Проблеми збереження миру

Проблема збереження миру

Наукова розробка питання з економічної та соціальної географії світу

Уже на початку XX століття людство зіткнулося з проблемами, що набувають величезного  значення для долі людської цивілізації  в цілому і називаються глобальними. До глобальних проблем належать такі, які зачіпають життєво важливі інтереси всіх народів та країн світу і які породжені загальними законами існування та розвитку людства. Йдеться передусім про питання війни і миру, економічну відсталість багатьох країн світу, катастрофічне забруднення навколишнього середовища, повітряного басейну та океанів, вичерпання природних ресурсів, енергетичну, сировинну, продовольчу й демографічну проблеми, поширення цілого ряду нових захворювань (зокрема найнебезпечнішого з них - СНІДу) тощо.

Глобальні проблеми мають спільну об'єднуючи основу і загальнолюдський характер. Вони, як ми бачимо, пов'язані з різними сторонами життєдіяльності людської цивілізації - світовою політикою й економікою, міждержавними і міжнаціональними відносинами, екологічними та демографічними умовами існування людей.

На  початок третього тисячоліття людство  просто зобов'язане розв'язати ці животрепетні проблеми, бо вони створюють  небезпеку самому життю-людей. Розвиток науки і техніки, створення ядерної  зброї призвели до того, що нині людина стала спроможна покласти край власному існуванню. Глобальні проблеми - це заряд страхітливої сили в умовах сучасної епохи, і їх усунення та розв'язання - завдання першочергового значення.

Найважливішою глобальною проблемою сучасності є  відвернення війни (насамперед ракетно-ядерної),припинення гонки озброєнь і роззброєння. Війна є альтернативою самого людського буття. Прогресивні мислителі завжди засуджували війну як нелюдське починання, що несе з собою лише спустошення і руйнування, мріяли про вічний мир. "Мир, - писав великий гуманіст Сервантес, - це найвище благо, якого люди бажають у цьому житті".

На  жаль, історія розвитку суспільства  склалася інакше. За підрахунками істориків  упродовж останніх 6 тис. років мирними, тобто без воєн, були лише 292 роки. У нашому столітті людство пережило дві страшні світові війни, але навіть після закінчення останньої з них у збройних конфліктах у світі загинуло понад 20 млн. людей.

Які ж  основні причини воєн? Передусім  вони коріняться в антагонізмі класів і держав, рас і націй, релігійних конфесій. Конфронтація двох різних суспільних систем: соціалістичної і капіталістичної постійно тримала людство на грані війни і знищення. Різко посилилося протистояння двох світових систем після другої світової війни у зв'язку з появою ракетно-ядерної зброї. В 1949 році США та їхні союзники створили воєнно-політичний блок НАТО, а європейські країни соціалістичного вибору сформували у 1955 році Організацію Варшавського Договору, яка проіснувала до 1990 року.

Ряд учених-суспільствознавців пояснюють причини воєн уродженою властивістю людини до насильства, інстинктом руйнування, агресивністю щодо подібних собі. Але хіба люди споконвіку не прагнули до добра, злагоди, солідарності? Конкретні прояви тих чи інших психологічних рис людей у кінцевому підсумку обумовлені реально існуючими економічними та соціально-політичними відносинами.

Світогляд війни і насилля тримається на поділі світу й людей на "наших" і "чужих", на "добрих" і "злих". Ці примітивні підходи, особливо коли вони "майстерно" поширюються  засобами масової інформації, формують у суспільній свідомості "образ ворога", від якого до ескалації ворожості і війни - лише один крок. Процес "пошуку ворога" в тоталітарній державі як способу її існування майстерно показав Дж. Оруелл у відомому романі "1984".

Люди  світу прагнуть до миру. Будь-яка  війна веде до загибелі людей, втрати найціннішого, що є в суспільстві, - людського життя. Всі ми сьогодні бачимо, до яких страхітливих наслідків  і трагедій призводять війни - на Близькому  Сході, в Афганістані, Нагірному Карабаху, Югославії, Чечні... Збереження миру є пріоритетним завданням усіх людей на планеті.

Не  будьмо ідеалістами: сучасний світ і  досі залишається вибухонебезпечним. Він несе в собі постійні суперечності й антагонізми, які призводять і  до збройних конфліктів та воєн. Боротьба за мир у цих умовах означає не відмову від реалізації прав людини, інтересів країн, прав націй, етнічних і релігійних груп. Головне - це баланс прав і інтересів, чітке визначення їх змісту і меж. Не захистивши основних прав і свобод усіх людей та народів, важко розрахувати на стабільність і безпеку, відвернення воєн і конфліктів.

