Найбільші печери світу

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Апреля 2014 в 15:43, курсовая работа

Краткое описание

Актуальність курсової роботи зумовлена недостатнім рівнем вивчення печер. Дуже багато людей, вчених займається вивченням печер. Серед них найвідомішим є Мартель Эдуард Альфред, який присвятив цьому більшість свого життя і став засновником науки спелеології.
Вважаю, недостатньо інформації про будову печер, було б краще якби більше вивчалась мінералогія печер. Та іноді це є неможливим, тому що людям бракує техніки, щоб дістатись до потрібного місця. Дуже важлива практична сторона діяльності спелеологів пов'язана з вивченням гідрогеологічних особливостей печер: вони є місцем зосередження підземних вод, здавна використовуваних для питного водопостачання.

Содержание

ВСТУП …………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ НАЙБІЛЬШИХ ПЕЧЕР СВІТУ ………………....5
1.1. Генезис найбільших печер світу……...…………………….…….......5
1.2. Будова та типи найбільших печер світу ……………………..…........8
Висновки до розділу 1 …………………………………………………...12

РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПОШИРЕННЯ НАЙБІЛЬШИХ ПЕЧЕР СВІТУ…………………………………………………………………………….14
2.1. Класифікація найбільших печер світу ……………………………...14
2.2. Поширення найбільших печер світу на материках........……….......15
2.3. Антропогенний вплив на найбільші печери світу …………….…..19
Висновки до розділу 2 ………………………………………………..….21

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...…23

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ……………...……25

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..27

Вложенные файлы: 1 файл

Найбільші печери світу.docx

— 1.57 Мб (Скачать файл)

Усім карстовим печерам на світі дало ім'я вапнякове плато Крас (Карст) в Словенії. А саме заворожливе видовище на цьому плато - це Шкоцянські печери, що входять в Список світової спадщини ЮНЕСКО. Колись їх утворила річка Река, яка виринає із скелі, проходить через два гігантські карстові провали, Велика-Долина і Мала-Долина, утворених з печери, що обрушилася у далекому минулому, знову йде під землю і виринає через 34 км вже в Італії, під ім'ям Тимаво. Печерна система протяжністю шість кілометрів складається з гігантських карстових гротів, тридцяти водоспадів, а також глибокого підземного каньйону завдовжки 2,5 км. Над ним на висоті півсотні метрів над водою висить Церквеніков міст, з якого відкриваються запаморочливі види. Печерна подорож Реки закінчується в гроті Мартель, одному з найбільших у світі, де вода упирається в сифон. Прохідність його не занадто велика, так що під час сильних дощів річка піднімається, буває, на цілу сотню метрів, затопляючи міст [ 24 ].

Карлсбадські печери. Ці печери в горах Гвадалупі названі на честь того, що стоїть рядом містечка Карлсбада, який у свою чергу отримав ім'я від Карловых Вар. Найзагадковіша з 116 печер національного парку Карлсбадського - Лечугілья, вона ж щонайдовша в США . Але туди пускають тільки вчених, і вхід в неї ретельно ховають від допитливих туристів. Втім, головна печера, Карлсбадська, не поступається Лечугіль красою, а розміри її теж значні. У ній є грот Мотузок дзвоника, названий так за вузький сталактит, що звисає з діри в стелі, величезний Зал гігантів з карстовими утвореннями, грот Гвадалупе з довгими голчастими сталактитами і Хмарне озеро з білою круглою скелею, що лежить під водою. Найкрасивіший грот - це грот Королеви; коли його побачив Джим Уайт, перша людина, яка почала серйозно вивчати печери Карлсбадські, він упустив від подиву свій ліхтар і провів півгодини в повній темряві, поки не впорався з освітленням. Поряд з ним знаходиться Загадкова кімната, названа так за нез'ясовні звуки, чутні тільки в ній. А в гроті Зеленого озера таїться малахітового кольору водоймище [ 22 ].

 

2.3. Антропогенний  вплив на найбільші печери  світу

 

В першу чергу печери — це об'єкт досліджень спелеологів. Печери становлять інтерес для фахівців різних галузей науки: геологів, гірників, гідрогеологів, біологів, археологів, істориків, медиків і ін. Вивченням печер займається наука спелеологія.

