних напрямів управління охороною праці зумовлюється реальними політичними та соціально-економічними процесами, одним з головних чинників є розвиток науково-технічного процесу та його значний вплив на умови виробництва, а отже і на умови праці людини [1, c. 346].

Науково-технічний прогрес – це неперервний процес одержання і нагромадження наукових знань, їх матеріалізація в елементи техніки, впровадження останньої у виробництво і всі сфери життя. Тому, НТП слід розглядати як систему, що охоплює три взаємопов'язані стадії: науку, техніку, виробництво. НТП є, також, важливішим засобом вирішення соціально-економічних завдань, а саме: охорони навколишнього середовища, покращення умов праці, підвищення добробуту населення.

Науково-технічний прогрес у будь-якій його формі відіграє важливу роль у розвитку промислового виробництва, оскільки охоплює фундаментальні теоретичні дослідження, прикладні пошуки, конструкторські розробки і створення взірців нової техніки, її освоєння і промислове виробництво, а також впровадження в народне господарство.

Основні напрямки НТП на сучасному етапі:

1. електронізація народного господарства;
2. комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства на базі електронізації;
3. створення і використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність, радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданими властивостями;
4. освоєння принципово нових технологій: мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної та ін. [2, c. 245].

Отже, науково-технічний прогрес відбувається шляхом створення та впровадження принципово нових засобів праці, матеріалів і технічних процесів, що переважають за своїми техніко-економічними показниками попередньо створені, а також шляхом заміни в широких масштабах ручної праці машинами [5, c. 146].

Науково-технічний прогрес вносить принципові нововведення у всі сфери сучасного матеріального виробництва, при цьому докорінним чином змінюються знаряддя та предмети праці, методи обробки інформації, що, в свою чергу, змінює умови праці. Але з розвитком науково-технічного прогресу травм та нещасних випадків у процесі праці, на жаль, не стає менше, а навіть навпаки [3, c. 234].

На сучасному етапі розвитку цивілізації науково-технічний прогрес не лише не гарантує повної безпеки людству, а часто його результати призводять до надзвичайних ситуацій через антропогенний вплив на довкілля, недосконалість технологій та обладнання і суб’єктивний чинник виробництва. В умовах постійного зростання інтенсивності життєдіяльності людини, впровадження високих технологій та унікального обладнання різко зростає роль суб’єктивного чинника в оптимізації взаємовідносин людини з середовищем перебування і сучасною виробничою та побутовою технікою [6].

 

2. Проблеми безпеки праці людини в умовах розвитку науково-технічного прогресу, шляхи їх вирішення

 

У більшості галузей промисловості науково-технічний прогрес викликає поліпшення умов праці, ліквідацію на багатьох підприємствах важкої ручної праці. Разом з тим, недостатнє використання можливостей науково-технічного прогресу, відсутність раціонального управління ним призводять іноді до погіршення умов праці й підвищення небезпеки [5, c. 112].

Якщо донедавна науково-технічний прогрес сприймався як гарант благополуччя людини, то сьогодні через потужний антропогенний вплив на довкілля та загрозу порушення глобальної рівноваги і знищення життя на Землі ця думка змінюється. У висвітленні світоглядних проблем дедалі частіше акценти ставляться на негативних наслідках науково-технічного прогресу. Немає сумніву в тому, що сучасний етап науково-технічного прогресу характеризується загостренням питань безпеки життєдіяльності людини, а відтак постає проблема пошуку шляхів їхнього вирішення [6].

Застосування досягнень науки і техніки в промисловості, виробництві за рахунок механізації, електрифікації та автоматизації виробничих процесів, використання програмних пристроїв, лічильно-обчислювальних і електронно-обчислювальних машин, автоматизованих систем управління (АСУ) змінюють умови і характер праці людини. Все це безповоротно тягне за собою комплекс проблем у взаємовідносинах людина з технікою. Тому існує низка проблем при використанні результатів науково-технічного прогресу.

Передусім потрібні висококваліфіковані, знаючі свою справу працівники. Сучасному виробництву необхідно все більше кваліфікованої робочої сили. Навчання робітника стає все складнішим, довготривалішим і дорожчим.

Крім того, кількість одночасно керованих об’єктів потребує збільшення обсягу інформації, значно ускладнює аналіз і оцінку виробничого стану, призводить до підвищення нервово-психічних навантажень. Твердження про те, що механізація й автоматизація трудових процесів полегшують фізичну працю, нині потребує певної конкретизації. Адже високомеханізована праця здійснюється в умовах обмеженої рухомості, пов’язаної з тривалою м’язовою напругою, а це викликає сильну втому. Праця в умовах надзвичайно нервового напруження й тривалого статичного навантаження з обмеженою рухомістю людини призводить до виникнення неврозу, нервово-психічних і серцево-судинних захворювань [5, c. 134].

