Кругосвітня подорож

 

 

 

ВСТУП

Під час плавання Амеріго Веспуччі до Південної Америки з'ясувалося, що відкритий ним берег «Нового світу» поступово ухиляється на північний захід. Це давало підставу вважати, що на південь материк звужується, ніби утворюючи півострів. Похід через Панамський перешийок Васко Бальбоа і відкриття ним «Південного моря» дозволяло робити припущення, що материк Південна Америка з заходу омивається цим же морем. Моряки думали, що якщо обігнути «Новий світ» з півдня, то можна вийти в «Південне море» і потім дістатися до справжньої Індії.

Спроби обійти Америку з півдня робились неодноразово. Так, у 1515 іспанець Соліс плавав до гирла великої річки Ла-Плати, де був убитий індіанцями. Через чотири роки нову спробу обійти Південну Америку здійснив Фернан Магеллан.

Фернан Магеллан народився близько 1480 року в с.Саброза на північному сході Португалії у збіднілій дворянській родині.

Для плавання Магеллана було споряджено пять невеликих кораблів: „Трінідад”, „Сан-Антоніо”, „Сантьяго”, „Консепсіон” та „Вікторію”. Весь екіпаж складався з 293 осіб. Серед них був і Антоніо Пігафетта, який став літописцем експедиції.  20 вересня 1519 року кораблі вийшли з гирла Гвадалквівіру.

 

 

 

 

 

Експедиція навколо світу

 У листопаді ескадра підійшла до Південної Америки й рушила вздовж узбережжя на південь. У квітні 1520 року кораблі зазимували в бухті Сан-Хуліан під 490 пд.ш.

Магеллан вирішив перезимувати в Патагонії. 31 березня екіпаж заклав поселення, яке вони назвали Пуерто-Сан-Хуліан (Порт Святого Юліана).

24 серпня зимівка закінчилась. Флотилія вийшла з бухти Сан-Хуліан і вирушила далі вздовж узбережжя. 21 жовтня 1520 року моряки побачили довгоочікувану протоку, яку пізніше названо імям Магеллана. Понад місяць ескадра блукала в цій протоці та її численних розгалуженнях. Коли кораблі обходили південну кінцевість Америки, кожної ночі моряки бачили на півдні багаття на островах. Магеллан назвав цей архіпелаг островів Вогняною Землею.

28 листопада 1520 року кораблі Магеллана, нарешті, обійшовши з півдня Америку, вийшли в невідомий океан - частину його раніше Бальбоа назвав „Південним морем”. Майже чотири місяці кораблі Магеллана йшли по океану на захід. Плавання було дуже важким. Запаси харчів закінчувались. Майже весь екіпаж хворів на цингу. Багато моряків померло. За весь час плавання з кораблів бачили тільки два безлюдних острови.

       У березні 1521 року з’явились три острови (з групи Маріанських островів), які Магеллан назвав Злодійськими, бо місцеві жителі, приїхавши на своїх човнах до кораблів, вкрали в мореплавців багато речей і навіть одного човна.

     Експедиція вирушила далі і незабаром підійшла до Філіппінських островів. Налякавши правителя острова Себу могутністю своєї зброї, Магеллан примусив його підкоритись іспанському королю. Потім Магеллан втрутився у війну між острів’янами і загинув біля острова Мактан.

 Після  його загибелі командиром експедиції  було обрано Барбозу. Перед відплиттям кораблів правитель острова Себу, запросивши частину екіпажу на прощальний бенкет, підступно напав на гостей і вбив 27 чоловік; серед загиблих були Барбоза та астроном експедиції Сан-Мартін.

      Чотири місяці кораблі блукали між островами Малайського архіпелагу, розшукуючи казкові „острови прянощів”. Нарешті мореплавці підійшли до острова Тідор в групі Молуккських островів. Закупивши багато гвоздики, мускатного горіха та інших прянощів, команда вирішила, що корабель „Трінідад” повернеться до Іспанії через Тихий океан, а „Вікторія” піде далі на захід через Індійський океан, в обхід Африки.  Це рішення моряків було викликане, мабуть, побоюванням потрапити в полон до португальців, які захопили береги Індії й частину островів. Корабель „Трінідад”, не зустрівши попутних вітрів, які дмуть на схід, у напрямку Америки, півроку блукав по Тихому океану і мусив повернутись до Молуоккських островів, де португальці захопили весь екіпаж. Майже всі його члени загинули в португальському полоні в Індії.

     З усієї експедиції Магеллана до Іспанії добралось з великими втратами лише одне судно „Вікторія”.

