Населення і працересурсний потенціал

Основний обсяг річного стоку формується за межами області і його левова частка приходиться на великі ріки – Дунай (Дунай займає серед рік Європи друге місце після Волги. Він протікає на крайньому південному-заході області протягом 174 км (загальна довжина – 2960 км). Бере початок на східних схилах гір Шварцвальд на висоті 678 м над рівнем моря. Загальна довжина ріки 2960 км, площа водозбору 817 тис. км2, в межах області – 6,650 тис. км2.

2.6.Біологічні ресурси

Область лежить у двох природних зонах: лісостепу і степу. Переважна більшість території області розташована у степовій зоні, лише на північному заході – у лісостеповій. Природна рослинність більшої частини області – степова.

Північна частина області розташована у лісостеповій зоні України. Тут зустрічаються лісові ландшафти. Під лісом зайнято не більше як 1,5–2,5% території. Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, черешня, верба, сосна та інші. Є лісова рослинність і на півдні, в плавнях дельти Дунаю, хоч і не займає там значних площ. В її складі переважають різні види верб. Серед них найбільш поширені верба біла та верба ламка.

З просуванням на південь з’являється більше степових видів, серед яких переважають трав’янисті види (більше 90%), що пристосовані до умов середнього зволоження та посухи. Спектр провідних родин складають айстрові, злакові, бобові, осокові, хрестоцвітні, лободові, гвоздичні, губоцвітні, гречкові, зонтичні, жовтецеві, шорстколисті тощо.

В районі Причорноморської низовини характерна лучна рослинність, що займає рівнинні ділянки прируслових та заплавних гряд і представлена угрупуваннями болотистих, засолених, справжніх та остепнених лук, трав’яних боліт та болотистих лук. Болотна рослинність (очерет, рогіз) є характерним елементом плавнів Дунаю та приозерної рослинності. Солонцева та солончакова рослинність представлена досить незначними площами.

Значне місце у флорі області належить водній рослинності. Вона представлена невкоріненими вільноплаваючими, вкоріненими зануреними, вкоріненими з плаваючими листками та повітряноводними формами. Зазвичай зустрічаються тостера (морська трава), рдест, філофора (червона водорість), харові та інші водорості. В товщі води також численні дуже дрібні одноклітинні водорості (фітопланктон). Особливо розвинені діатомові водорості та динофлагелянти. Чисельність і біомаса планктонних водоростей найбільш висока в поверхневому шарі води, досягає в літній період декількох десятків мільйонів клітин на літр води.

Область має велику кількість рослин, в тому числі рідкісні, які занесені до Червоної книги України. Із «червонокнижних» видів тут охороняються, зокрема, сальвінія плаваюча, водяний горіх плаваючий, плавун щитолистий, меч-трава болотна, альдрованда пухирчаста, зозулинець болотний, коручка болотна і чемерицеподібна, білоцвіт літній, гвоздика бессарабська, ковила дніпровська, золотобородник цикадовий та ін.

Фауна Одеської області різноманітна і представлена 1500 видами безхребетних та більше 400 видами хребетних тварин.

Серед лісової фауни найчисельнішими є зайці-русаки, а степової – хом’як, ховрашок, тушканчик. Водяться також лосі, косулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотоподібні собаки та багато видів лісових птахів. На незамерзаючих ділянках Південного Бугу зимують лебеді, дикі гуси та качки, озерна качка.

Найчисельнішою та найважливішою як в природоохоронному, так і екологічному плані групою хребетних тварин області є птахи. Зареєстровано більше 320 видів птахів, серед них зустрічаються рідкісні види, як то: великий та малий баклан, ковпик (косарь), сіра, руда, мала та велика білі чаплі, квак, крячки річковий та рябодзьобий, пелікан рожевий та кучерявий , орлан-білохвіст та інші.

Серед земноводних найбільш чисельними є озерна та їстівна жаби, звичайна квакша та дунайський тритон, а серед плазунів – болотна черепаха, звичайний вуж, прудка ящірка.

Із ссавців особливий інтерес викликає єдиний представник ластоногих Чорного моря – тюлень-монах, окремі особини якого траплялися в українській частині дельти Дунаю на території заповідника. У Чорному морі розповсюджені популяції дельфінів (афаліна, білобочка, азовка). Із навколоводних звірів – мешканці прісних водойм: інтродуковані ондатра та єнотоподібний собака, а також рідкісні «червонокнижні» – горностай, річкова видра, європейська норка. В плавнях зрідка зустрічається кіт лісовий.

Іхтіофауна річок різноманітна. В річках і озерах водяться лящ, судак, сом, щука, сазан, окунь та інші види риб. Розводять товстолобика, білого амура, сазана.

