Демографічна історія Франції

ДЕМОГРАФІЧНА ІСТОРІЯ ФРАНЦІЇ

Французькі демографи вказують, що у Франції склалася виняткова, не типова для європейських країн демографічна ситуація, народжуваність забезпечує заміщення населення. Що стримується тривалий час на рівні 40 мільйонів чоловік населення Франції в другій половині XX століття почало зростати за рахунок перевищення народжуваності над смертністю і імміграції над еміграцією. В даний час число народжень на 40% перевищує число смертей, тобто позитивне сальдо за останні п'ять років склало 210 тисяч чоловік. Останнім часом чисельність іммігрантів на 55 тисяч перевищує число емігрантів (120 тисяч проти 65 тисяч чоловік). Таким чином, щорічний природний приріст населення Франції в 3-4 рази вище за міграційне сальдо.

На тлі інших європейських країн демографічне зростання у Франції за останніх 25 років є винятковим по своїй стабільності і розмаху. В даний час Франція забезпечує дві третини природного приросту населення ЄС, хоча її населення складає всього 16% сукупного населення країн - членів ЄС. Це в три рази більше, ніж природний приріст населення Великобританії, в два рази більше, ніж в країнах Бенілюксу і Скандинавських країнах. У Італії і Германії вже протягом декількох років смертність перевищує народжуваність.

У 1999 році в 11 з 15 країн - членів ЄС міграційний приріст перевищує природний. У п'яти країнах (Німеччині, Австрії, Італії, Греції і Швеції) наголошується природний спад населення, в шести країнах (Великобританії, Данії, Бельгії, Люксембурзі, Іспанії і Португалії) доки спостерігається незначний природний приріст. В цілому окрім Франції природний приріст населення перевищує щорічне міграційне сальдо лише в Нідерландах, Фінляндії і Ірландії. За межами ЄС лише Норвегія знаходиться в подібному положенні. Все це, вважає автор, свідчить про особливе положення Франції в ЄС за показниками зростання населення.

В період бебі-буму, що продовжувався до 1964 року, число народжень перевищило 800 тисяч чоловік в рік, а рівень плодючості вагався від 3 до 2,7-2,9 (с. 21). До періоду бебі-буму прийнято приєднувати також 1965-1974 роки, коли абсолютне число народжень залишалося на високому рівні завдяки вступу до дітородного віку жінок 1948-1965 років народження, чисельність яких перевершувала чисельність жінок попередніх поколінь. Кінець бебі-буму в середині 70-х років означав просто повернення до що тривало існувала і тимчасово перерваною тенденції.

На думку фахівців, з середини 90-х років чисельність жінок в дітородному віці, що досягла максимального рівня до 1990 року, почала поступово знижуватися: менш багаточисельні покоління 70-х і подальших десятиліть вступили, у свою чергу, у вік відтворення. На думку деяких демографів, у Франції відбувається зміна порогу заміщення, що раніше складало 2,1 дитяти на одну жінку і що нині наближається до показника 1,5. За даними перепису, вік першого дітородіння продовжує зрушуватися до 30 років. Француженки орієнтуються на модель, відповідно до якої жінки вважають за краще народжувати свого першого дитяти у віці близько 30 років, а другого - після 30 років. Проте статистика за 1995-2000 роки не підтверджує песимістичні прогнози: відбувається кон'юнктурне збільшення індексу плодючості з 1,65 дитяти на одну жінку в 1994 році до 1,9 в 2000 році. Це дозволило не лише здолати, але і компенсувати зниження чисельності жінок в дітородному віці. Чисельність живонароджених дітей зросла з 711 тисячі в 1994 році до 779 тисяч в 2000 році.

