Альтернативна енергетика: проблеми та перспективи розвитку

 

Українська академія банківської справи Національно банку України

 

 

Кафедра менеджменту

 

 

РЕФЕРА

На тему: «Альтернативна енергетика: проблеми та перспективи  розвитку»

 

 

 

                                                                                               

 

 

 

 

                                                                          Виконала: студентка МЕ -32

                                                                                              1 курсу

Антощенко Ганна

Перевірив: доц. каф. Мартиненко В.О.

 

 

Суми 2013

План

1. Вступ………………………………………………………………………..3                                                                                                          
2. Загальна характеристика проблеми. ……………………………………..4                                                        
3. Альтернативні джерела енергії. ………………………………………….4             
4. Світова практика використання альтернативних джерел енергоресурсів……………………………………………………………..9
5. Альтернативна енергетика в Українському Причорномор’ї: стан та перспективи розвитку…………………………………………………….11             
6. Альтернативна енергетика АР Крим…………………………………….12           
7. Державна політика України у сфері альтернативної енергетики.  ……15     
8. Висновок. …………………………………………………………………17              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ.

Виробництво енергії , що є  необхідним засобом для існування  і розвитку людства , впливає на природу  і навколишнє середовище людини . З  одного боку в побут і виробничу  діяльність людини настільки твердо увійшла тепло-і електроенергія , що людина навіть і не мислить свого  існування без неї і споживає самі собою зрозумілі невичерпні ресурси . З іншого боку , людина все  більше і більше свою увагу загострює  на економічному аспекті енергетики і вимагає екологічно чистих енергетичних виробництв . Це говорить про необхідність вирішення комплексу питань , серед  яких перерозподіл коштів на покриття потреб людства , практичне використання в народному господарстві досягнень , пошук і розробка нових альтернативних технологій для вироблення тепла та електроенергії і т.д.

    У другій половині ХХ століття перед людством повстала глобальна проблема - це забруднення навколишнього середовища продуктами згоряння органічного палива. Навіть якщо розглядати окремо кожну галузь цієї проблеми , то картина буде складатися жахлива . Приміром , ось дані статистики за викидами в навколишнє середовище шкідливих речовин автомобілями: з вихлопними газами автомобілів в атмосферу потрапило 14,7 мільйона тонн оксиду вуглецю , 3,4 мільйона тонн вуглеводнів , близько одного мільйона тонн оксидів азоту , більше 5,5 тисячі тонн високотоксичних сполук свинцю. І це дані на далекому 1993 рік і якщо врахувати , що кожен рік з конвеєрів автомобільних заводів сходить понад 40 мільйонів машин , і темпи виробництва ростуть , то можна сказати , що вже через десять років всі великі міста світу загрузнуть в смогу . До цього ще необхідно додати продукти згоряння палива на теплових електростанціях , затоплення величезних територій гідроелектростанціями та постійна небезпека в районах АЕС. Але у цієї проблеми є і друга сторона медалі: всі нині використовувані джерела енергії є вичерпаними ресурсами . Тобто через сторіччя при таких темпах споживання вугілля , нафти і газу населення Землі загрузне в енергетичній кризі .

Тому нині перед усіма  вченими світу стоїть проблема знаходження  та розробки нових альтернативних джерел енергії. У даній роботі будуть розглянуті проблеми знаходження нових видів  палива , які можна було б назвати  безвідхоними і невичерпними .

 

 

2. Загальна характеристика проблеми

Незворотне виснаження світових вуглеводневих запасів, зростаюча  ціна на енергоносії, проблеми екологічного забруднення навколишнього середовища змушують більшість розвинених країн  формувати свої енергетичні стратегії, спрямовані на розвиток альтернативної енергетики. За даними Міжнародного енергетичного  агентства, до 2030 р. частка електроенергії, видобутої за допомогою альтернативних джерел, збільшиться вдвічі порівняно  із сьогоднішніми показниками, що складають  близько 16 % від усього виробництва.

У більшості розвинених країн, зокрема у США, Німеччині, Іспанії, Швеції, Данії, Японії, планують довести  частку відновлюваних джерел енергії  в загальному енергобалансі до 20-50 %. Європейська комісія вважає, що у 2020 р. в Європі п’ята частина  енергії вироблятиметься з екологічно безпечних джерел.