В акваторії Дунаю зустрічаються види риб, занесені до Європейського Червоного списку: шип, атлантичний осетер, чорноморський та дунайський лосось, умбра, чоп великий та малий, стерлядь, вирезуб, пічкур дунайський довговусий, шемая дунайська, йорж смугастий, білуга (найбільша серед риб, що мешкають в прісних водах) і ін. З промислових видів найціннішими є осетрові та дунайський оселедець.

2.7.Лісові ресурси

Одеська область належить до лісодефіцитних територій, загальна лісистість становить 6 %, що в 1,5 рази нижче в порівнянні з оптимальною. На сьогоднішній день загальна площа вкритих лісовою рослинністю земель області становить 199,1 тис. га. Для збільшення лісистості до 9% необхідно створити ще близько 100 тис. га лісових насаджень. Це дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а й зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного розмаїття в області, стабілізації екологічної рівноваги.

Щорічно площа створених лісів на території області завжди перевищувала площу суцільних вирубок. Навіть після стихійного лиха – льодоламу 2000 року площа посадки лісових культур була більше розмірів суцільних санітарних рубок. Починаючи з 2006 року, в області створюється лісів в 3-8 разів більше, ніж вирубається. Ділянки, що виходять з-під суцільних санітарних рубок, а це в основному всихаючі насадження, що постраждали внаслідок стихійного лиха, заліснюються одразу ж після розробки лісосік або навесні наступного року. Щорічно за рахунок державного бюджету створюється 2 - 3 тис. га лісових насаджень.

Для збільшення лісистості Одещини у 2011 році прийнято Регіональну програму “Ліси Одещини” на 2011-2016 роки, яка передбачає додаткове створення лісів за рахунок коштів обласного бюджету щорічно на площі 300 га.

2.8.Рекреаційні ресурси

За своїм туристично-рекреаційним потенціалом Одеська область посідає одне з провідних місць в Україні. Особливість економіко-географічного розташування, розвинута транспортна мережа, благодатні природнокліматичні умови, наявність пам’яток природи, архітектури, історії та культури, цілющих грязей та джерел мінеральних вод створюють сприятливі передумови для формування високорентабельної туристично-рекреаційної галузі.

Регіон має 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення – Дунайський біосферний заповідник, Дунайські та Дністровські плавні, ландшафтний парк “Тилигульський”, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І. І.Мечникова, 19 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 2 заповідні урочища. Серед численних природних багатств області важливе місце посідають унікальні лікувальні грязі, запас яких становить майже 400 млн. м3 та мінеральні води: 
сірчано-водневі, гідро-карбонатні, йодо-бромні, натрієві, термальні й інші бальнеологічні види вод, запаси яких становлять понад 4700 м3 на добу.

В області налічується 704 курортно-оздоровчих установ та закладів, які приймають і обслуговують туристів і відпочиваючих, зокрема: 34 санаторно-курортних закладів, 38 дитячих оздоровниць, 595 пансіонатів, будинків та баз відпочинку, 37 готельних господарств (м. Одеса), де можна одночасно розташувати біля 100 тисяч осіб.

Найбільшого розвитку в Одеській області набуло створення туристичних підприємств різних форм власності, які працюють за ліцензіями на організацію іноземного, зарубіжного, внутрішнього туризму, а також проведення екскурсійної діяльності.

Поновлено прийом та обслуговування іноземних круїзних туристів в українській частині дельти Дунаю з відвідуванням міст Ізмаїл, Вилкове та Дунайського біосферного заповідника.

 

 

 

 

 

 

Розділ3

Населення і праце ресурсний потенціал

3.1.Динамі чисельності  населення

За кількістю населення Одеська область посідає шосте місце серед усіх областей України. Протягом 2003 – 2011 років спостерігалася депопуляція населення. Його кількість, у порівнянні з даними 2001 року, скоротилася на 3.3%.

Рис.3.1

 

 

 

3.2.Структура розселення

Кількість міського населення за результатами Всеукраїнського перепису становила 1 млн. 625 тис. осіб, або 65,8%, сільського – 844 тис. осіб, або 34,2%. Порівняно з 1989 роком міське населення зменшилося на 120,7 тис. осіб, сільське – на 52,8 тис. осіб, проте співвідношення між ними в цілому по області упродовж останніх двох переписів залишалося практично незмінним.

Частка міського населення зросла в 7 районах Одеської області, зменшилася – у 10, в інших 9 залишилася без змін. Високий рівень цього показника в Кілійському районі (54%), Ренійському (51%) Овідіопольському (46%). Низький рівень міського населення у Саратському (10%), Біляївському (16%), Миколаївському районі (19%) .

