Парниковий ефект

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Можливі наслідки від парникового ефекту

 

Природа ніколи не прощає помилки. Зміни клімату від парникового ефекту можуть досягти, а в ряді випадків і перевершити найсміливіші очікування. У цьому контексті найбільш небезпечним і насторожують виглядає танення полярних шапок льодовиків, в результаті загального підвищення температури на 5 градусів. Як наслідок почнуться ланцюгові реакції на кшталт «ефекту доміно». Танення льодовиків приведе в першу чергу до підвищення рівня Світового океану в кращому разі на 5 - 7 метрів, а в перспективі навіть до 60 метрів. Зникнуть цілі країни, зокрема низовинні такі як Бангладеш, Данія, Нідерланди, багато портові міста по всьому світу такі як Роттердам, Нью - Йорк. Все це призведе до другого «великого переселення народів» тепер уже з низинних зон, в яких за розрахунками ООН проживає близько мільярда чоловік. Більш того якщо останні 250-300 років рівень Світового океану підвищувався в середньому на 1 мм на рік, то в 20-х роках ХХ ст. піднесення його досяг 1,4-1,5 мм на рік, що еквівалентно щорічному збільшенню океанічної водної маси на 520-540 куб. км. Передбачається, що в 20-х роках XXI ст. швидкість підвищення океанічного рівня перевищить 0,5 см в рік. Збільшення маси води позначиться на сейсмічності в різних районах планети. До 2030 року як протягом зникне Гольфстрім. Наслідком цього стане зниження контрастності між Північчю і Півднем.

 

Зміняться і інші існуючі нині екосистеми. Зокрема, у зв'язку зі зміною сплюснутості планети в Африці і в Азії впадуть врожаї, підвищиться ризик катастрофічних повеней в Європі, на східному узбережжі США, де крім того відбудеться ерозія берегів. Так у Великобританії відбудеться ряд катастрофічно радикальних змін клімату серед яких багаторазове збільшення повторюваності спекотного і посушливого літа, подібного літа 1995 року. Два таких літа поспіль призведе до посухи, неврожаю і голоду. З карти Франції зникнуть Аквітанія, Гасконь, Нормандія. На місці Парижа буде океан. Дамоклів меч навис над Венецією. Жорстокі посухи охоплять Австралію, штати Техас, Каліфорнія, багатостраждальну Флориду. Там де дощі були великою рідкістю вони стануть ще рідше, в інших більш вологих районах кількість опадів ще більше збільшиться. Збільшаться середньорічні температури в Алжирі, зникнуть льодовики Кавказу, Альп, а в Гімалаях і Андах вони скоротяться на 1 / 5, зникне багаторічна мерзлота в Росії, підставивши під сумнів існування північних міст. Кардинально зміниться Сибір. Зникнуть долини багатьох річок таких як Ріо-Гранде, Магдалена, Амазонка, Парана. Чи втратить своє значення Панамський канал. Так, якщо погодиться з розрахунками деяких вчених, то вже до кінця першої чверті ХХ I ст. в результаті потепління, викликаного збільшенням концентрації СО ₂ в атмосфері, клімат Москви буде подібний сучасному клімату вологого Закавказзя. Відбудеться перебудова всієї системи циркуляції атмосфери з відповідними змінами термічного режиму і зволоження. Почнеться процес переформування географічних зон з їх "зміщенням" у більш високі широти на відстань, що досягає 15 градусів. При цьому необхідно враховувати, що атмосфера - дуже динамічна система і може змінюватися надзвичайно швидко; що ж стосується інших компонентів геосфери, то вони більш консервативні. Так, для корінних змін грунтового покриву необхідні сотні років. Можлива ситуація, коли самі родючі грунти, наприклад чорноземи, опиняться в кліматичних умовах пустель, а і без того перезволожені та заболочені тайгові землі будуть отримувати ще більше опадів. Площі пустель можуть різко збільшитися. Адже навіть в даний час процеси опустелювання розвиваються на 50-70 тис. кв. км оброблюваних площ. Потепління призведе до збільшення числа циклонів в тому числі і ураганних. Важливо й те, що окремі популяції тварин можуть просто напросто зникнути з лиця Землі, а ряд інших катастрофічно скоротитися. Безперечно й те, що просування тропічного і субтропічного поясів призведе до розширення ареалів проживання хвороботворних мікробів і бактерій. Чималими витратами обернеться і енергетика. Все було не так погано якби не швидкість всього, що відбувається. Людина не встигає пристосуватися до нових умов адже 50 століть тому коли спостерігалося схоже явище не було факторів прискорюють його в десятки а то й сотні разів. Особливо в цьому плані страждають країни, що розвиваються, які тільки почали створювати своє господарство.

