Рис.1.3. Туристичні регіони України
(один з варіантів)
Серед природно-рекреаційних,
естетичних та інших видів туристичних
ресурсів велике значення для туризму
мають ландшафт, клімат, рослинний і тваринний
світ, водні ресурси, рельєф.
Розділ.2.3 Туристична
україна
Як туристична дестинація (територія,
яка виконує туристичні функції) величезним
потенціалом володіє Україна. Розташована
у центрі Європи на перехресті транспортних
шляхів, вона має сприятливі природно-кліматичні
умови, мальовничі ландшафти, різноманітний
рослинний і тваринний світ, цілющі мінеральні
джерела, багату історико-культурну спадщину
(Рис.1.6).
В Україні є традиційні і перспективні
санаторно-курортні і туристичні райони
з ефективними унікальними ресурсами
для відпочинку і лікування міжнародного,
державного та місцевого значення.
Рис.1.6. Україна туристична
На сьогоднішній день туристична
інфраструктура в Україні є недостатньо
розвинутою і нераціональною, якість сервісу
низька. Це зумовлює її низьку привабливість.
Рис. 1.7. Структура попиту українського
туризму 2012р.
Проте, Україна має прекрасні
умови для організації відпочинку на берегах
і лиманах Чорного і Азовського морів,
водойм і річок, в Кримських горах і Українських
Карпатах.
Наприклад, південний берег
Криму характеризується м'яким субтропічним
кліматом середземноморського типу. Окрім
традиційних баз відпочинку, санаторіїв
та туризму існують інші напрямки бізнес
діяльності. Зокрема необхідно звернути
увагу на побудову тренувальних баз для
футбольних клубів.
Пляжні ресурси зосереджені
в приморських територіях Одеської, Миколаївської,
Херсонської, Запорізької і Донецької
областей та у Криму. Важливою перевагою
ефективного функціонування рекреаційного
комплексу стало б зменшення сезонності
в роботі курортів, особливо морських,
тобто створення умов для цілорічного
обслуговування. Практичний інтерес становлять
термальні води цього регіону. Так зокрема,
в Криму, нараховується 310 термальних джерел,
240 з них уже досліджено, а використовуються
ці джерела, тільки в Медведівці Джанкойського
району та Янтарному Красногвардійського
району. Тому є всі можливості використання
термальних вод в поєднанні з теплим кліматом
протягом року.[6]
Унікальні рекреаційні ресурси
є також у Карпатах, Передкарпатті і Закарпатті.
Тут розташовані джерела цінних і різноманітних
за своїм хімічним складом та лікувальними
властивостями мінеральних вод, в ряді
випадків унікальних, великі масиви лісів.
Найбільшою бальнеологічною областю України
є Карпатський регіон, зокрема Передкарпаття.
Тут освоєно понад 200 джерел і свердловин
мінеральних вод. Першість у регіоні належить
трускавецькій "Нафтусі".
Близько 600 джерел і свердловин
мінеральних вод зосереджено у Закарпатті.
Зокрема, дуже цінними для лікування є
вуглекислі води. Також тут зосереджені
джерела сірководневих вод, а на базі цінних
питних лікувальних і лікувально-столових
залізистих вод діє Шаянський санаторний
комплекс. Закарпаття характеризується
заляганням рідкісних миш'яко-вмісних
підземних вод, а також борвмісних, які
використовуються як для ванн, так і для
внутрішнього вживання.
Важливим бальнеологічним регіоном
є Поділля. Тут розташовано 10 родовищ і
16 ділянок мінеральних вод. Нині у цьому
регіоні функціонують такі курорти, як
Заліщики (Тернопільська область), Хмільник
(Вінницька область) та ін.
Чималі запаси мінеральних
вод, зокрема хлоридних, виявлено у Дніпропетровській,
Полтавській, Київській та інших областях.
Лікувальні грязі відомі в Україні
здавна. Їх застосовують для грязевих
ванн у поєднанні з електропроцедурами.
В Україні експлуатується сім торф'яних
і 10 сульфідних родовищ. Значні поклади
лікувальних торф'яних грязей є у Львівській
області (Немирівське, Великолюбінське
родовища).
Унікальним і ще не до кінця
вивченим є такий лікувальний засіб, як
озокерит (земляний, або гірський віск).
Найбільшим у світі є Бориславське родовище
озокериту, який за якістю не має аналогів.
Відомі українські грязеві
курорти — Бердянськ, Євпаторія, Хаджибейський
курорт та ін.
Гірські рекреаційні ресурси
України зосереджені в Карпатах і Кримських
горах.
Карпати — це середньовисокі
гори з вологим помірним кліматом, значною
лісистістю (40 %), сприятливими перепадами
висот для організації гірськолижних
спусків, лижних полів. Гірські долини,
захищені верховинськими хребтами, характеризуються
мікрокліматом, сприятливим для розвитку
кліматичних курортів (Яремча, Ворохта,
Космач, Вижниця, Рахів). Карпати, володіючи
унікальними рекреаційними ресурсами,
оцінюються як найперспективніший регіон
для відпочинку та лікування впродовж
року.