Загальний світовий обсяг  інвестицій в альтернативну енергетику у 2008 р. становив 51,8 млрд дол. у вітроенергетику, 33,5 млрд дол. у сонячну енергетику і 16,9 млрд дол. на вироблення біопалива. Країни Європи у 2008 р. інвестували в альтернативну енергетику 50 млрд дол., країни Америки – 30 млрд дол., Китай – 15,6 млрд дол., Індія – 4,1 млрд дол.

В умовах зростаючої енергетичної залежності України від російських енергетичних постачань та постійного підвищення цін на енергоносії, енергоємна національна економіка, що розвивається, зазнає значних втрат, що призводить до зниження рівня виробництва та гальмування соціально-економічного розвитку. Тож питання зниження енергозалежності через формування ефективної програми енергозбереження та розвитку альтернативної енергетики України слід віднести до стратегічно важливих, які потребують нагального вирішення. 

3. Альтернативні джерела енергії.

До альтернативних джерел енергії належать відновлювальні - вітер, сонячне випромінювання, енергія  морів і океанів тощо (рис.1). їх перевагою є те, що всі вони екологічно чисті.

В Україні альтернативна  енергетична галузь представлена в  основному атомною енергетикою, гідроенергетикою, вітряною енергетикою  та сонячною енергетикою. Атомна енергетика  на сьогоднішній день налічує 5 АЕС, з  яких найвідоміша - Чорнобильська.

 

 

Рис. 1. Альтернативні джерела  енергії

Енергія вітру

За підрахунками вчених, загальний вітроенергетичний потенціал  Землі в ЗО разів перевищує  річне споживання електроенергії в  усьому світі. Однак, використовується лише мізерна частка цієї енергії. Але  так було не завжди. За даними статистики, в дореволюційній Росії налічувалось близько ЗО тис. вітряків. Ця нехитра  установка була також атрибутом  майже кожного другого села в  Україні. Проте парова машина, а потім  двигун внутрішнього згоряння витіснили  цих скромних трудівників.

Можливості використання цього виду енергії в різних місцях Землі неоднакові. Для нормальної роботи вітрових двигунів швидкість  вітру не повинна в середньому за рік падати нижче 4-5 м/с, а краще, коли вона становить 6-8 м/с. Для цих  установок шкідливі і надто великі швидкості вітру (урагани), які можуть їх поламати. Найбільш сприятливі зони для використання вітрової енергії - узбережжя морів і океанів, степи, тундра, гори. В межах України  такими ділянками є узбережжя  Чорного моря, особливо Крим, а також  Карпати, південні степові райони.

Піонером будівництва  вітрових електростанцій (ВЕС) у нашій  країні до війни був видатний український  вчений та інженер, один з основоположників космонавтики Ю.Кондратюк. Побудована ним у 1931 р. поблизу Севастополя  ВЕС потужністю 100 кВт, забезпечувала  струмом міську мережу понад десять років. Ю.Кондратюк проектував більш  потужні ВЕС на 5 і 10 тис. кВт, та розпочалась  війна, Кондратюк пішов добровольцем на фронт і загинув у 1941 p., а  проекти його ВЕС було покладено "під сукно".

Нині на Заході, особливо в Данії та США, серійно випускаються невеликі ВЕС потужністю від 1,5 до 100 кВт. Побудовано кілька експериментальних  ВЕС потужністю до 30 тис. кВт. Втілюється інша технічна ідея Ю.Кондратюка, який запропонував свого часу будувати ВЕС  разом з установками по виробництву  водню шляхом електролізу води. Тоді, коли потреба в електроенергії нижча, "зайва" потужність ВЕС спрямовується  на виробництво надзвичайно цінного  енергетичного продукту - водню. Водень може використовуватися як пальне для  автомобілів, а також замість  природного газу у багатьох інших  установках, причому внаслідок його згоряння не утворюються шкідливі речовини, а лише водяна пара.

Особливо актуальним використання енергії є для Криму. Нині за даними Крименерго, півострів споживає 1 млн. 340 тис. кВт, причому майже вся  ця енергія надходить із-за меж  Криму. Деяку частину її дають  дизельні станції, що забруднюють повітря  курортної зони. А тим часом  на одній Арабатській стрілці, що на Сиваші, можна встановити ЗО тис. ВЕС і одержати 3 млн. кВт екологічно чистої електроенергії. А якщо побудувати ВЕС на кримських яйлах від  Керчі до Севастополя, то Крим може стати навіть експортером електроенергії.