Проте вони можуть слугувати і як сховища, як виробничі приміщення, для відпочинку і розваг тощо. Один з популярних в цей час видів використання печер — підземний туризм. Усього на Землі в кінці ХХ ст. було близько 900 туристських печер. Найпопулярнішими туристичними печерами в Україні є печери Мармурова та Червона (Крим), Млинки, Вертеба, Вітрова, Кришталева (Тернопільщина) та Атлантида (Хмельниччина) [ 26 ].

Печера – це геологічний об’єкт з багатьма природними феноменами, і проведення спелеологічних досліджень відкривають нові можливості як в одержанні, так і в інтерпретації інформації, отриманої класичними геологічними методами. Спелеологічні дослідження дають змогу деталізувати літологічний розріз карстоутворюючих порід і встановити особливості тектонічної будови району; вивчення гідрогеології карстових порожнин дає можливість визначити закономірності формування, руху і розвантаження підземних вод і вийти на раціональні схеми їх експлуатації. Спелеологічні дослідження надають суттєву допомогу і при вирішенні інженерно – геологічних завдань. Вони широко використовуються при проходженні тунелів, при будівництві ГЕС тощо [ 14, c. 423 ].

У різних печерах світу протягом тривалого часу вивчалися проблеми функціонування психобіологічної сфери людського організму, зокрема біоритмів, психологічної сумісності, індивідуальної та колективної здатності людини до повного перебування в екстремальних умовах повної ізоляції від звичного середовища.

В останні роки деякі карстові порожнечі використовуються в лікувальних цілях. Встановлено, що в печерах круглий; рік спостерігається майже постійна температура повітря і його виняткова чистота, в окремих випадках, має місце високий ступінь іонізації повітря. Ці якості повітря печер дозволяють успішно лікувати в них деякі хвороби. Так в Грузії, в Цхалтубской печері, лікуються хворі, які страждають на бронхіальну астму. У майбутньому передбачається організувати лікування і в інших легкодоступних печерах нашої країни [ 16, c.81 ].

Основний лікувальний чинник печер – це мікрокліматичні умови, які характеризуються цілим рядом особливостей: постійністю іонного і газового складу повітря, домінуючого роллю від’ємно заряджених іонів, постійністю барометричного тиску і температури, незначною відносною вологістю, відсутністю бактеріальної флори й алергенів, наявністю великої кількості натрієво – хлористих аерозолів [ 4, c.38 ].

Гірські джерела карстового походження нерідко служать водопостачанню населених пунктів. Особливо наочно це можна простежити на прикладі Грузії. У ній 13% водопроводів тягнуться від гірських джерел. Навіть такий значний за кількістю населення і числу відпочиваючих місто, як Гагра, повністю забезпечується питною водою за рахунок карстових джерел; аналогічним чином забезпечуються водою шахтарські міста Ткібулі і Чиатура, курортне селище Новий Афон, частково водою з карстових джерел харчуються міста Цхалтубо і Сухумі.

В окремих районах Грузії на високодебітних джерелах карстового походження працюють невеликі ГЕС. Тим самим певною мірою вирішується вкрай важлива проблема енергопостачання віддалених високогірних районів. А в ряді гірських районів Кавказу і Криму на воді карстових джерел побудовані млини і лісопильні установки [ 8, c.59 ].

 

 

Висновки до розділу 2

 

В процесі написання даного розділу та переробки джерел мною було встановлено наступне:

  1. За походженням печери поділяються на первинні і вторинні. За віком печери поділяють на активні, реліктові та викопні. За напрямленістю печери бувають горизонтальні, вертикальні, нахилені та складні (в тому числі багатоповерхові); за формою – лантухоподібні, коридорні, лабіринтові; за глибиною – колодязі, шахти; за мікрокліматом – статичні й динамічні, теплі та холодні; за наявністю води – сухі та обводнені.

2.     Печера може мати лише один вхідний отвір. На протилежному кінці вона буде закінчуватися або системою дуже вузьких ходів і тріщин, або обвальними чи натічними утвореннями, що закупорюють її. Такі печери називають сліпими. Можливі печери з виходами з двох боків. Це так звані прохідні печери.

3.   Найдовшою печерою у світі вважається карстова печерна система Мамонтова печера, яка розташована в американському штаті Кентуккі. На сьогоднішній день вже досліджено понад 587 км, однак, реальна довжина печери набагато більше.

4.       Найглибша печера у світі вважається печера Крубера - Вороняча, яка розташована в гірському масиві Арабіка в Абхазії. Її глибина складає 2191 м, а довжина перевищує 13 км.