Антивоєнні  тенденції в суспільній думці  проявились у пацифістському русі (пацифізм - від латинського pacifious - миротворний). Перші пацифістські організації виникли у Великобританії і США ще на початку XX століття. Саме пацифісти вперше висунули вимогу загального роззброєння і розв'язання спірних питань між країнами шляхом переговорів.

Сучасна науково-технічна революція призвела до якісних змін у засобах ведення війни: у 50-ті роки з'явилися ракетно-ядерна зброя, міжконтинентальні балістичні ракети, які здатні досягти будь-якої точки земної кулі. У цих умовах війна з матеріально-технічної точки зору стала безглуздою: її початок означав би знищення всього людства в цілому.

Хоч як це парадоксально, але до думки, що людство  може вижити в умовах атомного протистояння, лише позбувшись війни як засобу вирішення  міждержавних конфліктів, першими прийшли  ті вчені, які своїм розумом і  руками створили саму атомну зброю - А. Ейнштейн, Б. Рассел, Ф. Жоліо-Кюрі, А. Сахаров. У другій половині XX століття величезних масштабів набула гонка озброєнь. Гігантський маховик з випуску зброї працював набагато ефективніше, ніж інші галузі суспільного виробництва.

Гонка озброєнь - це неминучі величезні витрати інтелектуальних і фізичних сил людства, матеріальних і фінансових ресурсів, вона перешкоджає позитивному вирішенню найважливіших проблем людей, підвищенню рівня їх життя. Лише п'ятої частини загальноосвітніх воєнних витрат було б досить, аби до кінця століття повністю розв'язати проблему голоду на Землі.

У виграші  від продовження гонки озброєнь залишається лише військово-промисловий (виробники зброї, генералітет, державна бюрократія, мілітаризована наука).

Людству стає все більш зрозумілим, що не в нарощуванні військового потенціалу слід шукати шляхи до міцного миру та загальної безпеки. Вихід - у політиці розумної військової достатності, довіри між країнами і народами, здорового глузду в міжнародних відносинах. Ось чому таке важливе значення має проведення конверсії суспільного виробництва, перехід від мілітаризації економіки до економіки роззброєння, переключення військового виробництва на випуск мирної продукції.

Імперативом сучасної епохи став той незаперечний факт, що нині людство може або спільно вижити, або - знову ж таки спільно - загинути. Усвідомлення спільності людської цивілізації на нашій планеті створює передумови для об'єднання зусиль, згуртування всіх народів в ім'я виживання і врятування цивілізації. Людство єдине, як єдині і його проблеми та закономірності розвитку.

Розв'язати глобальні  проблеми силами однієї держави чи групи держав - неможливо. Тут потрібні співробітництво в загальносвітовому  масштабі й тісна конструктивна  взаємодія всіх країн. Спільність глобальних проблем для всього людства зумовлює й спільність в їх розв'язанні.

Глобальні питання  вимагають глобальних відповідей: вони вирішуються усім світом на основі інтернаціоналізації дій. Центральна роль тут, безперечно, має належати Організації Об'єднаних Націй та її інститутам. Саме ця міжнародна організація може реально об'єднати зусилля всіх країн на розв'язання всього комплексу глобальних проблем сучасності.

Що стосується України, то тут розв'язання глобальних проблем  неможливе без розбудови незалежної держави, її тісного співробітництва з іншими державами світу.

У сучасному світі  швидко зростає залежність окремих  країн і регіонів від цілого, від  людства, світової спільноти. Народи дедалі глибше усвідомлюють цілісність світу, посилюється почуття невіддільності від нього. Як зазначає відомий учений-соціолог Б. Г. Гаврилишин, "ми не можемо покинути нашу планету. Ми не бажаємо її руйнації. Жодна частина людства не в змозі її привласнити. Нам слід пристосуватися до правил співжиття, яким будемо керуватися в умовах майбутнього єдиного світового ладу, нашої спільної долі".

1. Проблема збереження  миру на Землі - найважливіша, оскільки під час виникнення  глобального військового конфлікту  в світі, нашпигованому ядерною  зброєю та ядерними технологіями (АЕС тощо), всі інші проблеми втрачають сенс. Неможливість обмеженого впливу ядерного інциденту на довкілля яскраво продемонструвала катастрофа на Чорнобильській АЕС (1986 рік). Жорстока реальність полягає в тому, що ніколи ще в історії людства не накопичувалася така кількість смертоносної зброї, її досить, щоб кілька разів знищити все живе на Землі, або й саму планету.