Кримські гори за екзотичністю
не поступаються Карпатам, хоча тут менше
сприятливих для відпочинку умов. Круті
оголені схили (лісистість 10 %) придатні
для вправляння скелелазів і любителів
гострих відчуттів.
Україна належить до держав
зі сприятливими погодними умовами для
літніх і зимових видів рекреації. Тривалість
сприятливого періоду для розвитку літніх
видів рекреації в середньому змінюється
від 105 днів на півночі до 180 — на південному
узбережжі Криму. Отже, комфортні умови
для розвитку літніх видів відпочинку,
туризму, кліматолікування існують не
лише влітку, а й на початку осені та в
другій половині весни. Купальний сезон
на більшості території не перевищує 80
днів, тоді як у Причорномор'ї, особливо
на Південному березі Криму, він триває
120 і більше днів.
Тривалість періоду, сприятливого
для зимових видів рекреації (лижні, санні,
ковзанярські заняття), змінюється від
20—26 днів на півдні до 40 і більше днів
на півночі та північному сході. Для зимових
видів відпочинку найсприятливішими є
умови гірських масивів Полонинського,
Верховинського та Чорногорського хребтів
Українських Карпат, де період занять
гірськолижними видами відпочинку та
спорту триває 90—100 днів.
Отже, кліматичні умови України
є досить сприятливими для розвитку рекреаційної
діяльності.
В Україні є кілька з найбільших
печер світу, які за відповідного обладнання
можна перетворити на рекреаційно-туристичні
об'єкти міжнародного значення. Зосереджені
печери у трьох регіонах: Подільсько-Буковинському
(Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька,
Львівська та Івано-Франківська області),
у Криму та Карпатах.
У Подільсько-Буковинському
районі відомо понад 130 печер карстового
походження, з них у Тернопільській області
— 70, у Чернівецькій — 35. Сумарна протяжність
цих печер 412 км, серед них найбільші —
Оптимістична (понад 200 км), Попелюшка (60
км), Кришталева (22 км).
У Криму відомо понад 40 великих
печер та 857 карстових порожнин різного
розміру. Найбільші — Солдатська (500 м),
Каскадна (400 м), Мармурова (1,6 км).
Карпатські печери розташовані
у Закарпатській області в басейні річок
Великої та Малої Угольки. За своїми розмірами
вони значно менші. Найбільша з них Дружба
— довжина 270 м, глибина 46 м.
Серед перелічених печер Подільсько-Буковинського
району однією з найбільш вивчених є Кришталева.
Печера має складну розгалужену систему
лабіринтів. Стіни багатьох галерей і
залів вкриті білосніжними та різнокольоровими,
нерідко стрічкоподібної текстури, кристалами
вторинного гіпсу, що надає печері казкової
краси. Головні галереї печери електрифіковані
й обладнані для відвідування.
В Україні під охороною держави
перебувають понад 70 тис. пам'яток історії
та культури, серед них понад 12 тис. особливо
цінних у туристичному плані пам'яток
архітектури, які є зразками монументальних
витворів мистецтва, починаючи від Ш ст.
до н. е.
Пам'ятки історії та архітектури
на території Україні розміщені нерівномірно.
Більшість із них знаходиться в західних
областях України, а також у Київській,
Хмельницькій, Вінницькій, Чернігівській,
Сумській областях та в Республіці Крим.
Східні й південні області не е настільки
багатими на пам'ятки архітектури, — найдавніші
з них датуються XVII ст., що пов'язано з пізнім
освоєнням території. Найбільше пам'яток
історії та архітектури розміщено у Львові
(2500) та Львівській області. Це пояснюється
давнім освоєнням цієї території, віддаленістю
від театрів воєнних дій минулого, порівняно
високим економічним розвитком та значною
густотою населення. Львів розташований
на перехресті важливих торговельних
шляхів з півночі на південь і з заходу
на схід. У Львові збереглися визначні
пам'ятки, починаючи від ХП ст. Особливо
цінними є архітектурні ансамблі площі
Ринок (XV'—XIX), вулиць Вірменської (XIV—XIX)
та Руської, які занесені до списку світової
архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку
цінність європейського масштабу мають
ансамблі Успенської церкви (XVI—XVП), Святоюрського
(ХУП) та Вірменського (XIV—XVIII) соборів;
Домініканського костелу (ХУШ).
Другим містом в Україні за
кількістю пам'яток архітектури є Київ
(понад 1500). Передусім це споруди епохи
Київської Русі — Золоті ворота (1037), Софіївський
собор (1037), Видубицький монастир (XI), ансамбль
Києво-Печерської лаври (XI). Зважаючи на
виняткову художню цінність, за рішенням
ЮНЕСКО, ансамбль споруд Софіївського
собору та Києво-Печерської лаври внесені
до списку світової культурної спадщини.Кам'янець-Подільський
— місто-заповідник, що за кількістю пам'яток
архітектури (понад 150) посідає третє місце
в Україні. Особливу цінність становлять
Стара фортеця (XI—ХУШ), церкви, костели,
житлові та цивільні споруди.