5.    В першу чергу печери — це об'єкт досліджень спелеологів. Печери становлять інтерес для фахівців різних галузей науки: геологів, гірників, гідрогеологів, біологів, археологів, істориків, медиків і ін. Вивченням печер займається наука спелеологія.

6.       Печера – це геологічний об’єкт з багатьма природними феноменами, і проведення спелеологічних досліджень відкривають нові можливості як в одержанні, так і в інтерпретації інформації, отриманої класичними геологічними методами.

7.      У різних печерах світу протягом  тривалого часу вивчалися проблеми  функціонування психобіологічної сфери людського організму, зокрема біоритмів, психологічної сумісності, індивідуальної та колективної здатності людини до повного перебування в екстремальних умовах повної ізоляції від звичного середовища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В процесі написання роботи та переробки джерел мною було встановлено наступне:

  1. Печери – це природні підземні порожнини, що з’єднуються з поверхнею Землі одним або декількома отворами. Печери можуть бути заповнені повітрям або іншим газом (здебільшого, радоном або метаном), водою, частково твердими відкладами.
  2. Найпоширеніші печери в розчинних геологічних породах – вапняках, крейді, гіпсі, ангідриді, кам’яній солі. Відомі печери у вапнякових туфах, конгломератах, гранітах, базальтах, вулканічних породах, а також льодові.
  3. Походження печер зазвичай пов'язане з діяльністю води, тому в багатьох печерах безпосередньо вода - потенційна причина виникнення аварійної ситуації. Підземні озера, водоспади і сифони - несподівані природні перешкоди. Озера, одиночні або розташовані ланцюгом, часто  на багатометровій глибині, можуть не мати обходів.
  4. Більшість печер (50%) - похилі, 44% - горизонтальні і 6% - вертикальні. По виду структурних решіток 28% з них перисті, 27% - звивисті, 20% - лінійні, 15% - гіллясті, 6% - шарові, по 2% - сітчасті і каркасні.
  5. В останні роки деякі карстові порожнечі використовуються в лікувальних цілях. Встановлено, що в печерах круглий; рік спостерігається майже постійна температура повітря і його виняткова чистота, в окремих випадках, має місце високий ступінь іонізації повітря. Ці якості повітря печер дозволяють успішно лікувати в них деякі хвороби.
  6. Половина печер в літній час досить теплі з температурою повітря більше 100. Найхолодніші з печер Аскінське, Леднева, Крижана-Липова, Косубай, Кутукская-1 і 3, Осіння, Холодна Яма, Юшин, що визначається їх морфологією і, як наслідок, льодовиками і сніжниками. 
  7. Печери за їх походженням можна розділити на п'ять типів: тектонічні, ерозійні, льодові, вулканічні і, нарешті, найбільша група - карстові
  8. За походженням печери поділяються на первинні і вторинні. За віком печери поділяють на активні, реліктові та викопні. За напрямленістю печери бувають горизонтальні, вертикальні, нахилені та складні (в тому числі багатоповерхові); за формою – лантухоподібні, коридорні, лабіринтові; за глибиною – колодязі, шахти; за мікрокліматом – статичні й динамічні, теплі та холодні; за наявністю води – сухі та обводнені.
  9. У багатьох печерах на днищах, стінках або стелі утворюються натічні форми. Зі стелі печери звішуються у вигляді бурульок вузькі і довгі сталактити, що складаються з кальциту і в розрізі мають концентричну будову.
  10. Найбільшою підводною печерною системою є Велика печера, розташована в північній частині мексиканського півострова Юкатан. У ній покояться руїни міст легендарної цивілізації майя.
  11. Найдовша система печер знаходиться в США. До системи печер Флінт-Рідж в Кентуккі (США) відносять печери, розташовані на п'яти рівнях. Загальна їх протяжність - 288 кілометрів.
  12. Один з популярних в цей час видів використання печер — підземний туризм. Усього на Землі в кінці ХХ ст. було близько 900 туристських печер. Найпопулярнішими туристичними печерами в Україні є печери Мармурова та Червона (Крим), Млинки, Вертеба, Вітрова, Кришталева (Тернопільщина) та Атлантида (Хмельниччина).
  13. Основний лікувальний чинник печер – це мікрокліматичні умови, які характеризуються цілим рядом особливостей: постійністю іонного і газового складу повітря, домінуючого роллю від’ємно заряджених іонів, постійністю барометричного тиску і температури, незначною відносною вологістю, відсутністю бактеріальної флори й алергенів, наявністю великої кількості натрієво – хлористих аерозолів.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