На початку 90-х  років країни світу витрачали  на військові потреби понад 1 трлн доларів на рік. Це дорівнювало обсягу роботи всього світового ринку послуг або ж величині, що співмірна з третиною обороту світової зовнішньої торгівлі. Майже половину коштів на військові потреби в світі витрачають дві країни - США та Росія. В деяких державах військові витрати перевищують 1/10 їх ВВП. Це насамперед ті країни, які постійно втягнуті у військове протистояння (КНДР, більшість держав зони Перської затоки тощо). Чимало небагатих за доходами на душу населення країн світу вкладають у військову сферу коштів більше, ніж у соціальну сферу (Китай, Пакистан, Іран, Ірак, Сирія, Куба, В'єтнам та ін.). На задоволення попиту на воєнні товари та послуги, за оцінкою ЮНЕСКО, працює 50 млн чоловік, в розробках військового характеру беруть участь півмільйона вчених та конструкторів, або 1/5 науковців світу.

Особливо велику небезпеку становлять арсенали ядерної зброї. На сьогодні ядер-зброя зосереджена в 5 державах світу (постійних членів Ради Безпеки ООН -США, Росії, Великобританії, Франції, Китаю). Перші дві мають по кілька десятків тисяч ядерних зарядів, решта - в межах однієї тисячі ядерних зарядів кожна. Ця зброя може бути доставлена до цілі за допомогою трансконтинентальних ракет, що запускаються зі стаціонарних установок або ракетами середнього радіусу дії з мобільних установок, ракетами з надводних та підводних кораблів військово-морських флотів, бомбардувальниками, які несуть ядерні бомби.

Безумовно, якби людство  скоротило витрати на військові  потреби і пішло по шляху ядерного роззброєння - планета Земля стала  б більш спокійним місцем для  життя. Чи можна розраховувати на подібні кроки? На щастя, наприкінці XX ст. міжнародна обстановка у світі поступово змінюється від конфронтації до взаєморозуміння і співробітництва. У 1988 році між США та СРСР була укладена угода про ліквідацію ракет середнього радіусу дії. У 1994 році Україна першою серед країн світу відмовилася від ядерної зброї (на час проведення цієї акції вона мала третій за потужністю в світі ядерний арсенал). Ядерна зброя була виведена також з Казахстану і Білорусі.

2. На  жаль, на планеті все ще зберігаються  точки потенційних міжнародних або міжнаціональних конфліктів. Тільки від закінчення Другої світової війни до початку 90-х років відбулося понад 30 міжнародних та близько 90 внутрішньодержавних конфліктів, в яких загинули десятки мільйонів людей. І якщо в міжнародних конфліктах співвідношення загиблих цивільних та військових приблизно рівне, то в громадянських та національно-визвольних війнах цивільного населення гине втричі більше, ніж військових. .

Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в СРСР (1941 — 1945) загинуло близько 55 млн осіб, було .повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в'єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу.

Учені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історії  лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті забрали вже понад 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко зростала з розвитком засобів знищення людей та розширенням масштабів військових дій.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства  та природного середовища становить  ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Хірбсіма та Нагасакі в Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження Грунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб, під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.

Ядерна  зброя була виготовлена та випробувалась  в СРСР (1949), Великобританії (1952), Франції (1960), Китаї (1964). Зараз у науково-технічному відношенні до виробництва ядерної зброї готові понад 40 держав світу, принаймі 30 країн її мають.

На  сьогодні в світі є понад 50 000 ядерних  бойових головок — на підводних  човнах, на літаках, на кораблях, у спеціальних  сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн тринітротолуолу, тобто силі, яка в 1 600 000 разів перевищує силу вибуху бомби, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових цілях означало б глобальну катастрофу.

А скільки  шкоди людству завдали наземні, підземні та підводні випробування атомної зброї військовими США та Франції в Тихому океані на мальовничих атолах Бікіні, Муруроа, в преріях штату Невада та ін. В СРСР функціонував ядерний полігон "Об'єкт — 700" на Новій Землі та ракетодром "Плесецьк" в Архангельській області. За тридцять років (1961 — 1990) у Карському та Баренцовому морях було затоплено 11 тисяч контейнерів із радіоактивними відходами (головним чином ядерне паливо підводних човнів). На Новій Землі було проведено 132 випробування ядерної зброї. За 40-річний період випробувань у повітря планети було викинуто приблизно 12,5 тонн радіоактивних речовин. У води океанів під час цих вибухів було викинуто близько 2 т радіонуклідів від підводних та надводних вибухів, а також майже 4т — від наземних. Величезна кількість продуктів розпаду, що надійшла в атмосферу, осідає ще й досі в усіх куточках земної кулі.