Через часті напади на землі
України іноземних загарбників на її території
споруджено чимало замків і фортець, які
мають європейське значення. До найцінніших
варто віднести замки в Ужгороді, Кременці,
Луцьку, Острозі та ін.
Розділ.3 Оцінки естетичних властивостей ландшафту
Оцінку природно-рекреаційних
ресурсів можна здійснювати за такими
показниками: приваблююча та пропускна
здатність, екологічна ситуація тощо.Властивість
природно-рекреаційних ресурсів притягувати
туристів прийнято називати приваблюючою
здатністю. Атрактивність ПРР – інтегральний
показник, який комплексно враховує всі
сторони приваблюючої здатності. Оцінку
цього показника можна робити за такими
критеріями: екзотичність, унікальність,
естетичність, комфортність тощо. При
дослідженні потенціалу природно-рекреаційних
ресурсів доцільно використовувати натуральні
показники, тобто атрактивність визначати
в кількості осіб, яку ресурс притягує
протягом певного проміжку часу. Оцінювати
атрактивность можна також в умовних показниках
(балах), але на наш погляд, доцільніше
перейти від "балів" до "осіб".
Критерій екзотичності рекреаційної
території визначається як ступінь контрастності
місця відпочинку щодо постійного місця
проживання рекреанта. Оцінка екзотичності
здійснюється за допомогою спеціальних
матриць – еталонів ступеня контрастності
природного середовища між окремими територіями
за рельєфом, рослинністю та акваторіями.
Зазначимо, що з позиції суб'єкта рекреаційного
природокористування оцінка екзотичності
двох однакових за контрастністю рекреаційних
територій буде різною. Вона буде тим більша,
чим більша ємність ринку збуту по відношенню
до якого розраховується ступінь контрастності,
тобто, в якості додаткового чинника запроваджується
фактор кількості людей, для котрих визначається
екзотичність певних рекреаційних ресурсів.
Критерій унікальності тісно
пов'язаний з екзотичністю.
Унікальність –ступінь зустрічності або неповторності
природно-рекреаційних об'єктів і явищ.
Унікальні рекреаційні об'єкти та явища
внаслідок малого поширення екзотичні
для значної кількості населення. Ступінь
унікальності рекреаційної території
визначається добутком мінімальних імовірностей
зустрічаваності в її межах нехарактерних
природних і культурно-історичних елементів.
Атрактивність рекреаційної
території також залежить від естетичної
цінності, оскільки за інших рівних умов
території, що володіють більшою естетичною
цінністю, мають більшу приваблюючу здатність.
Людина робить висновки про
естетичну цінність рекреаційної території,
зіставляючи деякі її властивості, наприклад,
різноманітність краєвидів та їхню контрастність
із власним емоційним станом. Естетична
оцінка ландшафту залежить від належності
суб'єкта до певної соціальної, вікової
та етнічної групи.
Велику роль при оцінці естетичності
ландшафту відіграє характер переміщення
суб'єкта. При оцінці різноманітності,
наприклад краєвиду, треба виходити із
здатності людини сприймати за певний
проміжок часу певну кількість зорових
образів. Тому цінність певного ландшафту
для пішохода й автомобіліста буде неоднаковою.
Якщо для пішохода деяка множина різноманітних
елементів ландшафту характеризується
як оптимальна для сприйняття, то для автомобіліста
та ж множина створює таку кількість зорових
вражень на одиницю часу, яка спричиняє
перенасиченість зоровою інформацією
та призводить до одноманітності при сприйнятті
оточення.
При естетичному сприйманні,
виходячи із зорових властивостей ока
людини, найліпше усвідомлюються форми,
кольори і контрастність, що створюють
численні комбінації різноманітності
природних об'єктів. Тут важливе оптимальне
поєднання елементів пейзажу. Оптимальна
різноманітність у природі – поняття
дуже об'ємне і гармонійне. Це поняття
гармонійності в людини формується самим
природним середовищем, у якому живе і
розвивається людина. Справді, психіка,
уявлення про красу і критерії естетичності
протягом тисячоліть складалися у людини
під впливом довкілля.
Краса в природі – це, з одного
боку, певне поєднання, яке складається
з окремих компонентів, і, з іншого, – співзвучність
цих компонентів. Таке поєднання відповідає
визначеному числу компонентів, їх кількісному
оптимуму і розташуванню, чого вимагає
гармонія – тобто абсолютна і первісна
первозданність природи. Оскільки впродовж
останніх тисячоліть людина жила і розвивалася
в частково зміненому, з включенням антропогенних
об'єктів, природному середовищі, саме
цей тип середовища сприймається нинішньою
людиною як гармонійність природи.
Оптимальність різноманітності
визначається об'єктивними і суб'єктивними
чинниками. Об'єктивний чинник визначальний,
бо це фізіологічна здатність ока людини.
Можливості візуального сприйняття визначаються
яскравістю об'єктів спостереження та
їх кутовою величиною, тобто фізіологічними
межами зору. Суб'єктивний чинник – відповідність
властивостей ландшафту естетичному ідеалові
особи, соціальної групи чи нації.