 

 

  1. Гвоздецкий Н.А. Карст. - М.: Мысль, 1981.
  2. Гвоздецкий Н.А. Проблемы изучения карста и практика. М., Мысль, 1972.
  3. Географічна енциклопедія України: У 3 т. - К.: Українська енциклопедія, 1993.
  4. Гетьман В. Печери природно – заповідного фонду, їх використання (екотуризм, оздоровлення, печерні монастирі) / В. Гетьман // Географія та основи економіки в школі. – 2011. - №7. – 8 с.38 – 42
  5. Деревянко А.П., Молодин В. И. Пещеры., 1994. — 262 с.
  6. Дублянский В.Н. Карстовые пещеры и шахты горного Крыма. Л.: Наука, 1977.
  7. Дублянский В.Н., Занимательная спелеология, 2000.
  8. Дублянский В.Н., ЛомаевА.А. Карстовые пещеры Украины. - К.: Наукова думка, 1980.
  9. Кастере Н. Полвека под землей. М.: Детская литература, 1975.
  10. Клюкина Т. Самые знамените карстове пещеры мира // Благоустройство территорий. – 2007. №3. – с. 84 – 88
  11. Максимович Г.А. Основы карстоведения. т. 1-2., 1963.
  12. Маценко Г. О. Книга рекордів України. Природа навколо нас. - Тернопіль: Навчальна книга "Богдан", 2000.
  13. Миронов А.Н. Морские пещеры и их обитатели// Природа. – 2003. - №2. – с. 50 – 56
  14. Петранівський В.Л. Рутинський М. І. Організація використання печер для цілей туризму// Петранівський В.Л. Рутинський М.І. Туристичне краєзнавство: №234. Посіб. – К., 2006 – Розд. 7. – с. 409 – 440
  15. Радзієвський В. О. Подорож у підземну казку: Путівник по карстових печерах Тернопільщини. - Л.: Каменяр, 1984.
  16. Сифр М. В безднах земли. М.: Прогресс, 1982.
  17. Следопыт. М: ФиС, 1976.
  18. Трофимова Е.В. Информация о пещерах // Путеводитель по отдельным карстовым районам. - 1996. - с.25-32.
  19. Филиппов А.Г. Генезис пещер // География: теория и практика. Тез. докл. научн. конфер. 23-24 декабря 1998. - с. 90-92.
  20. Чикишев А. Г. Пещеры на территории СССР. М.: Наука, 1973.
  21. Энциклопедия для детей Т.4. Геология. – М.: Аванта+,1995. – 624 с.

 

 

 

Інтернет-ресурси:

  1. http://sitefaktov.ru/index.php/home/110-peschera
  2. http://tourism-book.com/books/book-37/chapter-1395/
  3. http://udivimenia.ru/priroda/velichayshie-peshheryi-mira/
  4. http://www.o-prirode.com/news/2012-08-30-189
  5. http://www.rgo-speleo.ru/books/metod_opis.htm
  6. http://www.skitalets.ru/books/metod_mkk/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

 

Формування печери

Печери часто формуються де дощова вода (1) просочується в щілини підземного каміння, як, наприклад, доломіт та вапняк.

З часом, вода розчиняє каміння, розширюючи щілини та роблячи тунелі - (2).

Коли рівень підземних вод падає нижче рівня тунеля - (3),

тунель наповнюється повітрям й створює печеру - (4)

 

 

 

Додаток Б

 

Найпротяжніші печери світу

 

п/п

Печера

Довжина

(м)

Глибина

(м)

Розташування

1.

Мамонтова

627644

-115,5

США

2.

Джуел Кейв

247034

-192,6

США

3.

Оптимістична

232000

-15,0

Україна

4.

Окс Бель Ха

224318

-34,7

Мексика

5.

Уїнд Кейв

218436

-193,9

США

6.

Сак Актун

217363

-77,6

Мексика

7.

Лечугія

209601

-488,9

США

8.

Хеллох

198190

-938,6

Швейцарія

9.

Клієвотер

189072

-355,1

Малайзія

10.

Фішер Рідж

183626

-108,5

США

Информация о работе Найбільші печери світу