 

А з іншого боку потепління обіцяє нам великі можливості про які людина поки можливо і не здогадується. Не варто відразу спростовувати ці нечисленні затвердження. Адже людина за словами Вернадського «велика геологічна сила» може по-новому реорганізувати своє господарство для якого у свою чергу природа надасть великі можливості. Так лісу просунуться далі на північ і покриють зокрема всю Аляску, розтин річок у Північній півкулі буде відбуватися на 2 тижні раніше порівняно з аналогічним періодом 19 століття. Це дасть «нове дихання» річковому судноплавству. Агрономи безперечно будуть не проти збільшення вегетаційного періоду рослин в Європі на 1 місяць, стане більше деревини. Є розрахунки фізиків, згідно з якими при подвоєнні концентрації СО ₂ в атмосфері температура повітря підвищиться не більше ніж на 0,04 градусів за Цельсієм. Таким чином, підвищення концентрації СО ₂ в таких масштабах скоріше може виявитися корисним для сільськогосподарського виробництва, тому що має супроводжуватися підвищенням інтенсивності фотосинтезу (на 2-3%).

 

Перелітні птахи будуть прилітати раніше і затримуватися у нас довше ніж зараз. Зими значно потеплішають, а літо подовжиться і стане спекотніше, об'єктивно скоротиться опалювальний сезон у містах потепління в яких складе в середньому близько 3 градусів. У Росії сільське господарство в перспективі може відсунутися на північ, як того хотів ще Н.С. Хрущов, але саме головне полягає в тому що Росія зможе підняти ці регіони, зруйновані ліберальними реформами 90-х років, зв'язавши їх в єдину дорожню мережу мова йде про будівництво принципово нової залізниці з Якутська далі на Анадир і в Аляску через Берингову протоку і можливе продовження існуючих таких як Трансполярну магістраль.

 

Висновок

 

На закінчення хочеться відзначити ті «дрібні кроки» які мають місце бути перед лицем спільної загрози. Проблема парникового ефекту дійсно дуже актуально саме тому в 1992 році на конференції в Ріо-де-Жанейро було досягнуто угоду про скорочення викиду вуглекислоти в атмосферу на період до 2050 року, у тому ж році Росія ратифікувала Конвенцію з охорони навколишнього середовища, доповнений в 1997 році Кіотськими угодами. Відповідно до неї кожні десять років, починаючи з 1998 року країни підписали Конвенцію, це практично вся Європа, Японія, Канада, Австралія та інші розвинені країни будуть зобов'язані скорочувати обсяги викидів на 10%, тобто по 1% кожний рік. З подібними ініціативами багато разів виступала Росія. Але до реальних справ ще дуже далеко. Дивна позиція американців. Так, за повідомленням КП від 7.11.1997 р., «позиція американців взагалі дивує. Нещодавно з-за їх завзятості безрезультатно завершилася чергова зустріч фахівців з проблеми «парникового ефекту». Представники 142 країн світу так і не змогли вирішити, наскільки треба скорочувати викиди шкідливих газів в атмосферу. А все через те, що американців не влаштували надто швидкі темпи цього скорочення ». А також: «У США про якусь боротьби не хочуть і чути. Глава корпорації «Форд» Алекс Тротман навіть пообіцяв нагородити кожного, хто розвіє «нібито дурний міф» про те, що потепління планети викличе танення льодів в Антарктиді ».

 

З іншого боку тут цікавим може стати так званий «податок на вуглекислоту» або утилізація вуглекислого газу з використанням новітніх засобів, запропонована інститутом нафтохімічного аналізу А.В. Топчієва. У перспективі можливо витягувати діоксид вуглецю з атмосфери великих промислових міст. Цікаво й те, що сумарна його кількість вже перевищує розвідані і навіть перспективні запаси нафти, кажучи інакше діоксид вуглецю може стати непоганим паливом. Є також ряд інших проектів пов'язаних з біосферою. Це будівництво гігантських ферм по вирощуванню спеціальних водоростей, які отримають і переробних вуглекислий газ атмосфери в новий екологічно чистий вид палива. У країнах, що розвиваються, багатих рослинною сировиною планують отримувати порівняно чистий вид бензину - біоетанол. Ряд фахівців пропонують ширше використовувати водну, вітрову енергію, а для подальшої перспективи - енергію реакцію речовини і антиречовини. Існує пропозиція витягувати надлишок СО ₂ з повітря, скраплювати і нагнітати в глибоководні шари океану, використовуючи його природну циркуляцію. Інша пропозиція полягає в тому, щоб розсіювати в стратосфері найдрібніші крапельки сірчаної кислоти і зменшувати тим самим прихід сонячної радіації на земну поверхню.

 

Введення цих технологій дозволить знизити накопичення вуглекислого та інших газів в атмосфері, знизивши небезпека парникового ефекту тим самим забезпечивши нам подальший розвиток, а найголовніше життя.

 

 

Список джерел та літератури:

 

1. Агесс П. Ключі до екології С.-П.: Гидрометеоиздат, 1982

2. Боголюбов С.А. Екологія М.: Знання, 1997.

3. Костенко О.К. Екологія М.: Акваріум, 1997.

4. Новиков Ю.В. Екологія, навколишнє середовище й людина М.: Гранд, 1998

5. Міллер Т. «Життя у навколишньому середовищі». т. 1. Москва, вид. 1980.

6. Міллер Т.«Життя у навколишньому середовищі». т. 3. Москва, вид. 1980.

7. Удальцов А. «Екологічні меридіани й паралелі». Москва, вид.  1981.

8. Г.А. Кузнєцов «Екологія і майбутнє», Москва, вид. 1988

9. «Калейдоскоп», 12 (46), 1997 р.