      Капітан корабля іспанець Ель-Кано вів корабель вдалині від берегів, у південній частині Індійського океану, щоб уникнути зустрічі з португальським флотом. На кораблі було 47 членів екіпажу і 13 малайців, захоплених у полон на різних островах Індонезії.

    У травні 1522 року, коли „Вікторія” підійшла до мису Доброї Надії і обійшла його, в живих залишилось тільки 30 іспанців.

 Коли  закінчилися запаси прісної води, Ель-Кано мусив підійти до островів  Зеленого Мису, де португальці  захопили в полон ще 13 членів  екіпажу „Вікторія”.

      6 вересня 1522 року „Вікторія” повернулась в Європу і ввійшла в гирло Гвадалквівіру, маючи на борту 17 іспанців, які залишилися з команди 293 чоловік. Капітана Ель-Кано було нагороджено гербом, що зображав земну кулю. На гербі було написано: “Ти перший, хто обїхав навколо мене”. Про Магеллана майже ніхто не згадав.

 

Втрачений день

 

Крім того, як виявилось, учасники експедиції «загубили день». В ті часи не було поняття про різницю в місцевому і всесвітньому часі, тому далекі торгові експедиції проходили в обох напрямках практично за одним і тим же маршрутом, перетинаючи меридіани спочатку в одному напрямку, а потім — у протилежному. В цьому ж випадку, вперше зафіксованому в історії, експедиція повернулась в початковий пункт, так би мовити, «не повертаючись», але рухаючись тільки вперед, на захід.

 

На кораблях іспанського короля, як належить, для підтримки черговості вахт, обчислення пройдених відстаней, ведення записів, але, в першу чергу, для дотримання церковних католицьких свят, велося числення часу. Хронометрів в ті часи не було, моряки користувалися пісочним годинником (від цього на флоті і був рахунок часу по склянках). Початок відліку часу доби був опівдні. Природно, кожен ясний день моряки визначали момент полудня, коли Сонце знаходилось в самій верхній точці, тобто перетинало меридіан (за допомогою компаса чи за довжиною тіні). Від цього вівся і рахунок днів календаря, в тому числі недільних днів, Великодніх і всіх інших церковних свят. Але ж кожен раз моряки визначали час місцевого полудня, відповідного меридіану, на якому у цей момент знаходилося судно. Кораблі пливли на захід, слідом за рухом Сонця по небосхилу, наздоганяючи його. Тому, будь у них сучасний хронометр або простий годинник, налаштовані на місцевий час порту Санлукар-де-Баррамеда, моряки помітили б, що їх день трохи довший за звичайні 24 годин а їх місцевий полудень все більше і більше відстає від рідного іспанського, переходячи поступово на іспанський вечір, ніч, ранок і знову день.

 

     У підсумку, коли жменька змучених блукачів морів повернулася до рідної Іспанії, виявилося, що їх корабельний календар відстав від календаря батьківщини і Церкви на цілу добу.

Люди зрозуміли і визнали, що Земля має форму кулі, тіла з безперервною поверхнею, і при подорожах вздовж паралелей, тобто в площині її добового обертання навколо своєї осі, час як би змінює свою тривалість. Якщо рухатися на захід, за Сонцем, день (доба) ніби подовжується. Якщо ж рухатися на схід, назустріч Сонцю, доба, навпаки, скорочується.

 

Для подолання цього парадоксу пізніше була розроблена система часових поясів і поняття лінії зміни дат.

 

 

ВИСНОВОК

 

         Так закінчилось безприкладне на той час трирічне кругосвітнє плавання. Для науки ж ця подорож мала дуже велике значення. Було доведено, що материк „Новий світ” (Південна Америка) на півдні справді „виклинюється”. Відкриту протоку, яка відокремлює від Південної Америки великий острів - Вогняну Землю, названо ім’ям Магеллана.

 Це було  перше плавання європейців по  Тихому океані й по-суті - відкриття  із сходу найбільшого на Землі  океану. Магеллан назвав його  Тихим океаном.

        Уперше, обійшовши навколо земної кулі, експедиція довела своїм плаванням, що Земля справді має форму кулі.

 Перші кругосвітні мореплавці  привезли в Іспанію на одному  кораблі стільки прянощів, що  продаж їх цілком виправдав  усі витрати на спорядження  цієї героїчної експедиції.

 

 

 

 

Використана література:

 

1. Митчелл Эль Кано первый кругосветный мореплаватель М. 1977

 2.Лебедев Завоевание Земли М. 2002 М.

3.П. Джеймс, Дж. Мартин Все возможные миры М. 1988

4. http://uk.wikipedia.org/