Також, однією з проблем є те, що сучасне виробництво нерозривно пов'язане з використанням електроенергії. В умовах експлуатації потужних енергосистем, електричних машин та апаратів, розвитку обчислювальної техніки і приладобудування, роботизації та комп'ютеризації виробництва важливого значення набуває проблема в електробезпеці – захисті електротехнічного персоналу та інших осіб, які обслуговують електроустаткування від ураження електричним струмом.

Сучасна тенденція розвитку суспільства полягає у широкому впровадженні в усі сфери життя нових інформаційних технологій, що базуються на використанні електронно-обчислювальної техніки і телекомунікаційних засобів. В Україні процес упровадження комп'ютерів у життя набув надзвичайно швидких темпів. Утручання в життя мільйонів людей інформаційних технологій породжує багато проблем, у першу чергу пов'язаних з безпечністю використання інформаційного обладнання. Негативні наслідки комп'ютерних технологій виявляються в наступному: інтенсифікації темпу роботи та її монотонності; ізоляції працівника у виробничому середовищі, обмеженні його контактів з іншими людьми; розвитку несприятливих психічних станів; великих нервових навантаженнях при незначних фізичних; перенапруженні органів зору; розладі стану здоров'я, спричиненого дією шкідливих факторів, джерелом яких є візуальні дисплейні термінали (ВДТ) електронно-обчислювальних машин. Таким чином, ВДТ можуть суттєво впливати на здоров'я користувачів. Серед причин формування ергономічно зумовлених патологій провідне місце займають організаційні особливості праці користувачів ВДТ та характер трудового процесу. В Україні 95 % комп'ютеризованих робочих місць не відповідають сучасним вимогам до ВДТ. Шляхи вирішення цих проблем знайшли відгук у Законі України "Про Концепцію Національної програми інформації" від 4 лютого 1998 р. № 75/98-ВР [1, c. 286].

У період науково-технічного прогресу людство створило і все ширше використовує штучні джерела електромагнітних випромінювань (ЕМП). Джерелами, що генерують ЕМП антропогенного походження, є телевізійні та радіотрансляційні станції, установки для радіолокації, високовольтні лінії електропередач, промислові, пристрої, що забезпечують мобільний та сотовий телефонні зв'язки, антени, трансформатори і т. ін. ЕМП можуть викликати біологічні та функціональні несприятливі ефекти в організмі людини. При систематичному опроміненні ЕМП спостерігаються зміни кров'яного тиску, сповільнення пульсу, нервово-психічні захворювання, деякі трофічні явища (випадання волосся, ламкість нігтів та ін.). Сучасні дослідження вказують на те, що радіочастотне випромінювання, впливаючи на ЦНС, є вагомим стрес-чинником.

До організаційних заходів колективного захисту належать: розміщення об'єктів, які випромінюють ЕМП таким чином, щоб звести до мінімуму можливе опромінення людей; «захист часом» – перебування персоналу в зоні дії ЕМП обмежується мінімально необхідним для проведення робіт часом; «захист відстанню» - віддалення робочих місць на максимально допустиму відстань від джерел ЕМП; «захист кількістю» – потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально необхідною та ін. До лікувально-профілактичних заходів колективного захисту належать: попередній та періодичні медогляди; надання додаткової оплачуваної відпустки та скорочення тривалості робочої зміни; допуск до роботи з джерелами ЕМП осіб, вік яких становить не менше 18 років, а також таких, що не мають протипоказів за станом здоров'я [3, c. 321].

У період переходу від часткової механізації до комплексної значного поширення набула конвеєрно-поточна організація праці, пов’язана з монотонністю, що призводить до втоми, зниження уваги, а отже, до зростання травматизму і захворюваності. Науково-технічному прогресу притаманне також збільшення видів і числа небезпечних та шкідливих виробничих факторів, зокрема широке застосування в різних сферах діяльності токсичних речовин, велика кількість яких (до 500 і більше) щорічно синтезується. Більшість з цих речовин має значну біологічну активність.

Збільшення потужності та швидкості роботи обладнання, заміна традиційних технологічних процесів новими (електрохімічними, електрофізичними, ультразвуковими) спричиняють зростання впливу на працівників таких шкідливих факторів, як шум, вібрація, ультразвук. 
Крім того, створення таких великих сучасних об’єктів, як атомні електростанції, транснаціональні нафтопроводи, морські бурові установки, хімічні комбінати, поряд із значними економічними витратами може призвести до масштабних негативних наслідків у випадку виходу їх з ладу. Протягом останнього десятиліття досягнуто високого ступеня розвитку науки та техніки, і чим складніші, наукоємніші виробництва створюються, тим більше вони є небезпечними в разі їх неконтрольованості. Людство не може відмовитися від досягнень цивілізації, але воно має запобігати катастрофі або зменшувати її наслідки шляхом ефективного використання сучасних методів і засобів[5, c. 167].