Аналіз народжуваності в період економічного спаду в 1992-1994 роки показує, що економічний спад у світовому масштабі може змусити подружні пари змінити свої плани відносно народження дітей і відсунути його на кращі часи. З 1997 року у Франції спостерігалося збільшення середнього віку материнства з 26,5 до 29,4 року. Одночасно продовжувала зростати народжуваність у жінок старше 30 років. В даний час у Франції лише 20% жінок народжують свій первісток в 25 років, тоді як в 1980 році таких було 50%. В той же час вік, в якому три чверті жінок вже мають дітей, зріс з 28 до 33 років. За даними за останні два роки, у Франції знову почало збільшуватися число народжень матерями у віці до 30 років. Таким чином, не виключена зміна репродуктивної поведінки молоді

СУЧАСНА ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ ФРАНЦІЇ

Населення Франції налічує близько 65,5 млн чол. На території континентальної Франції проживає 60 876 136 осіб. За чисельністю населення Франція займає 20-е місце серед 192 держав - членів ООН.Щільність населення у Франції 108 осіб на 1 кв. км. За цим показником Франція посідає 14-е місце серед країн Євросоюзу. Однак, так як майже дві третини території Франції зайняті лугами, горами і лісами, на решті території щільність досягає 289 осіб на 1 кв. км.Близько 5 млн чоловік мають іноземне походження (іммігранти, або іммігрантами були їхні батьки, бабусі і дідусі), з них 2 млн мають французьке громадянство. На 1000 осіб у середньому припадає 1,52 мігранта. Від 5 до 6 млн. жителів є мусульманами.

Сумарний коефіцієнт народжуваності у Франції один з найвищих у Європі - 2,01 дитини на одну жінку репродуктивного віку. При цьому найвища народжуваність спостерігається у іммігрантів (наприклад, у китайців і арабів).

Динаміка населення

Народжуваність - 12,73 народжень/1000 чоловік (2008 р.)

Смертність - 8,48 смертей/1000 чоловік (2008 р.)

Природний приріст - 0,574 %, 346 тис осіб(2010 р.)

Рівень народжуваності досить сильний відрізняється в різних районах Франції. Традиційно він є високим на півночі і дуже високим в Бретані. У південних і особливо південно-західних районах країни рівень народжуваності традиційно низький.

Рівень смертності у Франції залишається досить стабільним і невисоким. Найбільші успіхи були досягнуті по зниженню дитячої смертності. Так, на початку 1950-х років її рівень складав 46 чоловік на 1000 новонароджених, а в 1997 році - 5 чоловік на 1000.

Приблизно одна чверть населення молодше 20 років. До працездатної вікової групи належить 55% населення країни. Число шлюбів у Франції зменшується, зростає число розлучень. Постійно збільшується число пар, не реєструючих свій брак. Зростає число неповних сімей і самотніх людей.

Прогнози щодо територіальних відмінностей

Як припускає Національний інститут статистики й економічних досліджень, при збереженні нинішніх тенденцій:

• населення продовжить концентруватися в південних і західних районах континентальної Франції;
• населення деяких північно-східних регіонів знизиться;
• у половині регіонів число смертей перевершить кількість народжень;
• ця ситуація посилить вплив міграцій на розвиток демографічної ситуації;
• зі старінням представників покоління "бебі-бум" скрізь збільшиться середній вік населення;
• регіон Іль-де Франс виявиться найменш порушених цим старінням;
• регіонами з найменшим природним приростом будуть ті, де найсильніше зменшиться населення у віці до 20 і від 20 до 59 років.

ВИСНОВКИ

Дослідивши демографічну ситуацію Франції, я зробила наступні висновки:

Франції склалася виняткова, не типова для європейських країн демографічна ситуація, народжуваність забезпечує заміщення населення. У той час як у всій Європі показники народжуваності неухильно знижуються, Франції вдається зберігати цифри, що дозволяють зберегти кількість населення за рахунок народжуваності. У 1990 році у всіх європейських країнах народжуваність перевищувала 1,3 дитини на жінку. У 2002 році в 15 європейських країнах народжуваність впала нижче цієї цифри, в 6 країнах склала від 1,3 до 1,4 дитини на жінку. Франція за показниками народжуваності стоїть на другому місці в Європі (1,8). Експерти пояснюють це явище грамотною політикою уряду.

Демографічна політика в Франції здійснюється виключно економічними заходами і спрямована на стимулювання народжуваності, орієнтації сімей на двох і трьох дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Рубинський Ю. І. Франція  в пошуках нових шляхів, М, 2007.

2. Романець О. В. Система  соціального захисту: Досвід Франції // Наукові

economiques. Paris, 2002, n0 2769, p. 19-24. Опубликовано  в РЖ "Экономика" 2003, №3. Реферирование: С.Н. Куликова

Інтернет джерела:

1. www.state.gov/g/drl/rls/irf/2005/51552.htm