3.3.Міграційна ситуація

Одеська область є одним з тих регіонів де існує найбільш вигідний економічний плацдарм для поселення мігрантів, до яких відносяться біженці, шукачі притулку, переселенці та нелегали тощо. Це іноземці, які перебувають на території Одеської області за власним бажанням і, виходячи з труднощів, що виникли в країнах їх походження.

З 1989 по 1990 рік у наслідок міграцій населення області зменшилося на 11 тис. У 1991 – 1992 роках,навпаки, збільшилося на 12,2 тис. 1993 – 2003 – зменшення на 41 тис., а у 2004-2011рр приріст на 44 тис.

3.4.Демографічна  ситуація

На 1 березня 2012 року в Одеській області, за оцінкою Головного управління статистики в Одеській області, проживало 2387,6 тис. осіб.

Упродовж січня-лютого 2012 року чисельність населення зменшилась на  
682 особи, або на -0,03 відсотка (по Україні – 0,07 відсотка).

За показником зменшення населення у відсотках до початку звітного періоду Одеська область посідає 10 місце серед регіонів України.

Скорочення чисельності населення спостерігалось в містах Одесі та Ізмаїлі, а також в 6 районах області. Водночас зросла кількість населення в місті Южному, а також в Болградському, Іванівському та Овідіопольському районах.

Зменшення чисельності населення області відбулося виключно за рахунок природного скорочення, яке становило 1162 особи, водночас зафіксовано міграційний приріст населення – 480 осіб.

Природне скорочення населення спостерігалося в 27 районах та містах області, і тільки у містах Теплодарі та Южному, а також в Ізмаїльському та   Овідіопольському районах  зареєстровано природний приріст населення.

Природний рух населення у січні-лютому 2012 року характеризувався   зростанням народжуваності та смертності, а також перевищенням числа померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих припадало 80,9 дітей, які народилися живими.  

Таблиця 3.1

	Усього, осіб		Січень-лютий 2012 року у відсотках до січня-лютого 2011 року	На 1000 наявного населення
	січень-лютий   2012 року	січень-лютий 2011 року		січень-лютий 2012 року	січень-лютий 2011 року
Кількість народжених живими	4928	4700	104,9	12,6	12,2
Кількість померлих	6090	5936	102,6	15,6	15,4
Природне скорочення населення	-1162	-1236	94,0	-3,0	-3,2

Необхідно зазначити, що рівень народжуваності в Одеській області  
(12,6 проміле) вищий, ніж середній показник по Україні (11,3), водночас рівень смертності (15,6 проміле) нижчий, ніж в цілому по Україні (15,9 проміле).

За рівнем народжуваності Одеська область посідає 5 місце після Рівненської (15,8 проміле), Закарпатської (15,2 проміле), Волинської  
(15,1 проміле) та Чернівецької (12,9 проміле) областей.

За рівнем смертності Одеська область посідає 11 місце після міста Києва (10,3 проміле), Закарпатської (12,9 проміле), Івано-Франківської (13,2 проміле), Львівської та Рівненської (по 13,4 проміле), Волинської (14,0 проміле), Чернівецької (14,1 проміле), Тернопільської (14,8 проміле) областей, Автономної Республіки Крим та Севастополя (міськради) (по 15,1 проміле).

У січні-лютому 2012 року в Одеській області спостерігався міграційний приріст населення (480 осіб), у порівнянні з відповідним періодом  
2011 року він зменшився на 13,4 відсотка.

Міграційний приріст населення зафіксовано в 5 містах обласного значення та в 16 районах та містах області.

 

3.5.Мовно-етнічний  склад населення

Одещина - полінаціональний регіон, на території якого проживає біля 133 етносів.

Таблиця 3.2

Національність	Тис.осіб	%	Національність	Тис.осіб	%
Українці	1542,3	68.2	Поляки	3,2	0.1
Росіяни	508,5	20.7	Німці	2,9	0.1
Болгари	150,7	6.1	Грузини	2,8	0.1
Молдавани	123,8	5.0	Азербайджанці	2,8	0.1
Гагаузи	27,6	1.1	Татари	2,6	0.1
Євреї	13,4	0.6	Греки	2,1	0.1
Білоруси	12,8	0.5	Албанці	1,9	0.1
Вірмени	7,4	0.3	Араби	1,3	0.1
цигани	4,0	0.2	інші	45,1	1.9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.3.1

Рідна мова населення одеської області за даними перепису 2001р.

3.6.Релігійний склад  населення

До УПЦ МП відносяться близько 52% населення Одеської області, до Протестантських – 29%, до 12% - УПЦ КП.