Підчас роботи ВЕС навколишнє середовище не зазнає жодних забруднень. Єдині негативні впливи - це низькочастотний  шум (гудіння) працюючих вітряків та ще гибель птахів, що потрапляють у  лопасті двигунів.

 Енергія морів і  океанів

Світовий океан містить  велетенський енергетичний потенціал. Це, по-перше, енергія Сонця, поглинута  океанською водою, що виявляється в  енергії морських течій, хвиль, прибою, різниці температур різних шарів  морської води і, по-друге, енергія тяжіння  Місяця й Сонця, яка спричиняє  морські припливи й відпливи. Використовується цей великий і екологічно чистий потенціал ще вкрай мало.

Одну з перших електростанцій, що використовує енергію морських хвиль, було побудовано ще в 1970 р. поблизу норвезького  міста Бергена. Вона має потужність 350 кВт і забезпечує енергією селище з 100 будинків. Можливості створення  більш потужних хвильових станцій  досліджуються вченими Великобританії, США та Японії. А румунські вчені  провели вдалі досліди з установками  для перетворення енергії морських хвиль на електроенергію на Чорному  морі, яке поблизу узбережжя Румунії  нічим не відрізняється (з енергетичної точки зору) від того, що омиває береги України.

Усі типи морських хвильових  електростанцій, що будуються і діють  сьогодні, побудовані за єдиним принципом: у спеціальному буї-поплавку під  дією хвилі коливається рівень води. Це призводить до стискання в ньому  повітря, яке рухає турбіну. В  експериментальних електростанціях  навіть невеликі хвилі висотою 35 см примушують турбіну розвивати швидкість  понад 2 тис. обертів за хвилину. Метрової висоти хвиля забезпечує від 25 до 30 кВт енергії, а в деяких частинах Світового океану, наприклад, у Тихому океані, можна одержати до 90 кВт.

Іншим різновидом морських електростанцій с установки, що перетворюють енергію морського прибою. Крім згаданого  поплавкового принципу, такі станції  використовують також принцип накачки  сильним прибоєм морської води в  резервуар, розташований вище рівня  моря. Звідти вода спускається вниз, крутячи турбіни енергоустановок.

У океані подекуди досить близько  розташовані шари води з різною температурою. Найбільш значною (до 22С) різниця температури  є в тропічній зоні світового  океану. На цьому явищі базується  принцип одержання електроенергії. В спеціальний теплообмінник  закачується насосами холодна глибинна вода і нагріта Сонцем поверхнева. Робочий агент (фреон), яку домашньому холодильнику, почергово випаровується  та переходить у рідкий стан у різних частинах теплообмінника. Пара фреону рухає турбіну генератора. Нині така установка потужністю 100 кВт працює на тихоокеанському острові Науру, забезпечуючи енергопотреби населення цього острова.

Нарешті, розроблені і вже  діють електростанції, що використовують енергію морських припливів. Вигідними  вони є в таких ділянках узбережжя  Світового океану, де припливи бувають  найвищими. До таких ділянок належать канадська затока Франції (висота припливу становить 17м). протока Ла-Манш (15м), Пенжинська затока Охотського моря (13м) тощо. На узбережжі Чорного моря висота припливу дуже незначна. Нині споруджено і працює кілька припливний станцій: у гирлі р. Рані на узбережжі Ла-Маншу (Франція) потужністю 240 тис. кВт і Кислогубська в Кольській затоці (Росія) потужністю 400 кВт.

Широке впровадження морських електростанцій різних типів стримується  відносно високою їх вартістю. Проте, вчені дійшли висновку, що їх енергетичний баланс (співвідношення одержаної та затраченої енергії) може бути більш  високим, ніжу деяких АЕС і ТЕС, що працюють на вугіллі та нафті. Розрахунки й проекти інженерів свідчать, що в найближчому майбутньому можливе спорудження великих електростанцій такого типу. Привертають увагу проекти електростанцій, розташованих на плавучих установках вдалині від берега. В деяких проектах пропонується одержувати енергію на таких станціях комплексним способом (наприклад, за рахунок хвиль, різниці температур, а також вітру та Сонця). Ця енергія може використовуватися для виробництва водню або передаватися на берег по підводному кабелю.

Робота згаданих електростанцій не спричиняє забруднення навколишнього  середовища, зокрема й теплового, бо вони лише перетворюють акумульовану в хвилях, припливах тощо енергію  Сонця й Місяця на інші види енергії, зокрема електричну.